Справа № 2-а-1241/11
22.06.2011 року м. Кодима Одеської області
Суддя Кодимського районного суду Одеської області Гура А.І., розглянувши одноособово, відповідно до ст.183-2 КАС України в порядку скороченого провадження справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України в Кодимському районі, Одеської області про зобов»язання здійснити перерахунок та виплату пенсії по інвалідності, як особі постраждалій внаслідок Чорнобильської катастрофи,
Позивач ОСОБА_1 06 червня 2011 року звернувся до суду з адміністративним позовом до Управління Пенсійного фонду України в Кодимському районі Одеської області про визнання неправомірною відмови в перерахунку пенсії у відповідності до статей 49, 50, 54 та 67 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»та зобов'язання відповідача здійснити відповідний перерахунок та виплатити пенсію з 01 січня 2010 року з розрахунку 8 мінімальних пенсій за віком на рівні прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність. Крім цього просив зобов'язати відповідача нарахувати і виплатити додаткову пенсію за шкоду, заподіяну здоров'ю з розрахунку 75% мінімальної пенсії за віком. В позовній заяві посилався на те, що відмова відповідача перерахувати та виплатити державну пенсію та додаткову пенсію за шкоду, заподіяну здоров'ю відповідно до статті 50 та частини 4 статті 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" як особі, що потерпіла внаслідок Чорнобильської катастрофи і віднесена до першої категорії та інваліда ІІ групи, є неправомірною, оскільки нормативні акти, на підставі яких відповідачем нараховані та виплачуються державна пенсія по інвалідності та додаткова пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, суттєво звужують права позивача, а тому не можуть застосовуватись.
Відповідач у своїх письмових запереченнях проти позовних вимог позивача заперечував, посилаючись на відсутність правових підстав для перерахунку та виплати позивачеві державної пенсії у розмірі 8 мінімальних пенсій за віком та додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю в розмірі 75% мінімальної пенсії з заявлених ним підстав. Обґрунтовуючи свої заперечення вказали, що до 31 грудня 2007 року пенсія позивачеві виплачувалась у відповідності з положеннями статті 50 та частини 4 статті 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" в редакції, що існувала на той час, зокрема у розмірі 8 мінімальних пенсій за віком для державної пенсії та 75 % мінімальної пенсії за віком для додаткової пенсії. При цьому, для розрахунку бралась мінімальна пенсія за віком у розмірі 19 грн. 91 коп., встановлена п.2 постанови Кабінету Міністрів України №1 від 03 січня 2002 року «Про підвищення розмірів пенсій та інших соціальний виплат окремим категоріям пенсіонерів, фінансування яких здійснюється за рахунок державного бюджету». З 01 січня 2008 року в зв'язку з прийняттям Закону України «Про державний бюджет України на 2008 рік», яким були внесені зміни у статті 50 та 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", пенсія позивачеві виплачувалась виходячи з встановленого мінімального розміру для інвалідів ІІ групи, щодо яких встановлено зв'язок з Чорнобильською катастрофою, -200 % прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність для державної пенсії по інвалідності та 20 % прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність для додаткової пенсії за шкоду, спричинену здоров»ю. З 22 травня 2008 року в зв'язку з прийняттям Конституційним Судом України рішення №10-рп/2008 від 22 травня 2008 року зазначені виплати позивачеві проводяться у відповідності з постановою Кабінету Міністрів України №530 від 28 травня 2008 року «Про деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян». Крім цього, вважають неповажною причину пропуску позивачем встановленого річного строку звернення до суду, тому просять з цих підстав відмовити позивачеві у задоволенні його вимог.
У зв»язку з пропуском позивачем строку позовної давності, відсутністю підстав для його поновлення, адміністративний позов щодо позовних вимог за період з 01 січня 2010 року по 05 грудня 2010 року ухвалою суду залишений без розгляду.
Дослідивши та оцінивши надані сторонами вимоги та заперечення, докази, в обґрунтування вимог та заперечень, суд встановив наступне.
Позивач ОСОБА_1 віднесений до категорії 1 осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи у 1986 році, що підтверджується посвідченням НОМЕР_1, виданим 28 грудня 1994 року Одеським обласним виконавчим комітетом, та визнаний інвалідом другої групи, що підтверджується довідкою МСЕК НОМЕР_2 від 18 серпня 1999 року, причина інвалідності - захворювання, пов'язане з роботами по ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській атомній електростанції.
