"05" липня 2011 р.Справа № 5024/344/2011
Колегія суддів Одеського апеляційного господарського суду у складі:
Головуючого судді: Мирошниченко М. А.,
Суддів: Бєляновського В. В. та Шевченко В. В.,
при секретарі судового засідання - Риковій О.М.
за участю представників:
ТОВ „Райфазен Лізинг Аваль” ОСОБА_1.( за дорученням),
Державного підприємства Дослідне господарство „Каховське”- ОСОБА_2(за дорученням),
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Одеса апеляційну скаргу Державного підприємства "Дослідне господарство „Каховське” на рішення господарського суду Херсонської області від 17.05.2011 р. по справі №5024/344/2011 за позовом ТОВ „Райфазен Лізинг Аваль” до Державного підприємства "Дослідне господарство „Каховське” про стягнення 313 208,48 грн.
02.03. 2011 р. (вх.№386) ТОВ „Райфазен Лізинг Аваль” (далі -Товариство або Позивач) звернулось до господарського суду Херсонської області з позовом до Державного підприємства Дослідне господарство „Каховське” ( далі Господарство або Відповідач) про стягнення заборгованості за договором фінансового лізингу №L 2844-08/08 від 07.08.2008року (далі -Договір) в сумі 313 208 грн.48 коп. Свої вимоги з посиланням на умови договору та ст.ст. 11,509,525,526,610, ,626 , 629 ЦК України ,ст.ст..193 .292 ГК України та на Закон України „Про фінансовий лізинг” позивач мотивував тим, що відповідач у порушення умов Договору не здійснював лізингові платежі за отримане за вказаним договором майно в результаті чого виникла вказана заборгованість (а.с.2-3,т.1).
Ухвалою господарського суду Херсонської області від 03.03.2011 р. за вказаним позовом порушено провадження у справі (а.с.1.т.1).
04.04.2011р. Позивач надав місцевому суду уточнення до позовних вимог у яких зазначив з яких саме платежів і санкцій та яких грошових сум складається заявлена ним сума стягнення (а.с.57-59,т.1 ).
26.04.2011р. та 16.05.2011р. позивач на вимогу суду надав письмові пояснення до своїх вимог та розрахунків (а.с.1-2 ,21-22, т.2).
Ухвалою господарського суду Херсонської області від 05.05.2011 р. зустрічну позовну заяву відповідача повернуто йому без розгляду (а.с.16, т.2).
13.05.2011р.відповідач надав суду письмовий відзив на позову в якому позов не визнав і просив відмовити в його задоволенні з посиланням на те, що вимоги позивача необґрунтовані , з наданих позивачем розрахунків не зрозуміло яким чином здійснюються розрахунки заборгованості і чому така велика різниця між експертною оцінкою предмету лізингу та ціною за якою реалізував його позивач.(а.с.18-20, т.2)
Рішенням господарського суду Херсонської області від 17.05.2011 р. ( повний текст якого складено суддею Остапенко Т.А.- 23.05.2011р.) позов задоволено частково, а саме суд стягнув з відповідача на користь позивача заборгованість в сумі 270581 грн. 28 коп.; 2702 грн. 99 коп. витрат по сплаті державного мита та 203 грн. 67 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та відмовив в задоволенні позовних вимог щодо стягнення 42627 грн.20коп. Цей висновок суд мотивував тим ,що позивач довів належними та достатніми доказами, що відповідач неналежним чином виконував умови Договору не сплачував лізингові платежі, а відтак позивач у відповідності до умов договору та Закону України „Про фінансовий лізинг” мав право припинити дію цього договору в односторонньому порядку про що в установленому порядку повідомив відповідача , а також мав право вилучити у відповідача та реалізувати предмет лізингу , що ним також було зроблено та вимагати стягнення передбачених умовами договору платежів та санкцій. В решті частині вимог (компенсація витрат за договором ,зберігання предмету лізингу та частина заявленої комісії нарахована після відмови лізингодавця від договору) суд відмовив з посиланням на те, що правові підстави для їх стягнення відсутні (а.с.69-73,т.2).
