"22" травня 2008 р. Справа № 02/1702
Господарський суд Черкаської області в складі головуючого судді Пащенко А.Д., із секретарем судового засідання Ткаченко О.М.,
за участю представників: позивача: Чорна Л.В.-за довіреністю,
відповідача: Скоромний Д.А., Антонюк І.А. -за довіреностями,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Черкаси справу
за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Виробничо-будівельна компанія "Максімус"
до приватного підприємства "Будівельна компанія "Мідас"
про стягнення 214 185 грн. 94 коп.,
Заявлено вимогу про стягнення з відповідача 214 185 грн. 94 коп., в тому числі 166 375 грн. основного боргу за виконані підрядні роботи відповідно до укладеного між позивачем та відповідачем договору субпідряду від 24.10.2006 року № 93/ГП, 13 642 грн. 75 коп. пені, 30 313 грн. 25 коп. інфляційних збитків та 3 854 грн. 94 коп. річних за прострочення виконання зобов'язання по оплаті вартості виконаних позивачем робіт.
Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримала повністю, заперечила проти доводів відповідача, вважаючи їх надуманими, оскільки позивач виконав роботи на вказану в договорі суму, але відповідач сплатив позивачу кошти лише частково, в сумі 176000 грн., а решту боргу не сплатив в установлений договором строк та безпідставно відмовився від підписання акту приймання виконаних робіт; також представник позивача пояснила, що рахунок від 24.04.2007 року було скинуто відповідачу засобами факсимільного зв'язку після огляду виконаної роботи комісією та складення акту від 30.03.2007 року; відповідач потягом року не заявляв позивачу претензій щодо рахунку чи щодо складення ще якогось зведеного чи останнього акту приймання робіт.
Відповідач у Запереченнях на позовну заяву та у Доповненні до заперечення повністю заперечив проти позовних вимог позивача з мотивів відсутності у позивача права на пред'явлення даного позову, оскільки його право не порушене, так як відповідно до п. 2.6. договору кінцевий розрахунок за виконані роботи Генпідрядником проводиться на протязі 5 банківських днів після закінчення робіт, підписання сторонами відповідного акту приймання-передачі робіт та виставлення рахунку Субпідрядником, а позивач такого акта і рахунку відповідачу не направляв, тому право вимоги на момент звернення до суду не настало, в зв'язку з чим відповідач просить відмовити позивачу в позові.
У судовому засіданні оголошувалася перерва із 23.04.2008 року по 13.05.2008 року.
Оцінивши докази у справі в їх сукупності, заслухавши пояснення та доводи представників сторін, суд встановив наступне.
Приватне підприємство "Будівельна компанія "Мідас" в особі директора Лебідь Б., що діє на підставі статуту (Генпідрядник за договором, відповідач у справі) та товариство з обмеженою відповідальністю "Виробничо-будівельна компанія "Максімус" в особі заступника директора Шубіна І., що діє на підставі довіреності від 27.12.2005 року (Субпідрядник за договором, позивач у справі) уклали договір субпідряду на виконання будівельних робіт № 93/ГП від 24 жовтня 2006 р., за умовами якого субпідрядник (позивач) зобов'язався своїми силами і засобами виконати окремі види і комплекси будівельних робіт, визначених у кошторисі, що є невід'ємною частиною договору, (далі по тексту - роботи), на об'єкті по реконструкції офісних приміщень фірми “Оріфлейм», що розташований за адресою: м. Київ, вул. Малинська, 16 (далі по тексту -об'єкт), відповідно до проектної документації та в установлений строк, а відповідач зобов'язався прийняти та оплатити роботи, виконані позивачем.
Відповідно до пункту 2.2. договору відповідач зобов'язався перерахувати позивачу перший авансовий платіж в сумі 132 000 грн. протягом п'яти банківських днів після укладення договору. Другий авансовий платіж в сумі 44 000 грн. відповідач зобов'язався перерахувати позивачу 03.11.2006 року.
