83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46
іменем України
26.05.08 р. Справа № 21/67пд
Позивач: Відкрите акціонерне товариство “Маріупольський металургійнийкомбінат імені Ілліча»
м. Маріуполь
до відповідача: Управління праці та соціального захисту населення Тельманівської районної державної адміністрації смт. Тельманове
про визнання договору недійсним
Суддя Матюхін В.І.
Представники:
позивача: Огненний А.Б. - нач. бюро претензійно-позовної роботи
відповідача: Резе О. О. - заст. нач. упр.
Головне управління Державного казначейства України в Донецькій області: Сірко Г.Я. - заст. нач.
Відкритим акціонерним товариством “Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча» (далі ВАТ “ММК ім. Ілліча») подано позов про визнання недійсним укладеного 20.04.2006р. з Управлінням праці та соціального захисту населення Тельманівської райдержадміністрації договору № 3119 про відшкодування витрат, пов'язаних з наданням послуг пільговій категорії громадян.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що:
- питання компенсації перевізнику, яким є комбінат, його збитків від перевезення пасажирів пільгової категорії громадян мають бути врегульовані договором про організацію перевезень за автобусним маршрутом, який повинен укладатись з замовником перевезень - Тельманівською райдержадміністрацією;
- укладення з відповідачем договору про відшкодування витрат, пов'язаних з наданням послуг пільговій категорії громадян, не відповідає і суперечить вимогам ст.31 Закону України “Про автомобільний транспорт», пп.1, 32 “Правил надання послуг пасажирського автомобільного транспорту» (далі “Правила») та пп.4, 12 “Порядку фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення за рахунок субвенцій з державного бюджету»;
- 06.01.06р. ним з Тельманівською районною державною адміністрацією були укладені договори №№39 - 42 на перевезення пасажирів автомобільним транспортом, згідно яких компенсація збитків від перевезень пільгових категорій пасажирів здійснюється в порядку, встановленому законодавством України;
- компенсувати позивачу, як перевізнику, збитки від перевезень пільгових пасажирів зобов'язана Тельманівська районна державна адміністрація, як замовник перевезень, а не відповідач по справі;
- механізм фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення щодо компенсаційних виплат за пільговий проїзд окремих категорій громадян визначений “Порядком фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення за рахунок субвенцій з державного бюджету», затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України №256 від 04.03.2002р.;
- договір № 3119 від 20.04.06р. передбачає компенсацію перевізнику збитків від перевезень пільгових категорій пасажирів у меншому розмірі, ніж передбачено зазначеним “Порядком».
Відповідач позов не визнав з посиланням на ст.207, ч.1 ст.638 ЦК України та на те, що:
- управління, як головний розпорядник коштів місцевих бюджетів за державними програмами соціального захисту населення відповідно до постанови КМУ від 4.03.2002р. №256 “Про затвердження Порядку фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення за рахунок субвенцій з державного бюджету» на підставі п.6.1 “Порядку обліку зобов'язань розпорядників бюджетних коштів в органах Державного казначейства України» (далі Порядок), затвердженого наказом Державного казначейства України від 9.08.2004р. № 136, мало укласти оспорюваний позивачем договір і повинно було здійснювати видатки за загальним фондом кошторисів у межах бюджетних асигнувань, установлених Законом України “Про державний бюджет»;
- відповідно ст.37 Закону України “Про автомобільний транспорт» види та обсяги пільгових перевезень встановлюються замовленням, у якому визначається порядок компенсації автомобільним перевізникам, які здійснюють перевезення пасажирів на маршрутах загального користування, збитків від цих перевезень;
- “Порядком», затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України №256 від 04.03.2002р. визначено, що головним розпорядником коштів місцевих бюджетів є управління праці і соціального захисту населення за державними програмами соціального захисту населення;
- управління праці та соціального захисту населення Тельманівської районної державної адміністрації на підставі п.6.1 “Порядку», затвердженого наказом Державного казначейства України №136 від 09.08.04р., протягом року повинне укладати договори та здійснювати видатки за загальним фондом кошторисів у межах бюджетних асигнувань, установлених Законом України “Про державний бюджет».
