Кодимський районний суд Одеської області
м. Кодима Україна
Справа № 1-126/11
07.07.2011 м. Кодима
Кодимський районний суд Одеської області в складі:
головуючого-судді Гури А.І.
при секретарі Поліковській О.І.
за участю: прокурора Шевчука В.В.
представника потерпілої ОСОБА_1
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Кодима, Одеської області кримінальну справу за обвинуваченням:
ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця с. Баштанків, Кодимського району, Одеської області, жителя АДРЕСА_1 українця, громадянина України, не працюючого, із середньою освітою, не одруженого, не депутата, раніше судимого 16 березня 2000 року Кодимським районним судом Одеської області за ст. 142 ч.3 КК України (в редакції 1960 року) до 6 (шести) років позбавлення волі,
- у скоєнні злочину, передбаченого ст.ст.27 ч.2 і 185 ч.2 КК України,
Підсудний, будучи раніше засудженим 16 березня 2000 року за вироком Кодимського районного суду Одеської області за ст. 142 ч.3 КК України в редакції 1960 року, до 6 (шести) років позбавлення волі, після звільнився з місць позбавлення волі на шлях виправлення не став і знову скоїв злочин за таких обставин.
05 травня 2011 року, особа, матеріали щодо якої виділені в окреме провадження і вона оголошена в розшук, знаходячись в помешканні потерпілої ОСОБА_3 в АДРЕСА_2 де певний час до цього проживав, маючи злочинний намір, спрямований на таємне викрадення великої рогатої худоби, що належить потерпілій, діючи як ініціатор, вступив у злочинну змову із підсудним, спрямовану на реалізацію зазначеного умислу. В цей же час, особа, матеріали щодо якої виділені в окреме провадження і вона оголошена в розшук, намітив злочинний план та розподілив злочинні ролі між собою та підсудним, за яким він шляхом усунення перешкод та винайденням місця збуту викраденої худоби, сприятиме вчиненню злочину, а підсудний, як виконавець, вчинить таємне викрадення худоби із домогосподарства потерпілої. 07 травня 2010 року, близько 8 години, особа, матеріали щодо якої виділені в окреме провадження і вона оголошена в розшук, знаходячись в домогосподарстві потерпілої ОСОБА_3, зателефонував у заготівельний пункт та домовився про реалізацію викраденої в майбутньому худоби, після чого вказав підсудному на худобу, що знаходилася в домогосподарстві потерпілої, яку потрібно таємно викрасти та реалізувати заготівельнику, який приїздить сюди ж з метою придбання худоби. Після цього, близько 9 години, особа, матеріали щодо якої виділені в окреме провадження і вона оголошена в розшук, усуваючи перешкоди для скоєння злочину, попередньо умовивши потерпілу ОСОБА_3 покинути своє домогосподарство, разом з тою поїхав приміським потягом до м. Кодими, Одеської області. Цього ж дня, близько 15 години, підсудний, знаходячись в помешканні потерпілої ОСОБА_3 в АДРЕСА_2, після прибуття заготівельника худоби ОСОБА_4, скориставшись вільним доступом до приміщень та відсутністю контролю з боку потерпілої, діючи умисно та виконуючи роль виконавця, із приміщення сараю вказаного домогосподарства, усвідомлюючи, що його дії таємні, повторно, таємно викрав: корову віком п»ять років вартістю 3200 грн., бика віком два роки вартістю 2500 грн., теля віком 10 місяців вартістю 1300 грн., заподіявши матеріальних збитків потерпілій на загальну суму 7000 грн., отримавши від заготівельника грошову винагороду в сумі 6200 грн., які в подальшому розділив з особою, матеріали щодо якої виділені в окреме провадження і вона оголошена в розшук.
В пред'явленому обвинуваченні підсудний, винним визнав себе в повному обсязі, та в судовому засіданні показав, що дійсно разом з братом працював деякий час у потерпілої ОСОБА_3, яка забезпечувала їх продуктами харчування. 5 травня 2010 року йому брат запропонував викрасти у потерпілої поголів»я великої рогатої худоби. Для цього сказав, що сам зробить так щоб ОСОБА_3 поїхала разом з тим в м. Кодиму, а тим часом приїде заготівельник, з яким брат домовився, і забере худобу. Так і зробили. Брат умовив ОСОБА_3 поїхати до м. Кодими, а перед цим показав йому яку худобу і за яку ціну необхідно буде здати заготівельнику. Він так і зробив, отримавши від того гроші в сумі 6200 грн. з три голови худоби. Гроші поділив з братом. Згоден виплачувати збитки поступово. В скоєному щиросердно кається та просить суд суворо не карати.
Суд, зважаючи на те, що учасники судового розгляду не заперечують, визнав недоцільним дослідження доказів щодо тих фактичних обставин справи, які ніким не оспорюються, при цьому з”ясувавши, що підсудний й інші учасники судового розгляду справи правильно розуміють зміст цих обставин і немає сумніву в добровільності й істинності їхньої позиції.
Дослідивши докази в своїй сукупності, суд прийшов до обгрунтованого висновку, що дії підсудного слід кваліфікувати за ст.ст.27 ч.2 і 185 ч.2 КК України, оскільки він як співучасник злочину, виконуючи роль виконавця скоїв таємне викрадення чужого майна, повторно, за попередньою змовою групою осіб.
При обранні виду й міри покарання суд ураховує суспільну небезпеку вчиненого, тяжкість скоєного злочину, обставини справи.
Вивченням особи підсудного встановлено, що він раніше судимий за вчинення корисливого злочину і судимість не погашена, за місцем мешкання характеризується задовільно, на обліку у лікаря нарколога перебуває.
До пом'якшуючих покарання підсудного обставин суд відносить щире каяття в скоєному, активне сприяння розкриттю злочину.
Обтяжуючих покарання обставин суд не вбачає.
З урахуванням обставин, що пом”якшуть покарання (щире каяття, активне сприяння розкриттю злочину), суд приходить до переконання, що виправлення і перевиховання засудженого можливе без ізоляції його від суспільства, а тому вважає за можливе, засудивши підсудного до позбавлення волі, застосувати дію ст.ст.75,76 КК України -звільнивши його від відбування призначеного покарання з випробуваням.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.323,324,332,333,334,335 КПК України, суд
ОСОБА_2 визнати винним у скоєнні злочину, передбаченого ст.ст. 27 ч.2 і 185 ч.2 КК України, призначивши йому покарання у виді 4 (чотирьох) років позбавлення волі.
На підставі ст. 75 КК України, звільнити засудженого від відбування призначеного покарання з випробуванням, якщо він на протязі одного року іспитового строку не скоїть нового злочину та виконає обов”язки, передбачені ст. 76 КК України:
- не виїжджати за межі України на постійне проживання без дозволу кримінально-виконавчої інспекції;
- періодично з»являтися для реєстрації в кримінально-виконавчу інспекцію;
- повідомляти кримінально-виконавчу інспекцію про зміну місця проживання, роботи або навчання.
Запобіжний захід засудженому -підписку про невиїзд -залишити
колишнім до набрання чинності вироком, після чого скасувати.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 7000 грн..
Вирок може бути оскаржений до апеляційного суду Одеської області на протязі 15 діб з дня його проголошення, а засудженим, що утримується під вартою в той же строк з дня отримання його копії.
Суддя А. І. Гура