Позовні вимоги позивача стосуються перерахунку та виплати призначеної йому державної пенсії та додаткової пенсії за шкоду, спричинену здоров'ю. Отже у відповідності з вимогами пункту 3 частини 1 статті 18 КАС України вказаний спір підсудний Кодимському районному суду, як адміністративному суду.
Відповідно до частини 1 статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них причин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
З 1 січня 2004 року набрав чинності Закон України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 9 липня 2003 року №1058-ІV, який відповідно до його преамбули визначає принципи, засади і механізм функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій.
Абзацом другим преамбули цього Закону передбачено, що зміна умов і норм загальнообов'язкового державного пенсійного страхування здійснюється виключно шляхом внесення змін до цього Закону. Частиною 3 статті 4 даного Закону передбачено, що умови, норми та порядок пенсійного забезпечення визначаються виключно законами про пенсійне забезпечення.
Основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, визначені Законом України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" від 28 лютого 1991 року №796-ХІІ, оскільки відповідно до статті 50 Конституції України кожен має право на безпечне для життя і здоров'я довкілля та на відшкодування завданої порушенням цього права шкоди.
Розділ 8 даного Закону передбачає правила призначення та виплати пенсій і компенсацій особам, віднесеним до 1, 2, 3, 4 категорій. Стаття 49 цього розділу визначає пенсії особам, віднесеним до вказаних категорій у вигляді: а) державної пенсії; б) додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, яка призначається після виникнення права на державну пенсію.
Нормами статті 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" визначені підстави та умови призначення державних пенсій особам, віднесеним до першої категорії.
Зокрема, відповідно до частини 4 статті 54 вказаного закону (у редакції до 31 грудня 2007 року), якою визначено підстави та умови призначення державних пенсій особам, віднесеним до категорії 1 у всіх випадках пенсія для інвалідів ІІ групи, щодо яких встановлено зв'язок з Чорнобильською катастрофою, не може бути нижчою восьми мінімальних пенсій за віком. А відповідно до ст.50 цього Закону мінімальний розмір додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю -75 відсотків мінімальної пенсії за віком. При цьому, виплата зазначеної пенсії відповідно до статті 53 даного Закону здійснюється повністю незалежно від заробітку, пенсії чи іншого доходу.
Судом встановлено, що до 31 грудня 2007 року державна пенсія позивачеві виплачувалась у розмірі не менше 8 мінімальних пенсій за віком, а пенсія за шкоду, заподіяну здоров'ю - 75 відсотків мінімальної пенсії за віком. При цьому, для розрахунку бралась мінімальна пенсія за віком у розмірі 19 грн. 91 коп., встановлена п.2 постанови Кабінету Міністрів України №1 від 03 січня 2002 року «Про підвищення розмірів пенсій та інших соціальний виплат окремим категоріям пенсіонерів, фінансування яких здійснюється за рахунок державного бюджету».
Разом з тим, такий порядок визначення та нарахування належних позивачеві виплат є безпідставним і не ґрунтується на вимогам закону.
Так, частина 3 статті 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" (із змінами, внесеними згідно із Законом №3108-4 від 17 листопада 2005 року) визначає, що обчислення і призначення пенсій по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання внаслідок Чорнобильської катастрофи із заробітку за межами зони відчуження проводиться на загальних підставах відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" (надалі - загальний закон), у якому призначення пенсій по інвалідності визначено розділом 4 (статті 30-35 Закону).
Частиною 1 статті 33 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" визначені розміри пенсії по інвалідності залежно від групи інвалідності. Частина друга вищенаведеної статті визначає, що за наявності у непрацюючих інвалідів 2 і 3 груп - у чоловіків 25, а у жінок - 20 років страхового стажу - за їх вибором пенсія по інвалідності призначається у розмірі пенсії за віком, обчисленої відповідно до статей 27 і 28 цього Закону.
Зазначене підтверджує, що після внесення змін у частину третю статті 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" (17 листопада 2005 року), обчислення і призначення пенсії по інвалідності здійснюється за правилами загального закону, внаслідок чого розмір пенсії по інвалідності поставлений в залежність від розміру пенсії за віком, обчисленої за нормами загального закону.
