"05" травня 2008 р.
Справа № 29/33-08-544
За позовом: Фірма "КІПАРІС" у вигляді товариства з обмеженою відповідальністю
до відповідача: Одеський національний морський університет
про стягнення 8893 грн.
Суддя Аленін О.Ю.
Представники:
Від позивача: Кочерга С.В. - директор;
Куревін О.Ю. - довіреність;
Від відповідача: Пак О.І. - довіреність;
Балашов В.М. - довіреність;
Суть спору: Фірма "КІПАРІС" у вигляді товариства з обмеженою відповідальністю (далі -ТОВ «Кіпаріс») звернулось до суду з позовом до Одеського національного морського університету (далі -ОНМУ), в якому просить стягнути з відповідача суму матеріальної шкоди в розмірі 8893 грн.
Відповідач проти позову заперечує з підстав, викладених у відзиві.
Ухвалою від 26.03.2008р. строк розгляду справи був продовжений відповідно до вимог ст. 69 ГПК України.
Відповідно до ст. 77 ГПК України в судовому засіданні від 24.03.2008р. була оголошена перерва до 26.03.2008р. о 11 год. 00 хв.
Розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи, заслухавши представників сторін, оцінивши докази які мають значення для справи, - суд встановив:
28.10.2006р. в приміщенні квартири № 7, яка належить на праві власності ТОВ «Кіпаріс» та розташована на другому поверсі дома № 31 по вул. Балківській в м. Одеса, відбувся залив фекальними водами. На думку позивача, причиною вказаного заливу є засмічення каналізаційного стоку на ділянці між другим та третім поверхами. Приймаючи до уваги, що на третьому поверсі знаходяться приміщення гуртожитку ОНМУ, ТОВ «Кіпаріс» просив відповідача в строк до 06.03.2007р. в добровільному порядку відшкодувати шкоду в розмірі 8893 грн.
В обґрунтування позовних вимог ТОВ «Кіпаріс» посилається на висновок експертизи НПЦ «Екострой» від 29.01.2007р. відповідно до якого встановлено наступне:
- загальний технічний стан спірної будівлі в загалі характеризується як «задовільний» з фізичним зносом 22%;
- в результаті обстеження квартири № 7 зафіксовані сліди намокання та порушення, які є результатом заливу фекальними водами, причиною якого є засмічення загального будинкового каналізаційного стояку на ділянці між другим та третім поверхами.
Також, в підтвердження позовних вимог, ТОВ «Кіпаріс» посилається на лист начальника Балківського відділення АКБ «Укрсоцбанк», в якому зазначено, що вказане відділення, яке знаходиться на другому поверсі будинку № 31 по вул. Банківській, претензій до роботи водопроводу та каналізації не має, за період оренди з 25.12.2002р. по теперішній час водопровід та каналізація працює нормально.
В підтвердження вини ОНМУ позивач посилається на схему каналізаційного стояку. Згідно цієї схеми, позивач зробив висновок, що в разі засмічення вузла А між другим та третім поверхами фекальні стоки виливаються через унітаз, розташований в приміщеннях, які належать ОНМУ на третьому поверсі.
За результатам обстеження з урахуванням загального технічного стану об'єкту складений дефектний акт, на підставі якого виконаний смітний розрахунок вартості ремонтних робіт в квартирі № 7, загальна вартість яких складає 8893 грн.
Відповідач проти позову заперечує з підстав того, що в спірному будинку був проведений капітальний ремонт і він був зданий в експлуатацію в липні 2001р., що підтверджується Актом державної приймальної комісії про приймання в експлуатацію закінченого будівництвом об'єкту від 09.02.2001р.
Також відповідач зазначив, що каналізаційний стояк в будинку проходить прямо, що підтверджує невідповідність схеми каналізаційного стояку , яка надана позивачем.
Крім того відповідач вказав, що право власності позивача на квартиру № 7 виникло згідно свідоцтва про право власності від 13.09.2001р., таким чином позивач взяв на себе зобов'язання не тільки експлуатувати вказане приміщення, а і проводити його технічне обслуговування. Однак, за твердженням відповідача, позивач не належним чином виконував свої зобов'язання щодо технічного обслуговування каналізаційного стояку, а тому залив його приміщення відбувся виключно по вині ТОВ «Кіпаріс».
Оцінивши докази, що мають значення для справи, суд дійшов висновку про необґрунтованість позовних вимог з наступних підстав.
Дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги, які заявлені позивачем з підстав наведених у позові не можуть бути задоволені виходячи з такого.
У відповідності з ч. 1 ст.1 ГПК України підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності (далі - підприємства та організації), мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.
Статтею 2 ГПК України передбачено, що господарський суд порушує справи за позовними заявами підприємств та організацій, які звертаються за захистом своїх прав та охоронюваних законом інтересів.
За приписами ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
Згідно ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
За змістом ст. 20 ГК України держава забезпечує захист прав і законних інтересів суб'єктів господарювання та споживачів. Кожний суб'єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів.
Звертаючись з відповідними вимогами позивач посилається на положення ст.ст. 224, 225 ГК України. Під час розгляду справи вимоги за позовом позивачем не уточнювались, інші підстави для стягнення вказаної суми суду не надавались.
Відповідно до ч.1 ст. 224 ГК України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено.
Згідно ст. 226 ГК України учасник господарських відносин, який вчинив господарське правопорушення, зобов'язаний вжити необхідних заходів щодо запобігання збиткам у господарській сфері інших учасників господарських відносин або щодо зменшення їх розміру, а у разі якщо збитків завдано іншим суб'єктам, - зобов'язаний відшкодувати на вимогу цих суб'єктів збитки у добровільному порядку в повному обсязі, якщо законом або договором сторін не передбачено відшкодування збитків в іншому обсязі. Сторона, яка порушила своє зобов'язання або напевно знає, що порушить його при настанні строку виконання, повинна невідкладно повідомити про це другу сторону. У протилежному випадку ця сторона позбавляється права посилатися на невжиття другою стороною заходів щодо запобігання збиткам та вимагати відповідного зменшення розміру збитків. Сторона господарського зобов'язання позбавляється права на відшкодування збитків у разі якщо вона була своєчасно попереджена другою стороною про можливе невиконання нею зобов'язання і могла запобігти виникненню збитків своїми діями, але не зробила цього, крім випадків, якщо законом або договором не передбачено інше. Не підлягають відшкодуванню збитки, завдані правомірною відмовою зобов'язаної сторони від подальшого виконання зобов'язання. У разі невиконання зобов'язання про передачу їй індивідуально визначеної речі (речей, визначених родовими ознаками) управнена сторона має право вимагати відібрання цієї речі (речей) у зобов'язаної сторони або вимагати відшкодування останньою збитків. У разі невиконання зобов'язання виконати певну роботу (надати послугу) управнена сторона має право виконати цю роботу самостійно або доручити її виконання (надання послуги) третім особам, якщо інше не передбачено законом або зобов'язанням, та вимагати відшкодування збитків, завданих невиконанням зобов'язання. Відшкодування збитків, завданих неналежним виконанням зобов'язання, не звільняє зобов'язану сторону від виконання зобов'язання в натурі, крім випадків, зазначених у частині третій статті 193 цього Кодексу.
Отже, виходячи зі змісту наведених положень підставою для застосування до учасника господарських відносин відповідальності у вигляді відшкодування збитків є порушення цим учасником господарського зобов'язання або установлених вимоги щодо здійснення господарської діяльності.
Втім, позивач не визначив які саме господарські зобов'язальні правовідносини чи установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності існували між сторонами, що були, на думку позивача, порушені відповідачем, і в чому полягає порушення відповідачем такого зобов'язання чи правил здіснення господарської діяльності.
За вимогами ст.33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу свої вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.
Відповідно до ст.34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. (ст. 43 ГПК України).
Таким чином, процесуальним законодавством на позивача покладений обов'язок доведення суду тих обставин на які він посилається, у спосіб, визначений законом, зокрема, виходячи з предмету спору, обставин, що свідчать про неправомірність дій або бездіяльності відповідача, причинного зв'язку між такими діями або бездіяльністю і наслідками.
Під час розгляду справи позивачем не надано жодного доказу, який б підтверджував неправомірність дій чи бездіяльності відповідача, а також позивач не довів суду, що затоплення кв. № 7 по вул. Балківській, 31 сталося саме з вини відповідача.
За таких обставин вимоги за позовом є необґрунтованими, а тому задоволенню не підлягають.
Керуючись ст.ст. 82-85, ГПК України, суд,-
В задоволенні позову відмовити повністю.
Рішення суду набирає законної сили в порядку ст. 85 ГПК України.
Рішення підписано 12.05.2007р.
Суддя Аленін О.Ю.