ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01025, м. Київ, вул. Десятинна, 4/6
м. Київ
29.11.2007 р. № 4/56
За позовом
Державної податкової інспекції у Дніпровському районі м. Києва
До
Суб'єкта підприємницької діяльності фізичної особи ОСОБА_1
Про
стягнення 541,62 грн. заборгованості
Суддя Вовк П.В.
Секретар судового засідання Камінська Т.О.
Представники:
Від позивача
Москаленко Г.В.
Від відповідача
не прибув
На підставі ч. 3 ст. 160 КАС України в судовому засіданні 29.11.07 проголошено вступну та резолютивну частини постанови. Повний текст постанови складено та підписано 04.12.07.
Позивач звернувся до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом про стягнення з Відповідача 541,62 грн. податкового боргу по сплаті єдиного податку.
Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 02.10.07 відкрито провадження у адміністративній справі № 4/56.
У судовому засіданні 26.10.07 представник Позивача надав суду заяву про уточнення позовних вимог № 3146/9/10-011, яку залучено до матеріалів справи.
29.11.07 у судовому засіданні представник Позивача позов підтримав та просить суд позов задовольнити.
Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідно до облікової картки платника податків за Відповідачем рахується борг по сплаті єдиного податку у сумі 541,62 грн., який Відповідач самостійно не сплатив.
Відповідач в судове засідання повторно не прибув, про причини не прибуття суд не повідомив. Заяв про розгляд справи за відсутності Відповідача до суду не надходило. Судові виклики, направлені на адреси Відповідача повернулися до суду з відміткою відділення поштового зв'язку про незнаходження Відповідача, за вказаними адресами.
Відповідно до декларації про доходи одержані у 2004 році Відповідачем зазначена адреса проживання АДРЕСА_1
Відповідно до довідки адресного бюро м. Києва від 28.11.07 Відповідач зареєстрований за адресою АДРЕСА_2, зазначені вище адреси співпадають з адресами Відповідача вказаними у позовній заяві. Інформації щодо зміни місцезнаходження Відповідач до державного реєстратора та Державної податкової інспекції у Дніпровському районі не надав.
Враховуючи вищенаведене, суд вважає Відповідача належним чином повідомленим.
Дослідивши матеріали справи, суд -
Відповідно до свідоцтва про державну реєстрацію суб'єкта підприємницької діяльності, ОСОБА_1 (далі Відповідач) зареєстровано 12.06.2003 Дніпровською у місті Києві державною адміністрацією, про що зроблено запис в журналі реєстрації за № 20193. Згідно даного свідоцтва Відповідач проживає за адресою: АДРЕСА_2.
Відповідно до довідки ДПІ у Голосіївському районі м. Києва від 21.02.03 Відповідача 21.07.98 внесено до Державного реєстру фізичних осіб та присвоєно йому ідентифікаційний номер (НОМЕР_1).
Відповідно до довідки ДПІ у Дніпровському районі м. Києва (далі Позивач) № 4193/111/19 від 25.06.03 Відповідача взято на облік як платника податків - 24.06.03.
Отже, Відповідач належним чином зареєстрований, як суб'єкт підприємницької діяльності та платник податків, а тому на нього поширюється дія законів та інших нормативно-правових актів, які регулюють здійснення підприємницької діяльності та сплати податків в Україні.
Згідно Указу Президента України «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємства»від 03.07.98 № 727/98, Відповідач звернувся із заявою до Позивача про право застосування спрощеної системи оподаткування, обліку та звітності.
Порядок видачі свідоцтва про сплату єдиного податку затверджений наказом ДПА України від 29.10.99 № 599 та зареєстрований в Міністерстві юстиції України 02.11.99 за № 752/4045, відповідно до якого Відповідачем 06.04.05 було отримано свідоцтво про сплату єдиного податку з терміном дії протягом 2005 року, ставка податку за визначений платником вид діяльності встановлена рішенням сесії Дніпровської районної у місті Києві ради у розмірі 200 грн. на місяць.
Враховуючи викладені обставини, суд вважає, що Відповідач самостійно обрав спосіб оподаткування за єдиним податком, погодився на його сплату у встановленій райрадою сумі та за для цього отримав на II, III, IV квартали 2005 року свідоцтво про сплату єдиного податку.
Порядок відмови від спрощеної системи оподаткування встановлено Указом Президента України «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва», відповідно до якого, якщо протягом календарного року прийнято рішення про відмову від застосування спрощеної системи оподаткування, обліку та звітності, фізична особа - платник єдиного податку повинна подати не пізніше ніж за 15 днів до закінчення попереднього звітного (податкового) періоду заяву про відмову від застосування спрощеної системи оподаткування та повернути Свідоцтво разом з усіма довідками до органу державної податкової служби, який їх видав.
З матеріалів справи не вбачається, що Відповідач у встановленому законодавством порядку відмовлявся від застосування спрощеної системи оподаткування.
Таким чином, суму єдиного податку слід вважати узгодженою і платник податку зобов'язаний сплатити суму податкового зобов'язання в строки, не пізніше 20 числа місяця наступного за тим, в якому здійснювалась попередня сплата єдиного податку, як то передбачено Указом Президента України «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва»та Порядком видачі свідоцтва про сплату єдиного податку.
Відповідно до облікової картки платника податків, Відповідач за період з 01.04.05 по 31.12.05 повинен був сплатити суму єдиного податку у розмірі 1800,00 грн. (200 грн. х 9 місяців = 1800,00 грн.), але Відповідач сплатив лише 1258,38 грн. (1800,00 нарахованого податку -1258,38 грн. сплаченого податку = 541,62 грн. податковий борг).
Таким чином сума несплаченого Відповідачем єдиного податку за вказаний вище період становить 541,62 грн.
Відповідно до ст. 67 Конституції України кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.
Порядок погашення зобов'язань юридичних або фізичних осіб перед бюджетами та державними цільовими фондами з податків і зборів (обов'язкових платежів), включаючи збір на обов'язкове державне пенсійне страхування та внески на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, нарахування і сплати пені та штрафних санкцій, що застосовуються до платників податків контролюючими органами, у тому числі за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності, та визначення процедури оскарження дій органів стягнення встановлюється Законом України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»(далі Закон), який є спеціальним законом з питань оподаткування.
Відповідно до п. 1.2 ст. 1 зазначеного Закону податкове зобов'язання - зобов'язання платника податків сплатити до бюджетів або державних цільових фондів відповідну суму коштів у порядку та у строки, визначені цим Законом або іншими законами України.
Відповідно до пп. 6.2.1. п. 6.2 ст. 6 зазначеного Закону у разі коли платник податків не сплачує узгоджену суму податкового зобов'язання в установлені строки, податковий орган надсилає такому платнику податків податкові вимоги.
Виконуючи визначену норму Закону, в зв'язку з добровільною несплатою самостійно узгодженого податкового зобов'язання Відповідачу було надіслано, листом з повідомленням про вручення, першу податкову вимогу № 1/2598 від 23.12.05 на загальну суму 1056,74 грн. з яких податковий борг по сплаті єдиного податку складає 541,62 грн.
25.01.06 Позивачем складено акт № 3 про невручення Відповідачу податкової вимоги у зв'язку з незнаходженням Відповідача.
Відповідно до розділу б пп. 6.2.3 п. 6.2 ст. 6 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»Відповідачу надіслано другу податкову вимогу № 2/1003 від 24.02.06.
13.03.06 Позивачем складено акт № 21 про невручення Відповідачу податкової вимоги у зв'язку з незнаходженням Відповідача.
Відповідач податковий борг, визначений у першій та другій податкових вимогах самостійно не погасив, в адміністративному порядку податковий борг не оскаржив.
Відповідальність за несвоєчасність сплати податкових зобов'язань платники податків несуть у відповідності з законодавством України. Примусове стягнення податкового боргу -передбачена законодавством України процедура погашення податкового боргу платника податків шляхом звернення стягнення на активи відповідного платника податків.
Відповідно до п. 1.7 ст. 1 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»активами платника податків є кошти, матеріальні та нематеріальні цінності, що належать юридичній або фізичній особі за правом власності або повного господарського відання.
Відповідно до пп. 3.1.1 п. 3.1 ст. 3 зазначеного Закону активи платника податків можуть бути примусово стягнені в рахунок погашення його податкового боргу виключно за рішенням суду.
Відповідно до пункту 11 статті 10 Закону України «Про державну податкову службу в Україні»Державні податкові інспекції в районах, містах без районного поділу, районах у містах, міжрайонні та об'єднані державні податкові інспекції подають до судів позови до підприємств, установ, організацій та громадян про визнання угод недійсними і стягнення в доход держави коштів, одержаних ними за такими угодами, а в інших випадках - коштів, одержаних без установлених законом підстав, а також про стягнення заборгованості перед бюджетом і державними цільовими фондами за рахунок їх майна.
Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
Враховуючи вищенаведене суд, прийшов до висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню.
Керуючись ст.ст. 160-163 КАС України, суд, -
1. Позов задовольнити.
2. Стягнути з суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_1(ідентифікаційний номер НОМЕР_1, місце проживання: АДРЕСА_2) до Державного бюджету, УДК у Дніпровському районі м. Києва, ідентифікаційний код 20677906, банк одержувач ГУ УДК у м. Києві, МФО 820019, КБК 16050200, р/р 34214379700005 податковий борг по сплаті єдиного податку у сумі 541,62 грн.
Постанова відповідно до ч. 1 ст. 254 КАС України набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого цим Кодексом, якщо таку заяву не було подано.
Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів з дня її складення в повному обсязі за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 КАС України, шляхом подання через суд першої інстанції заяви про апеляційне оскарження з наступним поданням протягом двадцяти днів апеляційної скарги. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.
Суддя П.В. Вовк