Комінтернівський районний суд Одеської області
Справа № 2-а-738/11
21.06.2011
суддя Комінтернівського районного суду Одеської області Вінська Н.В. розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління пенсійного фонду України у Комінтернівському районі Одеської області про визнання не чинним рішення та зобов'язання прийняти рішення та вчинити певні дії,
ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом про визнання протиправними дій Управління Пенсійного фонду України у Комінтернівському районі Одеської області (далі - Управління) про відмову у проведені перерахунку пенсії, зобов'язання відповідача провести, як особі постраждалій внаслідок Чорнобильської катастрофи, згідно діючого законодавства з 01 червня 2010 року по теперішній час, перерахунок державної пенсії, з розрахунку 6 мінімальних пенсій за віком, та додаткової пенсії в розмірі 50% прожиткового мінімуму для осіб які втратили працездатність.
В судове засідання сторони не прибули, надали письмові заяви про розгляд справи у їх відсутності.
Представник відповідача надав письмові заперечення за якими позов не визнає, стверджуючи, що розмір нарахованої та виплаченої позивачу пенсії відповідає вимогам діючого законодавства, а саме: постановам Кабінету Міністрів України від 28 травня 2008 року №530 та від 16 липня 2008 року №654; проведення виплат не можливо у зв'язку з тим, що такі виплати не передбачені Державним бюджетом України. Крім того, вважає, що позивачем пропущений процесуальний строк звернення до суду, у вимогах просить відмовити.
Дослідивши докази по справі, суд встановив, що ОСОБА_1 є особою, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи 1 категорії, інвалідом третьої групи та отримує пенсію по інвалідності на підставі на підставі ст.54 Закону (а.с. 13-14)
Відповідачем відмовлено ОСОБА_1 19 травня 2011 року у перерахуванні пенсії з причин відсутності підстав (а.с.10).
Розрахунок пенсії позивача ґрунтується відповідачем на підставі постанови Кабінету Міністрів України від 28 травня 2008 року №530, якою розмір основної пенсії для інвалідів, щодо яких встановлено причинний зв'язок інвалідності з Чорнобильською катастрофою по III групі інвалідності - 530 гривень, а додаткова пенсія за шкоду завдану здоров'ю для інвалідів III групи - 15 відсотків від прожиткового мінімуму, встановленого законом для осіб, які втратили працездатність.
Відповідно до ч.1 ст.46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та інших випадках, передбачених законом.
Відповідно до ст.49 Закону передбачено, що пенсії особам, які віднесені до категорій 1, 2, 3 та 4 встановлюються у вигляді: а)державної пенсії; б)додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, яка призначається після виникнення права на державну пенсію.
Відповідно до ст.19 Закону «Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії», мінімальний розмір пенсії за віком, як основна державна соціальна гарантія, встановлюється законами.
Згідно ч.4 ст.54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» розмір пенсії для інвалідів другої групи, щодо яких встановлено зв'язок з Чорнобильською катастрофою, в усіх випадках не може бути нижчим восьми мінімальних пенсій за віком.
Згідно ст.50 зазначеного Закону в редакції, що діяла на момент виникнення спірних правовідносин, особам, віднесеним до категорії 1, які є інвалідами ІІI-ї групи, призначається щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров'ю, у розмірі 50 процентів мінімальної пенсії за віком.
Законом України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» вносилися зміни у ст.ст.50, 54 Закону (відповідні зміни набули чинності з 01 січня 2008 року), які рішенням Конституційного Суду України від 22 травня 2008 року були визнанні нечинними.
Згідно редакції вказаних змін до ст.50 Закону особам, віднесеним до категорії 1, призначалася щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров'ю, інвалідам ІІI групи в розмірі 15 процентів прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, а за ст.54 Закону передбачався розмір державної пенсії для осіб, постраждалих у 1986 році із зони відчуження по III групі інвалідності в розмірі 110 процентів прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.
Встановлення розміру мінімальної пенсії за віком Кабінетом Міністрів України суперечить наведеним нормам Закону.
На підставі ч.3 ст.46 Конституції України пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.
Таким чином, у будь-якому випадку розмір мінімальної пенсії за віком не міг бути меншим, ніж встановлений законом розмір прожиткового мінімуму.
Згідно ч.3 ст.2 Закону України «Про прожитковий мінімум» від 15 липня 1999 року мета застосування прожиткового мінімуму - встановлення, в тому числі, розміру мінімальної пенсії за віком.
Із врахуванням наведеної конституційної норми, розмір мінімальної пенсії за віком, з якого мають обраховуватися державна та додаткова пенсія позивачу, не може бути нижчим від прожиткового мінімуму, встановленого законом.
Розмір прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність, на період з 01 січня 2007 року встановлений законами України «Про державний бюджет України» на відповідні роки.
