Автономна Республіка Крим, 95003, м.Сімферополь, вул.Р.Люксембург/Речна, 29/11, к. 108
Іменем України
22.05.2008
Справа №2-9/4302.1-2008
За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Торгівельний Дім «Нова Троя», м. Сімферополь
До відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю “Нікіта», м. Сімферополь
Про визнання недійсним договору.
Суддя ГС АР Крим Н.С.Пєтухова
Представники:
Від позивача - Герасименко Т.С. - пред-к, дов. від 19.05.2008р. у справі
Від відповідача - Мельгунов В.П. - пред-к, дов. від 12.02.2008р. у справі
Сутність спору: Товариство з обмеженою відповідальністю Торгівельний Дім «Нова Троя» звернулось до Господарського суду Автономної Республіки Крим з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю “Нікіта» про визнання недійсним договору постачання № 31 від 10 квітня 2006 року.
Ухвалою Господарського суду Автономної Республіки Крим від 22.11.2007 р. по справі № 2-7/15479-2007 (суддя Дворний І.І.) провадження по справі було припинене.
Відповідач не погодившись з вищевказаною ухвалою Господарського суду АРК подав Апеляційну скаргу.
Постановою Севастопольського апеляційного господарського суду від 27.03.2008 р. апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю “Нікіта» була задоволена частково, ухвала Господарського суду АРК від 22.11.2007 р. по справі № 2-7/15479-2007 була скасована, а справа передана до розгляду до Господарського суду АРК.
Справі був привласнений номер 2-9/4302.1-2008 та її розгляд був доручений судді Пєтухової Н.С.
Позивач у судовому засіданні підтримав позовні вимоги у повному обсязі. Позивач посилається на те, що оскільки договір № 31 від 10.04.06р. не містить суттєві умови то він вважається не заключним. Підставою недійсності угоди згідно ст. 215 ГК України є недотримання у момент здійснення угоди стороною вимог передбачених нормами ЦК України. Недійсною є угода, якщо її недійсність встановлена законом (нікчемна угода). Позивач вважає, що при укладенні договору №31 від 10.04.06р. між ТОВ «Нікіта» та ТОВ «ТД Нова Троя» були порушені ст. 628, 623, 638, 663, 669, 677, 691, 712 ЦК України, ст. 180, 181, ГК України, внаслідок чого договір постачання №31 від 10.04.06г. слід визнати недійсним.
Відповідач з позовними вимогами не згоден по мотивам, викладеним у відзиві на позов від 12.05.08р., зокрема він посилається на те, що в своєму позові ТОВ «Торговий Дім Нова Троя» плутає і змішує три різні юридичні поняття - неукладений договір (ст. 181 ГКУ), нікчемну угоду, що не створює юридичних наслідків (ч.2 ст.215 ЦКУ), та заперечну угоду, недійсність якої встановлюється тільки за рішенням суду (ч.3 ст.215, ст.203, 221-235 ЦК).
У судовому засіданні, що відбулося 20.05.08р. оголошено перерву до 22.05.08р. до 16 годин 00 хвилин.
22.05.08р. судове засідання продовжено у присутності представників сторін.
Розглянувши|розгледівши| матеріали справи, а також додатково надані сторонами документи, заслухавши пояснення представників сторін, суд -
10.04.2006р. між ТОВ «Нікіта» і ТОВ «Торговий Дім Нова Троя» заключено договір постачання №31.
В оригіналі договору від 10.04.06р. що є у позивача відсутній номер договору (проте у Позовній заяві він указує №31) та відсутня вартість договору. В оригіналі договору, представленого відповідачем, договір від 10.04.06р. має №31 і містить вказівку вартості договору - 13564, 45 грн. В останньому екземпляри договорів у сторін ідентичні, підписані керівниками сторін і скріплені друком.
Позивач обгрунтовувавши вимогу про визнання договору №31 від 10.04.06р. недійсним посилається на те, що даний договір не містить всіх суттєвих умов, що при укладенні договору сторонами були порушені вимоги ст. ст. 628, 632, 638, 663, 669, 677, 691, 712 ЦК України, ст. 180 ГК України.
Згідно ст. 180 Господарського кодексу України господарський договір вважається укладенним, якщо між сторонами в передбаченому законом порядку і формі досягнута угода за всіма суттєвими його умовами. Суттєвими є умови, визнаними такими згідно із законом або необхідні для даного виду договорів, а також умови, по яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута угода. Згідно ж закону, а саме - ст.265 ГКУ, за договіром постачання одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) іншій стороні - покупцеві товари, а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар і сплатити за нього певну грошову суму. Таким чином, основними умовами договору постачання є наявність сторін за договором, предмет договору (товар, що поставляється) і його вартість. Вказані основні умови чітко знайшли своє віддзеркалення в договорі постачання №31 від 10.04.06р.: згідно п.1.1. Постачальник - ТОВ «Нікіта» зобов'язався передати у власність покупця - ТОВ «Торговий Дім Нова Троя» м'ясо птиці ТМ «Наша Ряба» і напівфабрикати м'ясні ТМ «Легко», а також м'ясо яловичини ТМ «Сертифікований Аргус» в кількості та по цінах, визначених згідно документам на відпуск товару. З такими умовами повністю погодився відповідач, додаткових умов, по яких повинна бути досягнута угода, їм при підписанні договору не висувалося, договір скріплен підписами уповноважених представників обох сторін і скріплен друком. Обидві сторони приступили до реального виконання його умов.
Згідно ст. 627 Цивільного кодексу України відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
За таких умов відсутні які-небудь підстави для затвердження неукладеного договору.
Відповідно до ст. 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.
Недійсною э угода, якщо її недійсність встановлена законом. В цьому випадку визнання такої угоди недійсної судом не вимагається. У випадках, встановлених справжнім Кодексом, нікчемна угода може бути визнана судом дійсної.
Якщо недійсність операції прямо не встановлена законом, але одна із сторін або іншу зацікавлену особу оспорює її недійсність по підставах, встановленим законом, така угода може бути визнана судом недійсної.
Відповідно до ст. 203 Цивільного кодексу України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.
Ст. 203 Цивільного кодексу України містить вичерпний перелік підстав для визнання угод недійсними.
Суд вважає, що позовні вимоги позивача про визнання недійсним договору №31 від 10.04.06р., на тих підставах що вказані позивачем, не підлягають задоволенню.
Відповідно до статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України сторони мають довести суду обставини, на які вони посилаються в обґрунтування своїх вимог або заперечень тими засобами доказування, якими мають бути підтверджені певні факти.
Державне мито та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу підлягають віднесенню на позивача відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України.
У судовому засіданні 22.05.2008 р. зі згодою сторін були оголошені тільки вступна та резолютивна частини рішення.
Рішення оформлене відповідно до ст. 84 ГПК України і підписано 23.05.2008 р.
З огляду на викладене, керуючись ст. ст. 33, 49, 77, 82-84 Господарського процесуального кодексу України, суд -
1. У позові відмовити.
Суддя Господарського суду
Автономної Республіки Крим Петухова Н.С.