Харківський апеляційний адміністративний суд
"11" березня 2008 року м. Харків
Справа № 22-а-644/08
Категорія: 35 Головуючий 1 інстанції: Шелєхова Г.В.
Доповідач: Водолажська Н.С.
Колегія суддів у складі:
Головуючий суддя Філатов Ю.М.,
Суддя Водолажська Н.С., Суддя Шевцова Н.В.
при секретарі Житєньовій Н.М.
за участю представників:
представника відповідача - Шкриль Л.Г.
представника відповідача - Лукаш Н.В.
представника відповідача - Ноговєлов А.В.
за участю Прокуратури Сумської області
про визнання недійсними податкових повідомлень та скасування рішень,-
Представник позивача, ОСОБА_1, ОСОБА_2 звернувся до Зарічного районного суду м. Суми з позовом, в якому просив визнати недійсними податкові повідомлення ДПІ в м. Суми (перший відповідач) № 0000111703/0/17-114/25594/1828814899 від 17.04.06 р., № 0000111703/1/17-114 від 06.06.06 р., № 0000111703/2/17-114/25594 від 10.08.06 р., № 0000111703/3/17-114/25594 від 16.11.06 р. та скасувати рішення начальника ДПІ м. Суми № 36685/є/25-013-1/202/ск від 06.06.06 р., рішення Голови ДПА України в Сумській області (другий відповідач) № 11579/є/25-005-106/117 СК від 08.08.06 р., рішення заступника Голови ДПА України (третій відповідач) № 5897/Є-25-0315 від 10.11.06 р., прийняті за результатами розгляду його скарг та нарахування ОСОБА_1 податкового зобов'язання з прибуткового податку на суму 7800000 грн.
Постановою Зарічного районного суду м. Суми від 23.08.07 р. по справі № 2-а-70/2007 р. в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 було відмовлено у зв'язку з їх необґрунтованістю.
Представник позивача не погодився з постановою суду та подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Зарічного районного суду м. Суми від 23.08.07 р. по справі № 2-а-70/2007 р. та прийняти нову, якою задовольнити позовні вимоги.
В апеляційній скарзі представник позивача посилається на те, що постанова винесена з порушенням норм матеріального права, а також на те, що висновки суду суперечать обставинам справи. Також апелянт наполягає на тому, що судом першої інстанції не було взято до уваги та, що чинним може бути лише одне податкове повідомлення. Крім того, в апеляційній скарзі представник позивача вказує на те, що по всім оскарженим податковим повідомленням строк виконання зобов'язань витік, але у зв'язку з визнанням їх чинними можуть бути порушені права його довірителя.
Представник позивача був належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи, але в судове засідання не явився, направивши телеграму про неможливість бути присутнім в судовому засіданні. Але представник позивача не надав належних доказів наявності поважних причин неявки.
Представники відповідачів в судовому засіданні заперечували проти задоволення скарги та просили залишити без змін оскаржувану постанову.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши доводи апеляційної скарги, постанову суду першої інстанції, вислухавши осіб, які прибули в судове засідання, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом першої інстанції було встановлено та підтверджено у суді апеляційної інстанції, що ОСОБА_1 проживав за адресою:АДРЕСА_1, і з квітня 2005 р. перебував за межами України - на території США.
Під час перебування за кордоном 15.07.05 р. ОСОБА_1 була видана довіреність на ім'я ОСОБА_2 для захисту його інтересів в усіх державних установах (включаючи Міністерство внутрішніх справ, правоохоронні органи, прокуратуру, слідчі органи), кооперативних, громадських приватних організаціях та підприємствах усіх форм власності у відносинах з фізичними особами; на посаді захисника його інтересів протягом розслідування кримінальних справ, розпочатих проти нього, з усіма правами, представленими у кримінально-процесуальному законодавстві для відповідачів та звинувачених протягом судового процесу; в усіх судових установах з усіма правами, що надаються законом позивачу, відповідачу та третій особі, заявнику, включаючи право повної чи часткової відмови від позову, зміни підстав позовних вимог, предмету позову, визнання позову у повному обсязі чи частково, укладення мирової угоди, право оскарження судових рішень, право подачі судових рішень, право подачі виконавчого листа до виконання судового рішення, ухвали, отримання присуджених майна чи грошей у відповідному відділі державної виконавчої служби.