Головне управління Державного казначейства України в Донецькій області у засіданні пояснило, що наказ Державного казначейства України від 9.08.2004р. № 136 видано:
- на виконання статей 48, 51, 112 Бюджетного кодексу України;
- з метою забезпечення здійснення контролю органами Державного казначейства України при прийнятті зобов'язань розпорядниками і одержувачами коштів державного та місцевих бюджетів, які перебувають на казначейському обслуговуванні;
- з дотриманням вимог ст.19 Конституції України.
Причиною виникнення спору є різне тлумачення позивачем і відповідачем чинного законодавства, що регулює надання перевізнику компенсації його збитків від перевезень пасажирів пільгових категорій населення. Позивач наполягає на тому, що питання компенсації перевізнику його збитків від перевезень пасажирів пільгових категорій населення мають бути врегульовані тільки договором про організацію перевезень пасажирів на автобусному маршруті загального користування і компенсувати збитки від перевезень пільгових пасажирів зобов'язана Тельманівська районна державна адміністрація, як замовник перевезень. Відповідач наполягає на тому, що управління праці та соціального захисту населення Тельманівської районної державної адміністрації є головним розпорядником коштів місцевих бюджетів і на підставі п.6.1 Наказу Державного казначейства України №136 від 09.08.04р. протягом року повинне укладати договори та здійснювати видатки за загальним фондом кошторисів у межах бюджетних асигнувань, установлених Законом України “Про державний бюджет».
Розгляд справи закінчено 20.05.2008р.
Для підготовки та оголошення повного тексту рішення у судовому засіданні оголошувалася перерва до 11-30 год. 26.05.2008р.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін та Головного управління Державного казначейства України в Донецькій області у відкритому судовому засіданні, господарський суд встановив:
Між управлінням праці та соціального захисту населення Тельманівської районної державної адміністрації (“Замовник») та ВАТ “Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча» (“Перевізник») 20.04.06р. був укладений договір № 3119 про відшкодування витрат, пов'язаних з наданням послуг пільговій категорії громадян. Як передбачено п.5.1. договору договір набуває чинності з 01.01.06р. та діє в частині надання послуг до 31.12.06р., а в частині проведення розрахунків - до моменту повного виконання. Додатковою угодою №1 від 29.05.07р. строк дії договору пролонговано до 31.12.07р.
Предметом договору №3119 від 20.04.06р. є компенсація за рахунок субвенції з державного бюджету збитків пасажирського перевізника від пільгових перевезень окремих категорій громадян Тельманівського району, які до чинного законодавства мають право на такі пільги (п.1.1 р.1 договору).
Відповідно до п.2.1.2. р.2 договору №3119 від 20.04.06р. “Перевізник» зобов'язаний щомісяця до 20 числа наступного з звітнім, надавати “Замовнику» розрахунки компенсації за збитки від перевезення окремих категорій громадян.
Пунктом 2.2.1. р.2 договору № 3119 від 20.04.06р. передбачено, що “Замовник» зобов'язаний здійснювати фінансування наданих послуг за рахунок субвенцій з Державного бюджету України та в межах відповідних бюджетних асигнувань на 2006р.
06.01.06р. між Тельманівською районною державною адміністрацією та ВАТ “Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча» були укладені договори №№39, 40, 41 і 42 на перевезення пасажирів автомобільним транспортом строком з 06.01.06р. по 06.01.2011р. Предметом зазначених договорів є надання держадміністрацією “Перевізникові» права на перевезення пасажирів на маршрутах загального користування, відповідно Тельманове - Старогнатівка за договором №39, Тельманове - Богданівка за договором №40, Тельманове - Кузнєцова - Михайлівка за договором №41 та Тельманове - Андріївка за договором №42.
Згідно п.2.2 р.2 договорів №№39 - 42 компенсація збитків від перевезень пільгової категорій населення здійснюється в порядку, встановленому законодавством України.
