Справа № 2-418/11
іменем України
30.06.2011 року м. Кодима Одеської області
Кодимський районний суд Одеської області в складі:
головуючого -судді Гури А.І.
при секретарі Поліковській О.І.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Кодимі, Одеської області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання правочину дійсним та визнання права власності на майно
Позивач звернулася до суду з позовом до відповідача про визнання правочину дійсним та визнання права власності на житловий будинок АДРЕСА_1.
В позові зазначила, що 13 листопада 2009 року придбала у відповідача належний тому будинок, розташований в АДРЕСА_1. На підтвердження цього у простій письмовій формі сторони уклали угоду купівлі-продажу (розписку), домовившись у подальшому укласти письмовий договір купівлі-продажу, який нотаріально посвідчити та здійснити його державну реєстрацію, як того вимагає закон. Однак, згодом відповідач, після отримання грошей за проданий будинок - 10000 грн., - відмовляється оформити договір купівлі-продажу нотаріально під приводом того, що не має часу у зв"язку із зайнятістю. Внаслідок цього позивач позбавлена можливості належним чином оформити правочин та його нотаріально посвідчити. З цих підстав, враховуючи погодження ними всіх істотних умов правочину, просила позов задовольнити.
В судове засідання позивач не з'явилася, надавши заяву про підтримання свого позову та розгляд справи без її участі.
Відповідач в судове засідання також не з'явилася, надавши заяву про розгляд справи без її участі, у якій (заяві) позов визнала повністю.
Згідно ч.2 ст.158 ЦПК України особа, яка бере участь у справі, має право заявити клопотання про розгляд справи за її відсутності. З цих підстав подані сторонами заяви про розгляд справи без їх участі підлягають задоволенню.
Відповідно до ч.2 ст.197 ЦПК у разі неявки в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Суд, дослідивши позов, докази, що є у справі, враховуючи визнання позову відповідачем, що не суперечить вимогам закону і не порушує прав і інтересів сторін та третіх осіб, відповідно до ч.4 ст.174 ЦПК України вважає можливим позов задовольнити у повному обсязі з таких підстав.
За загальним правилом (ч.1 ст.11 ЦПК України) суд розглядає справу в межах заявлених вимог і на підставі доказів сторін, кожна з яких відповідно до ч.1 ст.60 ЦПК України повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Відповідно до ст.11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства. Підставою їх виникнення, поряд з іншими, є договори та інші правочини.
Згідно ст.202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Статтею 328 ЦК України встановлено, що право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Пункт другий цієї ж статті встановлює, що право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом. Відповідно до п.1 ст.334 ЦК України право власності у набувача майна за договором виникає з моменту передання майна, якщо інше не встановлено договором або законом.
Судом встановлено, що 13 листопада 2009 року позивач придбала у відповідача належний тому житловий будинок, розташований в АДРЕСА_1. На підтвердження вказаної угоди сторони у простій письмовій формі уклали угоду (розписку), домовившись у подальшому укласти письмовий договір купівлі-продажу, який нотаріально посвідчити. На виконання вказаного правочину позивач сплатила відповідачеві аванс в сумі 10000 грн., а той, у свою чергу, прийняв гроші та передав позивачеві будинок і документи на нього, які позивач також прийняла.
Отже, відповідно до п.1 ч.2 ст.11 ЦК України між сторонами внаслідок укладення угоди купівлі-продажу виникли відповідні цивільні права та обов'язки.
Згідно ст.ст.208, 209, 210 та 657 ЦК договір купівлі-продажу житлового будинку (квартири) укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню та державній реєстрації. Відповідно до ч.2 ст.209 ЦК нотаріальне посвідчення правочину здійснюється нотаріусом (або іншою посадовою особою, яка відповідно до закону має право на вчинення такої нотаріальної дії) у відповідності до закону України „Про нотаріат” шляхом вчинення на документі, в якому викладено текст правочину, посвідчувального напису. Державна реєстрація прав на нерухоме майно відповідно до ст.210 ЦК проводиться згідно з законом України „Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень”. Невиконання цих умов відповідно до ч.1 ст.220 ЦК України може бути підставою для визнання договору нікчемним.
