Справа № 2-1124/11
Кілійський районний суд Одеської області
01 березня 2011 року Кілійський районний суд Одеської області в складі:
головуючого судді Маслеников О. А.,
при секретарі Д'яченко М.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Кілія цивільну справу за позовом ОСОБА_1
треті особи які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору
ОСОБА_2, ОСОБА_3
про визнання власності на спадщину ,
ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом, в якому пояснила, що житловий будинок, розміщений по АДРЕСА_1, належав її батькам - ОСОБА_4 та ОСОБА_5. ІНФОРМАЦІЯ_1 року ОСОБА_4 помер та спадщину після його смерті прийняла його дружина, ОСОБА_5, яка вступила в управління спадковим майном, але не оформила спадщину належним чином. ІНФОРМАЦІЯ_2 року ОСОБА_5 померла. Після її смерті позивачка фактично прийняла спадщину та користувалась зазначеним будинком, однак не оформила спадщину в нотаріальному порядку, в зв'язку з чим просить суд визнати за нею право власності на спадщину після смерті матері.
На призначену дату розгляду справи представником позивачки ОСОБА_6 було подано письмове клопотання, відповідно до якого він просить задовольнити заявлений ОСОБА_1 позов та розглянути справу за його відсутності.
Треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, ОСОБА_2 та ОСОБА_3, повідомлені судом про дату та місце розгляду справи, за викликом суду в судове засідання не прибули, про причини неявки суд не повідомили, клопотання про відкладення розгляду справи суду не надали, в зв'язку з чим суд розглядає справу за їх відсутності на підставі наявних доказів.
Дослідивши позовну заяву та надані позивачем докази по справі, судом встановлено наступні юридичні факти та відповідні правовідносини:
Як зазначено в довідці, виданій 04.03.2008 року за № 46/03-66 відділом реєстрації актів цивільного стану Кілійського районного управління юстиції, 30 червня 1950 року було зареєстровано шлюб ОСОБА_4 та ОСОБА_5, про що зроблено актовий запис за № 75; після реєстрації шлюбу дружині присвоєне прізвище «ОСОБА_5».
Згідно свідоцтва НОМЕР_1, виданого повторно 4 серпня 1970 року, актовий запис № 43, батьками ОСОБА_3 записано ОСОБА_4 та ОСОБА_5.
Як зазначено в свідоцтві НОМЕР_2 про одруження, виданому 6 жовтня 1971 року виконавчим комітетом Вилківської міської ради, актовий запис № 86, після реєстрації шлюбу ОСОБА_9 та ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_3 року народження, їй присвоєне прізвище «ОСОБА_3».
Відповідно до свідоцтва № НОМЕР_5 про право особистої власності на домоволодіння, виданого 6 червня 1975 року виконавчим комітетом Вилківської міської ради, ОСОБА_4 та ОСОБА_5 належав житловий будинок по АДРЕСА_1.
Як вказано в свідоцтві про смерть НОМЕР_3, виданому Відділом реєстрації актів громадянського стану Кілійського районного управління юстиції, актовий запис № 75, ОСОБА_4 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 року.
Як вказано в свідоцтві про смерть НОМЕР_4, виданому Вилківської міською радою Кілійського району Одеської області, актовий запис № 19, ОСОБА_5 померла ІНФОРМАЦІЯ_2 року.
Рішенням виконавчого комітету Вилківської міської ради від 22.06.2009 р. № 95, житловому будинку, який належав ОСОБА_4 та ОСОБА_5 надано АДРЕСА_1.
Згідно технічного паспорту, складеного 24 вересня 2009 року КП «Кілійське РБТІ та РОН», житловий будинок по АДРЕСА_1 в цілому складається з: житлового будинку - літ. А; сараю - літ. Б; вбиральні - літ. В; надвірних споруд № 1; розміщених на земельній ділянці, фактичною площею 5174 квадратні метри.
Як зазначено в заповіті, посвідченому 16 грудня 2002 року секретарем виконавчого комітету Вилківської міської ради за № 990, ОСОБА_5 заповіла належну їй частину домоволодіння в АДРЕСА_2, а саме: А-2, А-3, - ОСОБА_3, що мешкає в АДРЕСА_2.
Як зазначено в заповіті, посвідченому 24грудня 2002 року секретарем виконавчого комітету Вилківської міської ради за № 1035, ОСОБА_5 заповіла належну їй частину домоволодіння в АДРЕСА_2, а саме: А-І, А-4, А-5 - ОСОБА_2, що мешкає в АДРЕСА_3.
