"05" липня 2011 р.Справа № 11/143/10
Колегія суддів Одеського апеляційного господарського суду у складі:
Головуючого судді: Мирошниченко М. А.,
Суддів: Бєляновського В. В. та Шевченко В. В.,
при секретарі судового засідання - Риковій О.М.
за участю представників :
ПАТ Енергопостачальна компанія „Миколаївобленерго” в особі філії м. Миколаєва - ОСОБА_1 (за довіреністю)
Військової частини А- 4465 -не з'явились
Квартирно-експлуатаційний відділ м. Миколаєва -не з'явились
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Одеса апеляційну скаргу Квартирно-експлуатаційного відділу м. Миколаєва на рішення господарського суду Миколаївської області від 14.04.2011 р. у справі № 11/143/10 за позовом ВАТ Енергопостачальна компанія „Миколаївобленерго” в особі філії м. Миколаєва до Військової частини А-4465 - та Квартирно-експлуатаційного відділу м. Миколаєва про стягнення 20 249,97грн.
28.09.2010р. р. ВАТ Енергопостачальна компанія „Миколаївобленерго” в особі філії м. Миколаєва (далі -Позивач або Постачальник) звернулось до господарського суду Миколаївської області з позовом до військової частини А-4465 (далі Відповідач -1 або Споживач ) про стягнення 20 249,97грн. в т.ч. :15408грн.30п.-пені за період з 30.12.2009року по 30.08.2010р.; 2477грн.05 коп. - індексу інфляції за період з 30.12.2009р. по 01.04.2010р. ; 2364грн.62 коп. -3% річних за період з 30.12.2009р. по 30.08.2010р.) , а також 202грн.50к..-держмита та 236.00 грн. витрат на ІТЗ судового процесу. Свої вимоги позивач мотивував тим, що Відповідач -1 у порушення умов укладеного між ними договору №44/3890 від 03.09.2009р. про постачання електричної енергії (далі -Договір ) несвоєчасно сплачував платежі за використану електроенергію (активну і реактивну), а тому згідно умов Договору та приписів ст.625 ЦК України повинен сплатити пеню , втрати від інфляції та 3% річних.(а.с.2-3),
Ухвалою господарського суду Миколаївської області від 01.10.2010р. за вказаним позовом порушено провадження у справі (а.с.1)
Ухвалою господарського суду Миколаївської області від 02.11.2010р. за клопотанням Відповідача -1 до участі у справі в якості другого відповідача було залучено Квартирно -експлуатаційний відділ м. Миколаєва (далі Відповідач -2) ,оскільки цім відділом укладено договір поруки по оплаті Відповідачем-1 платежів по Договору (а.с.70)
У відзиві на позов (а.с. 88-90) Відповідач-2 просив зменшити розмір пені, що підлягає стягненню у зв'язку з тяжким фінансовим станом та відсутністю фінансування та відмовити у стягненні втрат від інфляції та 3% ,оскільки ,по-перше, втрати від інфляції розраховані у порушення методики їх розрахунку за цілий місяць, хоча періоди нездійснення платежів складали менше місяця і тому стягувати ці втрати не можливо, а по-друге, стягнення на підставі ст.625 ЦК України можливо лише сумісно зі стягненням заборгованості.
У подальшому відповідач надав суду додатковий відзив, у якому просив суд зменшити розмір пені до 1000 грн.(а.с.102-103).
Позивач надав суду уточнення позовних вимог, у якому просив суд стягнути зазначені ним у позові грошової суми солідарно з обох відповідачів з урахуванням укладеного між позивачем та відповідачами договору поруки.(а.с.108).
Рішенням господарського суду Миколаївської області від 14.04.2011 р. (підписаним суддею Ткаченко О.В. 19.04.2011 р.) позов задоволено частково(а.с.126-127).
Суд стягнув на користь позивача з обох відповідачів солідарно :15408,30 грн. пені; 1576, 89 грн. втрат від інфляції; 2364,62 грн. - 3% річних, а також 193,50 коп. держмита та 236.00 грн. - витрат на ІТЗ судового процесу, а в решті частині суми стягнення втрат від інфляції відмовив. Своє рішення суд обґрунтував тим, що матеріалами справи доведено неналежне виконання Відповідачем -1 умов Договору, а тому він, а також Відповідач-2, який поручився за нього, повинні сплатити солідарно встановлену умовами Договору та договору поруки пеню та передбачені ст. 625 ЦК України стягнення з урахуванням правильного перерахунку втрат від інфляції. Суд також залишив без задоволення клопотання Відповідач-2 про зменшення розміру пені пославшись на те, що цей відповідач не обґрунтовував наявність підстав для такого зменшення.
Позивач незважаючи на те, що його позов задоволено лише частково не оскаржив його в апеляційному порядку, тобто фактично погодився з позицією місцевого суду
Відповідач -1 також не оскаржив рішення місцевого суду в апеляційному порядку.