Відповідно до частини 1 статті 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" мінімальний розмір пенсії за віком, встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом про державний бюджет на відповідний рік.
З цих підстав суд не приймає до уваги посилання відповідача на те, що мінімальний розмір пенсії за віком, встановлений абзацом 1 частини 1 статті 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", застосовується виключно для визначення розмірів пенсій, призначених згідно з цим Законом, з огляду на те, що зазначена стаття частиною 3 доповнена Законом України № 2505 від 25 березня 2005 року (набрав чинності з 31 березня 2005 року), тоді як частина 3 статті 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" змінена Законом України від 17 листопада 2005 року № 3108-15 (набрав чинності з 13 грудня 2005 року). Не врахування відповідачем зазначених змін стало однією з причин помилкового висновку щодо неможливості застосування стосовно позивача норм статті 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", в частині визначення мінімального розміру пенсії за віком на рівні прожиткового мінімуму.
Безпідставним є і посилання відповідача на частину 5 статті 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", якою визначено, що порядок обчислення пенсії по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання внаслідок Чорнобильської катастрофи визначається Кабінетом Міністрів України, внаслідок чого відповідач при нарахуванні та виплаті позивачеві пенсій до 31 грудня 2007 року керувався розміром 19 грн. 91 коп., що визначені постановою Кабінету Міністрів України "Про підвищення розмірів пенсій та інших соціальних виплат окремим категоріям пенсіонерів, фінансування яких здійснюється за рахунок державного бюджету" від 3 січня 2002 року № 1 (зі змінами внесеними постановою № 895 від 13 липня 2004 року), оскільки ототожнювати терміни «порядок»і «розмір»в силу їх різного правового навантаження неможливо.
Таким чином, виходячи із загальних засад пріоритетності законів над підзаконними актами суд вважає, що застосуванню підлягають положення, визначені саме відповідними законами, які мають вищу юридичну силу, а не підзаконними актами, якими є постанови КМУ, оскільки відповідно до п.6 ч.1 ст.92 Конституції України виключно законами визначаються, зокрема, основи соціального захисту.
Враховуючи, що порядок обчислення мінімальної пенсії за віком встановлений лише нормами Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", суд вважає за необхідне також застосувати аналогію закону, закріплену статтею 9 частиною 7 КАС України, відповідно до якої у разі відсутності закону, що регулює відповідні правовідносини, суд застосовує закон, що регулює подібні правовідносини.
Отже, при визначені розміру належних позивачеві виплат слід застосовувати розміри, встановлені статтею 50 (для додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров»ю) та частиною 4 статті 54 (для державної пенсії) Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", при цьому для розрахунку слід брати саме мінімальну пенсію за віком, визначену у відповідності з частиною 1 статті 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" на рівні прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом про державний бюджет на відповідний рік.
Визначення прожиткового мінімуму, закладення правової основи для його встановлення, затвердження та врахування при реалізації державою конституційної гарантії громадян на достатній життєвий рівень, надає Закон України «Про прожитковий мінімум»№966 від 15 липня 1999 року та закон України «про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії»№207-ІІІ від 05 жовтня 2000 року, згідно статті 1 якого прожитковий мінімум використовується для визначення, у тому числі, мінімального розміру за віком, який відповідно до ст.28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" встановлюються у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.
Частиною 3 статті 4 вказаного закону передбачено, що прожитковий мінімум на одну особу, а також окремо для тих, хто відноситься до основних соціальних та демографічних груп населення, щороку затверджується Верховною Радою України в Законі про державний бюджет на відповідний рік.
Статтею 52 Закону України «Про Державний бюджет України на 2010 рік затверджено на 2010 рік прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність у розмірі: з 1 грудня - 734 гривні.
Статтею 21 Закону України «Про Державний бюджет на 2011 рік»затверджено на 2011 рік прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність, який з 1 січня склав 750 грн., з 1 квітня -764 грн..
