19.05.08
Справа №АС2/406-07нр.
За позовом Малого приватного підприємства «Нектар», смт. Свема Ямпільського району
до відповідача Державної інспекції з контролю за цінами в Сумській області
про визнання протиправним та скасування рішення
СУДДЯ МОЇСЕЄНКО В.М.
За участю представників сторін:
від позивача Дудко І.М., Гелета В.Г.
від відповідача Ракульцева Н.Г.
від 3-я особи Козюля О.О.
Суть спору: позивач просить суд визнати протиправним та скасувати рішення Державної інспекції з контролю за цінами у Сумській області № 28 від 06.07.2007 року про застосування до Малого приватного підприємства « Нектар» економічних санкцій за порушення державної дисципліни цін на загальну суму 146868 грн.09 коп.
Постановою господарського суду Сумської області від 11.10.2007 року по даній справі в задоволенні позовних вимог відмовлено.
Ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 05.03.2008 року постанова господарського суду Сумської області від 11.10.2007 року скасована , так як суд прийняв її поза межами нарадчої кімнати, справа направлена на новий розгляд.
Ухвалою господарського суду Сумської області від 31.03.2008 року справа призначена на новий розгляд 14.04.2008 року, сторонам запропоновано подати письмові обґрунтування своєї позиції по справі. 14.04.2008 року позивач подав письмові обґрунтування своєї позиції по справі, в яких повністю підтримав свої позовні вимоги, також подав клопотання про залучення до справи на стороні позивача Виконавчого комітету Свеської селищної ради в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору.
Відповідач 14.04.2008 року подав заперечення проти адміністративного позову, в яких вважає винесене ним рішення таким, що повністю відповідає вимогам чинного законодавства, тому просить відмовити в задоволенні позовних вимог.
Ухвалою від 14.04.2008 року залучений в якості 3-ї особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, Виконавчий комітет Свейської селищної ради.
В судове засідання 05.05.2008 року третя особа подала письмові пояснення, в яких просить задовільнити позовні вимоги.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши повноважних представників позивача , відповідача та третьої особи, оцінивши та дослідивши наявні в справі докази, суд встановив:
З 13.04.2007 року по 24.04.2007 року працівниками відповідача на підприємстві позивача проводилась перевірка з питань економічної обґрунтованості та порядку формування і застосування тарифів на житлово-комунальні послуги за період з 01.10.2006 року по 01.10.2007 року.
Під час перевірки було встановлено порушення порядку застосування тарифів на послуги з утримання будинків та прибудинкових територій в смт. Свема, Ямпільський район, Сумської області , в період з 01.10.2006 року по 31.03.2007 року за рахунок застосування нечинних тарифів на вказані послуги.
На підставі акту від 24.04.2007 року перевірки дотримання державної дисципліни цін при формуванні, встановлені та застосуванні тарифів на житлово-комунальні послуги за період з 01.10.2006р. по 01.04.2007р., відповідач виніс рішення № 28 від 06.07.2007 року про застосування економічних санкцій за порушення державної дисципліни цін за період з 01.10.2006р. по 01.04.2007р., яким було вилучено у позивача зайво отриманих коштів в розмірі 48956 грн.03 коп. та застосовано штрафні санкції в розмірі 97912 грн.06 коп.
3 01.10.2006р. позивачем було підвищено тарифи на послуги з утримання житла населення, згідно рішення виконавчого комітету Свеської селищної ради № 1 від 25.10.2006р. прот. 12 “Про запровадження тарифів на житлово-комунальні послуги», яке не було оприлюднено (опубліковано) і не набрало чинності відповідно законодавства, тоді як, виконавчий комітет Свеської селищної ради є органом місцевого самоврядування, який в межах своїх повноважень приймає рішення, що набирають чинності після їх офіційного оприлюднення в друкованих засобах інформації.
