Кіровоградської області
"12" травня 2008 р.
Справа № 14/345
Господарський суд Кіровоградської області у складі судді Колодій С.Б., у відкритому судовому засіданні розглянувши матеріали справи №14\345
за позовом Відкритого акціонерного товариства “Олександрійська фірма “Віра-Сервіс», м. Олександрія Кіровоградської області
до відповідача: Олександрійської об'єднаної державної податкової інспекції, м. Олександрія Кіровоградської області
про визнання протиправними дій та скасування податкової вимоги
Секретар судового засідання - Адаменко А.В.
Представники :
від позивача - Данилко Л.І., довіреність б\н від 04.01.2008 р.
від відповідача - Дьорко А.М., довіреність №254 від 10.01.2007 р.
Час прийняття постанови - 15 год. 30 хв.
Подано позов про визнання протиправними дії Олександрійської об'єднаної державної податкової інспекції стосовно застосування позасудової процедури стягнення пені за неповне та несвоєчасне перерахування податку з доходів фізичних осіб та скасування податкової вимоги від 08.10.2007 р. №1\376.
Подано заяву про зміну предмету позовних вимог, за якої позивач просить суд, крім зазначених в позовної заяві вимог, визнати нечинним пункт 3.1.14.13 акту перевірки від 31.08.2007 р. №293\23-10-00211369.
В обґрунтування заявлених вимог позивач зазначає, що Закон України “Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» є спеціальним законом з питань оподаткування, який регламентує порядок погашення податкових зобов'язань юридичних або фізичних осіб перед бюджетами та державними цільовими фондами з податків і зборів. Оскільки заборгованість зі сплати податку на доходи фізичних осіб не є узгодженою сумою податкового зобов'язання у розумінні норм цього Закону і, відповідно не є податковим боргом, застосування податковим органом позасудового порядку стягнення боргу, а саме статті 6 Закону є неправомірним.
Будь-якого обґрунтування підстав визнання нечинним пункту 3.1.14.13 акту перевірки від 31.08.2007 р. №293\23-10-00211369 позивач суду не надав.
В запереченнях проти позову Олександрійська ОДПІ не погоджується з позицією позивача та вважає, що пеня нарахована на несплачену податковим агентом суму податку на доходи фізичних осіб є податковим боргом, тому перша податкова вимога направлена позивачу правомірно, а позовні вимоги в цій частині не підлягають задоволенню.
Посилаючись на пункт 1 частини 1 статті 17 Кодексу адміністративного судочинства України позивач зазначає, що компетенція адміністративних судів поширюється на спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень(нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності. Податкова служба звертає увагу суду, що позивач просить визнати нечинним пункт 3.1.14.13 акту перевірки від 31.08.2007 р. №293\23-10-00211369, тоді як даний акт не є ні нормативно-правовим актом, ні правовим актом індивідуальної дії. У зв'язку з чим вважає, що на підставі пункту 1 частини 1 статті 157 Кодексу адміністративного судочинства України провадження в цій частині підлягає закриттю.
Розглянувши наявні матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, господарський суд, -
Олександрійською ОДПІ проведено виїзну планову перевірку позивача з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2006 р. по 30.06.2007 р.
За результатами перевірки складено акт №293\23-10-00211369 від 31.08.2007 р.
Перевіркою питання своєчасності перерахування до бюджету податку з доходів фізичних осіб в періоді, що перевірявся встановлено, що позивачем нарахований податок з доходів фізичних осіб перераховувався до бюджету при виплаті заробітної плати не в повному обсязі, що відображено в пункті 3.1.14.13 акту перевірки.
В зв'язку з неповним та несвоєчасним перерахуванням податку з доходів фізичних осіб нарахована пеня в сумі 173 583,60 грн. за період з дня виникнення заборгованості 24.02.2004 р. по день сплати - 27.06.2007 р.
08.10.2007 року позивачу виставлено першу податкову вимогу №1\376 на суму 173 583,60 грн.
Господарський суд задовольняє позовні вимоги в частині визнання протиправними дії Олександрійської ОДПІ стосовно застосування позасудової процедури стягнення пені за неповне та несвоєчасне перерахування податку з доходів фізичних осіб та скасовує податкову вимогу від 08.10.2007 р. №1\376 в силу наступного.
Відповідно до пункту 17.1 статті 17 Закону України “Про податок з доходів фізичних осіб» особою, відповідальною за нарахування, утримання та сплату(перерахування) до бюджету податку з доходів у вигляді заробітної плати, є працедавець(самозайнята особа), який виплачує такі доходи на користь платника податку(такої самозайнятої особи).
Згідно підпункту 20.3.1,20.3.2 цього Закону особами відповідальними за погашення суми податкового зобов'язання або податкового боргу з цього податку є
а) при нарахуванні податку особою, на яку покладається відповідальність за таке нарахування, утримання та сплату(перерахування) податку до бюджету згідно з нормами цього Закону, - така особа - податковий агент;
б) при нарахуванні податку податковим органом на підставі поданої декларації - платник цього податку;
в) при самостійному нарахуванні податку його платником - такий платник.
У разі коли податковий агент до або під час виплати доходу на користь платника податку не здійснює нарахування, утримання або сплату(перерахування) цього податку, відповідальність за погашення суми податкового зобов'язання або податкового боргу, що виникає внаслідок таких дій, покладається на такого податкового агента. При цьому платник податку - отримувач таких доходів звільняється від обов'язків погашення такої суми податкових зобов'язань або податкового боргу.
