83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46
іменем України
21.05.08 р. Справа № 15/43
Господарський суд Донецької області у складі головуючого судді Богатиря К.В.
при секретарі судового засідання Щитовій Л.М.,
розглянув у відкритому судовому засіданні справу
за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Агроекспорт» м. Миколаїв (код ЄДРПОУ 31487548)
до відповідача товариства з обмеженою відповідальністю «Вітел» м. Горлівка (код ЄДРПОУ 25101446)
про стягнення боргу в сумі 36662,83 грн., пені в сумі 5702,31 грн., інфляції в розмірі 6755,09 грн., 3% річних в сумі 1054,68 грн.
за участю представників сторін:
від позивача: Янів Є.А. за довіреністю б/н від 03.09.2007 р. (в останнє судове засідання не з'явився)
від відповідача: Ангелін І.І. за довіреністю № 69/107 від 19.03.2008 р.
До господарського суду Донецької області надійшла позовна заява товариства з обмеженою відповідальністю «Агроекспорт» м. Миколаїв до товариства з обмеженою відповідальністю «Вітел» м. Горлівка про стягнення боргу в сумі 36662,83 грн., пені в сумі 5702,31 грн., інфляції в розмірі 6755,09 грн., 3% річних в сумі 1054,68 грн.
Ухвалою суду від 28.03.2008 р. позовна заява була прийнята до розгляду та порушено провадження у справі № 15/43.
У судовому засіданні відповідачем було заявлено клопотання про ведення судового засідання без здійснення технічної фіксації, у зв'язку з чим відповідно до статті 81-1 Господарського процесуального кодексу України судом не здійснювалося фіксування судового процесу. Судом, відповідно до вимог статті 81-1 Господарського процесуального кодексу України складено протокол, який долучено до матеріалів справи.
Дослідивши матеріали справи, оцінивши подані докази та заслухавши у судовому засіданні пояснення представників позивача та відповідача, господарський суд -
Між позивачем - товариством з обмеженою відповідальністю «Агроекспорт» м. Миколаїв (компанія) та відповідачем - товариством з обмеженою відповідальністю «Вітел» м. Горлівка (дистриб'ютор) було укладено договір дистриб'юції № 37 від 20.11.2006 р. (надалі-договір).
Так, позивачем відповідно до умов вказаного договору було передано товар на суму 36662,83 грн. згідно накладної № 50 від 15.03.2007 р., податкової накладної до вказаної видаткової накладної, товарно-транспортної накладної від 15.03.2007 р., довіреності на представника відповідача для отримання товару, копії яких додані до матеріалів справи.
Згідно п. 5.1 договору умови розрахунків:
5.1.1. дистриб'ютор зобов'язаний провести повний розрахунок за кожну отриману партію товару на протязі 21 календарних днів з дати, вказаної в накладній на кожну окрему партію товару.
Згідно п. 5.2 при виконанні розрахунків сторони керуються п. 5.1.1. договору.
Відповідач позовні вимоги не визнає, тому як на його думку фактична поставка товару за накладною № 50 від 15.03.2007 р. не пов'язана з виконанням сторонами умов договору дистриб'юції № 37 від 20.11.2006 р. В обґрунтування своїх заперечень відповідач вказує на відсутність на його думку у накладній посилань на вищевказаний договір.
Але суд не приймає до уваги заперечення відповідача на позовні вимоги, тоді як вони спростовуються фактичними матеріалами справи:
У накладній № 50 від 15.03.2007 р. у графі «підстава» зазначено «договір», у податковій накладній від 15.03.2007 р. № 50 у графі «умови поставки» зазначено «договір». У позовній заяві та попередніх поясненнях позивач вказував, що постачання товару відбувалося згідно умов договору дистриб'юції № 37 від 20.11.2006 р.
Згідно ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (сплатити гроші), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають зокрема з договору.
Відповідно до ст. 526 того ж Кодексу зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу.
Згідно ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.
Відповідно до частини 1 статті 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
Свої зобов'язання щодо повної та своєчасної оплати грошових коштів всупереч статей 509, 526, 530, ч. 1 статті 692 Цивільного кодексу України та умовам договору дистрибуції № 37 від 20.11.2006 р. відповідач не виконав, у зв'язку з чим склалась заборгованість у сумі 36662,83 грн., яка до теперішнього часу не оплачена.
Позивач надав до суду згідно статті 22 Господарського процесуального кодексу України уточнення до позовних вимог від 10.04.2008 р., згідно з якими зменшив розмір позовних вимог з 50174,91 грн. до 47422,69 грн. у зв'язку з уточненням строків нарахування пені, 3% річних, інфляції.
Тому просив стягнути основний борг - 36662,83 грн., пеню - 3013,37 грн., 3% річних - 991,40 грн., інфляційні нарахування - 6755,09 грн.
Суд згідно статті 22 Господарського процесуального кодексу України прийняв вищевказану заяву про уточнення позовних вимог до розгляду та в подальшому розглядав зменшені позовні вимоги на загальну суму 47422,69 грн. (первісно було заявлено до стягнення 50174,91 грн.)
