29000, м. Хмельницький, Майдан Незалежності, 1 тел. 71-81-84, факс 71-81-98
"05" травня 2008 р. Справа № 21/272-НА
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Карат" м. Хмельницький
до Державної податкової інспекції у м. Хмельницькому м. Хмельницький
до Головного управління Державного казначейства України у Хмельницькій області м. Хмельницький
про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 24.03.2008 року № 0000971502/1/2389 про зменшення ТзОВ "Карат" суми бюджетного відшкодування по декларації за січень 2008 року на суму 891942,00 грн.,
про стягнення з Державного бюджету України на користь позивача бюджетної заборгованості з податку на додану вартість по декларації за січень 2008 року в сумі 891942,00 грн.
Суддя Огороднік К.М. Секретар судового засідання Козій Т.М.
Представники сторін:
від позивача, Романюк В.М., за довіреністю;
від 1го відповідача, Кундиловська М.М., за довіреністю;
від 1го відповідача, Касприк К.В., за довіреністю;
від 2го відповідача, Овчарук А.С., за довіреністю.
Постанова приймається 05.05.2008 року, оскільки в судовому засіданні оголошувалась перерва.
В судовому засіданні оголошено вступну і резолютивну частини постанови по справі.
Позивач звернувся до суду із позовними вимогами про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 24.03.2008 року за № 0000971502/1/2389 про зменшення ТзОВ «Карат» суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість по декларації за січень 2008 року на суму 891942 грн. та про стягнення з Державного бюджету України на користь позивача бюджетної заборгованості з податку на додану вартість по декларації за січень 2008 року в сумі 891942 грн.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що 11.02.2008 року ним була подана податкова декларація з податку на додану вартість за січень 2008 року (реєстрація в податковому органі за № 6941), в якій визначено суму бюджетного відшкодування в розмірі 891942 грн. До декларації додано розрахунок суми бюджетного відшкодування та заява про повернення суми бюджетного відшкодування. 26.02.2008 року ДПІ у м. Хмельницькому була проведена документальна невиїзна перевірка ТзОВ «Карат» з питання достовірності декларування бюджетного відшкодування у декларації з ПДВ за січень 2008 року (оформлена Актом № 1470/15-2/21328928) за результатами якої прийнято рішення про зменшення бюджетного відшкодування на суму 891942 грн. На підставі акта перевірки та за результатами апеляційного оскарження 24.03.2008 року ДПІ у м. Хмельницькому прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000971502/1/2389 про зменшення ТзОВ «Карат» суми бюджетного відшкодування по декларації за січень 2008 року на суму 891942 грн.
Позивач вважає податкове повідомлення-рішення від 24.03.2008 року № 0000971502/1/2389 протиправним, і таким, що підлягає скасуванню з наступних підстав: Частиною 2 статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Вважає, що право на бюджетне відшкодування виникає у платника внаслідок надмірної сплати податку на додану вартість і врегульоване пп. «а» пп. 7.7.2 п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», зокрема, коли у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту має від'ємне значення, то бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів (послуг). Інших підстав для виникнення права на бюджетне відшкодування даний Закон не містить.
Зазначає, що після виникнення в особи права на бюджетне відшкодування, така особа має здійснити вибір: або прийняти рішення про зарахування належної йому повної суми бюджетного відшкодування у зменшення податкових зобов'язань з цього податку наступних податкових періодів (зазначене рішення відображається платником податку у податковій декларації пп. 7.7.3 Закону України «Про податок на додану вартість»); або прийняти рішення про повернення повної суми бюджетного відшкодування (платник подає податкову декларацію та заяву про повернення такої повної суми бюджетного відшкодування, яка відображається у податковій декларації - пп. 7.7.4 Закону України «Про податок на додану вартість»). Податковому органу надано право врахувати суму бюджетного відшкодування у зменшення податкових зобов'язань з цього податку наступних податкових періодів лише у випадку виявлення (за наслідками документальної невиїзної (камеральної) або позапланової виїзної перевірки) фактів заниження заявленої платником податку суми бюджетного відшкодування щодо суми, визначеної податковим органом унаслідок таких перевірок (пп. «а» пп. 7.7.7 п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»). У разі виявлення факту перевищення заявленої платником податку суми бюджетного відшкодування над сумою, визначеною податковим органом внаслідок проведення таких перевірок, податковий орган надсилає платнику податку податкове повідомлення, в якому зазначаються сума такого перевищення та підстави для її вирахування (пп. «б» пп. 7.7.7 п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»).
