Автономна Республіка Крим, 95003, м.Сімферополь, вул.О.Невського/Річна, 29/11, к. 322
Іменем України
05.07.2011Справа №5002-32/2131-2011
Господарський суд Автономної республіки Крим у складі судді Барсукової А.М.
розглянув у відкритому судовому засіданні справу
За позовом Публічного акціонерного товариства “Крименерго” (95034, АР Крим, м. Сімферополь, вул. Київська, 74/6, ідентифікаційний код 00131400)
До відповідача Комунального підприємства «Варта» (96433, АР Крим, с. Новоіванівка, вул.. Леніна, 15 ідентифікаційний код 30833621)
Про стягнення 97 289, 87 грн.
За участю представників:
Від позивача -ОСОБА_1-ю/к, дов. № 332-Д ВІД 22.04.2011р.
Від відповідача - Лавріков С.В. - керівник, розпорядження від 15.11.2010р. № 30-л,
ОСОБА_2 - представник, дов. у справі.
Представникам роз'яснено права і обов'язки передбачені статтею 22 Господарського процесуального кодексу України, зокрема право відводу судді, відповідно до статті 20 Господарського процесуального України. Заяв та клопотань про відвід судді не подано.
Обставини справи: Публічне акціонерне товариство „Крименерго" звернулось до Господарського суду Автономної Республіки Крим з позовною заявою до Комунального підприємства «Варта», в якій просить стягнути з відповідача 97 289, 87 грн.
Ухвалою господарського суду від 23.05.2011 року порушено провадження у справі та розгляд справи призначено на 02.06.2011 року, про що сторони були своєчасно та належним чином повідомлені.
Розгляд справи неодноразово відкладався в порядку статті 77 Господарського процесуального кодексу України.
Позовні вимоги мотивовані порушенням відповідачем обов'язків за договором № 350 від 17.05.2004р. поставки електричної енергії, внаслідок чого за відповідачем утворилась заборгованість, що і стало приводом для звернення позивача до суду із позовом про стягнення вказаної заборгованості у примусовому порядку.
01.06.2011р. до канцелярії Господарського суду АР Крим від відповідача надійшло клопотання про розгляд справи за відсутністю представника, крім того, зазначив, що з рішенням суду згодний.
Проте, 01.06.2011р. до канцелярії Господарського суду АР Крим від відповідача надійшла ще одна заява, в якій він зазначив, що 24.04.2003р. Господарським судом АР Крим було винесено рішення № 2-10/6498-2003, яким стягнуто з відповідача 58 656, 48 грн., яка включена позивачем у заявлену в даному проваджені суму.
23.06.2011р. до канцелярії Господарського суду АР Крим від позивача надійшло клопотання про зменшення позовних вимог на вищезазначені 58 656, 48 грн. Крім того, позивач просив суд повернути зайво сплачене державне мито.
Заява позивача прийнята судом до розгляду.
Дослідивши представлені докази, заслухавши пояснення представників сторін, суд
17.05.2011р. між ВАТ «Крименерго» (Постачальник) (позивач) та Комунальним підприємством «Варта» (Споживач) (відповідач) укладено договір № 350 про постачання електричної енергії, (а.с. 8-11).
За своєю правового природою, зазначений договір є договором надання послуг.
Згідно частини 1 статті 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.
Відповідно до частини 1 статті 903 Цивільного кодексу України якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.
Згідно Преамбулі пункту 2 Договору під час виконання цього Договору, а також вирішення всіх питань, що не обумовлені цим Договором, сторони зобов'язуються керуватись чинним законодавством України, Правилами користування електричною енергією.
Пунктом 1 Договору передбачено, що Постачальник поставляє електричну енергію Споживачу, а Споживач оплачує Постачальнику її вартість та здійсню інші платежі згідно з умовами дійсного Договору та додатків до Договору, що є невід'ємними частинами.
Відповідно до пункту 7,2 Договору перевірка стану розрахунків за електроенергію здійснюється за розрахунковий період щомісячно, та оформлюється двостороннім Актом звірки, який Споживач зобов'язаний повернути підписаним до наступного розрахункового періоду.
Пунктом 1 Додатку до договору № 4.2 сторони передбачили, що розрахунки за спожиту електроенергію здійснюються відповідно до пункту 7.9 Договору. Розрахункова дата (день, коли Споживач надає Акт про обсяги спожитої електроенергії, а Постачальник виставляє остаточний рахунок) встановлюється 10 числа кожного місяця.