Таким чином, суд приходить до висновку про невідповідність визначених та виплачених позивачеві розмірів державної пенсії та додаткової пенсії до 31 грудня 2010 року зазначеним вимогам закону, та з 01 січня 2011 року по 06 червня 2011 року, оскільки для позивача, як інваліда 2 групи, віднесеного до категорії 1 осіб, постраждалих внаслідок Чорнобильської категорії нижчий розмір належних виплат повинен розраховуватись виходячи із наведених розмірів.
Позиція відповідача ґрунтується виключно на постановах Кабінету Міністрів України, огляд яких не підтверджує доводи відповідача стосовно того, що будь-яким із них визначений мінімальний розмір пенсії за віком для встановлення нижчого рівня пенсії, у тому числі інвалідам, внаслідок захворювання від аварії на ЧАЕС.
Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Крім цього, суд зазначає, що за нормами частини 3 статті 67 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" у разі збільшення розміру прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом, підвищується розмір пенсії, визначений відповідно до статті 54 цього Закону, а також розмір додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю особам, у тому числі віднесеним до першої категорії. Перерахунок пенсії здійснюється з дня встановлення нового розміру прожиткового мінімуму, без встановлення додаткових умов для такого перерахунку, тобто заяви особи, яка постраждала внаслідок катастрофи. Спірні правовідносини у даній справі виникли у зв'язку із невиконанням суб'єктом владних повноважень норм Закону, які не пов'язують право на перерахунок пенсії із заявою особи.
Таким чином, оскільки пенсія позивачу має визначатись виходячи з мінімальної пенсії за віком, яка встановлюється на рівні прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, то у разі збільшення розміру цього прожиткового мінімуму перерахунок пенсії позивачеві повинен проводитись, виходячи з нового розміру.
Отже, суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню частково, зокрема відповідач зобов'язаний перерахувати та виплатити позивачеві державну пенсію та додаткову пенсію за шкоду, завдану здоров»ю починаючи з 06 грудня 2010 року і до 06 червня 2011 року, виходячи з мінімального розміру державної пенсії на рівні не менше восьми мінімальних пенсій за віком, та 75 % мінімальної пенсії за віком для додаткової пенсії за шкоду, завдану здоров»ю у відповідності з положеннями статті 50 та частини 4 статті 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи». При цьому, мінімальна пенсія за віком має визначатись на рівні прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, виходячи з розмірів, встановлених Верховною Радою України на відповідні періоди законами про державний бюджет.
На підставі викладеного, керуючись статтями 2-15, 17-18, 33-35, 41-42, 47-51, 56-59, 69-71, 79, 86, 87, 94, 99, 104-107, 110, 122-143, 151-154, 158, 162, 163, 167, 185-186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Позов ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Кодимському районі Одеської області про визнання неправомірною відмови в перерахунку державної пенсії по інвалідності та додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю у відповідності до статей 49, 50, 54 та 67 частиною 3 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»виходячи з розміру мінімальної пенсії за віком, встановленої ч.1 ст.28 Закону України «Про загальнообов»язкове державне пенсійне страхування з урахуванням встановленого законодавством прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність задовольнити частково.
Визнати неправомірною відмову Управління Пенсійного фонду України в Кодимському районі Одеської області щодо здійснення перерахунку ОСОБА_1 державної пенсії по інвалідності та додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю у відповідності до статей 49, 50, 54 та 67 частиною 3 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»виходячи з розміру мінімальної пенсії за віком, встановленої ч.1 ст.28 Закону України «Про загальнообов»язкове державне пенсійне страхування з урахуванням встановленого законодавством прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.
Зобов'язати Управління Пенсійного фонду України в Кодимському районі Одеської області з 06 грудня 2010 року по 06 червня 2011 року перерахувати та виплатити ОСОБА_1 державну пенсію по інвалідності та додаткову пенсію за шкоду, заподіяну здоров'ю, виходячи із розміру мінімальної пенсії за віком, відповідно до частини 4 статті 54, статті 50, статті 67 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» виходячи з розміру мінімальної пенсії за віком, встановленої ч.1 ст.28 Закону України «Про загальнообов»язкове державне пенсійне страхування»з урахуванням встановленого законодавством прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність з урахуванням фактично виплачених коштів.
Постанова може бути оскаржена Одеського апеляційного адміністративного суду через Кодимський районний суд шляхом подачі в десятиденний строк з дня отримання копії постанови.
Суддя А. І.Гура