Проте, відповідно до ч.2 ст.220 ЦК України, якщо сторони домовились щодо усіх істотних умов договору, що підтверджується письмовими доказами, і відбулося повне або часткове виконання договору, але одна із сторін ухиляється від його нотаріального посвідчення, суд може визнати такий договір дійсним. Наступного нотаріального посвідчення договору не вимагається.
Відповідно до ст.658 ЦК право продажу майна належить його власнику.
Судом установлено, що відповідач є власником спірного будинку, що підтверджується витягом з реєстру прав власності на нерухоме майносерії ССР №282610 від 28.04.2011 року.
Отже, на підставі вказаних відомостей суд приходить до висновку про наявність у відповідача, як у власника житлового будинку, на момент укладення даного правочину права його відчуження.
Згідно ст.638 ЦК України договір вважається укладеним, коли між сторонами у належній формі досягнуто згоди по всіх істотних умовах. Істотними є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні, є необхідні для договорів даного виду, а також всі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї сторони досягнуто згоди.
Судом встановлено, що сторони правочину - продавець і покупець - досягли згоди з усіх істотних умов купівлі-продажу вказаного будинку, зокрема -погодили сам факт купівлі-продажу будинку, визначили його ціну, позивач передав продавцеві грошові кошти в сумі 10000 грн., що підтверджується письмовою розпискою, наявною у справі, та прийняв майно у своє володіння, а продавець прийняв грошові кошти за вказаний будинок та передав будинок і правовстановлюючі документи на нього позивачеві, що свідчить про виконання сторонами вказаного правочину.
Відповідно до п.13 постанови Пленуму Верховного Суду України від 6 листопада 2009 року «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» при розгляді справ такої категорії суди повинні з'ясувати, чи підлягає правочин обов'язковому нотаріальному посвідченню, чому він не був нотаріально посвідчений, чи дійсно сторона ухилилася від його посвідчення та чи втрачена така можливість, а також чи немає інших підстав нікчемності правочину. У зв'язку з недодержанням вимог закону про нотаріальне посвідчення правочину договір може бути визнано дійсним лише з підстав, встановлених статтями 218 та 220 ЦК.
Отже, враховуючи, що укладений між сторонами договір купівлі-продажу є консенсуальним, тобто права і обов'язки сторін виникають в момент досягнення ними згоди щодо всіх істотних умов, суд вважає, що здійснений між сторонами правочин відповідав вимогам закону, справжній волі сторін, ними було досягнуто згоди з усіх істотних умов, ці істотні умови були сторонами виконані в повному обсязі, інших підстав нікчемності правочину, окрім недотримання вимоги про нотаріальне посвідчення договору не має, а здійсненню нотаріального посвідчення та державної реєстрації перешкоджає неподолана обставина, яка не залежить від волі позивача, зокрема злісне ухилення відповідача від виконання взятих на себе зобов'язань.
Право власності у набувача майна за договором виникає з моменту передачі майна.
Отже суд, встановивши законні підстави придбання позивачем вказаного житлового будинку приходить до висновку про необхідність визнання за ним права власності на нього.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.11, 202, 203, 209, 220, 328, 390, 638 ЦК України, ст.ст.174, 213-215, 218 ЦПК України, суд
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання правочину дійсним та визнання права власності на майно задовольнити в повному обсязі.
Визнати дійсним правочин купівлі-продажу житлового будинку з надвірними спорудами, розташованого в АДРЕСА_1, укладений 13 лстопада 2009 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2.
Визнати за ОСОБА_1 право власності на житловий будинок АДРЕСА_1, який на праві власності належав ОСОБА_2.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.
Суддя А.І.Гура