21 квітня 2008 р.
№ 1/62
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого, судді
суддів
Кота О.В.
Воліка І.М.
Шевчук С.Р.
розглянувши касаційну скаргу
Товариства з обмеженою відповідальністю "Донбаспромпоставка"
на постанову Луганського апеляційного господарського суду від 19 листопада 2007 року
у справі № 1/62
за позовом
Товариства з обмеженою відповідальністю "Донбаспромпоставка"
До
1)Відкритого акціонерного товариства "Луганське автотранспортне підприємство 10964";
2) Товариства з обмеженою відповідальністю "Сервис-Авто";
Про
Стягнення 41724,57 грн.
за участю представників:
позивача: не з'явились;
відповідача: не з'явились;
встановив:
Рішенням господарського суду Луганської області (суддя Зюбанова Н.М.) від 7 вересня 2007 року у справі № 1/62 частково задоволено позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Донбаспромпоставка" до Відкритого акціонерного товариства "Луганське автотранспортне підприємство 10964" та Товариства з обмеженою відповідальністю "Сервіс-Авто", стягнуто з 1-го відповідача 29382 грн. 00 коп. збитків, та судові витрати; у решті позову до 1-го відповідача відмовлено; у задоволенні позову відносно 2-го відповідача відмовлено.
Постановою Луганського апеляційного господарського суду від 19 листопада 2007 року (Якушенко Р.Є., Бородіна Л.І., Перлов Д.Ю.) рішення місцевого господарського суду в частині задоволення позову до 1-го відповідача скасовано, в задоволенні вимог до 1-го відповідача щодо стягнення 29382 грн. відмовлено. В решті рішення господарського суду Луганської області від 7 вересня 2007 року залишено без змін. Стягнуто судові витрати.
Товариство з обмеженою відповідальністю "Донбаспромпоставка" звернулося до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову апеляційного господарського суду, оскільки судом при винесенні оскаржуваного судового акту порушено норми матеріального та процесуального права.
Перевіривши повноту встановлення господарськими судами обставин справи та правильність застосування норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Господарськими судами встановлено, що між ТОВ "Донбаспромпоставка" та ВАТ "Луганське АТП 10964" 1 грудня 2000 року укладено договір №10 за умовами п. 1.1 якого 1-й відповідач, "орендодавець" за договором, передає у тимчасове володіння наступні будівлі: окремо розташовану будівлю боксу ТО-1 площею 1042 кв.м., що знаходиться за адресою: м. Луганськ, вул. Таллінська, 62, яке буде використовуватися під станцію технічного обслуговування вантажних та легкових автомобілів, а також як місце їх стоянки. Строк дії договору сторони визначили у п.1.2 -до 1 грудня 2010 року. Згідно п.2.3 зазначеного вище договору "орендодавець" зобов'язаний забезпечити "орендарю", позивачу у справі, реальну можливість цілодобового використання приміщення.
29 січня 2002 року сторони за договором №10 від 1 грудня 2000 року підписали акт приймання-передачі орендованого приміщення, в якому зафіксували його технічний стан.
2 лютого 2007 року ТОВ "Донбаспромпоставка" звернувся до господарського суду Луганської області з позовом до ВАТ "Луганське АТП 10964" та ТОВ "Сервіс-Авто" про визнання дій відповідачів неправомірними та стягнення з відповідачів понесених збитків (упущеної вигоди) в сумі 26221 грн. 31 коп., посилаючись на те, що з вини відповідача він втратив можливість вільно користуватися орендованим приміщенням та транспортними засобами, які в ньому знаходилися.
Заявою від 2 березня 2007 року позивач збільшив суму майнових вимог, після чого сума завданих збитків склала 48921 грн. 14 коп.
Заявою від 7 серпня 2007 року позивач зменшив позовні вимоги і просить суд стягнути з відповідачів збитки в сумі 41724 грн. 57 коп.
Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач послався на те, що відповідачами 9 січня 2007 року було закрито прохід до орендованого за вищевказаним договором оренди приміщення, зачинені ворота, у зв'язку з чим була втрачена можливість вільно користуватися орендованим приміщенням та транспортними засобами, що в ньому знаходилися та стало перешкодою у виконанні договорів перевезення, через що спричинені збитки, в тому числі у вигляді неодержаного доходу.
Ухвалою господарського суду від 2 березня 2007 року провадження у даній справі зупинялося до вирішення справи №12/29пн за позовом ТОВ "Донбаспромпоставка" про усунення перешкод в користуванні приміщенням з боку відповідачів.
Ухвалою від 2 червня 2007 року суд поновив провадження у справі, у зв'зку з набранням законної сили рішенням суду від 19 березня 2007 року у справі №12/29пн, залишеного без змін постановою апеляційної інстанції від 21 травня 2007 року. Вказаним рішенням суду позовні вимоги ТОВ "Донбаспромпоставка" задоволені частково, заборонено ВАТ "Луганське АТП 10964" здійснювати дії, що перешкоджають вільному володінню ТОВ "Донбаспромпоставка" орендованим майном-приміщенням будівлі боксу ТО-1 у м. Луганську по вул. Таллінська, 62.