Позивач незважаючи на те, що місцевий суд задовольнив його вимоги лише частково (відмовивши в стягненні 42 627грн.20коп) не оскаржив в апеляційному порядку це рішення, тобто фактично погодився з ним.
Не погоджуючись цим рішенням Відповідач звернувся до Одеського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить його скасувати та прийняти нове, яким відмовити позивачу у задоволенні позову повністю, виходячи з наступного.
По-перше, ст.10 Закону України "Про фінансовий лізинг" та умовами договору передбачене право лізингодавця вимагати розірвання договору та повернення предмета лізингу у передбачених законом та договором випадках, проте жодного листа, який стосувався б порушень строків оплати, а також пропозиції щодо розірвання договору Відповідач не отримував і докази такого отримання у матеріалах справи відсутні.
Частиною 3 ст. 7 Закону України "Про фінансовий лізині" також передбачено, що відмова від договору лізингу вважається вчиненою з моменту, коли інша сторона довідалася або могла довідатися про таку підмову. Однак, наявний акт вилучення предмету лізингу також не підтверджує розірвання договору, так як в даному акті немає жодної згадки про припинення чи розірвання договору.
По-друге, у відзиві па позовну заяву Відповідач зазначив, що згідно уточнення позовних вимог, за результатами проведеної Позивачем експертизи вартості вилученого предмета лізингу за договором, було визначено оціночну реалізаційну вартість предмета лізингу в розмірі 1680000,00 грн., а 02.07.2010 року позивачем було укладено з СТОВ «Черепинське» договір купівлі-продажу, відповідно до якого Позивач продав предмет лізингу за 1500000,00 грн., але у письмових поясненнях, наданих па виконання ухвали суду, Позивач надав дані ринку продажі сільгосптехніки, з яких чітко видно, що трактор Сазе SТХ 535 2008 року випуску коштував в середині 2009 року приблизно 2000000 гри., а тому не зрозуміло, чому Позивач реалізував предмет лізингу за настільки заниженою ціною і де сама експертиза невідомо, адже різниця між експертною оцінкою та реалізаційною ціною становить 500000,00 гри.
Крім того, згідно п. 6.5. Договору після вилучення та реалізації предмета лізингу лізингодавець у 30 (тридцяти денний) строк перераховує лізингоодержувачу грошові кошти отримані від реалізації такого предмету лізингу за вирахуванням заборгованості лізингоодержувача, якщо така є , та витрат, визначених п. 6.4. цього Договору.
З моменту вилучення Позивачем предмету лізингу та його реалізації пройшло більше року. Техніка Позивачем транспортувалась спочатку з Херсонської області в Автономну Республіку Крим, а потім транспортувалась у Київську область, що могло погіршити її стан та реалізаційну вартість. Причини такого тривалого зберігання техніки та транспортування її на далеку відстань, неможливість реалізації з місця першого її зберігання, що могло призвести до знецінення об'єкту лізингу Позивачем не вказані.
Незважаючи на це суд в рішенні зазначив, що посилання відповідача на заниження позивачем ринкової вартості вилученого трактору до уваги судом не беруться, оскільки ця сума перевищує як вартість придбання предмета лізингу так і його балансову вартість, а також вартість подальшої реалізації, відповідно до договору купівлі-продажу від 02.07.2010р. №РК 2844-07/10-1, укладеного між сільськогосподарським товариством з обмеженою відповідальністю "Черепинське" та позивачем.
Дане твердження, на думку відповідача, є хибним, адже балансова вартість предмета лізингу не має ніякого відношення до його ринкової вартості.
Крім того, згідно з даними НБУ, на момент укладання договору фінансового лізингу між Позивачем та Відповідачем (07.08.2008 р.) курс долару США до гривні складав - 484,45грн. за 100 доларів США. На момент вилучення (03.04.2009 р.) курс долару США до гривні складав 770,00 грн. за 100 доларів США. А на момент реалізації предмету лізингу (02.07.2010 р.) курс долару США до гривні складав 790,87 грн. за 100 доларів США. Тобто з моменту вилучення предмета лізингу до його реалізації курс долара США зріс на 306,42грн. Так як трактор закордонного виробництва (виробником даного трактору є Німеччина) цілком логічно вважати, що після підвищення курсу долара США на 163% відповідно зросла і його ринкова вартість.