За нормою підпункту 8.1.2 статті 8 Закону України “Про податок з доходів фізичних осіб» податок підлягає сплаті(перерахуванню) до бюджету під час виплати оподатковуваного доходу єдиним платіжним документом. Банки не мають права приймати платіжні документи на виплату доходу, які не передбачають сплати(перерахування) цього податку до бюджету. Якщо оподатковуваний дохід нараховується, але не виплачується платнику податку особою, що його нараховує, то податок, який підлягає утриманню з такого нарахованого доходу, підлягає сплаті(перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені законом для місячного податкового періоду.
Згідно пункту є) пункту 19.1 статті 19 Закону платники податку повинні своєчасно сплачувати узгоджені суми податкових зобов'язань, а також суми штрафних(фінансових) санкцій, нарахованих податковим органом, та пеню, за винятком сум, що оскаржуються в адміністративному або судовому порядку.
Відповідно до пункту 1.3 статті 1 Закону України “Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» податковий борг - це податкове зобов'язання, самостійно узгоджене платником податків або узгоджене в адміністративному чи судовому порядку, але не сплачене у встановлений строк, а також пеня, нарахована на суму такого податкового зобов'язання. Підпункт 5.1 статті 5 цього Закону встановлює, що податкове зобов'язання, самостійно визначене платником податку у податковій декларації, вважається узгодженим з дня подання такої декларації. Специфіка оподаткування податком з доходів фізичних осіб не передбачає подання податкових декларацій з даного платежу, тобто узгодження суми такого податкового зобов'язання не відбувається, як і не передбачає нарахування контролюючим органом податкового зобов'язання з цього податку шляхом прийняття податкових повідомлень-рішень.
Відповідно до пункту 1.10 статті 1 Закону податкова вимога - письмова вимога податкового органу до платника податків погасити суму податкового боргу.
Погоджуючись з позицією позивача суд вважає, що норми Закону України “Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», який є спеціальним законом з питань оподаткування, та регламентує, поряд з іншим, порядок погашення податкових зобов'язань юридичних або фізичних осіб перед бюджетами та державними цільовими фондами з податків і зборів(обов»язкових платежів), стосовно погашення боргу з прибуткового податку з громадян, позасудового порядку стягнення не передбачають, оскільки надіслання податкових вимог, виникнення податкової застави, право адміністративного арешту активів та продажу активів, що перебувають у податковій заставі стосуються заходів, що вживає податковий орган в процедурі погашення самостійно узгоджених платником податків або узгоджених в адміністративному чи судовому порядку, але несплачених у встановлений строк сум податкового зобов'язання, а також пені, нарахованої на суму таких податкових зобов'язань.
Будь-яких доказів самостійного узгодження податкового зобов'язання позивача по прибутковому податку або узгодження в адміністративному чи судовому порядку, передбачених нормами Закону України “Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» відповідач суду не надав.
Отже виставлення Олександрійської ОДПІ податкової вимоги в розмірі 173 583,60 грн. нарахованої пені на таке зобов'язання є неправомірним.
За таких обставин, господарський суд задовольняє позовні вимоги в частині визнання протиправними дії Олександрійської ОДПІ стосовно застосування позасудової процедури стягнення пені за неповне та несвоєчасне перерахування податку з доходів фізичних осіб та скасовує податкову вимогу від 08.10.2007 р. №1\376.
Згідно пункт 1 частини 1 статті 17 Кодексу адміністративного судочинства України компетенція адміністративних судів поширюється на спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень(нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.
Позивач просить визнати нечинним пункт 3.1.14.13 акту перевірки від 31.08.2007 р. №293\23-10-00211369, тоді як даний акт не є ні нормативно-правовим актом, ні правовим актом індивідуальної дії.
У зв'язку з чим господарський суд, керуючись пунктом 1 частини 1 статті 157 Кодексу адміністративного судочинства України провадження в цій частині закриває.
Керуючись частинами 1 - 3 статті 160, частинами 1 - 2 статті 162, статтею 163, частинами 1- 4 статті 254, статтею 258, пунктом 6 розділу 7 "Прикінцеві та перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України, господарський суд
Позов задовольнити частково.
Визнати протиправними дії Олександрійської об'єднаної державної податкової інспекції стосовно застосування позасудової процедури стягнення пені за неповне та несвоєчасне перерахування податку з доходів фізичних осіб та скасувати податкову вимогу від 08.10.2007 р. №1\376.
Закрити провадження у справі в частині визнання нечинним пункту 3.1.14.13 акту перевірки Олександрійської об'єднаної державної податкової інспекції від 31.08.2007 р. №293 \23-10-00211369.
Стягнути з Державного бюджету України на користь відкритого акціонерного товариства "Олександрійська фірма "Віра-Сервіс" (28000, Кіровоградська область, м. Олександрія, вул. Паризької комуни, 1, код 00211369, відомості про рахунки відсутні) судові витрати по справі в розмірі 3,40 грн. державного мита.
За заявою стягувача після набрання постановою законної сили господарський суд видає виконавчий лист.
Постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо таку заяву не було подано.
Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження , але апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений Кодексом адміністративного судочинства України, постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення цього строку.
У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.
Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, то вважається, що постанова чи ухвала суду не набрала законної сили.
Заява про апеляційне оскарження та апеляційна скарга подаються до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через господарський суд Кіровоградської області.
Заява про апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складання постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України - з дня складання в повному обсязі. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження, і копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Суддя
С. Б. Колодій