Для виконання цієї довіреності ОСОБА_1 надав ОСОБА_2 право проводити від його імені переговори та укладати попередні домовленості за всіма процедурними питаннями, отримувати та надавати усю важливу інформацію та документи, подавати від його імені заяви, судові позови, заяви стосовно неправомірних дій посадових осіб, органів державної влади та управління, підписувати від його імені будь-які документи, необхідні для виконання цієї довіреності, а також інші документи, що стосуються захисту його прав та правових інтересів, здійснювати від його імені сплату та виконувати усі інші дії, пов'язані з цією довіреністю.
Вказана довіреність видана з правом передоручення (а.с.10).
На підставі вищевказаної довіреності ОСОБА_2 видав довіреність від 08.12.05 р. аналогічного змісту на ім'я ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 без права передоручення (а.с. 67).
Залучена до матеріалів справи копія довіреності від 08.12.05 р. спростовує твердження апелянта стосовно того, що він не видавав довіреності гр. ОСОБА_4, та гр. ОСОБА_5.
В межах виконання доручення ОСОБА_3 від імені ОСОБА_1 29.03.06 р. до ДПІ м. Суми була подана декларацію про доходи, одержані з 1 січня по 31 грудня 2005 р. або за інший період звітного року, в якій була зазначена загальна сума нарахованого доходу, в т.ч. за місцем основної роботи - 8525,8 грн. та не за місцем основної роботи - 60000000,0 грн. (а.с. 66).
Першим відповідачем на підставі поданої декларації був здійснений розрахунок суми податку з доходів фізичних осіб, що підлягає сплаті до бюджету, який становив 7800000,0 грн. (а.с. 68) і у зв'язку з проведеними нарахуваннями було прийняте податкове повідомлення № 0000111703/0/17-114/25594/1828814899 від 17.04.06 р., в якому вказувався граничний строк сплати узгодженого податкового зобов'язання.
Як вбачається з залучених до матеріалів справи документів, вказане податкове повідомлення було отримане ОСОБА_3 і це апелянтом не заперечується.
В апеляційній скарзі апелянт наполягає на тому, що згідно вказаного документу ОСОБА_1 в 30-ти денний строк зобов'язується сплатити до бюджету податкове зобов'язання в сумі 7800000,0 грн., у разі несплати перший відповідач погрожував йому застосуванням штрафних санкцій. Зважаючи на те, що даним податковим повідомленням співробітники ДПІ грубо порушили права його довірителя, ОСОБА_2 звернувся з даним адміністративним позовом. Підставою для цього апелянт вказує те, що ОСОБА_1, з причин від нього не залежних, не знаходився на території України, не мав можливості сплатити суму в 7800000,0 грн. Також з посиланням на положення п. 7.3.1 ст. 7 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» апелянтом зроблений висновок, що ОСОБА_1 повинен гасити борг за рахунок власних активів, але Генеральною прокуратурою України на час винесення оскаржуваних повідомлень-рішень (твердження про винесення податкових повідомлень-рішень є безпідставним, оскільки приймалися лише податкові повідомлення, що не є тотожними поняттями), розслідувалась кримінальна справа у відношенні ОСОБА_1, в рамках якої слідчими заарештовані всі належні ОСОБА_1 активи, що знаходились на території України.
Апелянт наполягає на тому, що про наявний борг перший відповідач повинен був повідомити платника податку, а вже потім його представника. Оскільки те, що позивач знаходиться за межами України є загальновідомим фактом і про це відомо працівникам ДПІ, апелянт вказує на відсутність у позивача можливості покинути Сполучені Штати Америки та можливості сплатити податковий борг, а тому у першого відповідача не було законного права направляти оскаржуване повідомлення представнику платника податку, який також не має можливості та не був зобов'язаний його погасити (слід розуміти - сплатити борг).
В апеляційній скарзі апелянт наполягає на тому, що Законом передбачена процедура повідомлення платника податку у разі його відсутності за місцем проживання, яка порушена, а тому «уважає», що податкове повідомлення ОСОБА_1 зовсім не направлялось та податкових зобов'язань згідно закону у нього нема.