Відповідно до поданих відповідачем доказів, збільшення розмірів тарифів на послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій відповідно зазначеного рішення виконавчого комітету в порівнянні з тарифами, які затверджені рішенням виконкому Свеської селищної ради № 22 від 15.04.2005р. прот. 36. відбулося в середньому в 1,4 рази.
Так, як вбачається з матеріалів справи, підприємство позивача з 01.10.2006р. застосовувало тариф на послуги з утримання житлового фонду І категорії в розмірі 0,512 грн. за кв. м., II категорії - в розмірі 0,501 грн. за кв. м., III категорії - в розмірі 0,218 грн. за кв. м., IV категорії - в розмірі 0,436 грн. за кв. м., V категорії - в розмірі 0,50 грн. за кв. м, VI категорії - в розмірі 0,156 грн. за кв. м. чим порушено вимоги ст. 57 Конституції України, яка визначає, що Закони та інші нормативно-правові акти, що визначають права і обов'язки громадян, не доведені до відома населення у порядку, встановленому законом, с не чинними.
Згідно ст. 22 Закону України “Про порядок висвітлення діяльності органів державної влади та органів місцевого самоврядування в Україні засобами масової інформації», рішення органів місцевого самоврядування публікуються в друкованих засобах масової інформації відповідних органів місцевого самоврядування .
Ч. 5 ст. 12 Закону України “Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності»встановлено порядок офіційного оприлюднення нормативних актів, а саме: регуляторні акти, прийняті органами та посадовими особами місцевого самоврядування, офіційно оприлюднюються в друкованих засобах масової інформації відповідних рад, а у разі їх відсутності - у місцевих друкованих засобах масової інформації, визначених цими органами та посадовими особами, не пізніше як у десятиденний строк після їх прийняття та підписання.
Таким чином, в період застосування позивачем нечинних тарифів на послуги з утримання будинків та при будинкових територій з 01.10.2006р. по 31.03.2007р. підприємством одержано необґрунтовану виручку в сумі 48956,03 грн.
Відповідно до п. 2.1. Інструкції про порядок застосування економічних та фінансових (штрафних) санкцій органами державного контролю за цінами, затвердженої Наказом Міністерства економіки та з питань європейської інтеграції України та Міністерства фінансів України № 298/519 від 03.12.2001р., необґрунтовано одержана суб'єктом підприємницької діяльності сума виручки, що підлягає вилученню в дохід бюджету, обчислюється: при порушенні порядку встановлення і застосування цін (тарифів), що регулюються уповноваженими органами - як різниця між фактичною виручкою від реалізації продукції (послуг, робіт) та її вартістю за цінами і тарифами, сформованими згідно з вимогами законодавства.
Відповідно до ст. 13 Закону України «Про ціни і ціноутворення» від 03.12.1990 №507-ХП контроль за додержанням державної дисципліни цін здійснюється органами, на які ці функції покладено Урядом України.
Згідно з п.1 Положення про Державну інспекцію з контролю за цінами, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 13.12.2000 №1819 (далі - Положення) Державна інспекція з контролю за цінами є урядовим органом державного управління, який діє у складі Мінекономіки і підпорядковується йому.
За п.З Положення основним завданням Держцінінспекції є організація та здійснення контрольно-наглядових функцій з питань додержання центральними та місцевими органами виконавчої влади, Радою міністрів Автономної республіки Крим, підприємствами, установами та організаціями вимог щодо формування, встановлення та застосування цін і тарифів.
Порядок проведення перевірок органами державного контролю за цінами визначається Методичними рекомендаціями щодо проведення перевірок з питань дотримання порядку формування, встановлення та застосування цін і тарифів, затверджених наказом Держінспекції від 15.05.2006р. № 12.
Отже , відповідачем з дотриманням п.2 Порядку проходження матеріалів перевірок в Державній інспекції з контролю за цінами в Сумській області, затвердженого наказом керівника Держінспекції в Сумській області від 10.09.2004р. № 17-од , правомірно здійснена перевірка позивача.