Згідно ч.1 ст.28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», мінімальний розмір пенсії за віком передбачено для чоловіків при наявності 25 років страхового стажу встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.
Судом приймається до уваги положення ч.3 ст.28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», з якої випливає, що мінімальний розмір пенсії за віком, встановлений абзацом першим частини першої цієї статті, застосовується виключно для визначення розмірів пенсій, призначених згідно з цим Законом, оскільки наявність такої норми та відсутність іншого мінімального розміру пенсії за віком не є підставою для відмови в реалізації позивачем конституційної гарантії та права на отримання державної та додаткової пенсії у встановлених законом розмірах.
Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Таким чином, за конституційними нормами, виходячи з пріоритетності законів над підзаконними актами, при визначенні розміру державної та додаткової пенсії позивачу не підлягає застосуванню вказана постанова Кабінету Міністрів України, яка істотно звужує обсяг встановлених законом прав.
Безпідставними є і посилання відповідача на відсутність коштів щодо забезпечення виплати зазначеної пенсії у вказаному розмірі, оскільки органи державної влади не можуть посилатися на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов'язань, які встановлені статтею 46 Конституції України та статтями 49, 50 та 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» щодо визначення розміру та виплати пенсій.
Відповідно до ч.3 ст.67 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», у разі збільшення розміру прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом, підвищується розмір додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, особам, віднесеним до 1, 2, 3, 4 категорій, та розмір щомісячної компенсації сім'ям за втрату годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи. Перерахунок пенсії здійснюється з дня встановлення нового розміру прожиткового мінімуму.
Аналіз зазначеної норми, яка є імперативною, свідчить про те, що підставою для перерахунку пенсії є встановлення нового розміру прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.
Таким чином, новий мінімальний розмір пенсії за віком залежить від нового розміру прожиткового мінімуму.
За таких обставин суд вважає, що ці позовні вимоги в частині визнання дій протиправними та зобов'язання здійснити перерахунок та провести відповідні виплати за період з 01 червня 2010 року по теперішній час у вказаних розмірах передбачених законодавством підлягають задоволенню.
Вирішуючи питання позовних вимог щодо розподілу судових витрат суд виходить з того, що у відповідності до п. 1. ст. 94 КАС України в тому разі, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України. Разом із тим, якщо адміністративний позов задоволений частково, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому у відповідності задоволеним вимогам.
Оскільки позивач не заявляв вимог про стягнення судових витрат з Державного бюджету України, а просив стягнути витрати з відповідача, не уточнював заявлених позовних вимог, суд, з урахуванням положення ст. 94 КАС України, приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення вимог позивача в цій частині.
Враховуючи, що позивачу стало відомо про порушення свого права після отримання письмової відповіді від відповідача від 19 травня 2011 року, тобто саме з цього часу вона дізналася про факт порушення її права, та керуючись ч.4 ст.99 КАС України, суд вважає, що ОСОБА_1 не пропустила строк звернення до суду з вказаним позовом.
Керуючись ст.ст. 8, 9, 14, 161, 163, 1832, 186 КАС України, суд,
Адміністративний позов ОСОБА_1 до Управління пенсійного фонду України у Комінтернівському районі Одеської області про визнання не чинним рішення та зобов'язання прийняти рішення та вчинити певні дії - задовольнити частково.
Визнати протиправною відмову Управління Пенсійного фонду України у Комінтернівському районі Одеської області в перерахунку основної та додаткової пенсії ОСОБА_1 у відповідності зі ст.ст.49,50, ст.54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», як інваліду ІІI групи.
Зобов'язати Управління Пенсійного фонду України в Комінтернівському районі Одеської області здійснити перерахунок ОСОБА_1 основної та додаткової пенсії з 01 червня 2010 року відповідно до ст.ст.49,50, ч.4 ст.54, ст. 67 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», виходячи з розміру основної пенсії у шість мінімальних пенсій за віком та додаткової пенсії за шкоду завдану здоров'ю, у розмірі 50 процентів мінімальної пенсії за віком та забезпечити відповідні виплати з врахуванням виплачених сум.
Зобов'язати Управління Пенсійного фонду України в Комінтернівському районі Одеської області здійснити перерахунок ОСОБА_1 основної та додаткової пенсії з 01 червня 2010 року по 21 червня 2011 року (на час ухвалення постанови суду), відповідно до ст.ст.49,50, ч.4 ст.54, ст. 67 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», виходячи з розміру основної пенсії у 110 процентів прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, та забезпечити відповідні виплати з врахуванням виплачених сум.
Допустити негайне виконання постанови у межах суми стягнення за один місяць.
Апеляційна скарга подається до адміністративного апеляційного суду Одеської області через Комінтернівський районний суд Одеської області на протягом десяти днів з дня наступного за проголошенням.
Суддя Н. В. Вінська