З даними твердженнями апелянта колегія суддів не погоджується з тих підстав, що ним не враховані положення Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб», згідно якого податком з доходів фізичних осіб є плата фізичної особи за послуги, які надаються їй територіальною громадою, на території якої така фізична особа має податкову адресу. При цьому податковою адресою фізичної особи визнається місце постійного або переважного проживання платника податку, місце податкової реєстрації платника податку, визначене згідно з законодавством.
Відповідно вищевказаного Закону платниками податку є, зокрема, резидент, який отримує як доходи з джерелом їх походження з території України, так і іноземні доходи.
Оскільки ні позивач, ні його представник не заперечували проти того, що відповідно наведеного Закону гр. ОСОБА_1 є платником податку з доходів, отриманих у зв'язку з продажем акцій, то колегія суддів не досліджує правильність та повноту включення сум отриманого доходу до податкової декларації та вважає необхідним відмітити, що відповідно приписів п. 17.2 ст. 17 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» відповідальність за нарахування, утримання та
сплату (перерахування) до бюджету податку в даному випадку покладається на платник податку, отримувач таких доходів.
Законом також передбачено, що (п. 18.1 ст. 18) річна декларація про майновий стан і доходи (податкова декларація) подається платником податку, який зобов'язаний подавати таку декларацію згідно з нормами цього Закону або інших законів. При цьому (п. 18.5 ст. 18) декларація заповнюється платником податку самостійно або іншою особою, нотаріально уповноваженою таким платником податку здійснювати таке заповнення. У разі заповнення декларації іншою особою така декларація має містити інформацію про таку іншу особу на рівні інформації про платника податку.
Як вбачається з копії поданої декларації про доходи позивача, в ній вказані прізвище довіреної особи, яка заповнювала декларацію, та її телефони, що не заперечувалося апелянтом.
Відповідно приписам п. 19.1 ст. 19 вказаного Закону платники податку зобов'язані своєчасно сплачувати узгоджені суми податкових зобов'язань.
В Законі України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», на який посилається також апелянт, встановлено, що він є спеціальним законом з питань оподаткування, який установлює порядок погашення зобов'язань юридичних або фізичних осіб перед бюджетами та державними цільовими фондами з податків і зборів (обов'язкових платежів). В ст. 1 даного Закону визначено, що податковим зобов'язання визнається зобов'язання платника податків сплатити до бюджетів або державних цільових фондів відповідну суму коштів у порядку та у строки, визначені цим Законом або іншими законами України. Податковим боргом (недоїмкою) визнається податкове зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), самостійно узгоджене платником податків або узгоджене в адміністративному чи судовому порядку, але не сплачене у встановлений строк, а також пеня, нарахована на суму такого податкового зобов'язання.
В п. 1.9 ст. 1 даного Закону вказано, що податковим повідомленням є письмове повідомлення контролюючого органу про обов'язок платника податків сплатити суму податкового зобов'язання, визначену контролюючим органом у випадках, передбачених цим Законом.
В п. 4.1.4 ст. 4 Закону передбачено, що податкові декларації подаються за базовий податковий (звітний) період, що дорівнює, зокрема, календарному року для платників податку на доходи фізичних осіб (прибуткового податку з громадян), - до 1 квітня року, наступного за звітним. Позивачем (його представником) декларація про доходи, отримані за 2005 р., була подана 29.03.06 р.
Оскільки в поданій декларації платником не були розраховані податкові зобов'язання по даному податку, а такий обов'язок покладений саме на першого відповідача, то останнім був правомірно зроблений розрахунок податку, тобто податкові зобов'язання були визначені саме першим відповідачем.
Слід відмітити, що відповідно приписам п. 6.1 ст. 6 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» у разі коли сума податкового зобов'язання розраховується контролюючим органом відповідно до ст. 4 цього Закону, такий контролюючий орган надсилає платнику податків податкове повідомлення, в якому зазначаються підстава для такого нарахування, посилання на норму податкового закону, відповідно до якої був зроблений розрахунок або перерахунок податкових зобов'язань, сума податку чи збору (обов'язкового платежу), належного до сплати, та штрафних санкцій за їх наявності, граничні строки їх погашення, а також попередження про наслідки їх несплати в установлений строк та граничні строки, передбачені законом для оскарження нарахованого податкового зобов'язання (штрафних санкцій за їх наявності).
При цьому в розумінні п. 6.2.4 ст. 6 цього Закону податкове повідомлення вважається надісланим (врученим) фізичній особі, якщо його вручено особисто такій фізичній особі або її законному представникові чи надіслано листом на її адресу за місцем проживання або останнього відомого місця її знаходження із повідомленням про вручення.
