20.03.08р.
Справа № 11/83-08
За позовом приватного підприємства "Обувщик", м. Дніпропетровськ
до управління Дніпропетровської міської ради по управлінню майном колишнього селища міського типу Таромське, мкр. Таромське м. Дніпропетровська
Третя особа: комунальне підприємство "Дніпропетровське міжміське бюро технічної інвентаризації", м. Дніпропетровськ
про визнання права власності
Суддя Мельниченко І.Ф.
Представники:
Від позивача: Косолап О.В., довіреність від 12.12.07р., адвокат; Рутман П.М., наказ №1 від 15.01.03р., директор
Від відповідача: Карнаушенко В.М., довіреність №10/2 від 04.02.08р., представник
Від третьої особи: не з'явився
Позивач просить визнати за ним право власності на домоволодіння, розташоване за адресою м. Дніпропетровськ, м/р. Таромське, вул. Кірова, буд. 15.
Відповідач надав відзив на позовну заяву в якому повідомив, про те, що відповідно до рішення міської ради від 31.10.07р. №39/22 комітет Дніпропетровської міської ради по управлінню майном колишнього селища міського типу Таромське перейменовано в управління Дніпропетровської міської ради по управлінню майном колишнього селища міського типу Таромське.
Крім того, останнім повідомлено про те, що у 1996 року на підставі клопотання дирекції НСШ №124 рішенням виконкому Таромської селищної ради житловий будинок по вул. Кірова, 15 був виділений Чічковій Г.М., яка мешкає в ньому до теперішнього часу.
В засіданні представники сторін усно повідомили господарський суд про те, що з цього приводу розглядається спір Ленінським районним судом м. Дніпропетровська.
04.03.08р. надійшла заява про заміну неналежного відповідача, згідно якої позивач просить замінити відповідача в даній справі на комунальне підприємство "Дніпропетровське міжміське бюро технічної інвентаризації", посилаючись на те, що останній заперечує проти визнання права власності за позивачем на спірне домоволодіння, про що свідчить на думку позивача лист комунального підприємства "Дніпропетровське міжміське бюро технічної інвентаризації" №6588 від 06.09.05р.
Представник третьої особи проти задоволення клопотання заперечував, оскільки лист на який посилається позивач свідчить лише про те, що останньому відмовлено в реєстрації права власності, у зв'язку з порушенням заявником Тимчасового положення про порядок державної реєстрації прав власності на нерухоме майно (№7/5 від 07.02.02р.).
Господарський суд не вбачає підстав для задоволення заявленого позивачем клопотання.
В судовому засіданні за згодою представників сторін оголошені вступна та резолютивна частини рішення (ст. 85 Господарського процесуального кодексу України.).
Дослідивши матеріали справи, заслухавши представників сторін, господарський суд, -
На підставі договору купівлі-продажу від 07.09.1962р., укладеного між Ярошенком Никифором Петровичем та фабрикою по ремонту та пошиву взуття, посвідченого нотаріусом третьої міської Дніпропетровської державної нотаріальної контори (реєстр номер 2-4949), Ярошенко Н.Б. продав, а фабрика по ремонту та пошиву взуття купила все домоволодіння, що знаходиться в м. Дніпропетровську, виселок Таромське, вул. Кірова, 5. Домоволодіння складається в цілому з жилого дому А-1.
Позивач обґрунтовуючи свої позовні вимоги посилається на те, що він є правонаступником покупця зі всіма правами і обов'язками і в свою чергу є власником спірного майна.
Не визнання відповідачем та третьою особою такого права за позивачем підставою для звернення останнього з позовом до суду.
Вимоги позивача задоволенню не підлягають виходячи з наступного.
Як вже було зазначено вище спірне приміщення було придбано за договором купівлі-продажу від 07.09.1962р.фабрикою по ремонту та пошиву взуття у Ярошенко Н.П.
Згідно рішенню Виконавчого комітету Дніпропетровської обласної ради народних депутатів від 03.03.1986р. №115, на базі Дніпропетровської фабрики індпошиву і ремонту взуття з 01.03.1986р. було утворено два спеціалізованих підприємства:
- фабрика по індпошиву взуття з річним обсягом реалізації побутових послуг в сумі 4 205, 5 руб.;
- фабрика по ремонту взуття з річним обсягом реалізації побутових послуг в сумі 1 394, 5 руб.
Спірне нерухоме майно було передане за розподільчим балансом станом на 01.04.1986р. до складу Дніпропетровської фабрики по індпошиву взуття.
До матеріалів справи як докази того, що приватне підприємство "Обувщик" є правонаступником фабрики по індпошиву взуття надані:
- Статут Орендного підприємства по пошиву взуття зареєстрований 17.08.1992р. рішенням виконкому Дніпропетровської ради народних депутатів;
- Статут Орендного підприємства по пошиттю взуття зареєстрованого виконкомом Дніпропетровської міської ради народних депутатів 22.07.1994р.;
- Статут приватного підприємства "Обувщик" перереєстрований 15.01.03р. Виконавчим комітетом Ленінської районної ради м. Дніпропетровська.
Як вбачається з преамбули Статуту приватне підприємство "Обувщик" є правонаступником у повному обсязі, прав та обов'язків колективного підприємства по пошиву взуття, зареєстрованого виконкомом Ленінської районної ради м. Дніпропетровська розпорядженням №432 від 27.12.1994р.
Проте доказів що ОП по пошиттю взуття та КП по пошиву взуття є правонаступниками Фабрики по ремонту та пошиву взуття, за якою зареєстроване право власності на спірне майно в комунальному підприємстві "Дніпропетровське міжміське бюро технічної інвентаризації" Дніпропетровської обласної ради, позивачем на надано. Як не надано доказів передання права на домоволодіння, розташоване за адресою: м. Дніпропетровськ, м/р Таромське, вул. Кірова, буд. 15 до ОП по пошиттю взуття чи КП по пошиву взуття.
Тобто, позивач не довів, що він є правонаступником фабрики по ремонту та пошиву взуття, яка придбала спірне домоволодіння за договором купівлі-продажу.
Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини на які вона посилається, як на підставі своїх вимог і заперечень.
Згідно зі ст. 392 Цивільного кодексу України, власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, як що це право оспорюється або не визнається іншою особою.
Крім того, слід зазначити про те, що позивачем не надано жодного документу, який би свідчив про те, що саме відповідачем оспорюється право власності на спірне домоволодіння, в той час як із матеріалів справи вбачається, що право власності на майно за вказаною у позові адресою оспорюється фізичною особою Чічковою Г.М., якій відповідно рішення від 06.12.96р. №160 Таромської селищної ради народних депутатів було виділено жилий будинок по вул. Кірова під житло. Як зазначає відповідач у відзиві саме у спірному будинку №15 по вул. Кірова вказана особа мешкає до цього часу.
З огляду на викладене у суду відсутні підстави для задоволення вимог позивача.
Керуючись ст. 392 Цивільного кодексу України, ст. 232 Господарського кодексу України, ст.ст. 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -
В задоволенні позову відмовити.
Суддя
І.Ф. Мельниченко
Рішення підписано
19.05.2008 року