Автономна Республіка Крим, 95003, м.Сімферополь, вул.О.Невського/Річна, 29/11, к. 216
Іменем України
30.06.2011Справа №5002-19/2193-2011
За позовом - Товариства з обмеженою відповідальністю «Елемент Лізинг», м.Київ (ідентифікаційний код 34832663)
До відповідача - Приватного підприємства «Барс-Є», АР Крим, Сімферопольський район, с.Скворцове (ідентифікаційний код 34164692)
про стягнення 56283,55 грн.
Суддя Мокрушин В.І.
Від позивача - ОСОБА_1 - представник, дов. №ЭЛ/УКР-04/11 від 15.02.2011 р.
Від відповідача - не з'явився
Суть спору: Товариство з обмеженою відповідальністю «Елемент Лізинг» звернулось до господарського суду АР Крим з позовом до відповідача - Приватного підприємства «Барс-Є», згідно якої просить суд стягнути з відповідача на користь позивача 56283,55 грн., з яких заборгованість за лізинговими платежами у розмірі 45415,56 грн., незавершений лізинговий платіж у розмірі 5885,96 грн., пеню у розмірі 4982,03 грн., а також просить суд стягнути з відповідача судові витрати.
Ухвалою господарського суду АР Крим від 26.05.2011 р. порушено провадження у справі та призначено судове засідання.
Представник позивача у судовому засіданні усно позовну заяву підтримав у повному обсязі та просив суд її задовольнити.
Відповідач явку свого представника у судове засідання не забезпечив, про причини неприбуття суд не сповістив. Про день, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином.
Оскільки, відповідач не використав наданого законом права на участь у судовому засіданні, надання доказів, враховуючи обмеження процесуальним строком розгляду справи, суд вважає можливим розглянути справу в порядку ст.75 Господарського процесуального кодексу України за наявними в ній матеріалами, оскільки матеріали справи в достатній мірі характеризують взаємовідносини сторін.
Відповідно до ст.9, 10 Конституції України, ст.9 Європейської хартії регіональних мов (ратифікована Законом України від 15.05.2003 р. № 802), ст.3 Декларації прав національностей України (від 01.11.1991 р. № 1771), ст.12 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» (від 07.07.2010 р. № 2453 із змінами і доповненнями), ст.18 Закону України «Про мови» (від 28.10.1989 р. № 8312), ст.ст.10, 12 Конституції Автономної Республіки Крим (Закон України від 23.12.1998 р. № 350) та клопотання представника позивача, він давав пояснення на російський мові.
Клопотань щодо фіксації судового процесу технічними засобами відповідно до ст.81-1 Господарського процесуального кодексу України (від 06.11.1991 року № 1798-XII із змінами і доповненнями) позивачем не заявлялося.
Розгляд справи відкладався відповідно до ст.77 Господарського процесуального кодексу України (від 06.11.1991 року № 1798-XII із змінами і доповненнями).
Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представника позивача, суд -
10.09.2008 р. між товариством з обмеженою відповідальністю «Елемент Лізинг» (Лізингодавець) та Приватним підприємством «Барс - Є» (Лізингоотримувач) укладено договір фінансового лізингу транспортних засобів № ЭЛ/Кив - 0510/ДЛ, відповідно до п.3 якого Лізингодавець придбає у власність у власність Предмет лізингу і надає його Лізингоотримувачеві за плату у тимчасове володіння та користування на умовах даного Договору і Правил (Додаток № 1 - а.с.13-16). Найменування предмета лізингу і його технічні характеристики вказані у Специфікації (Додаток № 2 - а.с.17) (а.с.12).
Відповідно до п.5.2 Договору Загальна сума Договору лізингу 298617,82 грн., в т.ч. ПДВ.
Лізингові платежі 296750,82 грн., в т.ч. авансовий платіж 18670,00 грн. з ПДВ, 278080,82 грн. з ПДВ (п.5.2.1 Договору).
Згідно п.5.2.2 Договору комісія за передачу предмета лізингу в лізинг Лізингоотримувачеві 1867,00 грн. з ПДВ.
Строк лізингу сторони встановили у 48 місяців, починаючи з дати Акта прийому - передачі Предмета лізингу в лізинг (п.5.7 Договору).
Актом прийому - передачі від 17.10.2008 р. позивач предмет лізингу передав відповідачу (а.с.19).
У зв'язку із неналежним виконання відповідачем своїх зобов'язань за договором фінансового лізингу, позивач звернувся до відповідача з вимогою про розірвання договору фінансового лізингу та про повернення предмету лізингу.
Додатковою угодою № 1 від 28.07.2009 р. до Договору фінансового лізингу транспортних засобів № ЭЛ/Кив - 0510/ДЛ від 10.09.2008 р. (а.с.21) сторони погодили умови розірвання Договору фінансового лізингу, повернення предмету лізингу, а також умови погашення заборгованості, а саме: на дату підписання цієї додаткової угоди лізингоотримувач має заборгованість по поточним лізинговим платежам у сумі 45415,56 грн. На дату підписання цієї угоди, на підставі п.10.7 Додатку № 1 «Загальні правила фінансового лізингу транспортних засобів» Договору фінансового лізингу транспортних засобів № ЭЛ/Кив - 0510/ДЛ від 10.09.2008 р., Лізингоотримувач при достроковому розірванні Договору лізингу через будь які обставини оплачує незавершений лізинговий платіж у повному обсязі у сумі 5885,96 грн. На підставі п.5.1 Додатку № 1 «Загальні правила фінансового лізингу транспортних засобів» Договору фінансового лізингу транспортних засобів № ЭЛ/Кив - 0510/ДЛ від 10.09.2008 р. за період 223 днів прострочення нарахована пеня у розмірі 6193,06 грн. (п.4-6 Додаткової угоди до Договору фінансового лізингу).
Несплата відповідачем заборгованості за договором й стала підставою для звернення до суду із даним позовом.
Дослідивши обставини справи, заслухавши пояснення представника позивача, оцінивши надані сторонами докази у їх сукупності в порядку ст.43 Господарського процесуального кодексу України, суд вважає позов обґрунтованим і підлягаючим задоволенню з наступних підстав.
Частиною 1,2 ст.292 Господарського кодексу України (Закон України від 16.01.2003 р. № 436 із змінами і доповненнями) лізинг - це господарська діяльність, спрямована на інвестування власних чи залучених фінансових коштів, яка полягає в наданні за договором лізингу однією стороною (лізингодавцем) у виключне користування другій стороні (лізингоодержувачу) на визначений строк майна, що належить лізингодавцю або набувається ним у власність (господарське відання) за дорученням чи погодженням лізингоодержувача у відповідного постачальника (продавця) майна, за умови сплати лізингоодержувачем періодичних лізингових платежів. Залежно від особливостей здійснення лізингових операцій лізинг може бути двох видів - фінансовий чи оперативний.
Відповідно до ст.1 Закону України «Про фінансовий лізинг» (№ 723/97-ВР від 16.12.1997 р. із змінами і доповненнями) фінансовий лізинг - це вид цивільно-правових відносин, що виникають із договору фінансового лізингу. За договором фінансового лізингу лізингодавець зобов'язується набути у власність річ у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов і передати її у користування лізингоодержувачу на визначений строк не менше одного року за встановлену плату (лізингові платежі).
Статтею 16 Закону України «Про фінансовий лізинг» (№ 723/97-ВР від 16.12.1997 р. із змінами і доповненнями) сплата лізингових платежів здійснюється в порядку, встановленому договором. Лізингові платежі можуть включати: суму, яка відшкодовує частину вартості предмета лізингу; платіж як винагороду лізингодавцю за отримане у лізинг майно; компенсацію відсотків за кредитом; інші витрати лізингодавця, що безпосередньо пов'язані з виконанням договору лізингу.
Згідно з частиною 1 статті 509 Цивільного кодексу України (Закон України від 16.01.2003 р. № 435 із змінами і доповненнями), зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматись від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Відповідно до ст.525, 526 Цивільного кодексу України (Закон України від 16.01.2003 р. № 435 із змінами і доповненнями) та положень статті 193 Господарського кодексу України (Закон України від 16.01.2003 р. № 436 із змінами і доповненнями), зобов'язання повинні виконуватись належним чином згідно умов договору та вимог діючого законодавства, а за відсутності таких вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язання або зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором чи законом.
Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України (Закон України від 16.01.2003 р. № 435 із змінами і доповненнями) якщо у зобов'язані встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (ст.599 Цивільного кодексу України (Закон України від 16.01.2003 р. № 435 із змінами і доповненнями).
Згідно ч.1 ст.612 Цивільного кодексу України (Закон України від 16.01.2003 р. № 435 із змінами і доповненнями) боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Суд зазначає, що відповідно до Додаткової угоди до Договору фінансового лізингу транспортних засобів № ЭЛ/Кив - 0510/ДЛ від 10.09.2008 р. відповідач підтвердив необхідність погашення наявної заборгованості по поточним лізинговим платежам у розмірі 45415,56 грн., незавершеного лізингового платежу у розмірі 5885,96 грн. та пені у розмірі 6193,06 грн.
Однак, оскільки позивач просить стягнути з відповідача заборгованість по пені у розмірі 4982,03 грн., суд задовольняє позов в цій частині.
Таким чином, сума заборгованості по поточним лізинговим платежам у розмірі 45415,56 грн., незавершений лізинговий платіж у розмірі 5885,96 грн. та пеня у розмірі 4982,03 грн. підтверджується відповідачем, ним не оспорена. Доказів погашення цієї заборгованості суду не надано, отже вона підлягає задоволенню у повному обсязі.
Таким чином, позовні вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за лізинговими платежами у розмірі 45415,56 грн., незавершеного лізингового платежу у розмірі 5885,96 грн., пені у розмірі 4982,03 грн. обґрунтовані, засновані на законі, а отже підлягають задоволенню.
Відповідно до ст.33, 34 Господарського процесуального кодексу України (від 06.11.1991 р. № 1798-XII із змінами і доповненнями), кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Документально підтверджених доказів, які б спростували, або підтвердили сплату заборгованості відповідача перед позивачем суду не представлено. Також документально не оспорено суму розрахунку.
Судові витрати по сплаті держмита та витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу судом покладаються на відповідача в порядку ст.49 Господарського процесуального кодексу України (від 06.11.1991 р. № 1798-XII із змінами і доповненнями).
У судовому засіданні проголошено вступну та резолютивну частину рішення.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст.33, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України (від 06.11.1991 р. № 1798-XII із змінами і доповненнями), суд -
· Позов задовольнити.
· Стягнути з Приватного підприємства «Барс-Є», АР Крим, Сімферопольський район, с.Скворцове, вул.Калініна, 29; ідентифікаційний код 34164692) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Елемент Лізинг» (м.Київ, вул.Леваневського, 6, оф.85; ідентифікаційний код 34832663) заборгованість за лізинговими платежами у розмірі 45415,56 грн., незавершений лізинговий платіж у розмірі 5885,96 грн., пеню у розмірі 4982,03 грн., державне мито в розмірі 562,84 грн. та витрати на інформаційно - технічне забезпечення судового процесу в розмірі 236,00 грн.
· Видати наказ після набрання рішенням суду законної сили.
Повне рішення складено 05.07.2011 р.
Суддя Господарського суду
Автономної Республіки Крим Мокрушин В.І.