Згідно ст. 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи у їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або запереченим, для господарського суду не є обов'язковим.
На думку відповідача суд виніс рішення, досконало не розглянувши матеріали справи.
Окрім цього відповідач зазначив, що він є державним сільськогосподарським підприємством, основною метою якого є ведення сільськогосподарського виробництва для досягнення позитивних економічних результатів та прибутку, а з нього вимагають оплати за утримання (якими навіть не скористались) незрозумілі суми.
Ухвалою Одеського апеляційного господарського суду від 10.06.2011 р. вказану скаргу прийнято до провадження та призначено до розгляду на 05.07.2011 р. о 15:00, про що сторони згідно присів ст. 98 ГПК України були повідомлені належним чином.
У письмовому відзиві на скаргу позивач просив залишити її без задоволення, а рішення місцевого суду - без змін.
Фіксація судового процесу здійснювалась за допомогою технічних засобів.
Представник скаржника в усних пояснення наданих суду в судовому засіданні просив задовольнити скаргу на викладених у ній підставах в повному обсягу.
Представник позивача в усних пояснення наданих суду в судовому засіданні просив залишити скаргу без задоволення, а рішення місцевого суду - без змін.
Згідно ст. 85 ГПК України, оголошувались лише вступна та резолютивна частини судової постанови.
Заслухавши пояснення учасників процесу, дослідивши доводи викладені в апеляційній скарзі, наявні у матеріалах справи докази та обставини справи, а також перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, судова колегія встановила наступне.
Як свідчать матеріали справи і ці обставини встановив та дослідив місцевий суд 07.07. 2008р. між Позивачем(лізингодавець) та Відповідачем (Лізингоодержувач) укладено договір оренди (фінансового лізингу) № L2844-08/08 (далі -Договір).
Згідно пункту 1.1 цього Договору лізингодавець на підставі договору купівлі-продажу (поставки) №Р2844-08/08 від 07.08.2008р. зобов'язується придбати у власність і передати на умовах фінансового лізингу, без надання послуг управління та технічної експлуатації у тимчасове володінні та користування за плату майно, а лізингоодержувач зобов'язується прийняти предмет лізингу та сплачувати лізингові платежі на умовах цього договору.
У специфікації від 07.08.2008 р., яка є невід'ємним додатком до Договору, визначено найменування, технічний опис, модель і рік випуску предмету лізингу та його вартість, а саме трактор Case Steiger STX535 2008 р. в., у кількості 1 шт., ціною - 1525084грн. 80 коп.
Факт передачі предмету лізингу підтверджується наявний у матеріалах справи актом прийому-передачі від 12.09.2008 р., підписаним продавцем - ТОВ "Агроальянс", Позивачем (лізингодавцем) та Відповідачем (лізингоодержувачем).
Згідно з п. 5.3 Загальних умов фінансового лізингу, що є додатком № 4 до Договору, лізингоотримувач сплачує зазначені в Графіку поточні лізингові платежі щомісяця авансом до 8 числа поточного місяця з урахуванням п. 5.4 цього договору на підставі рахунку лізингодавця, направленого на вказану в договорі електрону адресу лізингоодержувача або за допомогою факсимільного зв'язку. У разі неотримання рахунку лізингодавця до 5 числа поточного місяця лізингоодержувач зобов'язаний звернутися до лізингодавця та отримати відповідний рахунок самостійно. В цьому випадку лізингоодержувач зобов'язаний оплатити рахунок до 10 числа поточного місяця. Лізингоодержувач сплачує поточні платежі починаючи з першого періоду лізингу. Поточний лізинговий платіж за перший період лізингу лізингоодержувач сплачує авансом до 15 числа поточного місяця на підставі рахунку лізингодавця (п. 5.4).
