Справа№1512/2-1776/11
21.06.2011 року, Київський районний суд м. Одеси у складі:
Головуючого - судді Непоради М.П.
при секретарі - Яіцької А.І.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про зобов'язання не чинити перешкод в праві користування земельною ділянкою,
В листопаді 2010 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про зобов'язання не чинити перешкод в праві користування земельною ділянкою.
У судовому засіданні позивач заявлені позовні вимоги підтримав в повному обсязі та просив суд їх задовольнити, посилаючись на те, що йому на підставі свідоцтва про право власності на житло від 06 вересня 2001 року належить АДРЕСА_1.
Будинок, в якому розташована його квартира, знаходиться на земельній ділянці площею 912 кв.м.
Позивачу згідно проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки за адресою АДРЕСА_1 відповідно до рішення Одеської міської ради про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки (від 10.07.2008 року № 2931-У) відведено 0,0488 га.
Позивач має намір приватизувати вказану земельну ділянку, але зробити цього не може, так як загальним документом, необхідним для приватизації земельної ділянки є нотаріальна посвідчена згода суміжних землекористувачів про відсутність претензій стосовно розміщення між ділянками огородження.
Відповідач ОСОБА_2 надала свою згоду, але від відповідача ОСОБА_3 він згоду отримати не може через те, що ОСОБА_3 тільки зареєстрований за адресою АДРЕСА_2, але з 2007 року в належній йому квартирі не мешкає, місце знаходження його невідомо.
Відповідач ОСОБА_2 в судове засідання не з'явилась, сповіщалась належним чином про час та місце слухання справи, причини неявки суду не відомі, заяви про розгляд справи за її відсутністю до суду не надходило.
В судовому засіданні, яке відбулося 11.04.2011 року відповідач ОСОБА_2 позовні вимоги визнала, не заперечувала проти задоволення позову.
Відповідач ОСОБА_3 в судове засідання не з'явився, сповіщався належним чином про час та місце слухання справи, про що свідчать залучені до матеріалів справи об'яви в друкованому виданні, встановленому законодавством. Заяви про розгляд справи за його відсутністю до суду не надходило.
Згідно ст. 224 ЦПК України, у разі неявки відповідача, який належним чином був повідомлений про день, годину та місце слухання справи та про причину неявки суду не повідомив, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів, якщо позивач не заперечує проти такого вирішення справи.
Зі згоди позивача на підставі ст.225 ЦПК України суд розглядає справу з винесенням заочного рішення.
Суд, заслухавши пояснення позивача, ознайомившись з матеріалами справи, вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлені такі факти та відповідні їм правовідносини.
Позивачу ОСОБА_1 на підставі свідоцтва про право власності на житло від 06 вересня 2001 року належить АДРЕСА_1, яке зареєстроване в КП «ОМБТІ і РОН»за № 378 пр. стр. 98 реєстр 2588 від 23.10.2001 року.
Згідно плану поділу земельної ділянки за адресою АДРЕСА_1 встановлений порядок користування земельними ділянками: ОСОБА_1 -0,0488 га, ОСОБА_2, ОСОБА_3 -0,0424 га.
Згідно висновку від 24.12.2008 року про погодження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки за адресою АДРЕСА_1 на підставі рішення Одеської міської ради про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки (від 10.07.2008 року № 2931-У) ОСОБА_1 відведено 0,0488 га.
У користуванні позивача знаходиться земельна ділянка площею 0,0488 га, а у користуванні відповідачів -0,0424 га.
Вказаний порядок користування земельної ділянки склався між сторонами з моменту набуття ними права власності.
Відповідач ОСОБА_2 даний факт у судовому засіданні визнала, не заперечувала, тому він не потребує доказування.
Згідно до вимог ч.1 ст.61 ЦПК України, обставини, визнані сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі, не підлягають доказуванню.
Відповідно до ч.1 ст.377 ЦК України, до особи, яка набула право власності на житловий будинок (крім багатоквартирного), будівлю або споруду, переходить право власності, право користування на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення в обсязі та на умовах, встановлених для попереднього землевласника (землекористувача).
Таким чином до позивача перейшло право користування земельною ділянкою, а також встановився порядок користування який був.
