Рішення
ІмЕНЕм УкрАїни
10 червня 2011 року справа № 2-1165/11
Малиновський районний суд міста ОСОБА_1 в складі:
Головуючого судді Михайлюка О.А.,
при секретарі Стариш О.І.,
розглянувши в відкритому судовому засіданні в місті ОСОБА_1 цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ПАТ «УкрСиббанк»в особі Одеського територіального управління Південного регіонального департаменту про розірвання кредитного договору та за зустрічним позовом ПАТ «УкрСиббанк»до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості, -
Встановив:
ОСОБА_2 звернулась в суд з позовом до ПАТ «УкрСиббанк»в особі Одеського територіального управління Південного регіонального департаменту про розірвання кредитного договору, посилаючись на те, що банк не мав права надавати їй, як резиденту України, кредити в іноземній валюті для розрахунків цією валютою з іншим резидентом України, так як це суперечить Декрету КМУ "Про систему валютного регулювання та валютного контролю" N 15-93 від 1993 р., відповідно до вимог якого національна валюта України є єдиним законним засобом платежу на території України, а відповідно до п. 2 ст. 13 цього Декрету, уповноважені банки, які отримали генеральні ліцензії на здійснення валютних операцій, одним з яких є відповідач, здійснюють контроль за операціями, що проводяться резидентами та нерезидентами через ці установи.
Публічне акціонерне товариство «УкрСиббанк»звернулось в суд с зустрічним позовом до ОСОБА_2, в якому просить стягнути з відповідача заборгованість, станом на 19.04.2010 року, за кредитним договором № 11154869000 від 15.05.2007 року, в сумі 257 967 гривень 65 копійок, яка виникла у зв'язку із неналежним виконанням відповідачем своїх обов'язків по кредитному договору.
В судовому засіданні представник ОСОБА_2 підтримав позовні вимоги, проти задоволення зустрічного позову АТ «УкрСиббанк»заперечував.
Представник АТ «УкрСиббанк»позов ОСОБА_2 не визнав, проти його задоволення заперечував, зустрічний позов АТ «УкрСиббанк»підтримав, просить задовольнити його в повному обсязі.
Заслухавши пояснення сторін, дослідивши представлені по справі докази в їх сукупності, суд вважає, що в задоволенні позову ОСОБА_2 до ПАТ «УкрСиббанк»в особі Одеського територіального управління Південного регіонального департаменту про розірвання кредитного договору слід відмовити, а зустрічний позов ПАТ «УкрСиббанк»до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості підлягає задоволенню з наступних підстав.
В судовому засіданні встановлено, що 15.05.2007 року між АТ «УкрСиббанк»та ОСОБА_2 укладено кредитний договір № 11154869000, згідно умов якого позичальнику були надані в кредит грошові кошти в розмірі 30 000 доларів США зі сплатою 13,5 % річних.
Ст. 526 ЦК України встановлює, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.
Відповідно до ч. 2 ст. 192 та ч. 3 ст. 533 ЦК України використання іноземної валюти, в тому числі при здійснені розрахунків на території України за зобов'язаннями, допускається у випадках, в порядку та на умовах, встановлених законом. Законодавчим актом, який регулює правовідносини у сфері валютного регулювання і валютного контролю, є Декрет Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулювання і валютного контролю».
Статтею 1054 ЦК України передбачено, що за кредитним договором банк зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Згідно зі ст. 2 Закону України «Про банки і банківську діяльність» кошти -це гроші у національній або іноземній валюті.
Статті 47 та 49 цього Закону визначають операції банків із розміщення залучених коштів від свого імені, на власних умовах та на власний ризик як кредитні операції, незалежно від виду валюти, яка використовується. Вказані операції здійснюються на підставі банківської ліцензії.
Відповідно до ст. 5 Декрету Кабінету Міністрів України “Про систему валютного регулювання і валютного контролю” операції з валютними цінностями здійснюються на підставі генеральних та індивідуальних ліцензій Національного банку України. Операції з валютними цінностями банки мають право здійснювати на підставі письмового дозволу (генеральної ліцензії) на здійснення операцій з валютними цінностями відповідно до п. 2 ст. 5 Декрету Кабінету Міністрів України “Про систему валютного регулювання і валютного контролю”.