Згідно зі статтею 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами Договору.
Сторони не представили доказів розірвання вказаного договору або зміни його умов, у той час як відповідно до статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, способом, передбаченим чинним законодавством України для доведення такого роду фактів. Таким чином, суд приходить до висновку, що на момент розгляду спору договір продовжує діяти.
Відповідно до пункту 23 ПКЕЕ оплата спожитої електричної енергії, в тому числі на підставі визнаної претензії, здійснюється споживачем шляхом зарахування коштів виключно на поточний рахунок із спеціальним режимом використання енергопостачальника в уповноваженому банку. Кошти від застосування штрафних санкцій до споживача, в тому числі пеня за несвоєчасну оплату спожитої електричної енергії, а також плата за надання споживачу додаткових послуг зараховуються на поточний рахунок енергопостачальника.
У виконання умов договору сторонами підписаний акт звірки на суму 97 289, 87 грн. (ах. 13).
Пункт 2 статті 509 Цивільного кодексу України вказує, що зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 діючого Кодексу.
Одночасно, пунктом 3 статті 11 Цивільного кодексу України встановлено, що цивільні права і обов'язки можуть виникати безпосередньо з закону чи іншого нормативно-правового акта, що регулює господарську діяльність. Таким нормативно-правовим актом є Правила користування електричною енергією.
Відповідно до статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона має довести суду ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень способом, який встановлений законом для доведення такого роду фактів.
Стосовно заяви позивача про зменшення позовних вимог та повернення державного мита, суд вважає за необхідне зауважити, що, по-перше, пунктом 4.2 Роз'яснення Вищого арбітражного суду України від 04.03.1998р. N 02-5/78 «Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України» встановлено, що якщо позивач завищив ціну позову, або у процесі розгляду спору зменшив позовні вимоги, або господарський суд відмовив у стягненні певних сум, державне мито у цій частині не повертається.
А по-друге, частиною 4 статті 22 Господарського процесуального кодексу України передбачено право позивача до прийняття рішення по справі зменшити розмір позовних вимог.
Частиною 6 статті 22 Господарського процесуального кодексу України господарський суд не приймає відмови від позову, зменшення розміру позовних вимог, визнання позову відповідачем, якщо ці дії суперечать законодавству або порушують чиї-небудь права і охоронювані законом інтереси.
Так, з матеріалів справи вбачається, що у суму заборгованості включено суму, яка вже була стягнута за рішенням Господарського суду АР Крим.
Отже, суд не вбачає обґрунтованих правових підстав для задоволення заяви в частині зменшення суми основного боргу, оскільки вказані зменшення, порушують права та охоронювані законом інтереси відповідача у цій справі, оскільки в цій частині позову провадження у справі має бути припинене на підставі пункту 2 статті 80 Господарського процесуального кодексу України, в якій зазначено, що господарський суд припиняє провадження у справі, якщо є рішення господарського суду або іншого органу, який в межах своєї компетенції вирішив господарський спір між тими ж сторонами, про той же предмет і з тих же підстав, що у свою чергу має наслідком перерозподіл судових витрат.
Таким чином, позовні вимоги про стягнення з відповідача суми за спожиту електричну енергію в розмірі 38 633, 39 грн. підтверджуються матеріалами справи, визнані відповідачем, є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Державне мито та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на сторін пропорційно до розміру задоволених позовних вимог відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України.
З урахуванням викладеного, керуючись статтями 33, 34, 49, пунктом 2 статті 80, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з Комунального підприємства «Варта» (96433, АР Крим, с. Новоіванівка, вул.. Леніна, 15 ідентифікаційний код 30833621) на користь Публічного акціонерного товариства “Крименерго” (95034, АР Крим, м. Сімферополь, вул. Київська, 74/6, ідентифікаційний код 00131400) 38 633, 39 грн. заборгованості за спожиту активну електричну енергію.
3. Стягнути з Комунального підприємства «Варта» (96433, АР Крим, с. Новоіванівка, вул.. Леніна, 15 ідентифікаційний код 30833621) на користь Публічного акціонерного товариства “Крименерго” (95034, АР Крим, м. Сімферополь, вул. Київська, 74/6, ідентифікаційний код 00131400) 386, 33 грн. державного мита та 93, 71 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
4. В іншій частині провадження у справі припинити.
5. Накази видати в порядку статтей 116, 117 Господарського процесуального кодексу України.
Суддя Господарського суду
Автономної Республіки Крим Барсукова А.М.