Розділом 6 Договору передбачено дострокове розірвання договору, зокрема, лізингодавець має право достроково в односторонньому порядку розірвати цей договір та вилучити у лізингоодержувача предмет лізингу у безспірному порядку у таких випадках, коли лізингоодержувач: не сплатив лізинговий платіж (частково або у повному обсязі) та прострочення сплати становить більше 30 днів (п.п. 6.1.2). У разі припинення або розірвання цього договору всі витрати, пов'язані з вилученням предмета лізингу та його подальшою реалізацією здійснюються за рахунок лізингоодержувача або відшкодовуються лізингодавцю лізингоодержувачем в повному обсязі (п. 6.4). Після вилучення та реалізації предмета лізингу лізингодавець у 30 денний строк перераховує лізингоодержувачу грошові кошти отримані від реалізації такого предмета лізингу за вирахуванням заборгованості лізингоодержувача, якщо така є, та витрат, визначених п. 6.4 цього договору (п. 6.5).
Підпунктом 8.4. Загальних умов фінансового лізингу (додаток № 4 до договору) передбачено, що лізингодавець має право відмовитися від укладення або розірвати Договір купівлі-продажу та розірвати Договір у разі невиконання лізингоодержувачем своїх зобов'язань зі сплати авансових лізингових платежів (п. 8.4.1.); вилучити предмет лізингу в порядку, передбаченому цими Загальними умовами (п.п. 8.4.5); розірвати договір відповідно до цих Загальних умов, положень Договору та чинного законодавства України (п.п. 8.4.7); в односторонньому порядку змінювати графік та розмір поточних лізингових платежів (п.п. 8.4.8); стягувати з лізингоодержувача прострочену заборгованість та/або вимагати повернення предмету лізингу від лізингоодержувача у безспірному порядку на підставі виконавчого напису нотаріуса (п.п. 8.4.9).
Відповідно до п.п. 8.1.4 Загальних умов лізингоодержувач зобов'язаний своєчасно сплачувати лізингові платежі. У разі дострокового припинення дії договору та прийняти при цьому лізингодавцем рішення про повернення предмета лізингу, здійснити за власний рахунок доставку предмета лізингу з усіма його складовими частинами, обладнаннями, документами та іншими приналежностями, отриманими згідно актів приймання-передачі, в придатному для експлуатації стані. Предмет лізингу повинен бути повернутий у справному стані, а за ступенем зношеності, повинен відповідати його зносу за час користування при нормальних умовах експлуатації. Крім того, лізингоодержувач повинен сплатити лізингодавцю платежі, визначені в п.п. 10.3.2 цих Загальних умов (п.п. 8.1.17).
Зазначене в Договорі право лізингодавця на розірвання Договору в односторонньому порядку та повернення предмету лізингу у встановлених законом або договором випадках також передбачено ст. 10 Закону України "Про фінансовий лізинг"
Відповідно до п.п. 10.2. Загальних умов, договір достроково припиняється у останній день місяця, в якому має місце, зокрема, направлення лізингодавцем лізингоодержувачу письмового повідомлення про прийняття лізингодавцем рішення про дострокове припинення договору з підстав, визначених розділом 6 договору .
У разі дострокового припинення договору при настанні зазначених в п.п. 10.2.1 Загальних умов обставин лізингоодержувач зобов'язаний: повернути предмет лізингу лізингодавцю за власний рахунок у визначені лізингодавцем строки та місце в межах території України. Незалежно від цього лізингодавець має право самостійно вилучити предмет лізингу з місця зберігання (знаходження) такого предмету лізингу без будь-яких погоджень або дозволу лізингоодержувача з покладенням на лізингоодержувача понесених при цьому витрат (п.п. 10.3.1). Сплатити лізингодавцю наведені нижче платежі, які зараховуються в такому порядку: комісію лізингодавця за дострокове припинення договору фінансового лізингу в розмірі 2% від суми непогашеної вартості предмета лізингу, визначеної за правилами ч. 5 п.п. 10.3.2 Загальних умов; нараховані за договором штрафні санкції (штраф, пеня); суми, які відшкодовують витрати лізингодавця та не були сплачені лізингоодержувачем; заборгованості по поточних лізингових платежах та нарахованих штрафних санкціях; суми непогашеної вартості предмета лізингу, зазначену в Графіку для лізингового періоду, в якому має місце дострокове припинення договору, та змінену за визначеними в договорі та додатках до нього (Загальні умови, Графік) правилами (п.п. 10.3.2).
