79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128
22.04.08 Справа№ 13/60А
Господарський суд Львівської області у складі головуючого судді Станька Л.Л., при секретарі Малюшевському А.П., розглянув у відкритому судовому засіданні справу
за позовною заявою: ПП «Львівпродгурт», м. Київ
до відповідача: ДПІ у Залізничному районі м. Львова, м. Львів
про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень від 16.01.2008 р. №0000042302/0/1072 та №0000052302/0/1073 та акту перевірки №9/23-2/31978618 від 10.01.08р.
За участю представників сторін:
Від позивача: Дмитренко Р.С. -в.о. директора
Від відповідача: Шиба Л.П. -нач.юр.від.
Відкрито провадження у справі за позовом ПП «Львівпродгурт», м.Київ до ДПІ у Залізничному районі м. Львова, м. Львів про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень від 16.01.2008р. №0000042302/0/1072 та №0000052302/0/1073 та акту перевірки №9/23-2/31978618 від 10.01.08р.
Позиваем в судовому засіданні позов підтримано з підстав, викладених у позовній заяві.
Відповідачем позов заперечено з підстав, викладених у поясненні на позов.
З»ясовано:
ДПІ у Залізничному районі м. Львова в порядку п.1 ч.6 ст. 11-1 Закону України "Про державну податкову службу в Україні" від 04.12.1990 р. №509-ХІІ (із змінами та доповненнями) та відповідно до наказу №674 від 28.12.2007 р. проведено позапланову документальну перевірку фінансово-господарської діяльності ПП "Львівпродгурт" з питань дотримання вимог податкового законодавства при взаєморозрахунках з ТзОВ "Оргеліт" за період з 01.11.2004 р. по 31.12.2004 р., за результатами якої складено акт від 10.01.2008 р. №9/23-2/31978618. На підставі вказаного акту ДПІ у Залізничному районі м. Львова винесено податкові повідомлення-рішення від 16.01.2008 року №0000062302/0/1072, яким визначено податкове зобов'язання з податку на прибуток на загальну суму 265 404,00 грн., в тому числі: основний платіж - 176 936,00 грн., штрафні (фінансові) санкції - 88 468,00 грн.; та №0000072302/0/1071, яким визначено податкове зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 212 323,50 грн., в тому числі: основний платіж- 141 549,00 грн., штрафні (фінансові) санкції- 70 774,50 грн.
Перевіркою встановлено, що в порушення п.5.1, п.п.5.2.1 п.5.2, п.п.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" від 22.05.1997 р. №283/97-ВР (із змінами та доповненнями), ПП "Львівпродгурт" занижено податок на прибуток в IV кварталі 2004 року на суму 176 936,00 грн.
Також, перевіркою встановлено, що в порушення п.п.7.2.3 п.7.2, п.п.7.4.1, п.п.7.4.5 п.7.4, п.п.7.7.1. п.п.7.7.5 п.7.7 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" від 03.04.1997 р. №167/98-ВР (із змінами та доповненнями), ПП "Львівпродгурт" завищено податковий кредит, в результаті чого занижено податок на додану вартість на суму 141 549,00 грн.
Підставою для нарахування вищезазначених податкових зобов'язань з податку на прибуток та податку на додану вартість стало судове рішення, яке набрало законної сили, а саме: постанова господарського суду Львівської області від 27.07.2006 р. у справі №5/1978-13/183А, яка залишена без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 19.12.2006 р., та якою визнано недійсним господарське зобов"язання, що виникло на підставі угоди №2 від 01.09.2004 р., укладеної між ПП "Львівпродгурт" та ТзОВ "Оргеліт" із застосуванням юридичних наслідків, передбачених ст.208 ГК України.
Позивач не погоджується з висновками, викладеними в акті перевірки та просить скасувати його і винесене на його підставі повідомлення-рішення, посилаючись на те, що 23.11.2007 року господарським судом Львівської області винесено ухвалу про порушення провадження у справі №8/308 про банкрутство і якою введено мораторій на задоволення вимог кредиторів.
Нарахування податкових зобов'язань із штрафними санкціями відбулося фактично через місяць після того, як було введено мораторій в зв'язку з банкрутством підприємства, та через 5 днів після того, як в офіційному друкованому органі з'явилось повідомлення про порушення провадження у справі про банкрутство відносно позивача, а тому, на думку позивача, нарахування даних зобов'язань є таким, що суперечить чинному законодавству.
Про порушення провадження у справі про банкрутство відповідача повідомлено ухвалою суду від 23.11.2007 р., якою також зобов'язано ДПІ зупинити виконавчі провадження по реалізації майна боржника, в т.ч. такого, що знаходиться в податковій заставі.