Позивач стверджує, що Закон України «Про податок на додану вартість», зокрема пункт 7.7 не містить вказівки про те, що несвоєчасне подання оригіналів п'ятих основних аркушів (примірників декларанта) вантажних митних декларацій, у разі наявності експортних операцій, має наслідком не прийняття податковим органом вибору платника про повернення повної суми бюджетного відшкодування, чи призводить до зменшення суми бюджетного відшкодування, або спричинює інші негативні наслідки для платника.
Стверджує, що в даному випадку ТзОВ «Карат» в податковій декларації з податку на додану вартість за січень 2008 року було відображено прийняте ним рішення про повернення повної суми бюджетного відшкодування на розрахунковий рахунок, також було надано розрахунок суми бюджетного відшкодування та заяву про повернення суми бюджетного відшкодування. У декларації відображено, що до неї додаються оригінали п'ятих основних аркушів (примірників декларанта) вантажних митних декларацій у кількості 8 штук на 16 аркушах. Фактично оригінали ВМД були подані податковому органу 21.02.2008 року, так як вони на протязі 10-ти днів (до 21.02.2008 року) знаходились у Хмельницькій митниці для вчинення відмітки про фактичний перетин митного кордону України. За таких обставин податковий орган як суб'єкт владних повноважень прийняв необгрунтоване рішення (без врахуванням усіх обставин, які мають значення для прийняття рішення), про те, що подання позивачем оригіналів п'ятих основних аркушів (примірників декларанта) вантажних митних декларацій 21.02.2008 року має наслідком зменшення заявленої суми бюджетного відшкодування.
Позивач звертає увагу суду на те, що не виявивши конкретних фактів заниження чи перевищення заявленої позивачем суми бюджетного відшкодування (фактів порушення вимог пп. 7.7.1 та пп. 7.7.2 Закону України «Про податок на додану вартість»), податковий орган не мав права зменшувати ТзОВ «Карат» заявленої суми бюджетного відшкодування, а посилання на порушення пп. 7.7.4 Закону України «Про податок на додану вартість» не є підставою для обмеження законних прав позивача на отримання бюджетного відшкодування. Тому позивач стверджує, що прийняте рішення контролюючого органу про зменшення позивачу заявленої суми бюджетного відшкодування є вчиненим поза межами повноважень, наданих пунктом 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», суперечить ч. 2 ст. 19 Конституції України та порушує законне право ТзОВ «Карат» на отримання з Державного бюджету України надмірно сплаченого податку на додану вартість у встановлені строки. Способом захисту порушеного права у випадку невідшкодування платнику податку бюджетної заборгованості з податку на додану вартість є стягнення бюджетної заборгованості з цього податку.
Позивач вказує, що фактично у попередньому звітному періоді (грудень 2007 року) він сплатив грошовими коштами податок на додану вартість у сумі 891979,03 грн., що підтверджується первинними документами - платіжними дорученнями на суму 32541,18 грн. («Реєстр оплаченого ПДВ за грудень 2007 року згідно платіжних доручень») та вантажними митними деклараціями на суму 859437,85 грн. («Реєстр оплаченого ПДВ за грудень 2007 року згідно ВМД»). Згідно пп. 7.2.7 Закону України «Про податок на додану вартість», у разі імпорту товарів на митну територію України документом, що посвідчує право на отримання податкового кредиту, вважається вантажна митна декларація, оформлена відповідно до вимог законодавства, яка підтверджує сплату податку на додану вартість, або погашений податковий вексель. Податковий кредит грудня 2007 року був сформований на підставі отриманих від постачальників товарів (робіт, послуг) податкових накладних, вантажно-митних декларацій та погашених податкових векселів і склав 2081952,16 грн. (їх перелік та суми ПДВ відображені в декларації за грудень 2007 року та реєстрі отриманих та виданих податкових накладних). Залишок від'ємного значення попереднього податкового періоду (грудень 2007 року) за вирахуванням суми податку, яка підлягає сплаті до бюджету за підсумками поточного звітного періоду (січень 2008 року) - рядок 24 декларації за січень 2008 року склав 1381900 грн. Факт надмірної сплати податку на додану вартість підтверджується належними і допустимими доказами, тому, у відповідності до вимог пп. «а» пп. 7.7.2 п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» позивач по декларації за січень 2008 року мав право на отримання бюджетного відшкодування в розмірі фактично сплаченого податку на додану вартість за грудень 2007 року у сумі 891942 грн. Стверджував, що способом захисту порушеного права, у випадку невідшкодування бюджетної заборгованості з податку на додану вартість, є стягнення бюджетної заборгованості з цього податку.
Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав та наполягав на їх задоволені.
Перший відповідач - ДПІ у м. Хмельницькому - у відзиві на позов та його повноважні представники в судовому засіданні проти позову заперечили. В обґрунтування заперечень вказують, що позовні вимоги позивача складаються з 2-х самостійних вимог, які є різним по предмету адміністративно-правового спору, зокрема, це: 1) визнання нечинним податкового повідомлення-рішення; та 2) стягнення бюджетного відшкодування. Вважають, що вирішення судом позовних вимог про стягнення бюджетного відшкодування в ході розгляду справи про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення є неможливим, так як наслідком правомірності (чи неправомірності) здійснення стягнення бюджетного відшкодування є вирішення питання щодо чинності спірного податкового повідомлення-рішення (згідно з яким зменшено позивачу розмір бюджетного відшкодування). Крім того, вказують, що повноваження суду при вирішенні справи, визначені ст. 162 КАС України, чітко розділені щодо наслідків розгляду судових справ в резолютивній частині постанови судового органу.
В обґрунтування заперечень також вказують, що податковим органом проведена документальна невиїзна (камеральна) перевірка податкових декларацій з ПДВ позивача за грудень 2007 року та січень 2008 року. За результатами документальної невиїзної (камеральної) перевірки складено акт за № 1470/15-2/21328928 від 26.02.2008 року та прийнято податкове повідомлення-рішення про зменшення бюджетного відшкодування з ПДВ за січень 2008 в сумі 891942 грн. В ході проведеної перевірки встановлено порушення вимог пп. 7.7.4 п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», а саме ТзОВ «Карат» до декларації з ПДВ за січень 2008 року не додано оригінали п'ятих основних аркушів ВМД. В результаті чого зменшене бюджетне відшкодування задеклароване ТзОВ «Карат» на розрахунковий рахунок в податковій декларації за січень 2008 року на 891942 грн.
Стверджують, що відповідно до пп. 7.7.4 п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» платник податку, який має право на одержання бюджетного відшкодування та прийняв рішення про повернення повної суми бюджетного відшкодування, подає відповідному податковому органу податкову декларацію та заяву про повернення такої повної суми бюджетного відшкодування, яка відображається у податковій декларації. При цьому до декларації додаються розрахунок суми бюджетного відшкодування, копії погашених податкових векселів (податкових розписок), у разі їх наявності, та оригіналів п'ятих основних аркушів (примірників декларанта) вантажних митних декларацій, у разі наявності експортних операцій. Таким чином, право на одержання бюджетного відшкодування у платника виникає при умові надання до декларації з ПДВ оригіналів п'ятих основних аркушів (примірників декларанта) вантажних митних декларацій.
Зазначають, що ТзОВ «Карат» 11.02.2008 року подало до ДПІ у м. Хмельницькому декларацію з податку на додану вартість за січень 2008 року, в якій визначило суму бюджетного відшкодування в розмірі 891942 грн. У рядку 2.1 декларації «Експортні операції» відображено обсяг експортних операцій в сумі 1606514 грн. До декларації додано розрахунок суми бюджетного відшкодування та заява про повернення суми бюджетного відшкодування за січень 2008 року. При наявності експортних операцій, в порушення вимог пп. 7.7.4 п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» ТзОВ «Карат» на дату подання декларації з податку на додану вартість за січень 2008 року не надало оригінали п'ятих основних аркушів вантажних митних декларацій. Граничний термін подання декларації з податку на додану вартість за січень 2008року - 20.02.2008 року. У періоді з 12.02.2008 року по 20.02.2008 року товариство звітну нову декларацію за січень 2008 року із долученням оригіналів п'ятих основних аркушів вантажних митних декларацій також не подало.
Зазначають, що у первинній скарзі директор ТзОВ «Карат» вказав, що оригінали п'ятих основних аркушів вантажних митних декларацій фактично були надані до ДПІ у м. Хмельницькому лише 21.02.2008 року, тобто після завершення граничного терміну подання податкової декларації з податку на додану вартість за січень 2008 року. Пп. 7.7.5 п 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість визначено, що протягом 30 днів наступних за днем отримання податкової декларації, податковий орган проводить документальну невиїзну (камеральну) перевірку даних заявлених в декларації. Відповідно до п. 3.3 р. 3 Методичних рекомендацій щодо взаємодії між підрозділами органів державної податкової служби України при організації проведення перевірок достовірності нарахування бюджетного відшкодування податку на додану вартість, затверджених наказом ДПА України від 18.08.2005 року за № 350 результатом документальної невиїзної (камеральної) перевірки є: підтвердження правомірності сум бюджетного відшкодування ПДВ, в т.ч. часткове; зменшення заявленої суми бюджетного відшкодування ПДВ, в т.ч. часткове; встановлення факту заниження суми бюджетного відшкодування ПДВ; відмова у наданні бюджетного відшкодування ПДВ; визначення необхідності проведення позапланової документальної перевірки платника. Пунктом 3.11 р. 3 Методичних рекомендацій щодо взаємодії між підрозділами органів державної податкової служби України при організації проведення перевірок достовірності нарахування бюджетного відшкодування податку на додану вартість, затверджених наказом ДПА України від 18.08.2005 року за № 350 встановлено, що однією із достатніх підстав для проведення позапланової виїзної документальної перевірки є неподання для перевірки зазначених у розрахунку бюджетного відшкодування копій первинних документів, що підтверджують факт оплати ним товарів (послуг) основним постачальникам та копій реєстрів отриманих та виданих податкових накладних. Зокрема, первинними документами, що підтверджують факт оплати товарів (послуг) постачальникам являються платіжні доручення та розхідні касові ордери. Оскільки, вищевказаний наказ ДПА України не визначив однією із достатніх підстав для проведення позапланової виїзної документальної перевірки неподання до декларації з податку на додану вартість оригіналів п'ятих основних аркушів вантажних митних декларацій, то у службової особи, що проводила документальну невиїзну (камеральну) перевірку декларації за січень 2008 року, були відсутні підстави для передачі ТзОВ «Карат» для проведення планової виїзної перевірки з питання правомірності бюджетного відшкодування ПДВ. За результатами документальної невиїзної (камеральної) перевірки ТзОВ «Карат» було зменшено заявлену суму бюджетного відшкодування ПДВ. Таким чином, актом документальної невиїзної (камеральної) перевірки ТзОВ «Карат» по податковій декларації з ПДВ правомірно зменшено заявлену суму бюджетного відшкодування ПДВ на 891942 грн. Враховуючи викладене, просять у задоволенні адміністративного позову відмовити.
Другий відповідач -Головне управління Державного казначейства України у Хмельницькій області у відзиві на позов та його повноважний представник в судовому засіданні повідомили, що позов не визнають та повідомляють наступне. Відповідно до ст. 10 Закону України «Про державну податкову службу в Україні» здійснення контролю за додержанням законодавства про податки, а також забезпечення правильності обчислення та своєчасності надходження податків, інших платежів здійснюють органи державної податкової служби. Згідно Закону України «Про податок на додану вартість» бюджетне відшкодування з податку на додану вартість проводиться за рахунок коштів державного бюджету України. Відповідно до пп. 7.7.6 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» на підставі отриманого висновку відповідного податкового органу орган державного казначейства надає платнику податку зазначену у ній суму бюджетного відшкодування шляхом перерахування коштів з бюджетного рахунку на поточний банківський рахунок платника податку в обслуговуючому банку протягом п'яти операційних днів після отримання висновку податкового органу. Згідно ст. 50 Бюджетного кодексу України Державне казначейство України веде бухгалтерський облік всіх надходжень, що належать Державному бюджету України, та за поданням органів стягнення здійснює повернення коштів, що були помилково або надмірно зараховані до бюджету. Питання визначення правильності нарахування та сплати податків та зборів до бюджету не належить до компетенції органів Державного казначейства. Згідно з Порядком взаємодії між органами державної податкової служби України, Міністерства фінансів України та Державного казначейства України в процесі відшкодування податку на додану вартість за висновками органів державної податкової служби України та погашення простроченої бюджетної заборгованості з податку на додану вартість шляхом видачі облігацій внутрішньої державної позики, затвердженим наказом Державної податкової адміністрації, Міністерства фінансів України та Державного казначейства України від 03.08.2004 року № 451/501/132, відшкодування податку на додану вартість з бюджету здійснюється органами Державного казначейства України за висновками податкових органів або за рішенням суду. Відповідно до п. 5 вказаного порядку Державна податкова адміністрація України надає Державному казначейству України реєстр суб'єктів підприємницької діяльності з визначенням розміру відшкодування податку на додану вартість з бюджету. Згідно п. 7 вказаного порядку Державне казначейство України у відповідності до чинного законодавства здійснює відшкодування податку на додану вартість підприємствам згідно з отриманими реєстром та висновками, про що протягом двох днів з моменту отримання реєстру інформує Державну податкову адміністрацію України про здійснені відшкодування податку. Зауважують, що жодного висновку про відшкодування ПДВ на користь ТзОВ «Карат» до органів Державного казначейства не надходило. Саме тому, вважають позовні вимоги до Головного управління Державного казначейства України у Хмельницькій області, як відповідача, є безпідставними. На підставі викладеного, просять в задоволенні позовних вимог ТзОВ «Карат» відмовити.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши надані сторонами докази, суд встановив наступне.
ТзОВ «Карат» 11.02.2008 року подано до ДПІ у м. Хмельницькому декларацію з податку на додану вартість за січень 2008 року, в якій визначено суму бюджетного відшкодування в розмірі 891942 грн.
На підставі пп. 7.7.5 п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» ДПІ у м. Хмельницькому проведена документальна невиїзна перевірка ТзОВ «Карат» з питання достовірності декларування бюджетного відшкодування у декларації з податку на додану вартість за січень 2008 року, поданої 11.02.2008 року до податкового органу, про що складено акт від 26.02.2008 року № 1470/15-2/21328928. В акті перевірки зроблено висновок про порушення платником пп. 7.7.4 п. 7.7 ст. 7 Закону України, а саме ТзОВ «Карат» до декларації з податку на додану вартість за січень 2008 року не додано оригінали п'ятих основних аркушів вантажних митних декларацій, в результаті чого зменшується бюджетне відшкодування, задеклароване на розрахунковий рахунок у податковій декларації за січень 2008 року в сумі 891942 грн.
На підставі акта перевірки та за результатами апеляційного оскарження 24.03.2008 року ДПІ у м. Хмельницькому прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000971502/1/2389 про зменшення ТзОВ «Карат» суми бюджетного відшкодування по декларації за січень 2008 року на суму 891942 грн.
Вважаючи вказані дії неправомірними, позивачем подано до суду позов про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 24.03.2008 року за № 0000971502/1/2389 про зменшення ТзОВ «Карат» суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість по декларації за січень 2008 року на суму 891942 грн. та про стягнення з Державного бюджету України на користь позивача бюджетної заборгованості з податку на додану вартість по декларації за січень 2008 року в сумі 891942 грн.
Суд вважає, що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню з наступних підстав.
Порядок визначення суми податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або відшкодуванню з Державного бюджету України (бюджетному відшкодуванню), та строки проведення розрахунків передбачений п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість».
Згідно пп. 7.7.1 п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду. При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені законом для відповідного податкового періоду. При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.
Відповідно до пп. 7.7.2 п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, має від'ємне значення, то: а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів (послуг); б) залишок від'ємного значення після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.
Згідно пп. 7.7.3 п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» платник податку може прийняти самостійне рішення про зарахування належної йому повної суми бюджетного відшкодування у зменшення податкових зобов'язань з цього податку наступних податкових періодів. Зазначене рішення відображається платником податку у податковій декларації, яку він подає за наслідками звітного періоду, в якому виникає право на подання заяви про отримання бюджетного відшкодування згідно з нормами цієї статті. При прийнятті такого рішення зазначена сума не враховується при розрахунку сум бюджетного відшкодування наступних податкових періодів.
Підпунктом 7.7.4 п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» передбачено, що платник податку, який має право на одержання бюджетного відшкодування та прийняв рішення про повернення повної суми бюджетного відшкодування, подає відповідному податковому органу податкову декларацію та заяву про повернення такої повної суми бюджетного відшкодування, яка відображається у податковій декларації. При цьому платник податку в п'ятиденний термін після подання декларації податковому органу подає органу Державного казначейства України копію декларації, з відміткою податкового органу про її прийняття, для ведення реєстру податкових декларацій у розрізі платників. До декларації додаються розрахунок суми бюджетного відшкодування, копії погашених податкових векселів (податкових розписок), у разі їх наявності, та оригіналів п'ятих основних аркушів (примірників декларанта) вантажних митних декларацій, у разі наявності експортних операцій.
Згідно пп. 7.7.5 п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» протягом 30 днів, наступних за днем отримання податкової декларації, податковий орган проводить документальну невиїзну перевірку (камеральну) заявлених у ній даних. За наявності достатніх підстав вважати, що розрахунок суми бюджетного відшкодування було зроблено з порушенням норм податкового законодавства, податковий орган має право протягом такого ж строку провести позапланову виїзну перевірку (документальну) платника для визначення достовірності нарахування такого бюджетного відшкодування. Податковий орган зобов'язаний у п'ятиденний термін після закінчення перевірки надати органу державного казначейства висновок із зазначенням суми, що підлягає відшкодуванню з бюджету.
Підпунктом 7.7.7 п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» визначено, що якщо за наслідками документальної невиїзної (камеральної) або позапланової виїзної перевірки (документальної) податковий орган виявляє невідповідність суми бюджетного відшкодування сумі, заявленій у податковій декларації, то такий податковий орган: а) у разі заниження заявленої платником податку суми бюджетного відшкодування щодо суми, визначеної податковим органом унаслідок таких перевірок, надсилає платнику податку податкове повідомлення, в якому зазначаються сума такого заниження та підстави для її вирахування. У цьому випадку вважається, що платник податку добровільно відмовляється від отримання такої суми заниження як бюджетного відшкодування та враховує її згідно з підпунктом 7.7.3 цього пункту у зменшення податкових зобов'язань з цього податку наступних податкових періодів; б) у разі перевищення заявленої платником податку суми бюджетного відшкодування над сумою, визначеною податковим органом внаслідок проведення таких перевірок, податковий орган надсилає платнику податку податкове повідомлення, в якому зазначаються сума такого перевищення та підстави для її вирахування; в) у разі зясування внаслідок проведення таких перевірок факту, за яким платник податку не має права на отримання бюджетного відшкодування, надсилає платнику податку податкове повідомлення, в якому зазначаються підстави відмови у наданні бюджетного відшкодування.
Як вбачається із матеріалів справи всі вищевказані вимоги позивачем дотримані. Однак, ДПІ у м. Хмельницькому передчасно прийняла рішення про зменшення бюджетного відшкодування лише за матеріалами невиїзної (камеральної) перевірки, оскільки, за наявності достатніх підстав вважати, що розрахунок суми бюджетного відшкодування було зроблено з порушенням норм податкового законодавства, податковий орган має право провести позапланову виїзну перевірку (документальну) платника для визначення достовірності нарахування бюджетного відшкодування. При цьому судом враховується, що ДПІ у м. Хмельницькому залишено без реагування клопотання позивача про проведення виїзної документальної перевірки для підтвердження правомірності заявлення бюджетного відшкодування.
За таких обставин суд вважає, що позов в частині визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 24.03.2008 року за № 0000971502/1/2389 про зменшення ТзОВ «Карат» суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість по декларації за січень 2008 року на суму 891942 грн. є обгрунтованим, а тому підлягає задоволенню.
Також судом враховується, що стаття 19 Конституції встановлює, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Право на відшкодування від'ємної різниці податку є матеріальним правом позивача, захист якого гарантовано частиною першою ст. 1 Першого протоколу до Європейської конвенції з прав людини та основних свобод, яка набрала чинності для України 11.09.1997 року і відповідно до ст. 9 Конституції України є частиною національного законодавства.
Неправомірне не проведення бюджетного відшкодування податку на додану вартість порушило право власності юридичної особи, зокрема на законне сподівання мати можливість користуватися своєю власністю, а саме: своєчасно, в повному обсязі і в порядку, визначеному законом, отримати це відшкодування із бюджету при відсутності з його боку порушень цих законів.
З огляду на все вищезазначене, визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 24.03.2008 року за № 0000971502/1/2389 про зменшення ТзОВ «Карат» суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість по декларації за січень 2008 року на суму 891942 грн., суд вважає, що позовні вимоги позивача в частині стягнення з Державного бюджету України на користь позивача бюджетної заборгованості з податку на додану вартість по декларації за січень 2008 року в сумі 891942 грн. відповідають вимогам закону, відповідно підлягають задоволенню в повному обсязі.