Апелянт не заперечує проти того, що податкове повідомлення було отримано гр. ОСОБА_3, який в свою чергу діяв в межах наданих йому повноважень за довіреністю.
Зважаючи на вищевказані обставини, колегія суддів не погоджується з висновками суду першої інстанції стосовно того, що першим відповідачем була порушена процедура вручення податкового повідомлення від 17.04.06 р.
Залучені до матеріалів справи документи свідчать про те, що ОСОБА_2, який діяв в інтересах ОСОБА_1 на підставі довіреності, податкове повідомлення № 0000111703/0/17-114/25594/1828814899 від 17.04.06 р. було оскаржено в процедурі адміністративного оскарження.
За результатами розгляду первинної та повторних скарг відповідачами були прийняті рішення № 36685/є/25-013-1/202/ск від 06.06.06 р., № 11579/є/25-005-106/117ск від 08.08.06 р. та № 5897/Є/25-0315 від 10.11.06 р., якими скарги були залишені без задоволення, а оскаржене податкове повідомлення без змін.
Оскільки при розгляді скарг відповідачі діяли в межах наданих ним повноважень та у спосіб, передбачений спеціальним Законом України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», і при цьому враховували фактичні обставини, то прийняті за результатами розгляду скарг рішення є правомірними і в цій частині колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції.
З урахуванням результатів розгляду скарг першим відповідачем були прийняті податкові повідомлення № 0000111703/1/17-114 від 06.06.06 р., № 0000111703/2/17-114/25594 від 10.08.06 р., № 0000111703/3/17-114/25594 від 16.11.06 р., в яких податкове зобов'язання позивача визначено в сумі 7800000,0 грн.
Зважаючи на пояснення представника першого відповідача про те, що вищевказані податкові повідомлення приймалися та направлялися з метою доведення граничних строків сплати узгодженого податкового зобов'язання, колегія суддів вважає доцільним також зазначити, що апелянт безпідставно ототожнює податкове повідомлення та податкове повідомлення-рішення, оскільки нагадування про необхідність сплатити до бюджету відповідну суму податку, визначену органом ДПС на підставі задекларованого фізичною особою доходу не є донарахуванням цього податку в разі неправильно визначеної бази оподаткування. За таких обставин прийняті та направлені податкові повідомлення є законними.
Колегія суддів вважає необхідним відмітити, що апелянт помилково вказує на те, що факт відсутності позивача в Україні та знаходження його у США є загальновідомим, оскільки дане твердження суперечить приписам п. 2 ст. 72 КАС України, а також не надані апелянтом відомості стосовно того, коли і яким чином до відома широкого загалу громадян, підприємств та установ, в т.ч. відповідачів, дана інформація була доведена.
Також апелянт безпідставно вважає позивача вільним від обов'язку сплатити до бюджету відповідну суму податку з доходів фізичної особи, самостійно задекларованого у поданій декларації, з тих підстав, що у відношенні позивача порушена кримінальна справа і всі його активи, які знаходяться на території України, заарештовані слідчим. Жодного доказу щодо порушення кримінальної справи і накладання арешту на активи боржника апелянтом ні до суду першої інстанції, ні до апеляційної скарги не надано.
Зважаючи на встановлені обставини справи, колегія суддів дійшла до висновку стосовно того, що постанова Зарічного районного суду м. Суми від 23.08.2007 року по справі № 2-а-70/2007 р. прийнята з дотриманням норм чинного процесуального та матеріального права і підстав для її скасування не виявлено.
Керуючись ст. ст. 160, 165, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 209, 254 КАС України колегія суддів, -
Апеляційну скаргу представника позивача ОСОБА_1 - ОСОБА_2 на постанову Зарічного районного суду м. Суми від 23.08.07 р. по справі № 2-а-70/2007 р. - залишити без задоволення.
Ухвала набирає чинності негайно з моменту її проголошення і може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України шляхом подання касаційної скарги протягом 30 днів з моменту виготовлення повного тексту.
Судді Н.С. Водолажська
Н.В. Шевцова
Повний текст ухвали виготовлений та підписаний 17.03.2008 року.
Суддя
Харківського апеляційного
адміністративного суду Н.С. Водолажська