При прийнятті рішення у даній справі суд виходив з наступного:
за результатами проведеної позапланової документальної перевірки фінансово-господарської діяльності ПП "Львівпродгурт" з питань дотримання вимог податкового законодавства при взаєморозрахунках з ТзОВ "Оргеліт" за період з 01.11.2004 р. по 31.12.2004 р., складено акт від 10.01.2008 р. №9/23-2/31978618, на підставі якого винесено податкові повідомлення-рішення від 16.01.2008 року №0000062302/0/1072, яким визначено податкове зобов'язання з податку на прибуток на загальну суму 265 404,00 грн., в тому числі: основний платіж - 176 936,00 грн., штрафні (фінансові) санкції - 88 468,00 грн.; та №0000072302/0/1071, яким визначено податкове зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 212 323,50 грн., в тому числі: основний платіж - 141 549,00 грн., штрафні (фінансові) санкції - 70 774,50 грн.
Перевіркою встановлено, що в порушення п.5.1, п.п.5.2.1 п.5.2, п.п.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" від 22.05.1997 р. №283/97-ВР (із змінами та доповненнями), ПП "Львівпродгурт" занижено податок на прибуток в IV кварталі 2004 року на суму 176 936,00 грн.
Також, перевіркою встановлено, що в порушення п.п.7.2.3 п.7.2, п.п.7.4.1, п.п.7.4.5 п.7.4, п.п.7.7.1. п.п.7.7.5 п.7.7 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" від 03.04.1997 р. №167/98-ВР (із змінами та доповненнями), ПП "Львівпродгурт" завищено податковий кредит, в результаті чого занижено податок на додану вартість на суму 141 549,00 грн.
Підставою для нарахування вищезазначених податкових зобов'язань з податку на прибуток та податку на додану вартість стало судове рішення, яке набрало законної сили, а саме: постанова господарського суду Львівської області від 27.07.2006 р. у справі №5/1978-13/183А, яка залишена без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 19.12.2006 р., та якою визнано недійсним господарське зобов"язання, що виникло на підставі угоди №2 від 01.09.2004 р., укладеної між ПП "Львівпродгурт" та ТзОВ "Оргеліт" із застосуванням юридичних наслідків, передбачених ст.208 ГК України.
Відповідно до п.5.1 ст.5 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств», валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.
Підпунктом 5.2.1 пункту 5.2 статті 5 вказаного Закону передбачено, що до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.
Згідно з п.п.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств», не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.
Підпунктом 7.2.3 пункту 7.2 статті 7 Закону України “Про податок на додану вартість», податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надаються покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг). Податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом. Податкова накладна виписується на кожну повну або часткову поставку товарів (робіт, послуг).
Відповідно до п.п.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України “Про податок на додану вартість», не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).
Згідно з п.п.7.7.5 п.7.7 ст.7 вищевказаного Закону суми податку на додану вартість зараховуються до Державного бюджету України, а зараховані суми використовуються у першу чергу для бюджетного відшкодування податку на додану вартість згідно з цим Законом. Тобто, законодавцем чітко передбачено, що однією з обов'язкових підстав включення сум до податкового кредиту з податку на додану вартість є сплата цих сум до Державного бюджету України.
Ухвалою господарського суду Львівської області від 23.11.2007 р. порушено провадження у справі №8/308 про банкрутство ПП "Львівпродгурт", якою, у відповідності до ст.ст. 11 та 12 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" від 14.05.1992 р. №2343-ХІІ (із змінами та доповненнями), введено мораторій на задоволення вимог кредиторів.
Статтею 17 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" від 21.12.2000 р. №2181-ІІІ (із змінами та доповненнями) визначено підстави застосування штрафних санкцій, у разі порушення платниками податку вимог законодавства, а саме: за неподання або несвоєчасне подання платниками податків податкових декларацій, заниження ними податкових зобов'язань, порушення граничних строків погашення податкових зобов'язань, непогодження у встановлених Законом випадках операцій з реалізації активів, що перебувають у податковій заставі, нездійснення попереднього утримання і перерахування податку у встановлених законодавством випадках.
Відповідно до преамбули Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" від 21.12.2000 р. №2181-ІІІ (із змінами та доповненнями), цей Закон не регулює питання погашення податкових зобов'язань або стягнення податкового боргу з осіб, на яких поширюються процедури, визначені Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" від 14.05.1992 р. №2343-ХІІ (із змінами та доповненнями).