Статтею 623 ЦК України (частини 1, 2, 4) встановлено, що боржник, який порушив зобов'язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки, розмір збитків, завданих порушенням зобов'язання доказується кредитором, а при визначенні неодержаних доходів (упущеної вигоди) враховуються заходи, вжиті кредитором щодо їх одержання.
Для застосування такої міри відповідальності, як відшкодування збитків, потрібна наявність повного складу цивільного правопорушення, як-то: протиправна поведінка, дія чи бездіяльність особи, шкідливий результат такої поведінки (збитки); причинний зв'язок між протиправною поведінкою та збитками; вина.
Місцевий господарський суд, оцінюючи протиправність поведінки ВАТ "Луганське АТП 10964", прийняв до уваги в порядку статті 35 ГПК України факти встановлені судом при вирішенні спору у справі №12/29пн.
Позивачем заявлено до стягнення упущену вигоду (неодержані доходи) та збитки у вигляді сплачених штрафів за договорами перевезення, за якими він як "Перевізник", не виконав зобов'язань по перевезенню вантажу в конкретні дати, у зв'язку з неможливістю виїзду транспорту з вини 1-го відповідача.
Рішення господарського суду у справі №12/29пн від 19 березня 2007 року, залишене без змін постановою Луганського апеляційного господарського суду від 21 травня 2007 року, не містить висновків щодо факту вчинення 1-м відповідачем у справі перешкод позивачу у виконанні договорів перевезення та наявності взагалі в орендованому приміщенні автомобілів.
За загальними правилами судового процесу кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень (ст. 33 ГПК України).
Виходячи з цього позивач повинен довести, що шкоду заподіяно саме протиправною поведінкою відповідачів у справі, безпосередній причинний зв'язок між правопорушенням та заподіянням шкоди і розмір відшкодування, а відповідачі повинні довести, що в діях їх працівників відсутня вина у заподіянні шкоди.
Відповідно до частини 4 статті 623 ЦК України при визначенні неодержаних доходів (упущеної вигоди) враховуються заходи, вжиті кредитором щодо їх одержання.
Пред'явлення вимоги про відшкодування неодержаних доходів (упущеної вигоди) покладає на кредитора обов'язок довести, що ці доходи (вигода) не є абстрактними, а дійсно були би ним отримані у разі належного виконання боржником своїх обов'язків. При визначенні реальності неодержаних доходів мають враховуватися заходи, вжиті кредитором для їх одержання, зроблені з цією метою приготування.
Апеляційним господарським судом встановлено, що позивач не надав доказів та не довів суду вжиття ним заходів спрямованих на виконання договорів перевезення та одержання доходів за цими договорами, не надав доказів звернення до 1-го відповідача з вимогою пропустити автомобільний транспорт з території орендованого приміщення на виконання договорів перевезення, не надав доказів, що 1-й відповідач перешкоджав виїзду автомобілів на виконання заявок за договорами перевезення, не довів суду знаходження автотранспорту на орендованій території та його підготовки до виїзду та перевезення вантажів за заявками замовників.
Крім того, при обрахуванні розміру упущеної вигоди мають враховуватися тільки ті точні дані, які безспірно підтверджують реальну можливість отримання грошових сум або інших цінностей, якби зобов'язання було виконано належним чином. Розмір упущеної вигоди повинен визначатися з урахуванням часу, протягом якого тривали протиправні дії відповідача, розумних витрат на отримання доходів, які кредитор поніс би, якби не відбулося порушення права. Обґрунтування і доказування розміру збитків здійснюється кредитором.
Матеріали справи свідчать про те, що господарським судом в порядку ст. 43 ГПК України всебічно, повно і об'єктивно досліджено матеріали справи в їх сукупності і вірно застосовано норми процесуального та матеріального права.
Відповідно до п. 1 ст. 1119 ГПК України касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити рішення першої інстанції або постанову апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.
Касаційна скарга залишається без задоволення, коли суд визнає, що рішення місцевого та постанова апеляційного господарських судів прийняті з дотриманням вимог матеріального та процесуального права.
Твердження скаржника про порушення і неправильне застосування господарським судом норм законодавства при прийнятті постанови не знайшли свого підтвердження, в зв'язку з чим підстав для зміни чи скасування законного та обґрунтованого судового акту колегія суддів не вбачає.
Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119 - 11111 ГПК України, Вищий господарський суд України
Постанову Луганського апеляційного господарського суду від 19 листопада 2007 року у справі № 1/62 залишити без змін, а касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Донбаспромпоставка" -без задоволення.
Головуючий суддя О. Кот
судді: І. Волік
С. Шевчук