Справа № 2 -1809/2011
24 червня 2011 року Слов'янський міськрайонний суд Донецької області у складі:
Головуючого судді Мірошниченко Л.Є.
При секретарі Граневській О.В.
Копійко Г.С.
за участю позивача ОСОБА_2
відповідача ОСОБА_3
розглянувши в відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Слов'янськ цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про стягнення суми боргу та моральної шкоди, -
У травні 2011 року позивач ОСОБА_2 звернулась до Слов'янського міськрайонного суду з позовною заявою до ОСОБА_3 про стягнення суми боргу та моральної шкоди, обґрунтувавши свої вимоги тим, що 03.09.2010 року між нею та відповідачем був укладений договір займу у формі розписки, відповідно до якого вона передала відповідачу суму коштів у розмірі 8000 грн., з терміном повернення до 03.10.2010 року. На її неодноразові вимоги відповідач суму боргу не повертає, у зв'язку з чим ставить питання про стягнення з ОСОБА_3 на її користь суму боргу в розмірі 8000 грн., три відсотка річних у сумі 240 грн., моральну шкоду в сумі 1699 грн. 00 коп., та судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 80 грн. 00 коп. та 17 грн. 00 коп., за надання юридичної допомоги в розмірі 250 грн.,та витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи.
В судовому засіданні позивач ОСОБА_2 підтримала позовні вимоги, навела доводи, аналогічні доводам позовної заяви та просила їх задовольнити.
В судовому засіданні відповідач ОСОБА_3 позовні вимоги не визнав, зазначив, що кошти він особисто не отримував від позивачки. Дійсно він 03.09.2010 року разом зі своїм знайомим приїздив з метою отримання коштів, але не для себе, а для знайомого. Він особисто перебував у стані сп'яніння, тому його і попросили написати розписку, що він і зробив, незважаючи на те, що гроші він не получав. Вважає, що його ввели в оману, тому просить у задоволенні позову відмовити.
Дослідивши подані позивачем документи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення сторін, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду спору по суті, суд встановив такі фактичні обставини та відповідні їм правовідносини.
Так, в судовому засіданні достовірно встановлено, що між позивачем та відповідачем 03.09.2010 року дійсно був укладений договір позики на суму 8 000 грн. (а.с.8). Термін повернення боргу був зазначений -місячний.
Згідно зі ст. 1046 ЦК України: „За договором позики одна сторона передає у власність другій стороні грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості”.
Суд не приймає до уваги поясненні відповідача у той частині, що він кошти не отримав, оскільки це не відповідає фактичним обставинам справи. Так відповідач склав розписку, у якій підтвердив факт отримання коштів.
Суд не може погодитися з доводами відповідача про те, що позивач ввів його в оману.
Відповідно до роз'яснень Постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 6 листопада 2009 року «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними», під оманою слід розуміти умисне введення в оману учасника угоди шляхом повідомлення відомостей, що не відповідають дійсності, або замовчування обставин, які мають істотне значення для угоди, що укладається.
Згідно зі ст. 60 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі, щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
ОСОБА_3 ніяких доказів на підтвердження своїх доводів щодо введення його в оману -не навів, крім того, він не ставив питання про оспорювання договору позики, відповідно до ст. 1051 ЦК України, тому суд вважає йог доводи такими, що не відповідають матеріалам справи та встановленому у суді.
Згідно зі ст. 1049 ЦК України, позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику в строк та в порядку, що встановлені договором.
Як встановлено в судовому засіданні відповідач не повернув позивачці у місячний термін зазначені кошти, тому позов підлягає задоволенню і з відповідача необхідно стягнути суму, зазначену їм власноруч у розписці -8 000 грн.
Вирішуючи питання про стягнення моральної шкоди, суд вважає, що позов не підлягає задоволенню в повному обсязі, оскільки моральна шкода при договірних правовідносинах, що виникли між сторонами -не передбачена ні діючим законодавством, ні угодою між позивачкою та відповідачем, тому в задоволенні вимог в частині стягненні моральної шкоді слід відмовити.
Вирішуючи питання про стягнення судових витрат, що складаються з судового збору у розмірі 80 грн. 00 коп. та 17 грн. 00 коп., витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в сумі 120 грн. 00 коп., суд виходить з того, що в цій частини вимоги підлягають задоволенню також частково. Згідно зі ст. 88 ЦПК України: “Стороні на користь якої постановлене рішення суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати. Якщо позов задоволено частково, судові витрати присуджуються позивачеві пропорційно до розміру задоволених позовних вимог …”
Крім того, підлягають частковому задоволенню вимоги позивача про стягнення з відповідача 3 % річних в сумі 240 грн. 00 коп. Згідно зі ст. 1050 ЦК України: “Якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатили грошову суму відповідно до ст. 625 ЦК України”. Таким чином сума боргу складає 8000 грн., період, на який позичав ставить питання про стягнення суми боргу -з 03.10.2010 рік по 03.06.2011 рік, тобто -8 місяців. Виходячи з цього:
Ш 3 % за 12 місяців -8000 х 3 : 100 = 240 грн. 00 коп.
Ш 3% за 1 місяць -240 грн. 00 коп. :12= 20 грн. 00 коп.
Ш 3% за 8 місяців -20 грн. 00 коп. х8= 160 грн.00 коп.
Оскільки позов задоволено частково, та відмовлено у задоволенні моральної шкоди, то відповідно необхідно стягнути з відповідача судовий збір у розмірі 80 грн. (а.с.2), витрати за оплату ІТЗ розгляду справи у розмірі 120 грн. (а.с.1) та відмовити у стягненні судового збору в розмірі 17 грн. (а.с.3).
Що стосується вимоги позивача про стягнення судових витрат на правову допомогу з відповідача у розмірі 250 грн. 00 коп., то в даній частині рішення у задоволені позовних вимог слід відмовити, оскільки при розгляді цивільної справи адвокат участі не приймав, позивач також не надав розрахунку розміру правової допомоги відповідно до постанови КМУ №590 від 27.04.2006 року “ Про граничні розміри компенсації витрат, пов'язаних з розглядом цивільних та адміністративних справ, і порядок їх компенсації за рахунок держави”, що унеможливлює зробити стягнення зазначеної ОСОБА_2 суми.
На підставі викладеного, та керуючись ст.ст. 533, 625, 1046-1047, 1049-1051 ЦК України, ст.ст. 10, 11, 60, 61, 88, 209, 212, 214-215 ЦПК України, суд -
Позовні вимоги ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про стягнення суми боргу та моральної шкоди -задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 року народження, що мешкає за адресою АДРЕСА_1 на користь ОСОБА_2:
Ш за договором позики 8000 грн. 00 коп.;
Ш 3% річних в сумі -160 грн. 00 коп.;
Ш судові витрати: судовий збір -80 грн. 00 коп., та витрати, пов'язані з оплатою інформаційно-технічного забезпечення розгляду цивільної справи -120 грн. 00 коп.
В задоволенні решти частини позовних вимог ОСОБА_2 -відмовити, у зв'язку з відсутністю підстав.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку через суд першої інстанції шляхом подачі в 10 -денний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги. Особи, які брали участь, але не були присутні в судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.
Рішення складено у нарадчій кімнаті у єдиному екземплярі.
Суддя Л.Є.Мірошніченко