21 травня 2008 р.
№ 17/513-07
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого
Кривди Д.С.,
суддів:
Жаботиної Г.В.,
Уліцького А.М.
розглянувши касаційну скаргу
Товариства з обмеженою відповідальністю "Імпульс"
на постанову
від 04.02.08 Харківського апеляційного господарського суду
та на рішення
від 11.12.07
у справі
№17/513-07
господарського суду
Сумської області
за позовом
Товариства з обмеженою відповідальністю "Імпульс"
до
Сумської міської ради
треті особи
1. Товариство з обмеженою відповідальністю "Керамейя"
2. Сумське міське управління земельних ресурсів
про
визнання права на користування та оформлення права користування земельною ділянкою, вилучення земельної ділянки, визнання недійсним договору
за участю представників сторін
від позивача:
Гусак А.М., дов.
від відповідача:
Клименко Ю.М., дов.
від третьої особи 1:
Зайченко О.П., дов.
від третьої особи 2:
у засідання не прибули
Товариство з обмеженою відповідальністю "Імпульс" звернулось до господарського суду Сумської області з позовом до Сумської міської ради за участю в якості третіх осіб Товариства з обмеженою відповідальністю "Керамейя" та Сумського міського управління земельних ресурсів про визнання за позивачем права на користування та оформлення права користування земельною ділянкою під нерухомістю та в частині, необхідній для обслуговування цієї нерухомості, розташованої у м. Суми по вул. Прикордонна, 47, площею 0,146 га та 0,951 га; вилучення земельної ділянки у ТОВ "Карамейя"; визнання недійсним договору оренди земельної ділянки від 11.07.07, укладеного між відповідачем та ТОВ "Керамейя" (з урахуванням уточнення).
Позивач посилається на обставини придбання ним об'єктів нерухомості та набуття у зв'язку з цим відповідно до ст. 377 ЦК України прав на відповідну земельну ділянку, які були порушенні внаслідок укладення спірного договору про надання земельної ділянки в оренду ТОВ "Керамейя".
Відповідач та ТОВ "Керамейя" проти позову заперечили, посилаючись на відсутність підстав для визнання за позивачем права користування спірною земельною ділянкою та правомірність укладення спірного договору оренди на підставі рішення ради №647-МР від 27.06.07, зважаючи на рішення відповідача №589 від 25.10.05 про демонтаж нежитлових приміщень по вул. Прикордонній, 47.
Рішенням від 11.12.07 господарський суд Сумської області (колегія суддів у складі: Кіяшко В.І. -головуючий, Гудима В.Д., Соп'яненко О.Ю.) у задоволенні позову відмовив.
Рішення мотивовано невиникненням у позивача права на користування спірною земельною ділянкою відповідно до ст. 125 ЗК України, ненадання ним доказів щодо наявності підстав для вилучення цієї ділянки у ТОВ "Керамейя". Стосовно оспорюваного договору суд дійшов висновку про відсутність підстав для визнання його недійсним, зважаючи на обставини доповнення його умовами щодо заборони на користування земельними ділянками під об'єктами нерухомості позивача.
Постановою від 04.02.08 Харківський апеляційний господарський суд (колегія суддів у складі: Слюсарева Л.В. -головуючий, Білоконь Н.Д., Фоміна В.О.) рішення суду першої інстанції залишив без змін.
Суд апеляційної інстанції зазначив, зокрема, про відсутність у позивача прав на спірну земельну ділянку, які можуть бути порушені внаслідок укладення спірного договору.
Ухвалою від 04.04.08 Вищий господарський суд України порушив касаційне провадження за касаційною скаргою позивача, в якій заявлено вимоги про скасування рішення і постанови у справі та прийняття нового рішення про задоволення позовних вимог.
Касаційна скарга мотивована безпідставним неврахуванням судами вимог ст. 377 ЦК України, залишенням поза увагою обставин наявності на момент укладення спірного договору звернень позивача та ТОВ "Керамейя" щодо оренди спірної земельної ділянки.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, перевіривши матеріали справи, Вищий господарський суд України вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню частково, виходячи з наступного.
Як встановлено судами першої та апеляційної інстанцій, рішенням від 25.04.07 №522-МР "Про надання згоди (дозволу) на розроблення проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок та перепогодження технічної документації із землеустрою в зв'язку зі зміною цільового призначення земельних ділянок, внесення змін до рішень Сумської міської ради" відповідач надав згоду ТОВ "Керамейя" на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, розташованої за адресою м. Суми, вул. Погранична, 47 орієнтовною площею 26 га.
Рішенням Сумської міської ради від 27.06.07 №647-МР "Про припинення права користування земельною ділянкою ВАТ "Сумський завод гумотехнічних виробів" та надання в оренду земельної ділянки по вул. Пограничній, 47 ТОВ "Керамейя" вказаній особі надано в оренду відповідну земельну ділянку площею 25,6602 га терміном на 5 років із цільовим призначенням -землі підприємств іншої галузі промисловості під розміщення заводу по виробництву будівельних матеріалів.
На підставі цього рішення між відповідачем та ТОВ "Керамейя" укладено договір оренди земельної ділянки від 11.07.07.
Звертаючись до господарського суду, позивач заявив вимоги про визнання недійсним цього договору як такого, що не відповідає вимогам закону та порушує його право на користування земельною ділянкою, розташованою в м. Суми по вул. Прикордонна, 47 під належними йому на праві власності об'єктами нерухомості площею 1854,56 м2 та 6563,9 м2, придбаними згідно з договором купівлі-продажу від 23.12.04.
Також позивач заявив вимоги про визнання за ним права користування та права оформлення користування відповідними земельними ділянками під вказаними об'єктами нерухомості та необхідними для їх обслуговування, посилаючись на положення ст. 120 ЗК України та ст. 377 ЦК України.
Суди першої та апеляційної інстанції залишили без задоволення вимоги про визнання за позивачем вказаних прав з огляду на положення ст. 125 ЗК України, згідно з якою право власності та право постійного користування на земельну ділянку виникає після одержання її власником або користувачем документа, що посвідчує право власності чи право постійного користування земельною ділянкою, та його державної реєстрації; право на оренду земельної ділянки виникає після укладення договору оренди і його державної реєстрації.
Зважаючи на ненадання позивачем доказів виникнення у нього прав у порядку, встановленому вказаною нормою, слід погодитись з висновком судів про відсутність підстав для їх визнання як таких, що виникли. Стосовно ж визнання права на оформлення користування не вбачається наведення позивачем при розгляді справи судами правової норми, на підставі якої у нього виникло таке право -на оформлення користування.
Разом з тим, як вбачається з рішення і постанови у справі, судами при вирішенні даного спору належним чином не розглянуті вимоги позивача про визнання недійсним оспорюваного договору з дослідженням обставин щодо відсутності порушення при його укладанні вимог закону та прав позивача.
Зокрема, встановивши відсутність обставин виникнення у позивача права користування відповідною земельною ділянкою згідно зі ст. 125 ЗК України, суди першої та апеляційної інстанцій безпідставно не врахували положення ст. 377 ЦК України, згідно з якою до особи, яка придбала житловий будинок, будівлю або споруду, переходить право власності на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення, у розмірах, встановлених договором; якщо житловий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, наданій у користування, то у разі їх відчуження до набувача переходить право користування тією частиною земельної ділянки, на якій вони розміщені, та частиною ділянки, яка необхідна для їх обслуговування.
Судами при розгляді справи не досліджувалися врегульовані вказаною нормою обставини щодо переходу до позивача певного права на земельну ділянку від відчужувача відповідних об'єктів нерухомості з огляду на наявність у цієї особи таких прав, враховуючи обставини придбання нею вказаних об'єктів. Вбачається, що такі обставини щодо наявності або відсутності переходу до позивача відповідних прав на земельну ділянку є суттєвими при розгляді даного спору, який стосується правомірності надання в оренду цієї земельної ділянки третій особі.
Також суди безпідставно в порушення вимог ст.ст. 84, 105 ГПК України не надали правової оцінки доводам позивача щодо недотримання відповідачем при укладенні оспорюваного договору положення ч. 6 ст. 16 Закону України "Про оренду землі" стосовно набуття права оренди земельної ділянки на конкурентних засадах. Наявність передбачених цією нормою обставин, на які посилається позивач, судами не досліджувалась.
Більш того, суди при вирішенні даного спору залишили поза увагою, що в силу ч. 1 ст. 124 ЗК України передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування шляхом укладення договору оренди земельної ділянки.
Тобто передумовою укладення договору оренди земельної ділянки державної або комунальної власності є прийняття відповідним органом рішення з цього приводу. В даному випадку таким органом є Сумська міська рада, яка здійснює право власності на спірну земельну ділянку від імені відповідної територіальної громади.
Відповідно до п. 34 ст. 26, п. 2 ст. 77 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" питання надання земельної ділянки в оренду вирішується на пленарному засіданні ради -сесії, а спори про поновлення порушених прав юридичних і фізичних осіб, що виникають в результаті рішень, дій чи бездіяльності органів або посадових осіб місцевого самоврядування, вирішуються в судовому порядку.
Не врахувавши вказаних норм, суди першої та апеляційної інстанцій вирішили спір щодо недійсності спірного договору оренди земельної ділянки без дослідження обставин щодо дійсності рішення ради, на підставі якого цей договір укладено, зокрема, зважаючи на оскарження його позивачем. Навпаки, суд апеляційної інстанції в своїй постанові зазначив про відхилення клопотання позивача про зупинення провадження у справі до розгляду господарським судом Дніпропетровської області справи №28/80-08 за позовом ТОВ "Імпульс" до Сумської міської ради та Управління земельних ресурсів м. Суми про визнання протиправними дій та скасування рішення, на підставі якого укладений спірний у даній справі договір оренди.
Слід також зазначити, що ст. 65 ГПК України передбачає вирішення суддею в порядку підготовки справи до розгляду питань про залучення до участі у справі іншого відповідача та про виключення чи заміну неналежного відповідача, а також вчинення інших дій, спрямованих на забезпечення правильного і своєчасного розгляду справи. Відповідно до ч. 3 ст. 21 ГПК України відповідачами є підприємства та організації, яким пред'явлено позовну вимогу.
Як вбачається з рішення у справі, суд першої інстанції здійснив розгляд справи за участю ТОВ "Керамейя" в якості третьої особи на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, не зважаючи на те, що предметом позовних вимог є визнання недійсним договору, укладеного між Сумською міською радою та цією особою. Більш того, позивачем заявлено позовну вимогу про вилучення у ТОВ "Карамейя" спірної земельної ділянки (на чию користь позивач вимагав здійснити таке вилучення, судами при розгляді справи не з'ясовано). Зважаючи на наявність пред'явлення позовних вимог ТОВ "Керамейя", розгляд цієї справи без участі цієї особи в якості саме відповідача є неправомірним. Проте суд апеляційної інстанції, переглянувши справу в апеляційному порядку, не усунув таке порушення норм процесуального права.
З огляду на викладене судова колегія дійшла висновку про недотримання судами першої та апеляційної інстанцій вимог ст.ст. 43, 47, 43, 84, 105 ГПК України щодо повного і всебічного встановлення усіх обставин справи та правильного застосування законодавства, тому рішення і постанова підлягають скасуванню як такі, що не відповідають нормам матеріального та процесуального права.
Оскільки касаційна інстанція обмежена у праві оцінки доказів та встановленні фактичних обставин справи, а право оцінки доказів належить до повноважень судів першої та апеляційної інстанцій з додержанням принципу рівності сторін у процесі, справа підлягає направленню на новий розгляд до суду першої інстанції для встановлення на підставі відповідних доказів усіх суттєвих обставин щодо правовідносин, які існують між сторонами.
Керуючись ст.ст. 108, 1115, 1117, 1119-12 ГПК України, Вищий господарський суд України
1. Касаційну скаргу задовольнити частково.
2. Рішення господарського суду Сумської області від 11.12.07 та постанову Харківського апеляційного господарського суду від 04.02.08 у справі №17/513-07 скасувати, а справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.
Головуючий Д.Кривда
Судді Г.Жаботина
А.Уліцький