Зважаючи на викладене, а також на те, що:
Згідно ч.1 і ч.3 ст.215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).
Відповідно до ч.1 ст.203 Цивільного кодексу України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.
Відповідно до ст.3 Закону України “Про автомобільний транспорт» в редакції Закону України від 23 лютого 2006 року № 3492-IV, цей Закон регулює відносини між автомобільними перевізниками, замовниками транспортних послуг, органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування, пасажирами, власниками транспортних засобів, а також їх відносини з юридичними та фізичними особами - суб'єктами підприємницької діяльності, які забезпечують діяльність автомобільного транспорту та безпеку перевезень.
Згідно ч.1 ст.31 Закону України “Про автомобільний транспорт» “відносини автомобільного перевізника, що здійснює перевезення пасажирів на автобусних маршрутах загального користування міських, приміських та міжміських, які не виходять за межі території області (внутрішньообласні маршрути), із органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування визначаються договором про організацію перевезень пасажирів на автобусному маршруті загального користування, у якому встановлюються: перелік маршрутів загального користування, які буде обслуговувати автомобільний перевізник, умови організації перевезень, показники якості транспортного обслуговування населення, термін роботи автомобільного перевізника, зобов'язання органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування щодо облаштування маршруту, підтримки проїзної частини автомобільної дороги та під'їзних шляхів у належному стані (тільки для міських автобусних маршрутів), розмір компенсації витрат автомобільного перевізника внаслідок перевезення пільгових пасажирів та регулювання тарифів, механізм їх виплати».
Відповідно до ч.4 ст.37 Закону України “Про автомобільний транспорт» “види та обсяги пільгових перевезень установлюються замовленням, у якому визначається порядок компенсації автомобільним перевізникам, які здійснюють перевезення пасажирів на маршрутах загального користування, збитків від цих перевезень».
Укладеними між позивачем і Тельманівською районною державною адміністрацією договорами №№39-42 на перевезення пасажирів автомобільним транспортом визначено, що компенсація збитків від перевезень пільгової категорій населення здійснюється в порядку, встановленому законодавством України, тобто не передбачений ні порядок, ні розмір компенсації комбінату збитків від цих перевезень.
“Порядок фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення за рахунок субвенцій з державного бюджету», затверджений Постановою Кабінету Міністрів України №256 від 04.03.2002р., визначає механізм фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення в тому числі щодо компенсаційних виплат за пільговий проїзд окремих категорій громадян (п.1).
Фінансування видатків місцевих бюджетів за державними програмами соціального захисту населення провадиться за рахунок субвенцій, передбачених державним бюджетом на відповідний рік, у межах обсягів, затверджених у обласних бюджетах, бюджеті Автономної Республіки Крим, бюджетах міст Києва та Севастополя, міст республіканського Автономної Республіки Крим і обласного значення та у районних бюджетах на зазначені цілі (п.2 “Порядку», затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України №256 від 04.03.2002р.).
Головними розпорядниками коштів місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення є керівники головних управлінь, управлінь, відділів та інших самостійних структурних підрозділів місцевих держадміністрацій, виконавчих органів рад, до компетенції яких належать питання праці та соціального захисту населення (далі - головні розпорядники коштів) (п.3 “Порядку», затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України №256 від 04.03.2002р.).
Відповідно до п.4 “Порядку» затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України №256 від 04.03.2002р., перерахування сум субвенцій на фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення провадиться Державним казначейством згідно з помісячним розписом асигнувань державного бюджету, але в межах фактичних зобов'язань відповідних бюджетів щодо пільг, субсидій, допомоги та компенсаційних виплат за пільговий проїзд окремих категорій громадян.
Відповідно п.п.1.4. “Порядку обліку зобов'язань розпорядників бюджетних коштів в органах Державного казначейства України», затвердженого наказом Державного казначейства України №136 від 09.08.04р., зазначений Порядок поширюється на розпорядників і одержувачів бюджетних коштів державного та місцевих бюджетів, які перебувають на казначейському обслуговуванні.