Згідно до п.1 Постанови Пленуму Верховного суду України №7 від 16.04.2004 року «Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ», при розгляді таких справ суд повинен захищати права всіх суб'єктів права власності на землю та господарювання на ній при вирішенні земельних та пов'язаних із земельними відносинами майнових спорів.
Відповідно до ст.152 ЗК України, держава забезпечує громадянам та юридичним особам рівні умови захисту прав власності на землю. Власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків. Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється, зокрема, шляхом відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав.
Як вбачається з матеріалів справи між сторонами склався порядок користування земельною ділянкою.
Згідно до вимог ч.1 ст.319 ЦК України, власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.
Статтею 321 ЦК України встановлено, що право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.
Відповідно до п.п.Г п.18 Постанови Пленуму Верховного суду України №7 від 16.04.2004 року «Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ», в разі переходу права власності на будівлі та споруди до кількох осіб право на земельну ділянку визначається пропорційно часткам осіб у вартості будівлі та споруди, якщо інше не передбачено в договорі відчуження останніх. Якщо договором про відчуження жилого будинку, будівлі або споруди розмір земельної ділянки не визначено, до набувача переходить право власності на ті її частини, одна з яких зайнята жилим будинком, будівлею чи спорудою, а інша необхідна для їх обслуговування.
При існуючому порядку користування земельною ділянкою, всі власники забезпечені достатньою земельною ділянкою, необхідною для обслуговування своєї частини житлового будинку.
Відповідно до п.19 Постанови Пленуму Верховного суду України №7 від 16.04.2004 року «Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ», у справах за позовом учасників спільної власності на землю про встановлення порядку володіння й користування спільною земельною ділянкою, на якій розташовані належні їм жилий будинок, господарські будівлі та споруди, суд з'ясовує і враховує можливість нормального користування будинком і здійснення догляду за ним, розташування господарських будівель, споруд, необхідність зведення будівель, розташування плодово-ягідних насаджень співвласників, можливість проходу з вулиці на подвір'я тощо. Враховуються також вимоги санітарних правил і правил протипожежної безпеки.
Пунктом 21 Постанови Пленуму Верховного суду України №7 від 16.04.2004 року «Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ»передбачено, що суд може не визнати угоду про порядок користування земельною ділянкою, коли дійде висновку, що угода явно ущемляє законні права когось зі співвласників, позбавляє його можливості належно користуватися своєю частиною будинку, фактично виключає його з числа користувачів спільної земельної ділянки, суперечить архітектурно-будівельним, санітарним чи протипожежним правилам.
На думку суду, запропонований позивачем та погоджений із відповідними інстанціями варіант розподілу користування земельною ділянкою не ущемляє законні права суміжних землекористувачів та не позбавляє їх можливості належно користуватися своєю частиною будинку, тому суд вважає позов законним і обґрунтованим, тому підлягаючим задоволенню.
На підставі вищенаведеного, керуючись ст.ст. 319, 321, 377 ЦК України, ст.152 ЗК України, п.п.1, 18, 19, 21 Постанови Пленуму Верховного суду України №7 від 16.04.2004 року «Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ», ст.ст. 61, 209, 213 -215, 223-226 ЦПК України, суд, -
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про зобов'язання не чинити перешкод в праві користування земельною ділянкою -задовольнити.
Зобов'язати ОСОБА_3 та ОСОБА_2 не чинити перешкод ОСОБА_1 в здійсненні ним права користування земельною ділянкою, яка розташована за адресою АДРЕСА_1
Надати дозвіл в оформленні документів на приватизацію земельної ділянки, площею 0,0488 га розташованої за адресою АДРЕСА_1 без згоди суміжного землекористувача ОСОБА_3, який зареєстрований за адресою АДРЕСА_2
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом десяти днів з дня отримання його копії.
У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення, заочне рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку шляхом подачі заяви про апеляційне оскарження протягом 10 днів з дня його проголошення. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом 20 днів після подання заяви про апеляційне оскарження, або в порядку ч.4 ст.295 ЦПК України.
Рішення суду набирає законної сили відповідно до загального порядку, встановленого ЦПК України.
Суддя : Непорада М. П.
,