Кіровоградської області
"27" травня 2008 р.
Справа № 14/109
Господарський суд Кіровоградської області у складі судді Колодій С.Б., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу №14/109
за адміністративним позовом: обласного комунального виробничого підприємства "Дніпро-Кіровоград", м. Кіровоград, вул. 50-років Жовтня, 19-а,
до відповідача: державної податкової інспекції у м. Кіровограді, м. Кіровоград, вул. Глінки, 2,
про визнання нечинним податкового повідомлення - рішення,
Секретар судового засідання - А.В. Адаменко
Представники сторін:
від позивача - участі не брав;
від відповідача - участі не брав;
Час прийняття постанови: 17 год. 20 хв.
Подано позов про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення ДПІ у м. Кіровограді від 25.02.2008 р. №0001061520/0, яким позивачу визначено штраф у сумі 105255,07 грн. за платежем податок на додану вартість.
Позивач вважає, що зазначене податкове повідомлення-рішення є неправомірним та таким, що суперечить чинному законодавству, оскільки чинне законодавство України не передбачає право органів державної податкової служби проводити попередні перевірки дотримання граничних строків сплати узгодженого податкового зобов'язання та приймати за їх результатами податкові повідомлення-рішення, акт перевірки від 20.02.2008 р. №1061520/03346822 складено з порушеннями, зокрема титульний аркуш акта надрукований не на номерному бланку податкової служби та без нумерації, а також не містить періоду, за який проводилася перевірка, ДПІ у м. Кіровограді прийняло спірне рішення від 25.02.2008 р. без врахування заперечень до акту перевірки та надало відповідь на заперечення після прийняття рішення про застосування штрафної санкції, а саме 29.02.2008 р.
Позивач зазначає, що фінансові санкції застосовані ДПІ у м. Кіровограді до підприємства на підставі підпункту 17.1.7 пункту 17.1 статті 17 Закону України “Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» є адміністративно-господарськими санкціями, на які розповсюджується строки застосування адміністративно-господарських санкцій, встановлених статтею 250 Господарського кодексу України.
Відповідач заперечив проти позову та просив суд відмовити в його задоволенні.
Сторонами по справі подано клопотання про розгляд справи в порядку письмового провадження на основі наявних у суду матеріалів долучених до справи.
Розглянувши наявні матеріали справи, господарський суд
ДПІ у м. Кіровограді проведено попередню перевірку дотримання позивачем граничних строків сплати узгодженого податкового зобов'язання, про що складено акт №106/520/03346822 від 20.02.2008 р.
З огляду на акт перевірки та додаток до нього вбачається, що податковим органом на підставі поданої податкової декларації №102682 від 15.11.2006 р. та даних особового рахунку позивача по податку на додану вартість проведено документальну невиїзну перевірку, проведення якої передбачено пунктом 1 статті 11 Закону України “Про державну податкову службу в Україні».
В акті зазначено, що в результаті перевірки встановлено порушення підпункту 5.3.1 пункту 5.3 статті 5 Закону України “Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», відповідно до якої платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом десяти календарних днів, наступних за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого підпунктом 4.1.4 пункту 4.1 статті 4 цього Закону для подання податкової декларації.
Позивач суми податкових зобов'язань в розмірі 210 510,14 грн., зазначених у поданій ним податкової декларації №102682 від 15.11.2006 року, сплатив з порушенням граничного терміну сплати з перевищенням 90 календарних днів.
На підставі підпункту 17.1.7 пункту 17.1 статті 17 Закону України “Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» до позивача застосовано штраф у розмірі 50% такої суми, що склало 105255,07 грн.
Невірне зазначення в акті перевірки назви перевірки та оформлення перевірки на не номерному бланку ДПІ у м. Кіровограді не є достатньою підставою для висновку про неправомірність рішення податкового органу, винесеного на підставі акту перевірки від 20.02.2008 р.
В той же час господарський суд погоджується з позицією позивача, що фінансові санкції застосовані ДПІ у м. Кіровограді до підприємства на підставі підпункту 17.1.7 пункту 17.1 статті 17 Закону України “Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» є адміністративно-господарськими санкціями, на які розповсюджується строки застосування адміністративно-господарських санкцій, встановлених статтею 250 Господарського кодексу України.
