29.05.08
Господарський суд
Чернігівської області
14000, м. Чернігів телефон канцелярії
проспект Миру, 20 7-99-18
Іменем України
29 травня 2008 р. справа № 12/305/15
Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю виробничо-торгова фірма "Дайна", пр. Миру, 27, к. 22, м. Чернігів, 14000
Відповідач: Товариство з обмеженою відповідальністю "Черешеньки", вул. Дачна, 25, смт. Короп, Чернігівська область, 16200
Предмет спору: про стягнення заборгованості 87444,99 грн.
Суддя Л.М.Лавриненко
Представники сторін:
позивач: Нерета А.Н. - довіреність № б/н від 26.11.2007 року, Ульянова Т.М. -довіреність від 03.01.08р. була присутня в судовому засіданні 29.05.08р.
відповідач: Підгорний К.Є. - довіреність № 23/11 від 23.11.2007 року, представник, в судове засідання 29.05.08р. не з»явився
Рішення приймається після оголошених в судовому засіданні перерви з 14.05.2008 року по 27.05.2008 року та з 27.05.08р. по 29.05.08р., на підставі ст. 77 Господарського процесуального кодексу України.
Позивачем подано позов про стягнення з відповідача суму боргу по договору купівлі-продажу з відстроченням платежу від 22.05.2007 року, яка складає 60 000 грн. 05 коп., 973 грн. 57 коп. пені, 23719 грн. 58 коп. штрафу, та три відсотки річних в розмірі 128 грн. 22 коп. за неправомірне користування чужими коштами.
Представники сторін в судовому засіданні заявили усні клопотання про відмову здійснення технічної фіксації судового процесу, які задоволено судом.
Ухвалою суду від 27.11.2007 року була прийнята заява позивача про збільшення розміру позовних вимог в частині стягнення пені та трьох відсотків річних, відповідно до якої позивач просить суд стягнути з відповідача додатково 789 грн. 04 коп. пені та відсотки за неправомірне користування чужими коштами в розмірі 147 грн. 95 коп., оскільки вона не протирічила діючому законодавству та не порушувала нічиї права та охоронювані законом інтереси.
Позивач в письмових запереченнях посилається на ту обставину, що сторони визнали наявність договірних відносин, факт відпуску-отримання товару та факт часткової сплати за відпущений товар, тому заперечення відповідача по факту отримання пального по договору купівлі-продажу та наявності заборгованості є безпідставним.
Відповідачем також були подані письмові пояснення в яких він зазначає, що всі додані до матеріалів справи видаткові накладні Потійко С.М. не підписувала, а усі надані відповідачем документи свідчать про те, що відповідач вказаний товар не отримував і зобов'язання з його оплати у відповідача не виникало.
Ухвалою суду від 21.02.08р. була прийнята заява позивача заява про збільшення розміру позовних вимог в частині стягнення пені та трьох відсотків річних, відповідно до якої позивач просить суд стягнути з відповідача додатково 1420 грн. 28 коп. пені та відсотки за неправомірне користування чужими коштами в розмірі 266 грн. 30 коп., оскільки вона не протирічила діючому законодавству та не порушувала нічиї права та охоронювані законом інтереси.
Також позивачем, відповідно до ст. 22 Господарського процесуального кодексу України, було подано письмову заяву від 22.02.2008 року про збільшення розміру позовних вимог в частині стягнення пені в сумі 841 грн. 64 коп. і відсотків за неправомірне користування чужими коштами в розмірі 157 грн. 81 коп.
В судовому засіданні 14.05.2008 року представник позивача виклав письмову заяву про збільшення позовних вимог в частині стягнення 2847 грн. 13 коп. пені та 404 грн. 38 коп. відсотків за неправомірне користування чужими коштами.
Подані позивачем заяви від 22.02.2008 року та від 14.05.2008 року про збільшення розміру позовних вимог прийняті судом, оскільки вони не протирічили діючому законодавству та не порушували нічиї права та охоронювані законом інтереси.
В судовому засіданні 27.05.08р. позивачем, було подано заяву про зміну позовних вимог, в якій позивач вказав на те, що оскільки договір від 22.05.07р. визнано судом неукладеним , а тому він направив відповідачу 13.03.08р. вимогу про сплату у 7 денний термін вартості отриманих нафтопродуктів, яку відповідач повинен був виконати до 22.03.08р. Відповідно позивач просить стягнути з відповідача 60000 грн. 05 коп. боргу,2643 грн. 29 коп. пені за період з 22.03.08р. по 27.05.08р., відповідно до Закону України « Про відповідальність за несвоєчасне виконання взятих на себе зобов»язань», та 330 грн. 41 коп. відсотків за неправомірне користування чужими грошовими коштами за період з 22.03.08р. по 27.05.08р., відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України.
Представник відповідача проти заяви позивача заперечував.
Подану позивачем заяву судом розцінено як заяву про зміну підстав поданого позову, та прийнято до розгляду, оскільки це є правом сторони згідно ст. 22 Господарського процесуального кодексу України.
Відповідно позовні вимоги позивача розглядаються судом з урахуванням заяви від 27.05.08р. № 78-05\08.
Відповідач в судовому засіданні 27.05.08р. надав додаткові пояснення в яких вказує на те, що він не згоден з висновком судової експертизи , оскільки на всіх оригінал видаткових накладних в графі «Отримав(ла) » стояло по одному підпису, що підтверджується копіями накладних , доданих позивачем до матеріалів справи. З наявних у висновку ілюстрацій 2 та 3 вбачається, що на деяких накладних в графі «Отримав(ла)» стоять два підписи . Під час ознайомлення з матеріалами справи до передачі справи на експертизу другого ( правого) підпису на деяких накладних не було , а після повернення з експертизи ми побачили вказані підписи. У висновку стверджується, що усі вказані підписи виконані особисто Потійко С.М., а оскільки Потійко С.М. в Чернігівському відділенні КНДІСЕ не була, вона, відповідно не могла ці документи підписати, а отже на них стоїть не її підпис, а висновок експертизи є невірним. Також відповідач вказує на те, що суттєва та стійка схожість вільних та експериментальних зразків підпису Потійко С.М. з досліджуваними підписами, наявність якої вказує експерт, в дійсності відсутня. Ці підписи мають набагато більше відмінностей ніж загальних рис. А тому вказані розбіжності дозволяють стверджувати, що підписи у всіх видаткових накладних ставила не Потійко С.М.
Розглянувши подані документи та матеріали, вислухавши пояснення повноважних представників позивача та відповідача, суд встановив:
Між Товариством з обмеженою відповідальністю ВТФ «Дайна» (продавець) в особі директора Нерета О.М., діючого на підставі Статуту (відповідач у справі) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Черешеньки» (покупець), в особі директора Шкурко С.Л., що діє на підставі Статуту (позивач у справі) було підписано договір купівлі-продажу з відстроченням платежу.
Рішенням господарського суду Чернігівської області від 27.03.2008 року по справі № 14/65 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Черешеньки» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробничо-торгова фірма «Дайна» про визнання недійсним договору купівлі-продажу з відстроченням платежу від 22.05.2007 року, яке набрало законної сили 12.04.2008 року, було встановлено, що сторонами в договорі від 22.05.07р. не погоджені істотні умови, а тому підписаний між сторонами договір купівлі-продажу з відстрочкою платежу від 22.05.07р. є неукладеним.
Таким чином відповідно до п. 2 ст. 35 Господарського процесуального кодексу України, факти, встановлені рішенням господарського суду під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.
Оскільки судом договір купівлі-продажу з відстроченням платежу від 22.05.2007 року було визнано неукладеним , а тому позивач скористався своїм правом, визначеним ст. 22 Господарського процесуального кодексу України , та змінив підставу заявленого позову.
Статтею 655 Цивільного кодексу України передбачено, що продавець згідно договору купівлі-продажу передає або зобов'язується передати у власність покупцеві товар, а покупець прийняти його та оплатити.
Згідно видаткових накладних: № РН -000860 від 08.06.07р., № РН -000864 від 11.06.07р., № РН -000896 від 13.06.07р., № РН -000920 від 15.06.07р., № РН -000948 від 20.06.07р., № РН -000978 від 26.06.07р., № РН -від 02.07.07р., № РН -001063 від 06.07.07р., № РН -001120 від 12.07.07р., № РН -001144 від 16.07.07р., № РН -001171 від 18.07.07р., № РН -001204 від 20.07.07р., № РН -001228 від 23.07.07р., № РН -від 26.07.07р., № РН -001291 від 30.07.07р., № РН -001329 від 02.08.07р., № РН -001360 від 06.08.07р., № РН -001364 від 06.08.07р., № РН -001378 від 07.08.07р., № РН -001389 від 08.08.07р., № РН -001417 від 09.08.07р., № РН -001427 від 10.08.07р., № РН -001445 від 11.08.07р., № РН -001461 від 13.08.07р., № РН -001484 від 16.08.07р., № РН -001508 від 18.08.07р., № РН -001510 від 20.08.07р., № РН -001525 від 21.08.07р., № РН -001537 від 22.08.07р., № РН -001644 від 03.09.07р., № РН -001645 від 03.09.07р., № РН -001657 від 04.09.07р., № РН -001674 від 06.09.07р., № РН -001717 від 10.09.07р., № РН -від 11.09.07р. , № РН -001753 від 12.09.07р., № РН -001782 від 14.09.07р., № РН -001819 від 18.09.07р., № РН -001845 від 20.09.07р. позивачем було відпущено відповідачу паливно -мастильних матеріалів на загальну суму 346989 грн. 35 коп.
Факт отримання відповідачем паливно-мастильних матеріалів підтверджується довіреностями серії ЯНД № 502031 від 08.06.2007р., ЯНД № 502047 від 15.06.07р., ЯНД № 502071 від 01.07.07р., ЯНД № 502092 від 11.07.07р., ЯНД № 502093 від 21.07.07р., ЯНД № 502110 від 01.08.07р., ЯНД № 502121 від 10.08.07р., ЯНД № 502122 від 20.08.07р., НБД № 061469 від 01.09.2007 року., НБД № 061471 від 10.09.07р., НБД № 061472 від 20.09.07р., копії та оригінали яких знаходяться в матеріалах справи , та підписом уповноваженої особи у видаткових накладних про отримання товару.
Згідно ч.7 ст.179 Господарського кодексу України господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.
У відповідності до ч.1 ст.181 Господарського кодексу України господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладання даного виду договорів.
Єдиний письмовий договір на купівлю-продаж товару між сторонами не укладався.
Як вбачається із матеріалів справи , сторонами у видаткових накладних на відпуск паливно-мастильних матеріалів вказана їх вартість та кількість.
Таким чином, угоди купівлі -продажу, відповідно до ч. 2 ст. 638 Цивільного кодексу України, були укладені між сторонами шляхом передачі позивачем відповідачу товару та прийняття його відповідачем.
Строк оплати отриманих паливно-мастильних матеріалів сторонами визначено не було.
Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов»язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк ( термін). Якщо сторонами не визначено строк виконання зобов'язання, то кредитор має право вимагати його виконання в будь - який час, а боржник зобов'язаний виконати вимогу кредитора на протязі семи днів з моменту пред'явлення вимоги кредитором.
13 березня 2008р. позивачем була направлена відповідачу вимога про оплату отриманих паливно-мастильних матеріалів , яка отримана відповідачем 14.03.08р., що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення № 121934.
Відповідно вимогу позивача відповідач зобов»язаний був виконати до 21.03.08р.
Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України, суб»єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов»язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов»язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Згідно з ч.ч. 2, 3 ст. 193 Господарського кодексу України кожна сторона має вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов»язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. За ч.1 ст.193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей передбачених цим Кодексом.
Так відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обігу або інших вимог, що звичайно ставляться.
