Справа № 1519/2а-2255/11
10 травня 2011 року суддя Малиновського районного суду міста Одеси Роїк Д.Я., розглянувши в порядку скороченого провадження справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Малиновському районі м. Одеси про визнання дій неправомірними та зобов'язання вчинити певні дії, -
21.04.2011 року позивачка ОСОБА_1 звернулася до Малиновського районного суду міста Одеси з адміністративним позовом, в якому просить суд визнати неправомірними дії відповідача щодо відмови здійснити йому перерахунок державної пенсії в розмірі 8 мінімальних пенсій за віком та додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю в розмірі 75 % від мінімальної пенсії за віком, як інваліду 2-ї групи (безстроково) у відповідності до ст. 50, ч.4 ст.54, ч.3 ст.67 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»; зобов'язати Управління Пенсійного фонду України в Малиновському районі м. Одеси здійснити перерахунок державної та додаткової пенсії у відповідності до ст. 50, ч.4 ст.54, ч.3 ст.67 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», в розмірі не нижче 8 мінімальних пенсій за віком, та додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, в розмірі 75% відсотків від мінімальної пенсії за віком, виходячи з розміру мінімальної пенсії за віком, яка визначається ч.1 ст.28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»з 01.01.2009р.; зобов'язати відповідача провести виплати донарахованих сум державної та додаткової пенсій, відповідно ст.ст. 50, ч.4 ст.54, з урахуванням вимог ч.3 ст.67 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», за період з 04.10.2010р. по час вирішення справи, тобто по 10 травня 2011 року з урахуванням виплачених сум за вказаний період.
10.05.2011р. ухвалою Малиновського районного суду м. Одеси адміністративна позовна заява ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Малиновському районі м. Одеси про визнання дій неправомірними та зобов'язання вчинити певні дії за період з 04.10.2010 р. по 21.10.2010р. була залишена без розгляду, у зв'язку з пропуском строку звернення до суду з адміністративним позовом.
22.04.2011 року ухвалою суду відкрито скорочене провадження у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Малиновському районі м. Одеси про визнання дій неправомірними та зобов'язання вчинити певні дії за період з 21.10.2010р. Відповідачу було запропоновано подати у десятиденний строк з дня отримання ухвали, письмові заперечення проти позову.
Сторони в судове засідання не викликались, оскільки справа розглядається в порядку скороченого провадження без присутності сторін відповідно до ст. 183-2 КАС України.
Дослідивши наявні в справі докази, оцінивши повідомлені позивачем, відповідачем обставини суд дійшов висновку, що є наявність достатніх підстав для прийняття законного та обґрунтованого судового рішення. Вимоги адміністративного позову підлягають задоволенню з наступних підстав.
Правовідносини між сторонами є адміністративно-правовими та урегульовані положеннями КАС України.
Відповідно до ч.1 ст.46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону їхнього життя і здоров'я, створення єдиного порядку визначення категорій зон радіоактивного забруднення територій, умов проживання і трудової діяльності на них, соціального захисту потерпілого населення визначені та закріплені в Законі України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
Згідно ст.49 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»передбачено, що пенсії особам, віднесеним до категорії 1,2,3,4 встановлюються у вигляді: а) державної пенсії; б) додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров»ю, яка призначається після виникнення права на державну пенсію.
Відповідно до ст.50 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»особам, віднесеним до постраждалих першої категорії, що є інвалідами 2 групи, призначається щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров'ю, в розмірі 75% мінімальної пенсії за віком.
Частиною 4 ст.54 зазначеного Закону встановлено, що в усіх випадках розмір пенсії для інвалідів 2 групи, щодо яких встановлено зв'язок з Чорнобильською катастрофою, не може бути нижчим 8 мінімальних пенсій за віком.
Наявність такого права у позивача є визначальним для вирішення даного спору. Крім того, це право гарантується Конституцією України.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 є учасником ліквідації аварії на ЧАЕС першої категорії, що підтверджується безстроковим посвідченням особи, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи серії НОМЕР_1 від 15.02.1997р. Згідно до довідки серії ВТЭ-17 № 078686 від 10.10.1997р. їй встановлено 2 групу інвалідності.
Із заперечень, наданих відповідачем, вбачається, що розмір пенсії позивачу визначений відповідно до постанов Кабінету Міністрів України від 28.05.2008р. № 530 «Про питання соціального захисту окремих категорій громадян», від 16.07.2008 року № 654 «Про підвищення рівня пенсійного забезпечення громадян», від 05.05.2010р. №331 «Деякі питання реалізації Закону України «Про державний бюджет України на 2010 рік».
Відповідно до ч.2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язати діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з положенням ч.4 ст.9 КАС України в разі невідповідності правового акта закону України або міжнародному договору, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу.
Отже, виходячи з принципу пріоритетності законів над підзаконними актами суд приходить до висновку, що при визначенні пенсії позивачеві застосуванню підлягають ст.ст. 50,54 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», а не постанови Кабінету Міністрів України від 28.05.2008 року № 530 «Про питання рівня пенсійного забезпечення громадян», від 16.07.2008 року № 654 «Про підвищення рівня пенсійного забезпечення громадян», та від 05.05.2010р. №331, оскільки останні звужують обсяг встановлених законом прав.