Позивачем не оспорюються фактичні обставини донарахування, тобто позивач не спростовує відомостей, викладених в розрахунку штрафних санкцій щодо розміру узгоджених податкових зобов'язань, дати їх уплати, суми і строків фактичної сплати, періодів прострочення.
Згідно підпункту "а" підпункту 4.1.4 пункту 4.1 статті 4 Закону України “Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» податкові декларації подаються за базовий податковий (звітний) період, що дорівнює календарному місяцю (у тому числі при сплаті місячних авансових внесків), - протягом 20 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця.
У відповідності з підпунктом 5.3.1 пункту 5.3 статті 5 Закону цього Закону платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом десяти календарних днів, наступних за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого підпунктом 4.1.4 пункту 4.1 статті 4 цього Закону для подання податкової декларації. Отже днем порушення платником податку правил сплати податкового зобов'язання є наступний за десятиденним строком день, зазначений в підпункті 5.3.1 пункт 5.3 статті 5 Закону.
Визначення понять податкового зобов'язання і штрафної санкції (штрафу) наведені у статті 1 Закону України “Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», зокрема, згідно пункту 1.2 податкове зобов'язання - це зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), самостійно узгоджене платником податків або узгоджене в адміністративному чи судовому порядку, але не сплачене у встановлений строк, а також пеня, нарахована на суму такого податкового зобов'язання; згідно пункту 1.5 штрафна санкція (штраф) - це плата у фіксованій сумі або у вигляді відсотків від суми податкового зобов'язання (без урахування пені та штрафних санкцій), яка справляється з платника податків у зв'язку з порушенням ним правил оподаткування, визначених відповідними законами.
Таким чином, Закон України “Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» розмежовує поняття податкового зобов'язання і штрафної санкції.
Стаття 17 цього Закону визначає види штрафних санкцій, а отже посилання податкового органу на те, що штраф є податковим зобов'язанням суперечить приписам Закону .
Статті 15 Закону передбачає строки давності та їх застосування. За змістом підпункту 15.1.1 пункту 15.1 статті 15 Закону податковий орган має право самостійно визначити суму податкових зобов 'язань платника податків у випадках, визначених цим Законом, не пізніше закінчення 1095 дня, наступного за останнім днем граничного строку подання податкової декларації. Випадки визначення податкових зобов'язань контролюючим органом перелічені в пункті 4.2 статті 4 Закону. Згідно підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4 Закону контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму податкового зобов'язання платника податків у разі якщо:
а ) платник податків не подає у встановлені строки податкову декларацію ;
б ) дані документальних перевірок результатів діяльності платника податків свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов'язань, заявлених у податкових деклараціях;
в ) контролюючий орган внаслідок проведення камеральної перевірки виявляє арифметичні або методологічні помилки у поданій платником податків податковій декларації, які призвели до заниження або завищення суми податкового зобов'язання;
г ) згідно з законами з питань оподаткування особою, відповідальною за нарахування окремого податку або збору (обов'язкового платежу), є контролюючий орган.
Даною нормою не передбачено, що застосування штрафної санкції є тотожним визначенню податкового зобов'язання.
Закон України “Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» не передбачає строків для застосування штрафів, які залежать від терміну прострочення податкових зобов'язань. За змістом підпункту 17.1.7 пункту 17.1 статті 17 Закону розмір штрафу залежить від суми сплаченого податкового боргу. Цією нормою передбачено, що у разі коли платник податків не сплачує узгоджену суму податкового зобов'язання протягом граничних строків, визначених цим Законом, такий платник податку зобов'язаний сплатити штраф у таких розмірах:
- при затримці до 30 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання, - у розмірі десяти відсотків погашеної суми податкового боргу;
- при затримці від 31 до 90 календарних днів включно, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання, - у розмірі двадцяти відсотків погашеної суми податкового боргу;
- при затримці, що є більшою 90 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання, - у розмірі п'ятдесяти відсотків погашеної суми податкового боргу.