Як вбачається із матеріалів справи , відповідач за отримані паливно-мастильні матеріали розрахувався частково в сумі 303028 грн 85 коп, що пдтверджується виписками з рахунку позивача, копії яких додані до матеріалів справи.
Таким чином заборгованість становить 43960 грн. 50 коп. ( 346989, 35 грн. -303028,85 грн.)
Твердження позивача про те, що відповідно до видаткових накладних № РН-001585 від 28.08.07р. на суму 7129 грн. 90 коп. та № РН-001601 від 30.08.07р. на суму 8909,6 грн. та довіреності серії ЯНД № 502122 від 20.08.07р. , виданої на ім»я Потійко С.М., представником відповідача було отримано також паливно-мастильні матеріали на загальну суму 16039 грн. 50 коп., судом до уваги не може бути прийнято з наступних підстав.
У відповідності до пункту 4 частини третьої статті 129 Конституції України, та статті 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Статтею 34 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. При цьому, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
У відповідності зі статті 43 Господарського процесуального кодексу України наявні докази підлягають оцінці у їх сукупності, і жодний доказ не має для господарського суду заздалегідь встановленої сили.
Як зазначається в частині першій статі 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Згідно ст.8 Закону України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.99р. №996 відповідальність за організацію бухгалтерського обліку та забезпечення фіксування здійснення всіх господарських операцій у первинних документах, збереження оброблених документів, регістрів і звітності протягом встановленого терміну, але не менше трьох років, несе власник (власники) або уповноважений орган (посадова особа), який здійснює керівництво підприємством відповідно до законодавства та установчих документів.
Відповідно до ст.9 Закону “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для проведення бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарських операцій, а якщо це неможливо -безпосередньо після її закінчення. У відповідності до п.2 ст. 9 вказаного Закону первинні документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати обов'язкові реквізити: назву документу (форми), дату і місце складання, назву підприємства, від імені якого складено документ, зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції, посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.
З урахуванням вищезазначеного, господарський суд доходить висновку, що діючим законодавством встановлено певні засоби доказування щодо первинних документів, які підтверджують відпуск та отримання товару.
Оскільки між сторонами виникли розбіжності щодо підпису Потійко С.М. на видаткових накладних № РН-001585 від 28.08.07р. на суму 7129 грн. 90 коп. та № РН-001601 від 30.08.07р. на суму 8909,6 грн. видатковій накладній № РН-0000027 від 24.10.05р. щодо отримання нею паливно -мастильних матеріалів для з'ясування питань, що виникли при вирішенні даного господарського спору і потребують спеціальних знань, господарським судом 31.01.06р. було призначено судову почеркознавчу експертизу.
Відповідно до висновку № 08 Ц судово-почеркознавчої експертизи від 28.01.2008р., яка була проведена Чернігівським відділенням Київського науково-дослідного інституту судових експертиз, відповідно до ухвали суду від 19.12.2007р. по даній справі, було встановлено, що вирішити питання , чи виконані підписи у видаткових накладних № РН-001585 і № РН-001601 у графі «Отримав (ла)» , Потійко С.М. або іншою особою, а також чи виконані вони спотвореним почерком не виявилось можливим..
Враховуючи, що у первинних документах - видаткових накладних № РН-001585 від 28.08.07р. на суму 7129 грн. 90 коп. та № РН-001601 від 30.08.07р. на суму 8909,6 грн. судовим експертом не визначено , що вони підписані уповноваженою особою на отримання паливно-мастильних матеріалів Потійко С.М, згідно довіреності серії ЯНД № 502122 від 20.08.07р., суд доходить до висновку, що видаткові накладні № РН-001585 від 28.08.07р. на суму 7129 грн. 90 коп. та № РН-001601 від 30.08.07р. на суму 8909,6 грн. не можуть бути належним доказом, який підтверджує факт отримання відповідачем від позивача товару по вказаним накладним.
Довіреність серії ЯНД № 502122 від 20.08.07р.., видана на ім'я Потійко С.М. на отримання паливно-мастильних матеріалів , не може вважатись таким доказом, тому що довіреність є документом, що дає право на отримання матеріальних цінностей, а не який засвідчує факт їх отримання.