Доводи відповідачів судом до уваги не беруться, оскільки спростовуються вищевикладеним та наявними у справі доказами.
Враховуючи задоволення позову згідно ч. 3 ст. 94 КАСУ судові витрати по сплаті державного мита в сумі 1703,40 грн., здійснені позивачем, присуджуються на його користь. При цьому згідно ч. 1 ст. 94 цього Кодексу документально підтверджені судові витрати присуджуються з Державного бюджету України.
Крім того, судом враховується, що пунктом 2 розділу VII «Прикінцеві та перехідні положення» Кодексу адміністративного судочинства України передбачається, що до набрання чинності відповідним законом питання встановлення граничного розміру компенсації витрат на правову допомогу вирішується Кабінетом Міністрів України. З огляду на це Кабінетом Міністрів України прийнято постанову від 27.04.2006 року № 590 «Про граничні розміри компенсації витрат, пов'язаних з розглядом цивільних та адміністративних справ, і порядок їх компенсації за рахунок держави», яка визначає, що граничний розмір витрат, пов'язаних з правовою допомогою стороні в цивільних та адміністративних справах, на користь якої ухвалено судове рішення і яка не є суб'єктом владних повноважень, якщо компенсація сплачується за рахунок іншої сторони, не перевищує суми, яка обчислюється виходячи з того, що стороні виплачується 40 відсотків розміру мінімальної заробітної плати за годину роботи. Якщо компенсація в цивільних та адміністративних справах відповідно до закону сплачується за рахунок держави стороні, на користь якої ухвалено судове рішення і яка не є суб'єктом владних повноважень, граничний розмір не перевищує суми, що обчислюється виходячи з того, що стороні виплачується 5 відсотків розміру мінімальної заробітної плати за повний робочий день.
Оскільки представником позивача (адвокатом) не надано суду доказів проведення фактичної оплати на виконання угоди про надання правової допомоги від 12.03.2008 року, детального розрахунку витрат на правову допомогу, у відшкодуванні витрат на правову допомогу в сумі 7500,00 грн. належить відмовити.
Керуючись ст. 19 Конституції України, ст. 7 Закону України “Про податок на додану вартість», ст.ст. 6, 14, 71, 86, 94, 104, 105, 158-163, 167, 254-259, п.п. 3, 6-7 Розділу 7 «Прикінцеві та перехідні положення» Кодексу адміністративного судочинства України, Суд
Позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Карат" м. Хмельницький до Державної податкової інспекції у м. Хмельницькому м. Хмельницький до Головного управління Державного казначейства України у Хмельницькій області м. Хмельницький про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 24.03.2008 року № 0000971502/1/2389 про зменшення ТзОВ "Карат" суми бюджетного відшкодування по декларації за січень 2008 року на суму 891942,00 грн., про стягнення з Державного бюджету України на користь позивача бюджетної заборгованості з податку на додану вартість по декларації за січень 2008 року в сумі 891942,00 грн. задоволити.
Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 24.03.2008 року № 0000971502/1/2389 про зменшення ТзОВ "Карат" суми бюджетного відшкодування по декларації за січень 2008 року на суму 891942,00 грн.
Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Карат" м. Хмельницький (вул. Проскурівська, 20, код 21328928) бюджетної заборгованості з податку на додану вартість по декларації за січень 2008 року в сумі 891942,00 грн. (вісімсот дев'яносто одна тисяча дев'ятсот сорок дві гривні 00 коп.).
Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Карат" м. Хмельницький (вул. Проскурівська, 20, код 21328928) 1703,40 грн. (одна тисяча сімсот три гривні 40 коп.) відшкодування сплаченого державного мита.
Згідно ст.ст. 185-186 КАСУ сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають право оскаржити в апеляційному порядку Постанову повністю або частково. Заява про апеляційне оскарження подається протягом 10 днів з дня проголошення, апеляційна скарга подається протягом 20 днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Подаються до Львівського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції.
Згідно ст. 254 КАСУ Постанова, якщо інше не встановлено, КАСУ набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, постанова або ухвала суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.
Суддя К.М. Огороднік
Постанова оформлена та підписана 08.05.2008 року.
віддрук. 4 прим.:
1 - до справи,
2 -позивачу,
3, 4 - відповідачам.
Віддрук. прим. :
- до справи,
- позивачу,
- відповідачу.