Після прийняття Закону України “Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», чинного з 01.04.2001р., був прийнятий і з 01.01.2004р. набрав чинності Господарський кодекс України. Цим кодексом визначені адміністративно-господарські санкції. У статті 239 Господарського кодексу України наведений перелік деяких адміністративно-господарських санкцій, серед яких вказаний адміністративно-господарський штраф. У відповідності зі статтею 241 Господарського кодексу України адміністративно-господарський штраф - це грошова сума, що сплачується суб'єктом господарювання до відповідного бюджету у разі порушення ним встановлених правил здійснення господарської діяльності. Перелік порушень, за які з суб'єкта господарювання стягується штраф, розмір і порядок його стягнення визначаються законами, що регулюють податкові та інші відносини, в яких допущено правопорушення.
Штрафні санкції за порушення строків сплати узгоджених податкових зобов'язань за своєю правовою природою є адміністративно-господарськими санкціями, тому при їх застосуванні повинні враховуватись положення статті 250 Господарського кодексу України, оскільки Законом України “Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» не передбачено іншого.
Дана позиція знайшла своє відображення в ухвали Вищого адміністративного суду України від 18.12.2007 року по справі №К-30341/06.
Згідно статті 250 Господарського кодексу України адміністративно-господарські санкції можуть бути застосовані до суб'єкта господарювання протягом шести місяців з дня виявлення порушення, але не пізніш як через один рік з дня порушення цим суб'єктом встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності, крім випадків, передбачених законом.
При сплаті платником податків податкових зобов'язань вони зараховуються на відповідний рахунок Державного казначейства про що повідомляється податковий орган, а останній відображає ці відомості в обліковій картці платника податків відповідно до вимог Інструкції про порядок ведення органами державної податкової служби оперативного обліку платежів до бюджету, контроль за справлянням яких здійснюється органами державної податкової служби України, затвердженої наказом ДПА України від 18.07.2005р. № 276, зареєстрованої в Міністерстві юстиції 02.08.2005р. за № 843/11123. Розрахунок штрафних санкцій ведеться в автоматичному режимі при сплаті податкового боргу. Таким чином, момент виявлення податковим органом порушення співпадає з його сплатою і відображенням в обліковій картці платника податку.
Матеріалами справи підтверджено, що штрафні санкції в сумі 105255,07 грн., застосовані згідно податкового повідомлення рішення від 25.02.2008 року, розраховані за ставкою 50% стосовно податкових зобов'язань, задекларованих до сплати в листопаді 2006 року та сплачені з серпня по жовтень 2007 року.
Виходячи із системного аналізу норм Закону України “Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» та Господарського кодексу України, приймаючи до уваги вищевикладене, суд задовольняє позовні вимоги позивача про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення ДПІ у м. Кіровограді від 25.02.2008 р. №0001061520/0, оскільки штрафна санкція в розмірі 105255,07 грн. застосована після закінчення одного року з дня вчинення платником податку порушення.
Керуючись частинами 1 - 3 статті 160, частинами 1 - 2 статті 162, статтею 163, частинами 1- 4 статті 254, статтею 258, пунктом 6 розділу 7 "Прикінцеві та перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України, господарський суд
Позовні вимоги задовольнити повністю.
Визнати нечинним податкове повідомлення - рішення державної податкової інспекції у м. Кіровограді №0001061520/0 від 25.02.2008 року, яким до позивача застосовано штраф у розмірі 105255 грн. 07 коп., за платежем: податок на додану вартість.
Стягнути з Державного бюджету України на користь обласного комунального виробничого підприємства "Дніпро-Кіровоград" (25009, м. Кіровоград, вул. 50-років Жовтня, 19-а, ідентифікаційний код 03346822, п/р 26003420005269 у КОФ УСБ, МФО 323293) судові витрати по справі в розмірі 3,40 грн. державного мита.
За заявою стягувача після набрання постановою законної сили господарський суд видає виконавчий лист.
Постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо таку заяву не було подано.
Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження , але апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений Кодексом адміністративного судочинства України, постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення цього строку.
У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.
Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, то вважається, що постанова чи ухвала суду не набрала законної сили.
Заява про апеляційне оскарження та апеляційна скарга подаються до апеляційної інстанції через господарський суд Кіровоградської області.
Заява про апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складання постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України - з дня складання в повному обсязі. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження, і копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Суддя
С. Б. Колодій