Не погоджуючись з вказаним судовим рішення Відповідач-2 звернувся до Одеського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати зазначене рішення і ухвалити нове, яким відмовити в задоволенні позову в частині стягнення втрат від інфляції і стягнути з відповідачів солідарно лише пеню зменшивши її розмір до 1000 грн. В обґрунтування своєї позиції він навів такі ж самі доводи що були викладені ним у відзиві на позов та зазначив, що суд не врахував тяжкого фінансового стану відповідачів та його доводів з цього приводу.
Ухвалою Одеського апеляційного господарського суду від 11.05.2011р. зазначену скаргу було повернуто скаржнику у зв'язку з несплатою ним державного мита.
Скаржник знов звернувся до Одеського апеляційного господарського суду з цією ж апеляційною скаргою, сплативши при цьому державне мито у встановленому законодавством розмірі та заявив клопотання про відновлення йому строку на подання скарги.
Ухвалою Одеського апеляційного господарського суду від 08.05.2011 р. скаржнику відновлено строк для подання вищевказаної апеляційної скарги, її прийнято до провадження та призначено до розгляду на 5.07.2011 р. о 14:30, про що всі учасники судового процесу повідомлені належним чином.
Фіксація судового процесу здійснювалась за допомогою технічних засобів.
Представник скаржника (Відповідача-2) та представник Відповідача-1 в судове засідання не з'явились, клопотань про відкладення не заявили, про причини неявки суд не повідомили і колегія суддів прийняла рішення про розгляд справи за їх відсутністю.
Представник Позивача в усних поясненнях наданих суду просив суд залишити скаргу без задоволення, а рішення місцевого суду - без змін.
За клопотанням Позивача колегією суддів Одеського апеляційного господарського суду в порядку ст. 25 ГПК України здійснено процесуальне правонаступництво із заміною ВАТ ЕК „Миколаївобленерго” в особі філії м. Миколаєва на ПАТ ЕК „Миколаївобленерго” в особі філії м. Миколаєва (в зв'язку зі зміною найменування юридичної особи).
Згідно ст. 85 ГПК України, в судовому засіданні оголошувались лише вступна та резолютивна частини судової постанови.
Заслухавши пояснення учасників процесу, дослідивши доводи викладені в апеляційній скарзі, наявні у матеріалах справи докази та обставини справи, а також перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, судова колегія встановила наступне.
Як свідчать матеріали справи ,і ці обставини дослідив місцевий суд, між Позивачем (постачальником) та Відповідачем -1 (Споживачем) 03.09.2009року було укладено Договір про постачання електричної енергії № 44/3890 (Договір) згідно умов якого Постачальник зобов'язувався поставляти (продати) Споживачу електричну енергію (товар) у встановлених об'ємах, а Споживач оплачувати її у встановлені договором строки. Пунктом 4.2.1 Договору сторони також передбачили, що у разі внесення Споживачем платежів з порушенням встановлених строків він сплачує Поставнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ із суми прострочки за кожний день прострочення, а також 3 % річних та індекс інфляції.
З матеріалів справи також вбачається, що між Позивачем, Відповідачем-1 та Відповідачем-2 було укладено 01.01.2009 року договір поруки №44/3890 (далі Договір поруки) згідно до умов відповідач-2 поручався перед позивачем за належне виконання відповідачем умов Договору №44/3890 від 22.11.2005р. в частині здіснення платежів і зобов'язувався у разі такого порушення перераховувати Позивачу заборгованість Відповідача-1. Цим Договором поруки також передбачено, що, по-перше, у разі не виконання Відповідачем зобов'язань за Договором позивач має право звернутись до суду з позовом до обох відповідачів про солідарне стягнення заборгованості, а,по-друге, за порушення терміну оплати встановлюється пеня у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми цього договору за кожний день прострочення, з урахуванням 3 % річних та індексу інфляції.Умовами Договору поруки також передбачено, що він діє до 31.12.2009року і вважається продовженим на кожний наступний календарний рік якщо за місяць до закінчення терміну договору жодною із сторін не буде заявлено про припинення його дії або перегляд його умов (а.с.109).
В матеріалах справи відсутні докази того, що дія цього договору поруки закінчилась і що сторони відмовились від нього, а відтак, він вважається продовженим і дія його розповсюджується для взаємовідносин сторін за Договором, що визнають всі учасники цього судового процесу.
Матеріали справи свідчать, що Постачальник (позивач) виконував свої зобов'язання за Договором належним чином і проти цього факту не заперечують відповідачі.
Проте, як вбачається з матеріалів справи і не оспорюється (визнається) обома відповідачами, Відповідач -1 виконував свої зобов'язання за Договором неналежним чином, а саме несвоєчасно сплачував передбачені умовами Договору платежі у встановлено ним розмірі.
З огляду на викладене та враховуючи умови як Договору так і Договору поруки та приписи ст. 625 ЦК України колегія суддів дійшла висновку, у позивача були всі правові підстави для звернення до суду з позовом про солідарне стягнення з відповідачів пені, втрат від інфляції та 3% річних.
Перевіривши зроблений позивачем розрахунок 3% річних колегія суддів встановила, що його зроблено вірно і дійшла висновку, що місцевий суд обґрунтовано задовольнив вказане стягнення у визначеному позивачем розмірі.