Згідно п.15 Інструкції про порядок реєстрації виданих, повернутих і використаних довіреностей на одержання цінностей, яка затверджена наказом Міністерства фінансів України 16.05.96 року за №99 та зареєстрована в Мінюсті України 12.06.96 року за №293/1318, відповідальність за недотримання постачальником встановленого порядку відпуску за довіреністю цінностей покладається на посадових осіб підприємства -постачальника (відповідача у справі), які мають право підписувати первинні документи на відпуск цінностей.
Надані позивачем копії податкових накладних порядковий номер 08.285 від 28.08.07р. на суму 7129 грн. 90 коп. та № 08.301 від 30.08.07р. на суму 8909,6 грн. не приймається судом як доказ отримання позивачем товару, оскільки, податкова накладна не є первинним бухгалтерським документом, який підтверджує факт отримання товару, а є лише звітним податковим документом згідно податкового законодавства, що подається до податкової інспекції, і може оформлятись згідно вимог Закону України “Про податок на додану вартість» по першій події.
Не може бути прийнято судом до уваги і посилання позивача на акт звірки розрахунків за період з 6 по 11 місяць 2007р., оскільки акт звірки розрахунків також не є первинним бухгалтерським документом, який підтверджує факт отримання товару. В надано акті не вказано прізвище особи, яка його підписала, а зазначена лише посада. Головний бухгалтер не є уповноваженою особою, яка має право отримувати товар без наявності довіреності.
Твердження відповідача про те, що Потійко С.М. паливно-мастильні матеріали на суму 346989 грн. 35 коп., згідно видаткових накладних № РН -000860 від 08.06.07р., № РН -000864 від 11.06.07р., № РН -000896 від 13.06.07р., № РН -000920 від 15.06.07р., № РН -000948 від 20.06.07р., № РН -000978 від 26.06.07р., № РН -від 02.07.07р., № РН -001063 від 06.07.07р., № РН -001120 від 12.07.07р., № РН -001144 від 16.07.07р., № РН -001171 від 18.07.07р., № РН -001204 від 20.07.07р., № РН -001228 від 23.07.07р., № РН -від 26.07.07р., № РН -001291 від 30.07.07р., № РН -001329 від 02.08.07р., № РН -001360 від 06.08.07р., № РН -001364 від 06.08.07р., № РН -001378 від 07.08.07р., № РН -001389 від 08.08.07р., № РН -001417 від 09.08.07р., № РН -001427 від 10.08.07р., № РН -001445 від 11.08.07р., № РН -001461 від 13.08.07р., № РН -001484 від 16.08.07р., № РН -001508 від 18.08.07р., № РН -001510 від 20.08.07р., № РН -001525 від 21.08.07р., № РН -001537 від 22.08.07р., № РН -001644 від 03.09.07р., № РН -001645 від 03.09.07р., № РН -001657 від 04.09.07р., № РН -001674 від 06.09.07р., № РН -001717 від 10.09.07р., № РН -від 11.09.07р. , № РН -001753 від 12.09.07р., № РН -001782 від 14.09.07р., № РН -001819 від 18.09.07р., № РН -001845 від 20.09.07р., не отримувала, з висновком судової експертизи він не згоден ,оскільки суттєва та стійка схожість вільних та експериментальних зразків підпису Потійко С.М. з досліджуваними підписами, наявність якої вказує експерт, в дійсності відсутня. Ці підписи мають набагато більше відмінностей ніж загальних рис. А тому вказані розбіжності дозволяють стверджувати, що підписи в усіх видаткових накладних ставила не Потійко С.М., судом також не може бути прийнято до уваги з наступних підстав.
