Справа № 2-а-1308/11
01.07.2011 року м. Кодима Одеської області
Суддя Кодимського районного суду Одеської області Гура А. І. розглянувши одноособово відповідно до ст. 183-2 КАС України в порядку скороченого провадження справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління пенсійного фонду України в Кодимському районі Одеської області про визнання безпідставною відмову відповідача виплатити щомісячне підвищення до пенсії дітям війни, зобов'язання здійснити нарахування вказаних виплат та забезпечити їх виплату за 2006-2011 роки,
Позивач звернулась до суду з адміністративним позовом до управління Пенсійного фонду України в Кодимському районі Одеської області, в якому просить визнати безпідставною відмову відповідача виплатити їй щомісячне підвищення до пенсії у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком, передбачене ст. 6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни”, зобов'язати відповідача нарахувати вказане підвищення та забезпечити його виплату за 2006 - 2011 роки.
В своєму позові вказала, що відповідно до ст. 1 Закону України № 2195-ІV від 18 листопада 2004 року “Про соціальний захист дітей війни”зі змінами, внесеними згідно з Законом № 1891-VІ від 16.02.2010 року (надалі Закон № 2195-ІV) він є дитиною війни і згідно ст. 6 вказаного Закону має право отримувати щомісячне підвищення до пенсії у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком. Однак, вказане право порушене відповідачем, який впродовж 2006-2011 років виплачував вказане підвищення у розмірі, значно меншому від встановленого ст. 6 Закону № 2195-ІV. З цих підстав просить позов задовольнити, оскільки відповідач відмовив у добровільній виплати зазначеного підвищення.
Представник відповідача в запереченні на позовну заяву позов не визнав.
У зв'язку з пропуском позивачем строку позовної давності, відсутністю підстав для його поновлення адміністративний позов щодо позовних вимог за період з 01 січня 2006 року по 16 грудня 2010 року ухвалою суду залишений без розгляду.
Дослідивши адміністративний позов позивача, а також матеріали адміністративної справи суд встановив наступне.
Згідно п. 1 ст. 99 КАС України адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Пункт 2 вказаної статті встановлює шестимісячний строк для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня коли особа дізналась або повинна була дізнатись про порушення прав, свобод чи інтересів. Судом встановлено, що адміністративний позов подано до суду 17 червня 2011 року. В позові позивач просить розглянути її вимоги за період з 01 січня 2006 року до цього часу, при цьому впродовж 2006 року з відповідним позовом позивач до суду не зверталась. Предметом позову є дія (бездіяльність) суб'єкта владних повноважень, пов'язана з соціальними виплатами -підвищеннями до пенсії, які є регулярними щомісячними платежами. У зв'язку з цим, визначений шестимісячний строк звернення до суду слід застосовувати відносно кожного місяця, в якому внаслідок невиплати (виплати не у повному обсязі) порушувалось право позивача на отримання належного до пенсії підвищення. Отже, з огляду на відсутність правових підстав для поновлення пропущеного позивачем строку звернення до суду порушене право позивача підлягає захисту за період з 17 грудня 2010 року.
Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Судом встановлено, що позивач відповідно до ст. 1 Закону України “Про соціальний захист дітей війни”№ 2195-ІV від 18 листопада 2004 року, який набув чинності 01 січня 2006 року, має статус дитини війни, оскільки на час закінчення Другої світової війни (02 вересня 1945 року) їй було менше 18 років. Статус “дитини війни”підтверджується відповідним штампом у пенсійному посвідченні позивача.
Відповідно до статті 6 Закону № 2195-ІV позивач, як дитина війни, має право на отримання щомісячного підвищення до пенсії (довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії) у розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком. Відповідно до ч. 1 ст. 28 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування”№ 1058 від 09 липня 2003 року, мінімальний розмір пенсії за віком встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом. При цьому ч.3 ст. 28 цього ж Закону передбачено, що мінімальний розмір пенсії за віком, встановлений абзацом 1 ч. 1 цієї статті, застосовується виключно для визначення розмірів пенсій, призначених згідно з цим Законом.
Враховуючи викладене, в контексті положень ст. 6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни”та ч. 1 ст. 28 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування”, суд вважає за можливе застосувати для визначення розміру належного позивачеві щомісячного підвищення до пенсії розмір прожиткового мінімуму, встановлений на відповідні періоди, оскільки в даному випадку мінімальний розмір пенсії за віком використовується лише як коефіцієнт для визначення розміру щомісячної доплати до пенсії, що на думку суду не суперечить вимогам ч. 3 ст. 28 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування”.