Перевіривши розрахунок втрат від інфляції колегія суддів дійшла висновку, що місцевий суд правильно зменшив суму цього стягнення оскільки позивач невірно розрахував її, а відтак, визначена місцевим судом сума вказаних втрат обґрунтовано стягнута з відповідачів солідарно.
Посилання скаржника на те, що 3% річних та втрати від інфляції не можливо стягувати окремо від заборгованості, а оскільки заборгованість погашено то стягувати 3% річних та втрати від інфляції неможливо взагалі, не може прийматись до уваги, оскільки таке тлумачення ст.625 ЦК України є хибним і суперечить як суті вказаної норми так і сталій судовій практиці як Вищого господарського суду України так і Верховного суду України, а окремий протилежний висновок Вищого господарського суду України по одній конкретній справі, на якій посилається Відповідач-2 у відзиві на позов та апеляційній скарзі, не може прийматись до уваги та бути підставою для відмови у задоволенні позову в цієї частині.
Перевіривши наданий позивачем розрахунок пені судова колегія дійшла висновку, що він зроблений вірно у відповідності до встановлених НБУ ставок та з урахуванням строків встановлених ч.6 ст.232 ГУ України, а тому посилання скаржника на неправильне визначення строків, не підтверджене будь-якими доказами та протилежними розрахунками, не може прийматись до уваги.
За таких обставин колегія суддів вважає що місцевого суду були правові підстави для стягнення вказаного розміру пені.
Проте, судова колегія не може погодитись з висновком місцевого суду щодо відсутності підстав для зменшення розміру пені з огляду на наступне.
Так, п.3 ч.1 ст.83 ГПК України надає господарському суду право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки, яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання. Частина третя статті 551 ЦК України передбачає, що суд може зменшити розмір неустойки, якщо він значно перевищує розмір збитків та за наявності інших обставин, які мають істотне значення. Частина перша ст.233 ГК України також передбачає таку можливість. При цьому згідно приписів цієї статті при зменшення розміру неустойки повинно бути взяти до уваги: ступень виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні ; не лише майнові , але і інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.
З матеріалів справи не вбачається що позивач поніс збитки у зв'язку з неналежним виконанням Відповідачем -2 своїх зобов'язань за Договором (принаймні позивач у порушення приписів ст..33 ГПК України не надав таких доказів), а негативні наслідки затримки розрахунків компенсувались йому стягнення на його користь 3 % річних та втрат від інфляції. Водночас відповідачі є бюджетними установами які фінансуються за рахунок держави, а тяжкий фінансовий стан в державі Україна і неповне фінансування бюджетних установ, в тому числі військових формувань, є загальновідомим фактом який згідно приписів ст.35 ГПК України вважається встановленим і неповинен доводитись.
З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку, що є всі підстави для зменшення пені до вказаного відповідачем -2 розміру.
Враховуючи викладене рішення місцевого суду в частині розміру пені яка підлягає стягненню підлягає зміні.
Крім того, суд в резолютивній частині рішення помилково окремо зазначив стягнення з кожного з відповідачів, тоді як при стягненні в солідарному порядку необхідно зазначати це стягнення сумісно, а відтак, резолютивна частина рішення підлягає зміні і в цій частині.
Враховуючи, що апеляційна скарга задовольняється судом апеляційної інстанції лише частково, а саме в частині клопотання скаржника про зменшення пені (яка зазначалась нарахована правильно), то скаржнику не підлягають відшкодуванню понесені ним витрати по сплаті державного мита при поданні скарги.
Керуючись п.3 ч.1 ст.83 ст.ст. 99,101-105 ГПК України колегія суддів, -
1) Апеляційну скаргу Квартирно-експлуатаційного відділу м. Миколаєва - задовольнити частково.
2) Рішення господарського суду Миколаївської області від 14.04.2011 р. у справі №11/143/10 - змінити, виклавши його резолютивну частину в наступній редакції:
„ Позов задовольнити частково.
Стягнути з Військової частини А-4465 та Квартирно-експлуатаційного відділу м.Миколаєва в солідарному порядку на користь ПАТ ЕК „Миколаївобленерго” (в особі філії м.Миколаїва) на поточний рахунок №26002392418001 у МФ КБ „Приватбанк” ,МФО 326610, код 24789699 :
- пеню у розмір 1000 (одна тисяча) грн.;
- 1576,89 грн. втрат від інфляції;
- 2364,62 грн. три відсотки річних;
- 193,50 грн. витрат по сплаті державного мита;
- 236 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу."
3) Доручити господарському суду Миколаївської області видати накази з урахуванням резолютивної частини цієї постанови з зазначенням всіх необхідних реквізитів.
Постанова, згідно ст. 105 ГПК України, набуває законної сили з дня її оголошення і може бути оскаржена у касаційному порядку до Вищого господарського суду України.
Головуючий: Мирошниченко М. А.
Судді: Бєляновський В. В.
Шевченко В. В.
Повний текст постанови підписано 05.07.2011 р.