Згідно Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" від 14.05.1992 р. №2343-ХІІ (із змінами та доповненнями), мораторій на задоволення вимог кредиторів - це зупинення виконання боржником грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), термін виконання яких настав до дня введення мораторію, припинення заходів, спрямованих на забезпечення цих зобов'язань та зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), застосованих до прийняття рішення про введення мораторію (абзац 24 статті 1).
При цьому, відповідно до п.3 ст.12 вищевказаного Закону, протягом дії мораторію на задоволення вимог кредиторів не нараховуються неустойка (штраф, пеня), інші фінансові (економічні) санкції за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів).
За невиконання, неналежне виконання зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів) передбачено нарахування пені відповідно до статті 16 та застосування штрафних санкцій відповідно до підпункту 17.1.7 пункту 17.1 статті 17 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" від 21.12.2000 р. №2181-ІІІ (із змінами та доповненнями).
Зважаючи на викладене, у період дії мораторію на задоволення вимог кредиторів пеня та штраф за порушення строків сплати узгоджених сум податкових зобов'язань, передбачені статтею 16 та підпунктом 17.1.7 пункту 17.1 статті 17 цього Закону, не застосовуються.
Інші штрафні санкції за порушення правил оподаткування, передбачені Законом України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" від 21.12.2000 р. №2181-ІІІ (із змінами та доповненнями), у період дії мораторію на задоволення вимог кредиторів застосовуються на загальних підставах.
Крім того, незалежно від дії мораторію на задоволення вимог кредиторів застосовуються на загальних підставах інші штрафні (фінансові) санкції за порушення вимог податкового та валютного законодавства, порушення порядку застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, порушення норм з регулювання обігу готівки, а також інші штрафні (фінансові) санкції, передбачені законодавчими актами України, контроль за виконанням яких покладено на органи державної податкової служби України, крім штрафних санкцій та пені за порушення строків сплати узгоджених сум податкових зобов'язань, передбачених статтею 16 та підпунктом 17.1.7 пункту 17.1 статті 17 цього Закону.
Також слід зазначити, що Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" від 14.05.1992 р. №2343-XII (із змінами та доповненнями), зокрема ст.ст. 11 та 12, не встановлено жодних обмежень щодо проведення документальних перевірок (планових та позапланових) згідно Закону України "Про державну податкову службу в Україні" від 04.12.1990 р. №509-ХІІ (із змінами та доповненнями), та щодо здійснення контролю органом державної податкової служби за додержанням податкового законодавства, правильністю обчислення, повнотою і своєчасністю сплати до бюджетів, державних цільових фондів податків і зборів (обов'язкових платежів), а також неподаткових доходів, установлених законодавством, як це встановлено ст.2 даного Закону.
Що стосується вимог про визнання недійсним акту перевірки №9/23-2/31978618 від 10.01.08р., то судом зазначається наступне:
як розтлумачено в п.1 п.п.6.2 п.6 роз»яснення президії Вищого арбітражного суду України від 26.01.2000р. №02-5/35 “Про деякі питання практики вирішення спорів, пов»язаних з визнанням недійсними актів державних чи інших органів» (із змінами, внесеними роз»ясненнями Вищого арбітражного суду України від 06.11.2000р. №02-5/618 від 18.04.201р. №05-2/467, роз»ясненням президії Вищого господарського суду України від 31.05.2002р. №04-5/609, рекомендаціями президії Вищого господарського суду України від 16.08.2002р. №04-5/934а ), що акт державного чи іншого органу - це юридична форма рішень цих органів, тобто офіційний письмовий документ, який породжує певні правові наслідки, спрямований на врегулювання тих чи інших суспільних відносин і має обов»язковий характер для суб»єктів цих відносин.
Не можуть оспорюватись в господарському суді акти ревізій, документальних перевірок, дії службових осіб, вчинені у процесі чи за результатами перевірок тощо, оскільки ці акти не мають обов»язкового характеру. Сам акт перевірки не є правовстановлюючим чи виконавчим документом, який є обов»язковим до виконання.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст.122-124,127,130,135,143,151-154,п.1 ст.157, ст.ст.160,161,163,167 КАС України, суд, -
постановив:
1.В частині позовних вимог щодо визнання недійсними податкових повідомлень-рішень від 16.01.2008 р. №0000042302/0/1072 та №0000052302/0/1073 - відмовити повністю.
2.В частині позовних вимог щодо визнання недійсним акту перевірки №9/23-2/31978618 від 10.01.08р. -провадження у справі закрити.
3.Строк і порядок набрання постановою законної сили та її оскарження здійснюються згідно вимог ст.ст.186 та 254 КАСУ.
Суддя