Як вбачається із матеріалів справи, позивач надавав відповідачу рахунки на оплату будівельно-монтажних робіт згідно договору на загальну суму 176 000 грн., які відповідач оплатив 27.10.2006 року та 29.11.2006 року.
За домовленістю сторін 30.03.2007 року працювала комісія у складі уповноважених керівниками підприємств представників обох сторін, яка встановила наявність претензій одна до одної та визначила їх взаємні обов'язки, зокрема, замовник (відповідач) зобов'язався: - передати підряднику підписані акти виконаних робіт протягом 3-х днів із дня отримання повторно направлених позивачем актів, - надати позивачу до 04.04.2007 року розрахунки вартості робіт, виконаних власними силами по влаштуванню цементно-піщаної вирівнюючої стяжки для виправлення нерівностей, а позивач (підрядник) зобов'язався розглянути направлені відповідачем розрахунки та підписати їх чи надати свої зауваження. В пункті 4 сторони вказали, що після виконання п. 1, 2, 3 сторони зобов'язалися підписати акт приймання-передачі виконаних робіт і провести взаєморозрахунки з урахуванням витрат замовника та підрядника протягом строків, обумовлених договором.
Позивач стверджує, що він виконав роботи відповідно до договору на вказану у ньому суму 342 375 грн. та здав відповідачу, надіславши йому 12.04.2007 року для підписання Акти № 1 за грудень 2006 року на суму 176 000 грн. і № 1 за березень 2007 року на суму 166 375 грн. та довідки про вартість виконаних підрядних робіт на вказані суми. Відповідач вказані документи отримав 25.04.2007 року. Однак, відповідач вказані документи не підписав. Як вбачається із листа № 25 від 03.05.2007 року, відповідач заперечив проти підписання актів виконаних робіт з мотивів порушення позивачем строків виконання роботи і допущення недоліків, які відповідач ліквідував власними силами та за свій рахунок, в зв'язку з чим відповідачем було понесено витрати та збитки в результаті простою. У даному листі відповідач вказав на те, що він погодився прийняти роботи на суму 176 000 грн. Отже, слід вважати, що відповідачем прийняті виконані позивачем роботи на суму 176 000 грн.
В решті суми вартості виконаних позивачем робіт -166 375 грн. -суд вважає заперечення відповідача надуманими та такими, що не можуть спростовувати факт виконання позивачем роботи на об'єкті на цю суму, оскільки відповідачем не подано доказів (в тому числі й на виконання акта від 30.03.2007 року) дійсного виконання відповідачем цих робіт та їх вартості, реальності збитків від простою; нараховані відповідачем суми пені та компенсацій не можуть прийматися до уваги, оскільки відповідачем порушено порядок пред'явлення їх вимоги. Суд вважає, що відповідач не виконав власні зобов'язання, викладені у Акті від 30.03.2007 року, оскільки до листа від 03.05.2007 року № 25 відповідач не додав розрахунок, який вказаний у пункті 2 Акта від 30.03.2007 року. З огляду на викладене, суд вважає заперечення відповідача у вказаному листі немотивованими, тому суд приходить до висновку, що відповідачем фактично прийняті роботи на суму 166 375 грн., вказані у акті № 1 за березень 2007 року.
В пункті 1.3. договору вказано, що роботи вважаються виконаними в повному об'ємі з моменту здачі робіт відповідно до порядку, встановленого будівельними нормами і правилами, та підписання обома сторонами “окончательного Акта приема-передачи работ».
У судовому засіданні 22.05.2008 року представники сторін спорили щодо терміну “окончательного Акта». Представник позивача вважає, що цей термін означає - останній по даті акт приймання робіт, але не зведений, оскільки оформлення зведеного акту приймання робіт договором не передбачено, і вважає таким актом Акт № 1 за березень 2007 року. Представники відповідача стверджували, що договором встановлено підписання кінцевого акта приймання робіт, тобто акта, у який було б внесено всі роботи, які були виконані позивачем протягом дії договору.