Відповідно до висновку № 08 Ц судово-почеркознавчої експертизи від 28.01.2008р., яка була проведена Чернігівським відділенням Київського науково-дослідного інституту судових експертиз, відповідно до ухвали суду від 19.12.2007р. по даній справі, було встановлено, що підписи від імені Потійко С.М., в графі «Отримав (ла)» у видаткових накладних № РН -000860 від 08.06.07р., № РН -000864 від 11.06.07р., № РН -000896 від 13.06.07р., № РН -000920 від 15.06.07р., № РН -000948 від 20.06.07р., № РН -000978 від 26.06.07р., № РН -від 02.07.07р., № РН -001063 від 06.07.07р., № РН -001120 від 12.07.07р., № РН -001144 від 16.07.07р., № РН -001171 від 18.07.07р., № РН -001204 від 20.07.07р., № РН -001228 від 23.07.07р., № РН -від 26.07.07р., № РН -001291 від 30.07.07р., № РН -001329 від 02.08.07р., № РН -001360 від 06.08.07р., № РН -001364 від 06.08.07р., № РН -001378 від 07.08.07р., № РН -001389 від 08.08.07р., № РН -001417 від 09.08.07р., № РН -001427 від 10.08.07р., № РН -001445 від 11.08.07р., № РН -001461 від 13.08.07р., № РН -001484 від 16.08.07р., № РН -001508 від 18.08.07р., № РН -001510 від 20.08.07р., № РН -001525 від 21.08.07р., № РН -001537 від 22.08.07р., № РН -001644 від 03.09.07р., № РН -001645 від 03.09.07р., № РН -001657 від 04.09.07р., № РН -001674 від 06.09.07р., № РН -001717 від 10.09.07р., № РН -від 11.09.07р. , № РН -001753 від 12.09.07р., № РН -001782 від 14.09.07р., № РН -001819 від 18.09.07р., № РН -001845 від 20.09.07р. виконані особисто Потійко Світланою Михайлівною.
Судово-почеркознавча експертиза була проведена спеціалістом - судовим експертом старшим науковим співробітником Куратченко М.Є, який має вищу юридичну освіту, кваліфікацію судового експерта другого класу по спеціальності 1.1 «Дослідження почерку та підпису», 2.1 «Дослідження реквізитів документів», 2.2 «Дослідження друкарських форм» -свідоцтво від 19.09.01р. з продовженням від 14.09.06р. і стажем експертної роботи з 1977р. Судовий експерт, ухвалою суду від 19.12.07р., був попереджений про кримінальну відповідальність за дачу за відомо неправдивого висновку або за відмову від надання висновку без поважних причин за ст. 384, 385 Кримінального кодексу України.
Відповідач своїми правами, визначеним ст. 41 та ст.42 Господарського процесуального кодексу України, а саме : щодо права заявляти відвід експерту та права подання клопотання про призначення повторної експертизи , не скористався.
Також як вбачається із наданих позивачем виписок із рахунку про здійснення відповідачем оплати за отримані нафтопродукти, відповідач в призначеннях платежу посилався на вищевказані накладні. Так, при сплаті 13.07.07р. 3039 грн 96 коп в призначенні платежу вказано « за дизельне паливо згідно накладної № 000948 від 20.06.07р.»; 12.07.07р. при сплаті 3666 грн в призначенні платежу вказано « за дизельне паливо згідно накладної № 000978 від 26.06.07р.»; 23.07.07р. при сплаті 6705,96 грн в призначенні платежу вказано « за дизельне паливо згідно накладної № РН - 001016 від 02.07.07р.»; 27.07.07р. при сплаті 6744 грн 50 коп в призначенні платежу вказано « за дизельне паливо згідно накладної № 001063 від 06.07.07р.»; 23.08.07р. при сплаті 19610 грн. в призначенні платежу вказано « за дизельне паливо згідно накладної № РН - 001537 від 22.08.07р.»; 08.08.07р. при сплаті 13527 грн 54 коп в призначенні платежу вказано « за дизельне паливо згідно накладної № 001120 від 12.07.07р.»; 10.08.07р. при сплаті 13720 грн 24 коп в призначенні платежу вказано « за дизельне паливо згідно накладної № РН - 001171 від 18.07.07р., нак. РН -001204 від 20.07.07р.»; 14.08.07р. при сплаті 