У запереченнях управління Пенсійного Фонду України в Малиновському районі м. Одеси від 30.03.2011р.. зазначено, що ст. 54 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»встановлено, що порядок обчислення пенсій по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсії у зв'язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи визначається Кабінетом Міністрів України. Суд не приймає до уваги таку позицію відповідача, оскільки надання законодавцем такого праву Кабінету Міністрів України не означає, що останній, встановлюючи такий порядок, може допустити звуження змісту та обсягу прав позивача, встановлених цим же Законом. Тобто, Кабінет Міністрів України повинен був встановити зазначений порядок, не порушуючи положень цього Закону, в тому числі й інших законів, якими встановлено розміри мінімальних пенсій за віком.
Зі змісту ст.ст. 50,54 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», впливає, що за основу нарахування пенсії та щомісячної додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров»ю, береться мінімальна пенсія за віком, розмір якої, згідно з чинним законодавством, визначається лише за правилами, передбаченими ч.1 ст.28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». Іншого законодавчого або нормативно-правового акту, які б визначили цей розмір або встановлювали інший розмір, немає.
В зв'язку з наведеним суд не бере до уваги положення ч. 3 ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», з якої випливає, що мінімальний розмір пенсії за віком, встановлений абз.1 ч.1 цієї статті, застосовується виключно для визначення розмірів пенсій, призначених згідно з цим Законом, оскільки наявність такої норми та відсутність іншого мінімального розміру пенсії за віком не є підставою для відмови в реалізації позивачем конституційної гарантії та права на отримання пенсії і щомісячної додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров»ю, виходячи з розміру мінімальної пенсії за віком, що передбачено ст.ст. 49,50,54 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
Крім того, органи державної влади не можуть посилатися на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов'язань, які встановлені ст.46 Конституції України та ст.ст. 50 та 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», щодо визначення розміру та виплати пенсій.
Згідно з ч.3 ст.67 вказаного Закону, яка набрала чинності 31.10.2006р., у разі збільшення визначеного законом розміру прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, підвищується розмір пенсії визначений відповідно до ст. 54 цього Закону, а також розмір додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров»ю, особам, віднесеним до категорії 1,2,3,4 розмір щомісячної компенсації сім»ям за втрату годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи. Перерахунок пенсії здійснюється з дня встановлення нового розміру прожиткового мінімуму. Аналіз зазначеної норми, яка є імперативною, свідчить, що підставою для перерахунку пенсії є встановлення нового розміру прожиткового мінімуму і цей перерахунок проводиться з дня встановлення цього мінімуму.
Відповідно до ч.1 ст.28 Закону України «Про загальнообов»язкове державне пенсійне страхування»мінімальний розмір пенсій за віком встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом. Таким чином, новий мінімальний розмір пенсії за віком залежить від нового розміру прожиткового мінімуму.
Оскільки пенсія позивача має визначатися виходячи з мінімальної пенсії за віком, яка встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, то у разі збільшення розміру цього прожиткового мінімуму перерахунок пенсії позивачу повинен проводитися виходячи з нового розміру мінімальної пенсії за віком.
Таким чином, суд прийшов до висновку про те, що нарахування та виплата позивачу основної та додаткової пенсії на підставі постанов Кабінету Міністрів України від 28.05.2008р. № 530 «Про питання соціального захисту окремих категорій громадян», від 16.07.2008 року № 654 «Про підвищення рівня пенсійного забезпечення громадян» та від 05.05.2010р. №331 «Деякі питання реалізації Закону України «Про державний бюджет України на 2010 рік були проведення з порушенням вимог діючого законодавства а тому дії відповідача з 21.11.2010р. є неправомірними.
Разом з тим, слід зазначити, що Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003р., №1058-ІV не встановлюється ані строковість, ані обмеженість у часі цих видів виплат. З самого визначення поняття пенсії випливає, що ці виплати здійснюються на постійній основі, один раз на місяць протягом невизначеного періоду часу. Цей вид виплат не є строковим, а тому не може бути призначений на якийсь строк. В цьому випадку визначається лише дата, з якої особа має право на отримання пенсії (чи її перерахунок). Кінцевий термін, або строк, на який призначається пенсія не може встановлюватись, оскільки це суперечить самому визначенню та суті пенсії.
Посилаючись на вищевикладене, суд прийшов до висновку про задоволення позовних вимог ОСОБА_1
Керуючись ст.ст. 22, 46, ч.2 ст.152 Конституції України, ст.28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», ст.ст. 49, 50, 54 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», ст.ст. 9-11,70,159-163,167, 183-2 КАС України, суд,-
Позовні вимоги ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Малиновському районі м. Одеси про визнання дій неправомірними та зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити.
Визнати неправомірними дії Управління Пенсійного Фонду України в Малиновському районі м. Одеси щодо відмови в призначенні та перерахунку ОСОБА_1 державної та додаткової пенсії як інваліду 2-ї групи з 21.10.2010р. відповідно до ст.ст. 50, ч.4 ст. 54, ч.3 ст.67 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
Зобов'язати Управління Пенсійного фонду України в Малиновському районі м. Одеси перерахувати та виплатити ОСОБА_1 пенсію в розмірі 8-ми мінімальних пенсій за віком та додаткову пенсію за шкоду, спричинену здоров»ю в розмірі 75-ти відсотків мінімальної пенсії за віком у відповідності до ст.ст. 50, ч.4 ст. 54, ч.3 ст.67 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»виходячи з розміру, встановленого ч.1 ст.28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»з 21.10.2010р. по 10 травня 2011 року з урахуванням отриманих ним сум.
Постанова може бути оскаржена до апеляційного суду через суд першої інстанції шляхом подачі апеляційної скарги в 10 денний строк з дня отримання повного тексту постанови.
Суддя: