ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД Луганської області 91016, м.Луганськ пл.Героїв ВВВ 3а тел.55-17-32
ХОЗЯЙСТВЕННЫЙ СУД Луганской области91016, г.Луганск пл.Героев ВОВ 3а тел.55-17-32
04.12.07 Справа № 8/575пн.
Суддя господарського суду Луганської області Середа А.П., розглянувши матеріали справи за позовом
Відділу реклами Луганської міської ради, місто Луганськ,
до Закритого акціонерного товариства «Спорттовари», місто Луганськ, -
про спонукання виконати певні дії та стягнення 12353 грн. 65 коп.,
при секретарі судових засідань Качановській О.А.,
в присутності представників сторін:
від позивача - Яловега О.Г. -головний спеціаліст-юрисконсульт, - довіреність №01-16/269 від 02.08.07 року,
від відповідача - Колган А.В. -юрисконсульт, - довіреність №70 від 02.03.07 року, -
встановив:
суть спору: позивачем заявлено вимогу про:
стягнення з відповідача боргу у сумі 12353,65 грн., у т.ч.: основний платіж -11233,98 грн. та пеня -1119,67 грн.;
зобов'язання його демонтувати рекламні конструкції;
стягнути з відповідача судові витрати.
На підставі ст.77 ГПК України у судовому засіданні оголошено перерву з 23 жовтня до 27 листопада 2007 року та з 27 листопада до 04 грудня 2007 року -у зв'язку з необхідністю надання сторонам можливості подати до суду додаткові докази.
Представники сторін у судовому засіданні заявили клопотання про відмову від здійснення фіксації судового процесу технічними засобами, яке не суперечить вимогам ст.ст.4-4 та 81-1 ГПК України, а тому його задоволено судом.
Представник позивача позов підтримав у повному обсязі.
Представник відповідача позов визнав частково, про що також зазначив у відзиві на нього (вих. №338 від 23.10.07 року) та письмових поясненнях по справі (вих. №369 від 27.11.07 року та вих. №б/н від 04.12.07 року), з посиланням на те, що по справі належить застосувати встановлений ст. 257 Цивільного кодексу України термін позовної давності, з огляду на що сума позову, які відповідач визнає та яка підлягає задоволенню, становить 7118,65 грн., у тому числі: основний борг -6200,08 грн. та пеня -918,57 грн.
Представник відповідача стверджує, що спірні «рекламні конструкції Закритим акціонерним товариством «Спорттовари»були демонтовані одразу після отримання повідомлення відділу реклами Луганської міської ради про демонтаж конструкцій»(відзив від 23.10.07 року за вих. №338), однак документальних доказів у цій частині до суду не надав.
І.Заслухавши представників сторін, дослідивши матеріали справи та додатково надані докази, суд дійшов наступного.
1. 01.04.02 року між Управлінням архітектури та містобудування Луганської міської ради (Робочий орган), - з одного боку, - та Закритим акціонерним товариством «Спорттовари»(Користувач), - з іншого боку, - укладено договір №54 тимчасового користування місцями розташування спеціальних конструкцій (що використовуються для розміщення рекламоносіїв), які перебувають у комунальній власності територіальної громади міста Луганська, - згідно якому Робочий орган надає Користувачу у тимчасове платне користування місця, визначені у рішенні виконавчого комітету Луганської міської ради від 26.03.02 року №87/14, що перебувають у комунальній власності територіальної громади міста Луганська, а Користувач використовує ці місця для розташування спеціальних конструкцій та здійснює плату за користування місцем згідно розділу 2 договору (пункт 1.1 договору).
Термін «спеціальні конструкції», «рекламоносії», «місця розташування спеціальних конструкцій», «дозвіл»та інші вживаються у значенні, визначеному Правилами розміщення зовнішньої реклами та території Луганської області, затв. розпорядженням голови Луганської обласної державної адміністрації від 25.06.99 року №466 (п. 1.2).
Розмір плати за всі надані у користування місця визначається відповідно до Порядку плати за тимчасове користування місцями розташування спеціальних конструкцій (що використовуються для розміщення рекламоносіїв), які перебувають у комунальній власності територіальної громади м. Луганська, затв. рішенням виконавчого комітету Луганської міської ради 23.01.02 року №19/7 і становить 214,2 грн. на місяць «та у подальшому становить, якщо не змінюється рекламний сюжет»(п. 2.1).
Плата за тимчасове користування місцем розташування спеціальних конструкцій сплачується щомісячно до 15 числа, наступного за звітним, шляхом перерахування на розрахунковий рахунок Робочого органу (п. 2.3).
Розмір плати у термін дії договору за тимчасове користування місцем розташування спеціальної конструкції може бути змінений за погодженням сторін, а також Робочим органом одноособово на підставі рішення виконавчого комітету Луганської міської ради про внесення змін в тарифи плати за тимчасове користування місцями у випадках, передбачених законодавчими актами України (п. 2.6).
Робочий орган має право вимагати від Користувача додержуватися вимог Закону України «Про рекламу»та інших актів з питань реклами (п. 3.1.1), здійснювати свої повноваження згідно з Правилами розміщення зовнішньої реклами на території Луганської області, затв. розпорядженням голови Луганської ОДА 25.06.99 року №466 (п. 3.2.4).
Користувач зобов'язаний своєчасно та у повному обсязі вносити плату за користування місцями розташування спеціальних конструкцій (п. 3.4.2); у разі припинення даного договору з будь-яких підстав повернути Робочому органу місця розташування спеціальних конструкцій по Акту приймання-передачі у належному стані, з урахуванням нормального фізичного зносу (п. 3.4.4).
У випадку несвоєчасної або неповної сплати за місце розташування спеціальних конструкцій, Користувач сплачує пеню у розмірі 0,3% від суми заборгованості за кожний день затримки платежу, але не більше подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла у термін прострочення. Стягнення заборгованості проводиться у порядку, передбаченому чинним законодавством України (п. 4.1.1).
Договір набирає юридичної сили з моменту його підписання сторонами і діє з 01 квітня 2002 року до 27 березня 2007 року (п. 5.1).
Зміна умов договору можлива за взаємною згодою сторін (п. 5.2).
Договір може бути припинено: у разі закінчення терміну, на який його було укладено (п. 5.3.1), в інших випадках, передбачених діючим законодавством України (п. 5.3.5).
Договір може бути розірвано за взаємною згодою сторін або за рішенням арбітражного суду на вимогу однієї із сторін в разі невиконання контрагентом своїх зобов'язань (п. 5.3).
Згідно акту приймання-передачі, підписаного обома сторонами, місця розташування спеціальних конструкцій, визначені рішенням виконавчого комітету Луганської міської ради від 26.03.02 року №87/14, Робочим органом передані Користувачу (адреса знаходження «місця»в акті не вказана).
Як сказано у п. 1 вищеназваного рішення міськвиконкому, ним є вул. Комінтерна (виїзд з м. Луганська) згідно топографо-геодезичному знімку місцевості М 1:500.
01.10.02 року сторони уклали додаткову угоду №001 до вищезгаданого договору, згідно якій змінено редакцію:
п. 2.1 договору №54 від 01.04.02 року та встановлено розмір плати за користування місцем у розмірі 229,5 грн., у т.ч. ПДВ -38,25 грн.;
п. 2.3 та викладено його у наступній редакції: «Плата за тимчасове користування місцем розташування спеціальної конструкції сплачуються з моменту отримання у встановленому порядку дозволу на розміщення зовнішньої реклами у м. Луганську щомісячно до 05 числа звітного календарного місяця, шляхом перерахування на розрахунковий рахунок»;
п. 4.1.1, який викладено у наступній редакції: «У випадку несвоєчасної або неповної сплати за місця розташування спеціальних конструкцій, Користувач сплачує пеню у розмірі 120 відсотків річних облікової ставки НБУ, яка діяла у термін прострочення. Стягнення заборгованості проводиться у порядку, передбаченому чинним законодавством України».
