79010, м.Львів, вул.Личаківська,81
14.05.08 Справа № 24/287
Львівський апеляційний господарський суд в складі колегії:
головуючого-судді Городечної М.І.
суддів Юркевича М.В.
Кузя В.Л.
розглянувши апеляційну скаргу Закритого акціонерного товариства “Кам'янецький млин» від 18.02.2008 року (вх. № 289 від 25.03.2008 року)
на рішення господарського суду Львівської області від 05.02.2008 року у справі № 24/287
за позовом приватного підприємства “Новінтех», м.Дніпропетровськ
до Закритого акціонерного товариства “Кам'янецький млин», м.Львів
про стягнення 420827,98 грн.
за участю представників сторін: не з'явились.
Рішенням господарського суду Львівської області від 05.02.2008 року у справі № 24/287 задоволено позов приватного підприємства “Новінтех» до Закритого акціонерного товариства “Кам'янецький млин»: стягнено з останнього на користь позивача 420827,98 грн. основного боргу та судові витрати: 4208,28 грн. державного мита, 118 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Приймаючи рішення, суд виходив з того, що відповідач своїх зобов'язань по оплаті придбаного майна згідно договору № 070215 від 15.02.2007 року належним чином не виконав, допустивши заборгованість в сумі 420827,98 грн., яка в силу ст.ст. 526, 530, 712 ЦК України, ст.ст. 193 ГК України підлягає стягненню з нього.
Закрите акціонерне товариство “Кам'янецький млин» (відповідач у справі, надалі ЗАТ) не погоджуючись з рішенням місцевого суду подало апеляційну скаргу від 18.02.2008 року (вх. № 289 від 25.03.2008 року), в якій вважає, що оскаржуване рішення є незаконним, посилаючись на те, що воно прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права. Зокрема, скаржник посилається на те, що суд першої інстанції в порушення ст. 34 Господарського процесуального кодексу України прийняв до уваги як докази отримання відповідачем товару квитанції про приймання вантажу, тоді як такими доказами згідно чинного законодавства є товарні накладні та довіреність, видана уповноваженій особі на отримання товару по накладній. Суд дійшов висновку про 20-денний термін оплати поставленого вантажу, однак в підтвердження зазначеного висновку не витребував оригінал договору та специфікації до неї. За наведеного, апелянт просить рішення господарського суду Львівської області від 05.02.2008 року у справі № 24/287 скасувати та прийняти нове рішення, яким в позові ПП “Новинтех» відмовити.
Приватне підприємство “Новінтех» (позивач у справі, надалі ПП) явку представника в судове засідання не забезпечило.
Колегія суддів апеляційного суду враховуючи повідомлення сторін належним чином про час та місце слухання справи, що стверджується поштовими повідомленнями про вручення їм під розписку ухвали суду від 31.03.2008 року, які знаходяться в матеріалах справи, положення ст. 101 ГПК України, вважає за можливе здійснити апеляційний перегляд рішення господарського суду Львівської області від 05.02.2008 року у справі № 24/287 в даному судовому засіданні за відсутності представників сторін за наявними матеріалами справи.
Перевіривши доводи апеляційної скарги, дослідивши наявні докази у справі, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення. При цьому суд встановив наступні обставини та виходив з таких мотивів.
15.02.2007 року між сторонами укладено договір купівлі-продажу № 070215 (надалі Договір), відповідно до якого позивач зобов'язувався передати у власність відповідачу сільськогосподарську продукцію в асортименті, кількості та по ціні, вказаними в специфікаціях (надалі товар), а останній зобов'язувався прийняти товар та оплатити його вартість на умовах даного Договору (п. 1.1). Ціна на товар, який є предметом даного договору, та умови його оплати, визначаються в специфікаціях, які є складовою частиною Договору (п.п. 2.1, 3.2-3.4). Датою поставки є дата надходження товару на станцію покупця (відповідача).
Як вбачається з підписаної сторонами специфікації від 15.02.2007 року до Договору, позивач зобов'язувався поставити відповідачу пшеницю 4-классу в кількості 750 т. на суму 660000 грн. (разом з ПДВ). Оплата за товар 100% проводиться протягом 20-ти календарних днів по факту прибуття вагонів на станцію призначення. Стація призначення -Сапіжанка Львівської залізниці, код станції 370909, отримувач - Кам'янка-Бузький КХП.
Таким чином, даний Договір по своїй правовій природі містить ознаки договору поставки, оскільки відповідає всім правовим вимогам відносин між сторонами, що регулюються § 3 глави 54 ЦК України. Крім цього, даний Договір вчинений в належній формі, підписаний представниками обох сторін та засвідчений їх печатками, що відповідає положенням ст.ст. 205-209 ЦК України, тобто є правомірним правочином.
В матеріалах справи знаходяться належним чином завірені копії договору купівлі-продажу № 070215 від 15.02.2007 року та специфікації до нього від 15.02.2007 року, і, враховуючи наведене, та відсутність в матеріалах справи доказів їх невідповідності оригіналам зазначених документів, апеляційний суд вважає безпідставними доводи апелянта про те, що судом першої інстанції зроблено необгрунтований висновок щодо 20-денного строку оплати за відпущений позивачем відповідачу по Договору товар, оскільки такий висновок суду першої інстанції грунтується на оцінених судом належних доказах.
