21 квітня 2008 р.
№ 4/1695-12/305
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого, судді
суддів
Кота О.В.
Воліка І.М.
Шевчук С.Р.
розглянувши касаційну скаргу
Відкритого акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Львівгаз"
на рішення господарського суду Львівської області від 12 червня 2007 року та
постанову Львівського апеляційного господарського суду від 2 жовтня 2007 року
у справі № 4/1695-12/305
за позовом
Дочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії ""Нафтогаз України"
До
Відкритого акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Львівгаз"
Про
Стягнення боргу 362287,43 грн.
за участю представників:
позивача: Лебедюк Ю.А.;
відповідача: Станько М.М.;
встановив:
Рішенням Господарського суду Львівської області від 12 червня 2007 року (суддя Запотічняк О.Д.) задоволено позов Дочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії ""Нафтогаз України" та стягнуто з Відкритого акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Львівгаз" заборгованість за відпущений природний газ, в т.ч. фінансові санкції, в розмірі 3622876,43 грн.
Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 2 жовтня 2007 року (Бонк Т.Б., Марко Р.І., Бойко С.М.) рішення місцевого господарського суду залишено без змін.
Відкрите акціонерне товариство по газопостачанню та газифікації "Львівгаз" звернулося до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення місцевого та постанову апеляційного господарських судів, оскільки судами при винесенні оскаржуваних судових актів порушено норми матеріального та процесуального права.
Заслухавши пояснення представників сторін, перевіривши повноту встановлення господарськими судами обставин справи та правильність застосування норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Господарськими судами встановлено, що між Відкритим акціонерним товариством «Львівгаз» (Відповідач) та Дочірньою компанією «Газ України» Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України» (Позивач) було укладено договір купівлі-продажу природного газу № 06/04-1372. Згідно з цим договором Позивач зобов'язується продати в січні 2005 року, а Відповідач купити природній газ для потреб населення.
Оплата за газ здійснюється Відповідачем грошовими коштами на підставі акту приймання-передачі газу. Остаточний розрахунок за газ здійснюється до 10 числа наступного за звітним місяцем.
На виконання умов вищезазначеного договору Позивачем протягом січня 2005 року було поставлено Відповідачу 179218,224 тис. куб. м. природного газу на загальну суму 17514941,44 грн., що підтверджується актом передачі-приймання за січень 2005 року. В свою чергу Відповідачем було здійснено часткову оплату на суму 14964061,23 грн. В наслідок неповної оплати виникла заборгованість в сумі 2550880,21 грн.
30 червня 2006 року між сторонами був проведений акт звірки взаєморозрахунків з якого вбачається, що заборгованість ВАТ «Львівгаз» перед Дочірньою компанією «Газ України» Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України» становить 2550880,22 грн. Даний акт підписаний сторонами та скріплений печатками.
Загальна сума заборгованості, згідно розрахунків, доданих позивачем в заяві про збільшення позовних вимог, становить - 3622876,43 грн., яку позивач у даній справі просить стягнути з відповідача в повному розмірі.
Згідно ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
На виконання постанови КМУ і НБУ за №1785 від 13 листопада 1998 року, Національною комісією регулювання електроенергетики України була прийнята постанова за №759 від 12 липня 2000 року "Про затвердження алгоритму розподілу коштів, що надходять на розподільчі рахунки газозбутових підприємств НАК "Нафтогаз України", якою було розроблено алгоритм, який визначає послідовність дій підприємств та банків, що їх обслуговують, при надходженні коштів за поставлений природний газ, на розподільчі рахунки цих підприємств.
Розроблений та затверджений постановою НКРЕ алгоритм розподілу коштів, жодним чином не забороняє сторонам укладати договори щодо оплати вартості поставленого природного газу, а також не припиняє зобов'язання боржника за вже укладеним договором щодо оплати боргу кредитору, що дає право кредитору реалізувати свої вимоги шляхом стягнення боргу за поставлений природний газ в судовому порядку, в тому числі застосувати до боржника фінансові санкції за порушення договірних зобов'язань.
Цей алгоритм не впливає на домовленість сторін за договором щодо строків оплати вартості поставленого природного газу, не припиняє зобов'язання боржника по оплаті боргу кредитору, в т.ч. шляхом реалізації свого права на стягнення боргу із споживачів природного газу.
Посилання скаржника на те, що він не мав права визначати порядок, розміри та строки розрахунків з позивачем за отриманий природний газ є необґрунтованим, оскільки це не відповідає постанові КМУ і НБУ від 13 листопада 1998 року за №1785 "Про вдосконалення розрахунків за спожитий газ" та суперечить вимогам цивільного законодавства, яке такої заборони не містить.
Отже, встановлена п.5.1 договору умова про те, що оплата за газ здійснюється покупцем виключно грошовими коштами шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки, а остаточний розрахунок за фактично спожитий газ здійснюється до 10 числа місяця, наступного за звітним, не суперечить законодавству та є обов'язковою до виконання для сторін.
Матеріали справи свідчать про те, що господарськими судами в порядку ст. 43 ГПК України всебічно, повно і об'єктивно досліджено матеріали справи в їх сукупності і вірно застосовано норми процесуального та матеріального права.
Відповідно до п. 1 ст. 1119 ГПК України касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити рішення першої інстанції або постанову апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.
Касаційна скарга залишається без задоволення, коли суд визнає, що рішення місцевого та постанова апеляційного господарських судів прийняті з дотриманням вимог матеріального та процесуального права.
Твердження скаржника про порушення і неправильне застосування господарськими судами норм законодавства при прийнятті рішення і постанови не знайшли свого підтвердження, в зв'язку з чим підстав для зміни чи скасування законних та обґрунтованих судових актів колегія суддів не вбачає.
Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119 - 11111 ГПК України, Вищий господарський суд України
Рішення господарського суду Львівської області від 12 червня 2007 року та постанову Львівського апеляційного господарського суду від 2 жовтня 2007 року у справі № 4/1695-12/305 залишити без змін, а касаційну скаргу Відкритого акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Львівгаз"-без задоволення.
Головуючий суддя О. Кот
судді: І. Волік
С. Шевчук