Згідно п.п.6.1. “Порядку», затвердженого Наказом Державного казначейства України від 09.08.2004р. № 136, розпорядники бюджетних коштів протягом року повинні укладати договори (брати зобов'язання) та здійснювати видатки за загальним фондом кошторисів у межах бюджетних асигнувань, установлених законом України про Державний бюджет України та рішенням відповідної ради про місцевий бюджет на відповідний рік, а за спеціальним фондом - у межах бюджетних асигнувань, установлених законом України про Державний бюджет України або рішенням відповідної ради про місцевий бюджет на відповідний рік, але з урахуванням фактичних надходжень.
Розпорядники бюджетних коштів за умови взяття зобов'язання протягом 3 робочих днів з дати його виникнення подають до відповідного органу Державного казначейства України Реєстр зобов'язань розпорядників (одержувачів) бюджетних коштів (далі - Реєстр) (додаток 1) на паперових (у двох примірниках) та електронних носіях і оригінали документів або їх копії, засвідчені в установленому порядку, що підтверджують факт узяття зобов'язання (п.п.2.2 “Порядку», затвердженого наказом Державного казначейства України від 09.08.2004 №136)
Документи, що підтверджують факт узяття зобов'язання та/або фінансового зобов'язання, повертаються розпоряднику з відміткою “зареєстровано та взято на облік» (п.п.2.8 “Порядку», затвердженого наказом Державного казначейства України від 09.08.2004 №136).
Оспорюваний позивачем договір від 20.04.06р. №3119 укладений між сторонами у добровільному порядку і на виконання наказу Державного казначейства України від 9.08.2004р. № 136 “Про затвердження Порядку обліку зобов'язань розпорядників бюджетних коштів в органах Державного казначейства України», який ніким не визнаний таким, що не відповідає законодавству України. Цей договір підтверджує факт узяття управлінням праці та соціального захисту населення, як розпорядником бюджетних коштів, зобов'язань.
Відповідно ч.1 ст.638 ЦК України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.
Господарський суд вважає, що укладення між сторонами договору № 3119 від 20.04.06р. про відшкодування витрат, пов'язаних з наданням послуг пільговій категорії громадян, не суперечить нормам чинного законодавства України, зокрема ст.31 Закону України “Про автомобільний транспорт», пп.1, 32 “Правил надання послуг пасажирського автомобільного транспорту» (далі “Правила») та пп.4, 12 “Порядку фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення за рахунок субвенцій з державного бюджету», а тому вимоги позивача є не обґрунтованими і такими, що задоволенню не підлягають.
Судові витрати покладаються на позивача.
Враховуючи вищевикладене, на підставі ст.ст.203, 215, ч.1 ст.638 Цивільного кодексу України, ст.3, ч.4 ст.37 Закону України “Про автомобільний транспорт», п.п.1 - 4 “Порядку фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення за рахунок субвенцій з державного бюджету», затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України №256 від 04.03.2002р., п.п.1.4, 1.3, 2.2, 6.1 “Порядку обліку зобов'язань розпорядників бюджетних коштів в органах Державного казначейства України», затвердженого наказом Державного казначейства України №136 від 09.08.04р. і керуючись ст.ст. 43, 49, 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -
Відкритому акціонерному товариству “Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча» у задоволенні позову про визнання недійсним укладеного 20.04.2006р. з Управлінням праці та соціального захисту населення Тельманівської райдержадміністрації договору № 3119 про відшкодування витрат, пов'язаних з наданням послуг пільговій категорії громадян, відмовити.
Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття, а у разі подання апеляційної скарги або внесення апеляційного подання - після розгляду справи апеляційною інстанцією, якщо його не скасовано.
Апеляційна скарга подається через місцевий господарський суд, який розглянув справу, протягом 10 днів з дня прийняття рішення місцевим господарським судом.
Суддя
Надруковано примірників:
1 - до справи;
1 - позивачу;
1 - відповідачу.
Виконала:
Тел.381-91-18