Вимога щодо необхідності отримання індивідуальної ліцензії на здійснення операцій з валютними цінностями встановлена п. в) ч. 4 ст. 5 Декрету Кабінету Міністрів України “Про систему валютного регулювання і валютного контролю”, якщо терміни і суми кредитів перевищують встановлені законодавством межі. Однак на сьогодні такі терміни і суми кредитів в іноземній валюті законодавцем не визначено.
Згідно з п. 1.5 Положення про порядок видачі Національним банком України індивідуальних ліцензій на використання іноземної валюти на території України як засобу платежу, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 14 жовтня 2004 року № 483 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 9 листопада 2004 року за № 1429/10028, використання іноземної валюти як засобу платежу без індивідуальної ліцензії дозволяється, якщо ініціатором або отримувачем за валютною операцією є уповноважений банк (ця норма стосується лише тих операцій уповноваженого банку, на здійснення яких Національний банк України видав йому ліцензію та письмовий дозвіл на здійснення операції з валютними цінностями).
Таким чином, за відсутності нормативних умов для застосування індивідуального ліцензування щодо вказаних операцій єдиною правовою підставою для здійснення банками кредитів в іноземній валюті згідно зі ст. 5 Декрету Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулювання і валютного контролю»є наявність у банку генеральної ліцензії на здійснення валютних операцій, отриманої у встановленому порядку.
Згідно з ліцензією, виданою акціонерному комерційному інноваційному банку «УкрСиббанк» Національним банком України 28 жовтня 1991 року за № 58 та дозволом ПАТ «УкрСиббанк» має право здійснювати банківські операції, зокрема, надавати кредити в іноземній валюті.
Також, судом встановлено, що ОСОБА_2 не виконала зобов'язання, передбачені вищезазначеним кредитним договором у строк, встановлений цим договором, що у відповідності до ч. 1 ст. 612, ст. 610 ЦК України позичальника слід вважати таким, що прострочив виконання зобов'язання. Як встановлено в ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
За змістом положень ст. 1049 ЦК України, позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Згідно ч. 2 ст. 1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів.
Згідно ст. 623 ЦК України, боржник, який прострочив зобов'язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки.
Внаслідок порушення ОСОБА_2 вищевказаних вимог закону та невиконання взятого зобов'язання, банк не в змозі в повному обсязі розпоряджатись своїми грошима та отримати нараховані відсотки.
Таким чином, суд доходить висновку про обґрунтованість вимог АТ «УкрСиббанк»та вважає можливим стягнути з ОСОБА_2 на користь ПАТ «УкрСиббанк»заборгованість яка виникла станом на 19.04.2010 року на підставі кредитного договору № 11154869000 від 15.05.2007 року, в сумі 257 967 гривень 65 копійок.
У відповідності до ст. 88 ЦПК України, на користь позивача також підлягають стягненню з відповідачів в солідарному порядку судові витрати, а саме - витрати по сплаті держмита в розмірі 1700 грн. та витрати по сплаті інформаційно-технічного забезпечення судового процесу в розмірі 120 грн.
На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 525, 526, 553, 554, 610, 612, 623, 1049, 1050, 1054 ЦК України, ст. ст. 88, 213-215 ЦПК України, суд -
Вирішив:
В задоволенні позову ОСОБА_2 до ПАТ «КкрСиббанк»в особі Одеського територіального управління Південного регіонального департаменту про розірвання кредитного договору -відмовити.
Зустрічний позов ПАТ «УкрСиббанк»до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості -задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ПАТ «УкрСиббанк»заборгованість яка виникла станом на 19.04.2010 року на підставі кредитного договору № 11154869000 від 15.05.2007 року, а саме:
- 223 745,02 гривень -заборгованість за основним боргом та простроченим кредитом,
- 29 856,41 гривень - заборгованість по строковим та простроченим відсоткам за користування кредитом;
- 2 411,51 гривень -сума пені за несвоєчасне погашення заборгованості за кредитом;
- 1 954,71 гривень -сума пені за несвоєчасне погашення заборгованості по процентам за користування кредитом;
а всього 257 967 гривень 65 копійок.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ПАТ «УкрСиббанк» сплачене державне мито в розмірі 1 700,00 гривень та судові витрати в сумі 120,00 гривень.
На рішення суду може бути подана апеляційна скарга протягом десяти днів з дня його проголошення.
Суддя: /підпис/ ОСОБА_1