Пунктом 41 Закону України “Про державний бюджет України на 2008 рік та внесення змін до деяких законодавчих актів”до ст. 6 Закону № 2195-ІV були внесені зміни, відповідно до яких особам, які мають статус “діти війни”(крім тих, на яких поширюється дія Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту") до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, виплачується підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни. Розмір вказаної надбавки відповідно до ст. 14 Закону України “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту”№ 3551-ХІІ від 22 жовтня 1993 року для учасників війни, нагороджених орденами і медалями колишнього Союзу РСР за самовіддану працю і бездоганну військову службу в тилу в роки Великої Вітчизняної війни становив 15 % прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, для інших учасників війни - 10%.
Проте, рішенням Конституційного Суду України № 10-рп/2008 від 22 травня 2008 року положення пункту 41 розділу ІІ “Внесення змін до деяких законодавчих актів”Закону України “Про державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України”були визнані неконституційними та такими, що втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього рішення.
При цьому у п. 6 Конституційний Суд України зазначив, що рішення у цій справі має пре юридичне значення для судів загальної юрисдикції при розгляді ними позовів у зв'язку з правовідносинами, які виникли внаслідок дії положень Закону України “Про державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України”, визнаних неконституційними.
Виходячи з того, що редакція ст. 6 Закону № 2195-ІV від 01 січня 2008 року втратила свою чинність з дня прийняття рішення Конституційним Судом України по справі № 10-рп/2008 від 22 травня 2008 року, то з 22 травня 2008 року у відповідності з вимогами ч. 2 ст. 152 Конституції України відновилася попередня редакція цієї статті, яка встановлювала право позивача, як дитини війни, на отримання підвищення до пенсії у розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком, визначеної на рівні прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність. Така ж редакція ст. 6 Закону № 2195-ІV діє і до цього часу.
Статтею 52 Закону України “Про Державний бюджет України на 2010 рік”прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність, встановлено у розмірі: з 1 січня - 695 грн., з 1 квітня - 706 грн., з 1 липня - 709 грн., з 1 жовтня - 723 грн., з 1 грудня - 734 грн., отже розмір належного позивачеві підвищення, передбаченого ст. 6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни”мав складати: з 1 січня -208 грн. 50 коп.; з 1 квітня -211 грн. 80 коп.; з 1 липня -215 грн. 70 коп.; з 01 жовтня -216 грн. 90 коп. З 01 грудня розмір підвищення має складати 220 грн. 20 коп.
Судом же встановлено, що впродовж 2010-2011 років належне позивачеві підвищення до пенсії виплачувалось у розмірі 49 грн. 80 коп., що не відповідає розміру підвищення, встановленому ст. 6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни”.
Таким чином в період дії зазначеної норми в порушення принципу пріоритетності законів, як нормативних актів вищої юридичної сили, над підзаконними актами, якими є постанови КМУ, відповідач нараховував та виплачував позивачеві підвищення до пенсії не у розмірі, встановленому ст. 6 Закону № 2195-ІV, а у розмірі, встановленому підзаконним актом - постановою Кабінету Міністрів України № 530 від 28 травня 2008 року, яка суттєву звужує право позивача щодо розміру належного підвищення.
Отже, виплачене позивачеві підвищення за 2010-2011 роки підлягає перерахуванню та виплаті виходячи з розміру 30 % мінімальної пенсії за віком, визначених на рівні прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, встановленого законом на відповідний період.
Відповідно до п/п. 1 п. 1 ст. 256 КАС постанови суду про присудження виплати пенсій, інших періодичних платежів з Державного бюджету України або позабюджетних державних фондів в межах суми стягнення за один місяць підлягає негайному виконанню.
На підставі викладеного, керуючись статтями 17-18, 69-71, 79, 86, 94, 99, 100, 158-163, 167, 183-2185-186, 254, 256 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Позов ОСОБА_1 задовольнити.
Зобов'язати Управління Пенсійного фонду України в Кодимському районі Одеської області провести нарахування та виплатити ОСОБА_1 за період з 17 грудня 2010 року по 17 червня 2011 року щомісячне підвищення до пенсії, передбачене ст. 6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни”у розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком, визначеної на рівні прожиткового мінімуму для осіб які втратили працездатність за відповідні періоди, з врахуванням фактично виплачених та отриманих позивачем сум допомоги.
У відповідності з вимогами п/п. 1 п. 1 ст. 256 КАС України допустити негайне виконання постанови суду.
Апеляційна скарга на постанову суду може бути подана до Одеського апеляційного адміністративного суду через Кодимський районний суд протягом десяти днів з дня отримання її копії.
Суддя А. І.Гура