Згідно ст. 9 Закону України “Про ціни і ціноутворення», державні фіксовані та регульовані ціни і тарифи встановлюються на ресурси, які справляють визначальний вплив на загальний рівень і динаміку цін на товари і послуги, що мають вирішальне соціальне значення. Безперечно послуги з утримання житла та прибудинкових територій підпадають під вказане визначення, а отже - є регульованими .
Відповідно до ст. 30 Закону України “Про житлово-комунальні послуги», одним з основних принципів державного регулювання тарифів на ці послуги є відповідність рівня цін/тарифів розміру економічно обґрунтованих витрат на їх виробництво.
А, згідно ст. 31 вказаного Закону, виконавці (виробники) житлово-комунальних послуг здійснюють розрахунки економічно обґрунтованих витрат на виробництво житлово-комунальних послуг і подають їх на затвердження органам місцевого самоврядування в установленому законодавством порядку. Органи місцевого самоврядування затверджують ціни (тарифи) на житлово-комунальні послуги в розмірі економічно обґрунтованих витрат на їх виробництво.
Крім того, відповідно до ст. 28 Закону України “Про місцеве самоврядування в Україні», до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належить встановлення в порядку і межах, визначених законодавством, тарифів щодо оплати побутових, комунальних, транспортних та інших послуг, які надаються підприємствами та організаціями комунальної власності відповідної територіальної громади; погодження в установленому порядку цих питань з підприємствами, установами та організаціями, які не належать до комунальної власності.
Таким чином, послуги з утримання житла та прибудинкових територій є регульованими, а рішення про встановлення тарифів у сфері житлово-комунальних послуг є регуляторним актом прийнятим органом місцевого самоврядування у сфері господарської діяльності, воно регулює господарську діяльність підприємства стосовно цін на послуги. В зв'язку з чим, до цього рішення встановлюється особлива процедура оприлюднення, передбачена ч. 5 ст. 12 Закону України “Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності».
І, як вбачається з матеріалів справи, наведена процедура стосовно рішення виконкому Свеської селищної ради № 1 від 25.10.2006р. не виконана.
Посилання позивача на те, що виконавчий комітет місцевої ради може самостійно на власний розсуд визначати порядок офіційного оприлюднення нормативно-правових актів, що ним приймаються та визначають права та обов'язки громадян, суд вважає безпідставним, оскільки Законом України «Про місцеве самоврядування в Україні» та ст. 10 Закону України «Про ціни і ціноутворення» виконавчим комітетам місцевих рад не надано право визначати порядок оприлюднення своїх рішень. Дане питання врегульовано ст. 57 Конституції України, ст.22 Закону України «Про порядок висвітлення діяльності органів державної влади та органів місцевого самоврядування в Україні засобами масової інформації», ст. 12 Закону України «Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності», які мають вищу юридичну силу та мають однаково застосовуватись на всій території країни.
Відповідно до зазначених нормативно-правових актів, акти органів та посадових осіб місцевого самоврядування, офіційно оприлюднюються в друкованих засобах масової інформації відповідних рад, а у разі їх відсутності - у місцевих друкованих засобах масової інформації, визначених цими органами та посадовими особами.
Таким чином, Закон встановлює єдиний спосіб для їх офіційного оприлюднення, а отже вивішування нових тарифів на інформаційних дошках та під'їздах будинків - не може вважатися офіційним оприлюднення рішення виконкому Свеської селищної ради № 1 від 25.10.2006р. і не тягне за собою набрання чинності вказаним рішенням і тарифами, що були ним затверджені.
Безпідставним є посилання позивача на ст.21 Закону України «Про інформацію», яка нібито визначає порядок офіційного оприлюднення нормативно-правових актів органів місцевого самоврядування.
Тоді як зазначена стаття визначає правовий режим інформації державних органів та органів місцевого і регіонального самоврядування і жодним чином не стосується порядку набрання чинності нормативно-правовими актами органів місцевого самоврядування.