01.05.03 року сторони уклали додаткову угоду №002 до договору №54 від 01.04.02 року, згідно якій пункт 2.3 договору викладно у новій редакції, а саме: «Плата за тимчасове користування місцем розташування спеціальних конструкцій сплачується з моменту отримання у встановленому порядку дозволу або дозволів на розміщення зовнішньої реклами у м. Луганську щомісячно до 05 числа звітного календарного місяця, шляхом перерахування на розрахунковий рахунок Робочого органу».
01.08.06 року сторони уклали додаткову угоду №003 до договору №54 від 01.04.02 року, згідно якій змінено редакцію наступних пунктів договору:
п. 2.1, - який викладено у такій редакції: «Розмір плати за всі надані у користування місця визначається відповідно до Порядку плати за тимчасове користування місцями розташування рекламних засобів, що перебувають у комунальній власності територіальної громади міста Луганська, затвердженого рішенням виконавчого комітету Луганської міської ради від 12.07.06 року №147 та складає 979,20 грн. на місяць, у т.ч. ПДВ 163,20 грн.»;
п. 2.2, який викладено у наступній редакції: «У разі зміни виду спеціальної конструкції, що використовується для розміщення рекламоносіїв, розмір плати підлягає коригуванню, що оформляється додатковими угодами між сторонами»;
п.2.3, який викладено у наступній редакції: «Плата за тимчасове користування місцем розташування спеціальних конструкцій сплачується щомісячно до 20 числа звітного календарного місяця, шляхом перерахування на розрахунковий рахунок»;
п.4.1.1, який викладено у наступній редакції: «У випадку несвоєчасної або неповної сплати за місця розташування спеціальних конструкцій, Користувач сплачує пеню згідно з діючим законодавством України, Стягнення заборгованості проводиться у порядку, передбаченому чинним законодавством України».
26.09.06 року сторони уклали додаткову угоду №004 до договору №54 від 01.04.02 року, згідно якій виклали у новій редакції наступні його пункти:
2.1: «Розмір плати за всі надані у користування місця визначається відповідно до Порядку плати за тимчасове користування місцями розташування рекламних засобів, що перебувають у комунальній власності територіальної громади міста Луганська, затв. рішенням виконавчого комітету Луганської міської ради від 12.07.06 року №147, та складає 489,60 грн., у т.ч. ПДВ -81,60 грн.».
Згідно пункту 4 цієї додаткової угоди, вона вступає в силу з 26.09.06 року і діє до закінчення терміну дії договору.
2.01.09.02 року між тими ж сторонами укладено договір №42 тимчасового користування місцями розташування спеціальних конструкцій (що використовуються для розміщення рекламоносіїв), які перебувають у комунальній власності територіальної громади міста Луганська, цілком аналогічний за змістом, умовами та рівнем плати з вищецитованим договором №54.
Згідно акту приймання-передачі, підписаного обома сторонами, місця розташування спеціальних конструкцій, визначені рішенням виконавчого комітету Луганської міської ради від 06.12.01 року №296/14, Робочим органом передані Користувачу (адреса знаходження «місця»в акті не вказана).
Як сказано у п. 2 вищеназваного рішення міськвиконкому, ним є виїзд на станицю Луганську (в районі ретрансляційної вишки).
Сторонами до цього договору укладено наступні додаткові угоди:
№001 від 01.10.02 року, - яка є цілком ідентичною додатковій угоді №001 від 01.10.02 року до договору №42 від 01.04.02 року;
№002 від 01.08.06 року, згідно якій у новій редакції викладено наступні пункти договору №42 від 01.09.02 року:
«п.2.1.Розмір плати за всі надані у користування місця визначається відповідно до Порядку плати за тимчасове користування місцями розташування рекламних засобів, що перебувають у комунальній власності територіальної громади міста Луганська, затв. рішенням виконавчого комітету Луганської міської ради від 12.07.06 року №147, та складає 489,60 грн., у т.ч. ПДВ -81,60 грн.»;
«4.1.1.У випадку несвоєчасної або неповної сплати за місця розташування спеціальних конструкцій, Користувач сплачує пеню згідно з діючим законодавством України, Стягнення заборгованості проводиться у порядку, передбаченому чинним законодавством України».
