21 квітня 2008 р.
№ 42/16
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого, судді
суддів
Кота О.В.,
Воліка І.М.,
Шевчук С.Р.
розглянувши касаційну скаргу
Комунального підприємства "Служба замовника житлово-комунальних послуг" Оболонського району міста Києва
на рішення господарського суду м.Києва від 19.04.2005 р. та
постанову Київського апеляційного господарського суду від 13.11.2007 р.
у справі
№42/16
за позовом
Акціонерної енергопостачальної компанії "Київенерго" (далі -Компанія)
до
Комунального підприємства "Управління житлового господарства" Оболонського району міста Києва (далі -Підприємство)
про
Стягнення 12 117 458,33грн.
за участю представників:
позивача: Пархоменко І.С.;
відповідача: Карпічка В.Л.;
Рішенням господарського суду м.Києва від 19 квітня 2005 року (судді Паламар П.І., Калатай Н.Ф., Гумега О.В.) позов задоволено, стягнуто з Підприємства на користь Компанії 10 939 678,04грн. основного боргу та судові витрати.
Постановою Київського апеляційного господарського суду від 13 листопада 2007 року (судді Моторний О.А., Кошіль О.В., Вербицька О.В.) рішення місцевого господарського суду залишено без змін.
Не погоджуючись з прийнятими судовими рішеннями, Підприємство звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення місцевого та постанову апеляційного господарських судів та прийняти нове рішення яким в задоволенні позову відмовити.
Касаційна скарга мотивована тим, що господарськими судами невірно застосовані норми матеріального та процесуального права, та неповно з'ясовані обставини, що мають значення для справи.
Обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши наявні матеріали справи, проаналізувавши застосування судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Господарськими судами встановлено, що 21.03.1991р. та 01.06.2002р. між позивачем та відповідачем були укладені договори № 34-10 на користування електричною енергією, за умовами яких позивач зобов'язаний відпускати відповідачу електроенергію як різновид промислової продукції, а відповідач зобов'язаний оплачувати використану електричну енергію, для визначення величини використаної електричної енергії знімати та надавати за встановленою формою показання розрахункових електролічильників.
Відповідно до умов договорів строк дії останніх щорічно продовжується, якщо за місяць до їх закінчення жодною із сторін не буде заявлено про припинення договорів або їх перегляд.
Крім того, умовами вказаних договорів визначено порядок розрахунків, згідно яких оплату за використану електричну енергію потрібно здійснювати в триденний строк після дати, зазначеної в платіжному документі.
Господарськими судами встановлено, що відповідачем спожито електричної енергії протягом червня 2000 - грудня 2004 років на загальну суму 23382572,58 грн. і відповідачем даний факт не заперечувався.
Згідно ч. 2 ст. 530 ЦК України, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
Оскільки відповідач у семиденний строк від дня пред'явлення йому вимоги №048-09-1174 від 8 лютого 2005 року спожиту електроенергію не оплатив, господарським судом правомірно, враховуючи ст.ст. 530, 622 ЦК України, стягнув 10 939 678,04 грн. боргу.
Рішенням арбітражного суду міста Києва від 12.10.2000 по справі № 19/507 з відповідача на користь позивача було стягнуто борг по оплаті електричної енергії, спожитої протягом 01.10.1997 р. - 01.06.2000 р., розмір якого встановлено судом станом на час розгляду справи.
Господарськими судами встановлено, що надані докази щодо оплати 24 839418,86 грн. за електроенергію, не доводить той факт, що платежі було здійснено в рахунок оплати електричної енергії, спожитої у спірний період. Разом з тим встановлено, що з поданих платіжних документів вбачається, що після 01.06.2000 відповідачем здійснені оплати на загальну суму 12396524,32 грн. саме в рахунок виконання рішень арбітражного суду міста Києва від 13.11.1997р. по справі № 19/366, від 12.10.2000р. по справі № 19/507, а не в рахунок оплати поточного споживання електричної енергії.
Враховуючи обставини справи та наведені норми матеріального права, суд першої інстанції, з яким погодився і апеляційний господарський суд, правомірно задовольнив позовні вимоги.
Матеріали справи свідчать про те, що господарськими судами в порядку ст. 43 ГПК України всебічно, повно і об'єктивно досліджено матеріали справи в їх сукупності і підставно застосовано норми процесуального та матеріального права.
Доводи касаційної скарги не спростовують правильних висновків господарських судів.
Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119 - 11111 ГПК України, Вищий господарський суд України
Рішення господарського суду м. Києва від 19.04.2005 р. та постанову Київського апеляційного господарського суду від 13 листопада 2007 року у справі №42/16 залишити без змін, а касаційну скаргу комунального підприємства "Служба замовника житлово-комунальних послуг" Оболонського району міста Києва - без задоволення.
Головуючий суддя О. Кот
судді І. Волік
С. Шевчук