На виконання Договору, згідно специфікації від 15.02.2007 року, позивачем було відвантажено 22.02.2007 року на адресу ВАТ «Кам»янка-Бузький КХП», станція призначення -Сапіжанка Львівської залізниці, 341,9 т. пшениці, що стверджується належним чином завіреними копіями квитанцій про приймання вантажу № 41424080, № 41424081, № 41424082, № 41424083, № 41424084.
На оплату даного товару позивач виставив відповідачеві рахунок-фактуру № СФ-0000049 від 27.02.2007 року та видаткову накладну № РН -0000003 від 27.02.2007року на суму 300871,99 грн.
Факт отримання відповідачем даного товару підтверджується копіями банківських виписок, з яких вбачається факт оплати відповідачем товару в березні-квітні 2007 року в сумі 237500грн. згідно рахунку-фактури № СФ-0000049 від 27.02.2007 року. Заборгованість становить 63371,99 грн.
23.02.2007 року позивач відвантажив на адресу ВАТ «Кам»янка-Бузький КХП», станція призначення - Сапіжанка Львівської залізниці, 406,2 т. пшениці, що стверджується квитанціями про приймання вантажу № 41424105, № 41424116, № 41424107, № 41424110, № 41424108, № 41424115.
Факт отримання пшениці в кількості 406,2т., відвантаженої у названих вище вагонах, відповідач підтвердив приймальним актом від 01.03.2007 року, підписаним повноважними особами відповідача, копія якого знаходиться в матеріалах справи.
Відповідачем не подано суду доказів оплати вартості 406,2 т. пшениці.
Позивачем неодноразово виставлялись відповідачу претензії щодо оплати товару по Договору (№ 27 від 18.04.2007 року, № 88 від 01.08.2007 року, № 130 від 25.09.2007 року), які останній залишив без розгляду.
Апеляційний суд не може взяти до уваги заперечення апелянта про те, що суд першої інстанції дійшов висновку про факт отримання відповідачем товару по Договору на підставі недопустимих доказів: квитанції про приймання вантажу, тоді як такими доказами є лише товарні накладні та довіреність, видана уповноваженій особі на отримання товару по накладній. Зокрема, в силу положень ст.ст. 4-7, 32, 43, 84 ГПК України суд приймає рішення шляхом оцінки доказів, на підставі внутрішнього переконання, що грунтується на повного та всебічному з'ясуванню всіх обставин справи. При цьому, суд приймає до уваги будь-які докази, на підставі яких встановлюються обставини, які обгрунтовують чи спростовують вимоги та заперечення сторін. В даному випадку, судом першої інстанції було оцінено в сукупності матеріали справи: квитанції про приймання вантажу, рахунки-фактури від 27.02.2007 року та 01.03.2007 року, банківські виписки, приймальний акт від 01.03.2007 року, і зроблено правильний висновок про наявність факту отримання відповідачем від позивача товару по Договору. При цьому, на думку колегії суддів, факт не підписання сторонами Договору товарних накладних, не звільняє сторону обов'язку щодо оплати товару, якщо факт отримання даного товару підтверджується іншими доказами.
Таким чином, як вбачається з матеріалів справи, Відповідач своїх зобов'язань по Договору щодо оплати відпущеного йому товару належним чином не виконував, допустивши прострочення оплати в сумі 420827,98грн. (63371,99 грн. + 357455,99 грн.) грн. згідно розрахунку позивача(а.с. 4-10). Доказів протилежного відповідачем у відповідності до ст.ст. 4-3, 33 ГПК України суду не подано.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки, зокрема з договорів та інших правочинів.
За договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму (ч. 1 ст. 265 ГК України).
Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.
Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ч. 1 ст. 612 ЦК України).
Згідно ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами. Закінчення строку договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії договору (ч. 4 ст. 631 ЦК України).
Як вбачається з матеріалів справи, відповідачем у відповідності до ст.ст. 4-3, 33 ГПК України не подано ні суду першої інстанції, ні суду апеляційної інстанції доказів погашення боргу в сумі 420827,98 грн.
За наведених обставин, апеляційний суд погоджується з висновком місцевого суду про те, що позов ПП “Новинтех» є підставним та обгрунтованим, а тому підлягає задоволенню.
За наведеного, рішення господарського суду Львівської області від 05.02.2008 року у справі № 24/287 є законним та обгрунтованим, а тому його слід залишити без змін.
Судові витрати по розгляду апеляційної скарги відповідно до ст.ст. 49, 99 ГПК України покласти на апелянта.
Керуючись ст.ст. 49, 99, 101, 103, 104, 105 ГПК України,
Львівський апеляційний господарський суд,-
1. Апеляційну скаргу Закритого акціонерного товариства “Кам'янецький млин» залишити без задоволення.
2. Рішення господарського суду Львівської області від 05.02.2008 року у справі № 24/287 залишити без змін.
3. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.
4. Постанова може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого господарського суду України в порядку та строки, передбачені статтями 109-110 Господарського процесуального кодексу України.
5. Справу повернути в Господарський суд Львівської області.
Головуючий - суддя М.І.Городечна
Судді М.В.Юркевич
В.Л.Кузь