Згідно пункту 9 цієї додаткової угоди, вона вступає в силу з 26.09.06 року і діє до закінчення терміну дії договору.
3. 24.10.06 року 10-ю сесією Луганської міської ради 5-го скликання прийнято рішення №10/30 «Про створення відділу реклами Луганської міської ради та інші питання, пов'язані з цим», відповідно до п. 1 якого створено вищеназваний відділ.
Розпорядженням Луганського міського голови від 24.11.06 року за №207 затверджено Положення про відділ реклами Луганської міської ради, відповідно до п. 1.3 якого Відділ є юридичною особою.
20.02.07 року між колишнім Робочим органом за вищезгаданими договорами №54 від 01.04.02 року та №42 від 01.09.02 року -Управління архітектури та містобудування Луганської міської ради (Цедент), - одного боку, - та Відділом реклами Луганської міської ради (Цесіонарій), - з іншого боку, - у простій письмовій формі укладено договір відступлення права вимоги, відповідно до якого Цедент в порядку та на умовах, визначених цим договором, відступає Цесіонарієві, а Цесіонарій набуває право вимоги, належне Цедентові, і стає кредитором за усіма договорами тимчасового користування місцями розташування конструкцій (що використовуються для розміщення рекламоносіїв), які перебувають у комунальній власності територіальної громади міста Луганська, укладеними між Цедентом та суб'єктами підприємницької діяльності, яким видано дозволи на розміщення зовнішньої реклами (п.1).
За цим договором Цесіонарій набуває права вимагати (замість Цедента) від боржників належного виконання зобов'язань, передбачених договорами тимчасового користування місцями (п. 2).
Цей договір на час розгляду даного спору ніким не оспорено, не визнано повністю або частково нечинним та не скасовано, тобто він є чинним.
4.Позивач стверджує, що відповідач, на порушення умов договору:
№54 від 01.04.02 року, починаючи з 01.04.02 року по 27.03.07 року, припустився фактів несплати або порушення строків сплати коштів за користування відведеним йому місцем розміщення рекламоносіїв;
№42 від 01.09.02 року, починаючи з 01.09.02 року по 24.01.07 року, припустився фактів несплати або порушення строків сплати коштів за користування відведеним йому місцем розміщення рекламоносіїв.
Згідно розрахунку загальної суми боргу, наданому позивачем, останній за вищевказаний період становить 11233,98 грн.
Сума пені, нарахованої позивачем за період з 21.08.06 року по 24.01.07 року, становить 1119,67 грн.
Позивач наполягає на стягненні цих сум з відповідача, вважаючи, що підстав для застосування терміну позовної давності у даному випадку немає, при цьому не надавши суду та представнику відповідача належного пояснення щодо обґрунтування такої думки.
Як сказано вище у цьому рішенні, відповідач наполягає на застосуванні терміну позовної давності при вирішенні цього спору та вважає, що позов підлягає задоволенню частково, а саме: в частині основного боргу - на суму 6200,08 грн., пені -на суму 918,578 грн. (розрахунок надано).
ІІ.Заслухавши представника позивача, дослідивши та оцінивши наявні у справі докази, суд вважає, що позов підлягає задоволенню у повному обсязі з таких підстав.
1. З матеріалів справи вбачається, що правовідносини між сторонами за обома спірними договорами виникли під час дії Цивільного кодексу Української РСР та продовжують мати місце після 01.01.04 року - набрання чинності Цивільним кодексом України (далі - ЦКУ), а тому суд при вирішенні цього спору буде посилатися на норми останнього.
Правовідносини, які мають місце між сторонами за двома вищезгаданими договорами, по своїй суті є орендними.
За договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк (частина 1 ст. 759 ЦКУ).
Згідно статті 11 ЦКУ зобов'язання для фізичних та юридичних осіб виникають внаслідок вчинення ними дій, передбачених цим Кодексом, у т.ч. - укладення договорів.
Зобов'язанням є правовідносини, в яких одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь іншої сторони (кредитора) певні дії (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певних дій, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку (частина 1 ст.509 ЦКУ).
Закон -ст.525 ЦКУ - не передбачає права сторони на односторонню відмову від виконання зобов'язань.
Згідно ст.526 ЦКУ зобов'язання повинно виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.
Статтею 527 ЦКУ встановлено, що боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор -прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання.
Як сказано у частині 1 ст. 530 ЦКУ, якщо у зобов'язанні встановлено строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
За користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму (ч. 1 ст. 762 ЦКУ).
Договором або законом може бути встановлено періодичний перегляд, зміну (індексацію) розміру плати за користування майном (ч. 2 ст. 762 ЦКУ).
Плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором (ч. 5 ст. 762ЦКУ).
Аналогічні положення щодо плати встановлені п. 24 Типових правил розміщення зовнішньої реклами, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 23.09.98 року №1511, яка була чинною на момент укладення обох вищезгаданих договорів, та пунктами 32 і 33 Типових правил розміщення зовнішньої реклами, затверджених постановою КМУ від 29.12.03 року №2067, які є чинними на час розгляду цього спору.
Тобто відповідач, отримавши від позивача у строкове платне користування місця для розміщення рекламоносіїв, повинен був у визначені договорами строки повністю сплачувати кошти за користування ними, однак припустився порушень як строків, так і суми встановлених договорами платежів.
Звідси виходить, що дії відповідача повинні оцінюватися ще й з позиції ст.610 ЦКУ, в якій сказано: порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Правовими наслідками порушення зобов'язання, згідно зі ст.611 ЦКУ, є наслідки, встановлені договором або законом, у т.ч.: 3) сплата неустойки; 4) відшкодування збитків та моральної шкоди.
Таким чином виходить, що відповідач є боржником, який прострочив (ст.612 ЦКУ).
Боржник, який прострочив зобов'язання, відповідає перед кредитором за спричинені простроченням збитки (частина 2 ст.612 ЦКУ).
З урахуванням викладеного суд вважає, що позивач належним чином довів наявність вини відповідача у неналежному виконанні умов обох договорів, а тому особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності його вини (умислу чи необережності), якщо інше не встановлено законом або договором (частина 1 ст.614 ЦКУ).
Боржник, який порушив зобов'язання, повинен відшкодувати кредиторові спричинені збитки.
Розмір збитків, спричинених порушенням зобов'язання, доказується кредитором (частини 1 та 2 ст.623 ЦКУ).
Позивач ставить питання про стягнення з відповідача тільки суми боргу, а не і неустойки (штрафу, пені), що є його правом.
2.Дослідивши доводи представника позивача про те, що при вирішенні цього спору немає підстав для застосування терміну позовної давності, суд не погоджується з ними, оскільки:
а)така позиція позивача ніякими доказами не підтверджена та суперечить фактичним обставинам справи.
Так, до матеріалів справи самим позивачем надано службове листування з відповідачем (вих. №01-03-12/2172а від 02.04.04року, - про наявність у Користувача за договорами боргу у сумі 4574,70 грн.) та акт звірення взаємних розрахунків станом на 01.06.05 року, з якого видно, що на вказану дату мав місце борг у сумі 7328,70 грн., - однак позивач з позовом до суду звернувся лише 05.10.07 року (позовна заява від 02.10.07 року за вих. №01-16/324);
б)вона суперечить чинному законодавству, а саме:
статті 257 ЦКУ, якою визначено, що загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки;
статті 262 ЦКУ, згідно якій заміна сторін у зобов'язанні не змінює порядку обчислення та перебігу позовної давності;
в)відповідно до частини 3 ст. 267 ЦКУ позовна давність застосовується за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення, - а, як сказано вище у цьому рішенні, відповідач наполягає на застосуванні терміну позовної давності при вирішенні цього спору.
