Справа № 2-2530/11
23 червня 2011 року м. Кілія
Кілійський районний суд Одеської області
у складі:
головуючого судді Масленикова О.А.
при секретарі Д'яченко М.В.
розглянувши цивільну справу за позовом
ОСОБА_1, ОСОБА_2
до
ОСОБА_3
про
визнання договору купівлі-продажу дійсним та
визнання права власності на житловий будинок
Позивачі звернулись до суду з зазначеним позовом в якому вказали, що 13 березня 1999 року між ними та відповідачем в Ізмаїльському представництві Одеської товарної біржі було укладено договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1. З моменту укладення договору позивачі користуються вказаною квартирою, однак звернувшись до виконкому Кілійської міської ради з приводу оформлення права власності, отримали відмову, в зв'язку з тим, що договір купівлі-продажу не було нотаріально посвідчено. Оскільки позивачі вважають, що правомірно набули право власності на квартиру, яку придбали відповідно до діючого на той момент законодавства, вони просять суд визнати договір купівлі продажу квартири дійсним та визнати за ними право власності на неї у рівних частках.
На призначену дату розгляду справи позивачами було надано суду письмову заяву про проведення судового розгляду за їх відсутності.
Відповідач ОСОБА_3 на розгляд справи за викликом суду не прибув, направив до суду письмову заяву, відповідно до якої не заперечує проти задоволення позову ОСОБА_1 та ОСОБА_2 та просить розглянути справу за його відсутності.
В зв'язку з тим, що розгляд справи проведено за відсутності сторін згідно поданих ним заяв, на підставі положень ст. 197 ЦПК України фіксування ходу судового засідання звукозаписувальним пристроєм.
Дослідивши позовну заяву та заяву відповідачів, докази по справі, судом встановлено наступні юридичні фати та відповідні їм правовідносини:
За договором купівлі-продажу № 4133, укладеного 3 березня 1999 року в Ізмаїльському представництві Одеської товарної біржі, ОСОБА_1 та ОСОБА_2 придбали у ОСОБА_3 квартиру АДРЕСА_1 за ціною 7 тисяч гривень.
Ситом від 14.03.2011 року виконавчим комітетом Кілійської міської ради позивачам було відмовлено в оформленні права власності на квартиру АДРЕСА_1 в зв'язку з відсутністю нотаріального посвідчення відповідного договору купівлі-продажу.
При розгляді і вирішенні справи судом враховано наступні положення законодавства:
Відповідно до ст. 15 Закону України «Про товарну біржу», який діяв на момент укладення договору, зареєстровані на біржі, не підлягають нотаріальному посвідченню.
Відповідно до ст. ст. 328 ЦК України, який набрав чинності з 1 січня 2004 року, право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів.
Згідно ст. 202 ЦК України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Відповідно до ст. 655 за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Згідно ст. 657 ЦК України договір купівлі-продажу земельної ділянки, єдиного майнового комплексу, житлового будинку (квартири) або іншого нерухомого майна укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню та державній реєстрації.
Відповідно до ст. 355 ЦК України майно, що є у власності двох або більше осіб (співвласників), належить їм на праві спільної власності (спільне майно).
Згідно ст. 368 ЦК України спільна власність двох або більше осіб без визначення часток кожного з них у праві власності є спільною сумісною власністю. Суб'єктами права спільної сумісної власності можуть бути фізичні особи, юридичні особи, а також держава, територіальні громади, якщо інше не встановлено законом. Майно, набуте подружжям за час шлюбу, є їхньою спільною сумісною власністю, якщо інше не встановлено договором або законом.
Оскільки договір купівлі-продажу будинку є правочином, суд вважає що позивачі на законних підставах набули право власності на вищевказане нерухоме майно згідно положень діючого на той час законодавства і в зв'язку з його змінами не мають можливості оформити своє право власності і розпоряджатися придбаним майном, на підставі чого їх позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі, а право позивачів захисту згідно ст. 16 ЦК України шляхом визнання за ними права спільної сумісної власності, оскільки майно ними було придбано під час перебування у зареєстрованому шлюбі.
Керуючись ст.ст. 10, 11, 209, 212, 214-215 ЦПК , ст. ст. 202, 328, 368 ЦК України, суд
Позов - задовольнити.
Визнати договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1, укладений 3 березня 1999 року в Ізмаїльському представництві Одеської товарної біржі між ОСОБА_1, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 - дійсним.
Визнати за ОСОБА_1, ОСОБА_2 право спільної сумісної власності на квартиру АДРЕСА_1.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до апеляційного суду Одеської області через Кілійський районний суд шляхом подачі апеляційної скарги в 10-денний строк з дня проголошення рішення.
Суддя Кілійського
районного суду О. А. Маслеников