Як зазначено в ч,2 ст. 21 Закону України «Про інформацію» акти органів місцевого та регіонального самоврядування є основними джерелами цієї інформації, а не самою інформацією в розумінні ст.21 Закону України «Про інформацію».
Ст. 57 Конституції України, ч.5 ст.12 Закону України «Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності», ст.22 Закону України «Про порядок висвітлення діяльності органів державної влади та органів місцевого самоврядування в Україні засобами масової інформації» встановлюють єдиний спосіб оприлюднення нормативно-правових -актів органів місцевого самоврядування - це оприлюднення їх в друкованому засобі масової інформації
Оголошення рішення від 25.10.2006 №1 під час публічних виступів (протокол зборів), укладання договорів на надання послуг з утримання будинків та прибудинкової території відповідно до вищезазначених нормативно-правових актів не є офіційним оприлюдненням рішення виконкому.
Посилання позивача на те, що рішення виконкому Свеської селищної ради № 1 від 25.10.2006р. було опубліковано в газеті “Голос часу» від 17.10.2006 № 77 не відповідає дійсності, оскільки як вбачається з вищевказаної газети, позивачем було опубліковано проект тарифів на послуги з утримання будинків та прибудинкових територій по МПП “Нектар»з метою надходження пропозицій та зауважень від мешканців селища Свеса.
Також не відповідає чинному законодавству та фактичним обставинам справи міркування позивача щодо того, що рішення виконкому Свеської селищної ради № 1 від 25.10.2006р. “Про запровадження тарифів на житлово-комунальні послуги» не є регуляторним актом.
Зазначене рішення про встаноновлення тарифів у сфері житлово-комунальних послуг, є регуляторним актом прийнятим органом місцевого самоврядування в сфері господарської діяльності, воно регулює господарську діяльність комунального підприємства стосовно цін на послуги.
Зазначеним рішенням виконкому погоджені тарифи на послуги з утримання будинків та прибудинкової території, що надаються МПП «Нектар» всім групам споживачів.
Позивач- МПП «Нектар» є суб'єктом господарювання, господарська діяльність якого зокрема також полягає в наданні житлово-комунальних послуг різним споживачам,отже виконком Свеської селищної ради, як регуляторний орган, погоджуючи для підприємства тарифи на утримання будинків та при будинкової території, за якими воно повинно надавати зазначені послуги, тим самим регулює господарські відносини МПП «Нектар».
Виходячи з вищевикладеного, суд дійшов висновку, що рішення відповідача про застосування економічних санкцій № 28 від 06.07.2007р. до позивача прийнято у відповідності до вимог чинного законодавства.
Таким чином, рішення виконкому Свеської селищної ради № 1 від 25.10.2006р. є регуляторним актом, оскільки містить всі його ознаки.
Відповідно до ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.
Приймаючи до уваги вищенаведене, суд дійшов висновку, що вимоги позивача не можуть бути задоволені, оскільки вони суперечать вимогам чинного законодавства України і фактичним обставинам справи, тому суд у задоволенні позовних вимог відмовляє, оскільки вважає, що рішення відповідача про застосування економічних санкцій № 28 від 06.07.2007р. до позивача прийнято у відповідності до вимог чинного законодавства.
Керуючись ст. ст. 71, 158, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
1.В задоволенні адміністративного позову Малого приватного підприємства « Нектар» ( 41226, Сумська обл.., Ямпільський район, смт. Свема, вул.. Заводська, 2а, код 22597553) про визнання протиправним та скасування рішення № 28 від 06.07.2007р. Державної інспекції з контролю за цінами в Сумській області ( 40011, м.Суми, пр.Шевченка,15) - відмовити.
Постанова суду набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у встановлений строк, постанова набирає законної сили після закінчення цього строку.
Заява про апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.
Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.
СУДДЯ В.М. МОЇСЕЄНКО
В судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини постанови. Повний текст постанови підписано 20.05.2008р..