Крім того, розділом 5 Договору сторони передбачили відповідальність сторін за порушення умов Договору , в тому числі передбачили , що за несвоєчасну сплату будь-якого платежу (його частини) за договором лізингоодержувач сплачує лізингодавцю пеню в розмірі 0,5% від суми простроченого платежу за кожний календарний день прострочення, починаючи з 5 дня прострочення виконання грошового зобов'язання.
Як свідчать матеріали справи, в т.ч. надані позивачем належні докази, і ці обставини ретельно дослідив місцевий суд, Відповідач умови договору фінансового лізингу по своєчасній сплаті лізингових платежів належним чином не виконував і в нього виникла заборгованість по цим платежам у розмірі 85269 грн. 42 коп.
Відповідач у порушення приписів ст..33 ГПКК України не довів будь-якими належними доказами протилежного, тобто відсутність цієї заборгованості
Матеріали справи свідчать що , позивач листом № 963-12/08 від 17.12.2008 р. повідомив, що станом на 16.12.2008 р. у відповідача виникла заборгованість по сплаті лізингових платежів у сумі 85269 грн. 42 коп., попередив, що при простроченні сплати лізингового платежу на строк більше 30 днів, лізингодавець, на підставі п. 6.1.2. договору, має право розірвати договір в односторонньому порядку та вимагати повернення предмета лізингу та просив усунути допущені порушення договору не пізніше 22.12.2008 р.
Зазначений лист був направлений відповідачу 17.12.2008 р. і отриманий ним 23.12.2008 р.
Однак, як вбачається з матеріалів справи, у встановлені позивачем строки порушення договору відповідачем не були усунуті, у зв'язку з чим, позивач листом від 13.03.2009 р. за вих. № 412-03/09 повідомив відповідача про прийняте рішення про відмову від Договору з 31.03.2009 р. та повернення предмету лізингу, про чинність рахунків, виставлених до 31.03.2009 р. та необхідність їх оплати, вимагало повернути предмет лізингу у строк до 30.04.2009 р. шляхом транспортування предмета лізингу на стоянку, яка була вказана представником позивача .
Факт направлення позивачем відповідачу вказаного листа підтверджується, зокрема, списком рекомендованих поштових відправлень - 13.03.2009 р., та інформацією, наданою Київською міською дирекцією УДППЗ "Укрпошта" підтверджено надсилання відповідачу вказаного вище листа.
Посилання відповідача у апеляційній скарзі на неотримання ним вказаних листів і що можливо за вказаними номерами йому надсилались листи іншого змісту, тобто не з вимогами про сплату заборгованості по лізинговим платежам та повідомленням про розірвання договору на переконання колегії суддів не можуть прийматись до уваги, оскільки відповідач, у протилежність позивачу, не довів будь-якими належними доказами неотримання вказаних листів або листів за вказаними номерами але з іншим змістом, хоча згідно ст.33 ГПК України такий обов'язок покладено на нього.
За таких обставин колегія суддів вважає., що місцевий суд ретельно дослідивши матеріали справи дійшов підставного висновку, що, по-перше, відповідач мав перед позивачем заборгованість по лізинговим платежам за Договором, а по-друге, позивач звертався до відповідача з вимогою про сплату заборгованості і повідомив у встановленому порядку про розірвання договору та виконання передбачених умовами договору дій.
З наявного у матеріалах справи акту вилучення предмету лізингу від 03.04.2009 р. вбачається, що відповідач повернув, а позивач прийняв предмет лізингу, наданого відповідачу за Договором, балансову вартість якого згідно довідки відповідача на той час (складала 1235318 грн. 69 коп.)