6937,2 грн в призначенні платежу вказано « за дизельне паливо згідно накладної № РН - 001228 від 23.07.07р.»; 21.08.07р. при сплаті 14259,80 грн в призначенні платежу вказано « за дизельне паливо згідно накладної № РН - 001263 від 26.07.07р.»; 30.08.07р. при сплаті 21486,05 грн в призначенні платежу вказано « за дизельне паливо згідно накладної № РН - 001364 від 06.08.07р., нак. РН -001378 07.08.07р. нак. РН -001389 від 08.08.07р.»; 31.08.07р. при сплаті 14259,8 в призначенні платежу вказано « за дизельне паливо згідно накладної № РН -001417 від 09.08.07р., нак. РН =- 001427 від 10.08.07р.»; 03.09.07р. при сплаті 7129,90 грн в призначенні платежу вказано « за дизельне паливо згідно накладної № РН - 1445 від 11.08.07р.»; 05.09.07р. при сплаті 659,8 грн в призначенні платежу вказано « за дизельне паливо згідно накладної № РН - 001461 від 13.08.07р.»; 05.09.07р. при сплаті 13600 грн в призначенні платежу вказано « за дизельне паливо згідно накладної № РН - 001461від 13.08.07р.»;06.09.07р. при сплаті 7129,9 грн в призначенні платежу вказано « за дизельне паливо згідно накладної № РН - 001484 від 16.08.07р.»; 12.09.07р. при сплаті 23000 грн в призначенні платежу вказано « за дизельне паливо згідно накладної № РН - 001461 від 11.09.07р.».
Не може бути прийнято судом до уваги і посилання відповідача на те, що висновком судової експертизи встановлено , що у довіреностях серії ЯНД № 502122 від 20.08.07р., серії ЯНД № 502121 від 10.08.07р.. серії НБД № 061469 від 01.09.07р., НБД № 061471 від 01.09.07р., НБД № 061472 від 20.09.07р..ЯНД № 502110 від 01.08.07р., ЯНД № 502071 від 01.07.07р., № 502031 від 08.06.07р., № 502047 від 15.06.07р. в графі «Головний бухгалтер» підписи виконані не головним бухгалтером Дегтярьовою Г.В., оскільки порядок реєстрації виданих, повернутих і використаних довіреностей на одержання цінностей регулюється Інструкцією про порядок реєстрації виданих, повернутих і використаних довіреностей на одержання цінностей, яка затверджена наказом Міністерства фінансів України 16.05.96 року за №99 та зареєстрована в Мінюсті України 12.06.96 року за №293/1318.
Відповідно до вказаної Інструкції , бланки довіреностей є документами суворої звітності. Довіреність на отримання товарно - матеріальних цінностей підписується керівником ,головним бухгалтером, або іншими уповноваженими на це особами.
Як вбачається із огляду вищевказаних довіреностей, вони видані від імені товариства з обмеженою відповідальністю « Черешеньки» , підписи осіб, які їх видали, скріплені печаткою відповідача. Доказів, які підтверджують про те, що бланки вказаних довіреностей незаконно вибули із володіння відповідача чи були втрачені , відповідач суду не надав. Також не надано доказів відкликання відповідачем вказаних довіреностей .
Позивач також просить стягнути з відповідача 2643 грн. 29 коп. пені за період з 22.03.08р. по 27.05.08р., відповідно до Закону України « Про відповідальність за несвоєчасне виконання взятих на себе зобов»язань», та 330 грн. 41 коп. відсотків за неправомірне користування чужими грошовими коштами за період з 22.03.08р. по 27.05.08р., відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України.
Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання на вимогу кредитора повинен сплатити три проценти річних від простроченої суми.
Оскільки матеріалами справи підтверджується прострочка виконання відповідачем зобов'язання щодо оплати отриманого товару на суму 43960 грн. 50 коп. , суд доходить висновку, що три відсотки річних за період прострочки з 22.03.08р. по 27.05.08р. підлягають стягненню в сумі 241 грн 42 коп.