Дослідивши умови договору від 24 жовтня 2006 року, заслухавши доводи представників сторін, суд приходить до висновку, що за умовами договору сторони зобов'язалися скласти не лише проміжні акти приймання виконаних робіт (як це передбачено в пунктах 2.3., 2.4. 5.9., 6.6.), а й остаточний акт здачі виконаних робіт (пункти 1.3., 2.6., 3.7.). Однак, суд вважає помилковими доводи представника відповідача про те, що у цей акт повинні бути внесені всі роботи, виконані позивачем протягом всього терміну дії договору, оскільки складання саме такого акта (зведеного) договором не передбачено.
Як вбачається із матеріалів справи та не заперечується представником позивача, останній не направляв відповідачу остаточний акт здачі виконаних робіт.
Не направляв позивач також і рахунок від 24.04.2007 року на оплату акта № 1 за березень 2007 року в сумі 166 375 грн. Доводи позивача про направлення відповідачу рахунку від 24.04.2007 року не підтверджені належними доказами. Суд звернув увагу на те, що позивач направляв відповідачу листи, акти виконаних робіт, претензію рекомендованими листами із описом вкладення, однак, ні в опису вкладення до претензії, ні до позовної заяви позивач не додав рахунок від 24.04.2007 року.
Відповідно до пункту 2.3. договору оплата виконаних Субпідрядником (позивачем) робіт здійснюється Генпідрядником (відповідачем) поетапно, після завершення виконання окремих етапів робіт і підписання проміжних актів виконаних робіт на основі рахунків, виставлених Субпідрядником. За умовами пункту 2.5. договору пред'явлені Генпідряднику рахунки відповідно до даного договору повинні бути оплачені протягом 5 (п'яти) банківських днів з дати їх отримання.
Отже, для встановлення дати, коли відповідач повинен сплатити позивачу кошти за виконані роботи, необхідно встановити дату отримання відповідачем рахунку.
Той факт, що відповідач не вказував у своїх листах про необхідність складання остаточного акту виконання робіт чи направлення рахунку (на що посилається позивач), не звільняє позивача від встановленого договором обов'язку направити Генпідряднику остаточний акт приймання-передачі робіт та рахунок на оплату вартості виконаних робіт, оскільки такі умови передбачені за згодою сторін.
Однією із засад цивільного законодавства є свобода договору, суть якої полягає в тому, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (стаття 627 ЦК України).
Відповідно до статті 174 Господарського кодексу України господарський договір є підставою для виникнення господарських зобов'язань, які згідно зі статтею 193 ГК України повинні виконуватись належним чином і в установлений строк відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства.
Отже, оскільки позивач не надіслав відповідачу остаточний акт приймання-передачі робіт та рахунок на оплату вартості виконаних робіт (що відповідно до пунктів 1.3., 2.3., 2.4., 2.5., 2.6., 3.2., 3.7. договору є обов'язковою умовою для виникнення у відповідача обов'язку сплатити кошти позивачу), тому суд приходить до висновку, що такий обов'язок у відповідача не настав.
У Акті від 30.03.2007 року (на який посилається представник позивача), в пункті 4 також є посилання на строки, оговорені в договорі, а в пунктах 2.5., 2.6. договору строк оплати встановлений виходячи із дати отримання та виставлення відповідачу рахунку.
Згідно статті 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Судом встановлено, що обов'язок оплати вартості виконаних робіт у позивача не настав, отже, право позивача на отримання цих коштів не порушене.
З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що позов задоволенню не підлягає.
На підставі ст. 49 ГПК України судові витрати повністю покладаються на позивача і йому не відшкодовуються.
Виходячи з викладеного, керуючись ст.ст. 49, 82-85 ГПК України, суд
У позові відмовити повністю.
Рішення може бути оскаржене до Київського міжобласного апеляційного господарського суду.
Суддя А.Д. Пащенко
Рішення підписане суддею 28.05.2008 року