12.05.2009 р. позивачем була визначена ринкова вартість предмету лізингу, яка склала 1680000 грн.
З матеріалів справи вбачається, ьщо на виконання умов п. 6.5 Договору, п. 10.3.2 Загальних умов та приписів ст. 530 Цивільного кодексу України позивачем було виставлено відповідачу рахунок-фактури №L2844-08/08/r від 19.05.2009р., який відповідачем не оплачений.
З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку, що місцевий суд обґрунтовано задовольнив позовні вимоги позивача в частині відшкодування частини вартості предмета лізингу та комісії лізингодавця без ПДВ за період з листопада 2008 р. по березень 2009 р. в сумах 175384 грн. 75 коп. та 105173 грн. 39 коп. відповідно.
Водночас колегія суддів погоджується з висновками місцевого суду (хоча цей висновок позивачем не оскаржується), що вимога позивача по стягненню комісії без ПДВ нарахована за квітень 2009 р. та заявлена до сплати на підставі рахунку № L2844-08/08/7 від 01.04.2009 р. в сумі 17470 грн. 04 коп. задоволенню не підлягає, оскільки нарахована відповідачеві після відмови позивача від договору лізингу - з 31.03.2009 р.). На думку судової колегії місцевий суд підставно не погодився з посиланням позивача на нарахування зазначеної суми в якості неустойки, оскільки листом за вих. № 412-03/09 від 13.03.2009 р. відповідачеві для повернення предмету лізингу встановлено строк до 30.04.2009 р., лізингодавець 03.04.2009 р. самостійно на підставі п. 10.3.1 Загальних умов вилучив предмет лізингу, а рахунком № L2844-08/08/7 від 01.04.2009 р. до сплати в сумі 17470 грн. 04 коп. виставлена саме комісія, а не неустойка за невиконання обов'язку повернення речі.
Колегія суддів погоджується з висновком місцевого суду, що оскільки на підставі положень ч. 2, 3 ст. 7 Закону України "Про фінансовий лізинг" та умов Договору, позивачем було здійснено відмову від Договору та вилучено предмет лізингу, то позовна вимога позивача по стягненню з відповідача комісії без ПДВ - 2% за дострокове розірвання Договору в сумі 29502 грн. 50 коп., нарахована обґрунтовано, тобто місцевий суд підставно задовольнив цю вимогу.
Також колегія суддів погоджується з рішенням місцевого суду в частині стягнення з відповідача штрафних санкцій в сумі 46555 грн. 87 коп. за порушення строків оплати лізингових платежів та несплачених відповідачем незважаючи на виставлення позивачем йому рахунку,оскільки ці санкції нараховані у відповідності до умом Договору та чинного законодавства, а відповідач не довів їх оплату.
Крім того, колегія суддів дійшла висновку, що сума відшкодування частини вартості предмета лізингу у розмірі 1475124 грн. 76 коп. обґрунтовано нарахована позивачем на підставі ст. 16 Закону України "Про фінансовий лізинг", п.п. 10.3.2 Загальних умов фінансового лізингу (додаток №4 до Договору), а тому підставно задоволена місцевим судом .
Посилання скаржника на те, позивач сам визнавав, що ціна предмету лізингу приблизно складає 2000000 гри. , а тому не зрозуміло чому він реалізував предмет лізингу за 1500000,00 грн. не може прийматись до уваги ,оскільки вказана ціна (2000000 грн.) є приблизною, а відтак, не може бути доказом підтвердження реальної ринкової цині.
Згідно з п.п. 3.2.2 Закону "Про податок на додану вартість", чинним на момент нарахування, не є об'єктом оподаткування операції з нарахування та сплати процентів або комісій у складі орендного (лізингового) платежу у межах договору фінансового лізингу в сумі, що не перевищує подвійну облікову ставку Національного банку України, встановлену на день нарахування таких процентів (комісій) за відповідний проміжок часу, розраховану від вартості об'єкта лізингу, наданого у межах такого договору фінансового лізингу; по об'єкту фінансового лізингу, оціненого в іноземній валюті, сплата процентів, з метою оподаткування визначається у гривнях по курсу валют, визначеного Національним банком України на момент сплати.