У зв'язку з тим, що позов позивачем в частині стягнення суми основного боргу обґрунтований, відповідає законодавству, фактичним обставинам справи та підтверджений відповідними доказами, позовні вимоги товариства з обмеженою відповідальністю «Агроекспорт» м. Миколаїв про стягнення основного боргу в сумі 36662,83 грн. є такими, що підлягають задоволенню.
В обґрунтування вимоги щодо стягнення пені у сумі 3013,37 грн. позивач посилається на п.10.2 договору, згідно з яким за несвоєчасну оплату товару «дистриб'ютор» за вимогою «компанії» виплачує їй суму боргу з урахуванням пені у розмірі діючої подвійної ставки НБУ від несплаченої суми за кожний календарний день протермінування. Враховуючи, що товар було передано відповідачу 15.03.2007 р., термін сплати за нього відповідно до п.п. 5.1.1 закінчився 05.04.2007 р., тому прострочення оплати починається 06.04.2007 р.
Оскільки мало місце прострочення відповідачем виконання своїх грошових зобов'язань, позивач на підставі статей 216; 217; 230; 231; 232 Господарського кодексу України, статей 549; 551; 610-612; 624 Цивільного кодексу України нарахував відповідачу пеню, розрахунок якої є в матеріалах справи (доданий до позову та уточнений розрахунок доданий до листа від 07.04.2008 р.)
З огляду на те, що уточнений розрахунок пені за період з 06.04.2007 р. по 06.10.2007 р. у сумі 3013,37 грн. не відповідає вимогам чинного законодавства, позовні вимоги товариства з обмеженою відповідальністю «Агроекспорт» м. Миколаїв про стягнення вказаної суми пені підлягають задоволенню частково на суму 2996,30 грн. Позивач у своєму розрахунку двічі врахував прострочку за один день - 01.06.2007 р. Розрахунок суду наступний:
З 06.04.2007 р. по 31.05.2007 р. (55 днів): 36662,83 х 17% /365 /100 х 55 = 939,17 грн.
З 01.06.2007 р. по 06.10.2007 р. (128 днів): 36662,83 х 16% /365 /100 х 128 = 2057,13 грн.
939,17 + 2057,13 = 2996,30 грн. (прострочення за 183 дні, тобто 6 місяців).
Згідно зі ст. 625 ЦК України боржник, який построчив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Уточнений розрахунок 3% річних на суму 991,40 грн., інфляційних нарахувань на суму 6755,09 грн. доданий до позову. Позовні вимоги товариства з обмеженою відповідальністю «Агроекспорт» м. Миколаїв про стягнення вказаної суми інфляційних нарахувань суд вважає обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Загальна кількість днів прострочення за період з 06.04.2007 р. по 26.02.2008 р. складає 326, в той час як позивач у своєму розрахунку 3 % річних вказує - 329 днів. Розрахунок суду є наступний: 36662,83 х 3 % 365 / 100 х 326 = 982,36 грн. На цю суму позовні вимоги щодо 3% річних підлягають задоволенню.
Позивачем також було заявлено вимогу про забезпечення позову шляхом накладення арешту на грошові суми, що належать відповідачеві.
Згідно ст. 66 Господарського процесуального кодексу України господарський суд за заявою сторони, прокурора чи його заступника, який подав позов, або з своєї ініціативи має право вжити заходів до забезпечення позову. Забезпечення позову допускається в будь-якій стадії провадження у справі, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.
Суд, розглянувши та оцінивши за своїм внутрішнім переконанням вищевказану заяву, вважає її такою, що не підлягає задоволенню у зв'язку з тим, що позивач не довів належними доказами наявність у відповідача коштів на рахунках в банках, крім того вказана заява заснована лише на необґрунтованих припущеннях позивача стосовно того, що грошові кошти, майно, які є у відповідача, можуть зникнути, зменшитися за кількістю на момент винесення рішення господарським судом.
Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України державне мито, витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу підлягають стягненню з відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
На підставі викладеного, керуючись статтями 12; 22; 36; 43; 49; 82-85; 115; 116 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -
Позовні вимоги задовольнити частково.
Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Вітел» (юридична адреса: 84601, Донецька обл., м. Горлівка, вул. Озерянівська, 4; код ЄДРПОУ 25101446; розрахунковий рахунок 26006301501355 в АКБ «Національний кредит» в м. Горлівка, МФО 335797) на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Агроекспорт» (юридична адреса: 81600, Львівська обл., м. Миколаїв, пл. Ринок, 2; код ЄДРПОУ 31487548; розрахунковий рахунок 2600574003352 в ВАТ КБ «Хрещатик» в м. Миколаєві, МФО 385468) суму 47396,58 грн. (а саме: основний борг - 36662,83 грн., пеню - 2996,30 грн., 3% річних - 982,36 грн., інфляційні нарахування - 6755,09 грн.), крім того витрати по сплаті державного мита у розмірі 473,97 грн., витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у розмірі 111,46 грн.
В іншій частині у задоволенні позовних вимог відмовити.
У судовому засіданні 21.05.2008 р. оголошено текст рішення.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття.
У разі подання апеляційної скарги або внесення апеляційного подання рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційною інстанцією.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Суддя