З огляду на викладене суд вважає, що стягненню з відповідача підлягає борг, щодо якого не сплинув термін позовної давності, а саме: за період з 05.10.04 року по 05.10.07 року, а саме:
основний борг у розмірі 6200,28 грн. (при визначенні цієї суми відповідач у своєму розрахунку припустився помилки, вказавши його у розмірі 6200,08 грн.) та пеня у розмірі 918,57 грн., - а всього 7118,65 грн.
Таким чином, суд дійшов висновку про те, що позивач частково довів законність та обґрунтованість своїх позовних вимог, а відповідач -частково їх спростував.
За таких обставин позов підлягає задоволенню частково.
Відповідно до ст.ст. 49 ГПК України судові витрати покладаються на відповідача як на сторону, яка порушила закон та умови договорів, - пропорційно сумі задоволених позовних вимог.
Так, сума задоволених позовних вимог становить 7118,65 грн., а тому розмір державного мита, яке підлягає сплаті, складає 102,00 грн.
Позовна вимога про зобов'язання відповідача демонтувати рекламні конструкції підлягає оплаті державним митом у розмірі 85,00 грн.
Звідси, загальна сума державного мита, що підлягає стягненню з відповідача, становить 187 грн. (102 грн. + 85 грн.).
Сума витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, яка є пропорційною сумі задоволених позовних вимог, становить 68,02 грн.
Судом взято до уваги те, що позивач на підставі ст. 4 Декрету Кабінету Міністрів України від 21.01.93 року №7/93 «Про державне мито»звільнений від сплати державного мита при зверненні з позовом до суду.
На підставі викладеного, ст.ст. 11, 256, 257, 262, 267, 509, 525-527, 530, 610-612, 614, 759, 762 Цивільного кодексу України, керуючись ст.ст. 32-33,49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд
1.Позов задовольнити частково.
2.Стягнути з Закритого акціонерного товариства «Спорттовари», ідентифікаційний код 01555102, яке знаходиться за адресою: місто Луганськ, вул. Оборонна, 109, - на користь відділу реклами Луганської міської ради, ідентифікаційний код 34791800, який знаходиться з адресою: місто Луганськ, вул. Коцюбинського, 14, - борг у сумі 7118 (сім тисяч сто вісімнадцять) грн. 65 коп., у тому числі: основний борг -6200 грн. 28 коп. та пеня -918 грн. 57 грн.; видати наказ.
3.Стягнути з Закритого акціонерного товариства «Спорттовари», ідентифікаційний код 01555102, яке знаходиться за адресою: місто Луганськ, вул. Оборонна, 109, - на користь Державного бюджету України:
державне мито у сумі 187 (сто вісімдесят сім) грн. 00 коп.; наказ видати Ленінській міжрайонній державній податковій інспекції у місті Луганську;
витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 68 (шістдесят вісім) грн. 02 коп.; видати наказ.
4.Зобов'язати Закрите акціонерне товариство «Спорттовари», ідентифікаційний код 01555102, яке знаходиться за адресою: місто Луганськ, вул. Оборонна, 109, - демонтувати рекламні конструкції, які були надані йому у користування на підставі договорів №54 від 01.04.02 року та №42 від 01.09.02 року тимчасового користування місцями розташування спеціальних конструкцій (що використовуються для розміщення рекламоносіїв), які перебувають у комунальній власності територіальної громади міста Луганська.
5.У задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Відповідно до ст.85 ГПК України у судовому засіданні 04.12.2007 року за згодою представника позивача оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення.
Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання, оформленого відповідно до ст. 84 ГПК України.
Рішення може бути оскаржено до апеляційного господарського суду Луганської області у 10-денний термін з дня підписання.
Рішення складено у повному обсязі та підписано - 06 грудня 2007 року.
Суддя А.П.Середа