Враховуючи вказану норму місцевий суд дійшов обґрунтовано висновку, що комісія у складі лізингового платежу є об'єктом оподаткування у сумі, що перевищує подвійну облікову ставку НБУ, а тому комісія з ПДВ (перевищення подвійної облікової ставки НБУ) в сумі 131418грн. 59 коп. позивачем виставлена відповідачеві до сплати на підставі рахунку №-08/08/5 від 02.02.2009 р., обґрунтовано з урахуванням п. 6.1.3 Загальних умов фінансового лізингу, а відтак, підставно стягнута місцевим судом з відповідача.
Ретельно дослідивши висновки місцевого суду в частині відмови задоволення решти позовних вимог (хоча ця відмова не оскаржувалась позивачем), колегія суддів дійшла висновку, що вказана відмова здійснена обґрунтовано з урахуванням фактичних обставин, наявних справі доказів та у відповідності до чинного законодавства.
Згідно п.3 Роз'яснення Вищого арбітражного суду України №02-5\422 від 10.12.1996р. „Про судове рішення” ( з наступними змінами та доповненнями) рішення господарського суду повинно ґрунтуватись на повному з'ясуванні такого: чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що бе руть участь у процесі, та якими доказами вони підтверджуються;чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин; яка правова кваліфікація відносин сторін, виходячи з фактів, установлених у процесі розгляду справи, та яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору. При цьому необхідно мати на увазі, що у відповідності зі статтею 43 ГПК України наявні докази підлягають оцінці у їх сукупності, і жодний доказ не має для господарського суду зазда легідь встановленої сили. .
Відповідно до статті 104 ГПК України підставами для скасування або зміни рішення суду є: 1) неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які місцевий господарський суд визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи; 4) порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права. Порушення або неправильне застосування норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення лише за умови, якщо це порушення призвело до прийняття неправильного рішення.
На думку судової колегії місцевий суд повністю встановив та дослідив фактичні обставини справи дав повну та всебічну оцінку наявним у ній доказам та правильно застосував норми матеріального права, тобто рішення місцевого суду відповідає вищезазначеним вимогам .
Наведені Відповідачем у апеляційній скарзі доводи фактично повторюють його доводи викладені у відзиві на позов, яким, як зазначалось вище, місцевий суд дав належну оцінку та вмотивовано визнав їх необґрунтованими. Зазначені доводи, на переконання колегії суддів, не спростовують висновків місцевого суду та не доводять їх помилковість, а тому не можуть бути підставою для скасування судового рішення.
Будь-яких інших доводів, щодо незаконності рішення місцевого суду та допущення ним порушень норм матеріального та процесуального права, крім вищезазначених та визнаних апеляційною інстанцією необґрунтованими та безпідставними, скаржник не навів.
На підставі викладеного колегія суддів вважає, що відповідно до вимог статті 43 ГПК України рішення місцевого суду ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді всіх обставин справи, які мають значення для вирішення спору, відповідає нормам матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновку місцевого господарського суду, у зв'язку з чим підстав передбачених ст.104 України для його скасування не вбачається.
Керуючись ст.ст. 99,101-105 ГПК України, колегія суддів -
Рішення господарського суду Херсонської області від 17.05.2011 р. у справі №5024/344/2011 - залишити без змін, а апеляційну скаргу Державного підприємства "Дослідне господарство „Каховське” на зазначене судове рішення -без задоволення.
Постанова, згідно ст. 105 ГПК України, набуває законної сили з дня її оголошення і може бути оскаржена у касаційному порядку до Вищого господарського суду України.
Головуючий: Мирошниченко М. А.
Судді: Бєляновський В. В.
Шевченко В. В.
Повний текст постанови підписано 05.07.2011 р.