Згідно листа Кілійської районної державної нотаріальної контори від 18.09.2010 року № 1244/01-14:
- після смерті ОСОБА_4, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 року, спадкова справа № 58/1993 була заведена 4 березня 1993 року за заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину від імені ОСОБА_5; інших заяв до Кілійської районної державної нотаріальної контори не надходило; 4 березня 1993 року ОСОБА_5 було видано свідоцтво про право на спадщину за законом на грошові внески.
- після смерті ОСОБА_5, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 року, спадкова справа № 138/2003 була заведена 21 березня 2003 року за заявою про прийняття спадщини від імені ОСОБА_2, що проживала в АДРЕСА_3; 1 серпня 2003 року було подано заяви про прийняття спадщини від імені ОСОБА_1, що проживала в АДРЕСА_4 та від імені ОСОБА_3, що проживав в АДРЕСА_2. Інших заяв не надходило.
У відповідності зі ст. 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Статтями 15 та 16 ЦК України передбачено право особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
У відповідності до п. 4 прикінцевих та перехідних положень Цивільного Кодексу України від 16 січня 2003 року N 435-IV, який набрав чинності з 1 січня 2004 року, даний Цивільний кодекс України застосовується до цивільних відносин, що виникли після набрання ним чинності. Щодо цивільних відносин, які виникли до набрання чинності Цивільним кодексом України, положення цього Кодексу застосовуються до тих прав і обов'язків, що виникли або продовжують існувати після набрання ним чинності.
Відповідно до ст. 524 ЦК УРСР, який діяв на момент відкриття спадщини - спадкоємство здійснюється за законом і за заповітом. Спадкоємство за законом має місце, коли і оскільки воно не змінено заповітом.
Як зазначено в ст. 549 ЦК УРСР визнається, що спадкоємець прийняв спадщину: 1) якщо він фактично вступив в управління або володіння спадковим майном; 2) якщо він подав державній нотаріальній конторі за місцем відкриття спадщини заяву про прийняття спадщини.
Згідно ст. ст. 534, 537 ЦК УРСР - кожний громадянин може залишити за заповітом усе своє майно або частину його (не виключаючи предметів звичайної домашньої обстановки і вжитку) одній або кільком особам як тим, що входять, так і тим, що не входять до кола спадкоємців за законом, а також державі або окремим державним, кооперативним та іншим громадським організаціям. Частина майна, що залишилась незаповіданою, розподіляється між спадкоємцями за законом, закликаними до спадкоємства в порядку статей 529 - 533 цього Кодексу. До числа цих спадкоємців входять і ті спадкоємці за законом, яким інша частина майна була залишена за заповітом, якщо в заповіті не передбачено інше.
Як встановлено судом, спадкоємці за заповітом після смерті ОСОБА_5 - ОСОБА_2 та ОСОБА_3 прийняли спадщину, яка була охоплена заповітом, а саме - житловий будинок по АДРЕСА_2, відповідно до вимог ст. 549 ЦК УРСР.
Житловий будинок, розміщений по АДРЕСА_1, стосовно якого заявлені позовні вимоги, залишився незаповіданим, томі повинен бути розподілений між спадкоємцями за законом відповідно до встановленого порядку черговості.
Згідно ст. 529 ЦК УРСР - при спадкоємстві за законом спадкоємцями першої черги є, в рівних частках, діти (у тому числі усиновлені), дружина і батьки (усиновителі) померлого. До числа спадкоємців першої черги належить також дитина померлого, яка народилася після його смерті.
Таким чином, судом встановлено, що спадкоємцями першої черги за законом після смерті ОСОБА_5 є позивачка - ОСОБА_1 та ОСОБА_2, як діти спадкодавця.
Згідно з ч. 1 ст. 60 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Відповідно до ст. 213 ЦПК України, рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
З встановлених обставин справи вбачається, що на спадкове майно, стосовно якого заявлені позовні вимоги, має право також інший спадкоємець за законом, який належним чином прийняв спадщину, оформлення спадщини в нотаріальному поряду неможливе, оскільки спадкодавець за життя не оформив належним чином нерухоме майно, частина якого ним була успадкована після смерті іншого з подружжя, в зв'язку з чим суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають до часткового задоволення шляхом визнання за позивачкою права власності на ? частку спадкового майна.
Керуючись ст.ст. 15,58-60,209,212,214-215 ЦПК України, ст. ст. 524, 529, 549 ЦК УРСР, суд, -
Позовні вимоги ОСОБА_1 до про визнання власності на спадщину - задовольнити частково.
Визнати за ОСОБА_1 в порядку спадкування після смерті ОСОБА_5, померлої ІНФОРМАЦІЯ_2 року, право власності на 1/2 частку житлового будинку з господарськими будівлями та надвірними спорудами, розміщеного по АДРЕСА_1 на земельній ділянці, фактичною площею 5174 квадратні метри.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до апеляційного суду Одеської області через Кілійський районний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.
Суддя Маслеников