Вимоги позивача щодо стягнення пені в сумі 2643 грн. 29 коп. за період прострочки оплати з 22.03.08р. по 27.05.08р. є безпідставні і задоволенню не підлягають з наступних підстав.
Відповідно до ст. ст. 546, 549 Цивільного кодексу України, виконання зобов'язань за договором можуть забезпечуватись неустойкою (штрафом, пенею). Неустойка (штраф, пеня) є грошова сума або інше майно, яке боржник повинен передати кредитору в разі порушення боржником зобов'язання.
Пунктами 4 та 6 ст. 231 Господарського кодексу України встановлено, що штрафні санкції за порушення зобов'язання застосовуються у розмірі передбаченому сторонами у договорі.
Ст. 1 Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» передбачено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.
Статтею 547 Цивільного кодексу України також передбачено , що правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі.
Приймаючи до уваги, що єдиний письмовий договір на поставку паливно-мастильних матеріалів між сторонами не укладався, а тому суд доходить висновку про відсутність досягнення між сторонами згоди щодо відповідальності у вигляді сплати пені за прострочку виконання зобов»язання по оплаті отриманих нафтопродуктів.
Посилання позивача на ст.3 Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань», судом до уваги не може бути прийти, оскільки ст.3 Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» встановлено обмеження розміру пені, який сторонами , згідно ст.1 зазначеного Закону , повинен бути зазначений в договорі.
Відповідно до ст. 44 Господарського процесуального кодексу України, витрати по оплаті судової експертизи відносяться до судових витрат.
Відповідачем було здійснено оплата в сумі 2650 грн. 80 коп. витрат на проведення судово - почеркознавчої експертизи по даній справі .
Згідно ст. 49 Господарського процесуального кодексу України , суми які підлягають сплаті за проведення судової експертизи , послуг перекладача, адвоката, витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інші витрати, пов»язані з розглядом справи при частково задоволенні позову покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Оскільки суд визнав обґрунтованими позовні вимоги позивача в сумі 44201грн 92 коп, то відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України з відповідача підлягає стягненню на користь позивача 442грн 02 коп держмита та 82 грн. 83 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, а з позивача на користь відповідача 790 грн. 18 коп. витрат, проведених на оплату судової експертизи.
Керуючись ст.ст. 525, 526, 546, 549, 625, 638, 655, Цивільного кодексу України, ст. ст. 179,180, 193, 230, 231, 232 Господарського кодексу України., ст.ст. 22, 32,33, 34, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд
1. Позовні вимоги задовольнити частково.
2. Стягнути з Товариство з обмеженою відповідальністю "Черешеньки", вул. Дачна, 25, смт. Короп, Чернігівська область, 16200 ( рахунок № 2600330011101 в ВАТ « ВІЕЙБІБАНК» м. Чернігів. МФО 353757, код 14249045) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю виробничо-торгова фірма "Дайна", пр. Миру, 27, к. 22, м. Чернігів, 14000 ( рахунок № 37398935096996 в ЧОФ АКБ «Укрсоцбанк» м. Чернігів ,МФО 353014, код 14225518) 43960 грн. 50 коп. боргу , 241грн. 42 коп. трьох відсотків річних, 442грн. 02 коп. держмита та 82 грн. 83 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Наказ видати після набрання судовим рішенням законної сили.
3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю виробничо-торгова фірма "Дайна", пр. Миру, 27, к. 22, м. Чернігів, 14000 ( рахунок № 37398935096996 в ЧОФ АКБ «Укрсоцбанк» м. Чернігів ,МФО 353014, код 14225518) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Черешеньки", вул. Дачна, 25, смт. Короп, Чернігівська область, 16200 (рахунок № 2600330011101 в ВАТ « ВІЕЙБІБАНК» м. Чернігів. МФО 353757, код 14249045) 790 грн. 18 коп. витрат, проведених на оплату судової експертизи.
Наказ видати після набрання судовим рішенням законної сили.
4. В решті позову відмовити
Суддя Л.М. Лавриненко