Автономна Республіка Крим, 95000, м.Сімферополь, вул. К.Маркса, 18, к. 321
Іменем України
21.09.2006
Справа №2-23/13196-2006А
За позовом управління Пенсійного фонду України в Сімферопольському районі АР Крим 95051, АР Крим, м.Сімферополь, вул.Павленка,54
До відповідача державного підприємства «Сільськогосподарське підприємство «Плодовод», 97517, АР Крим, Сімферопольський район, смт.Гвардійське, вул.Березовського,1
Про стягнення 5050,09грн.
Суддя Іщенко Г.М.
При секретарі Єменджієвої А.М.
представники:
Від позивача Грібахо С.В.- представник, дов. від 06.05.2006р. №9
Від відповідача не з'явився
Сутність спору: управління Пенсійного фонду України в Сімферопольському районі АР Крим звернулося до господарського суду АРК з позовом до державного підприємства «Сільськогосподарське підприємство «Плодовод» про стягнення заборгованості у розмірі 5050,09грн., а саме: недоїмка по внескам на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування в сумі 4710,09грн., штрафні санкції в сумі 340,00грн.
Представник відповідача у судові засідання 12.09.2006р, 21.09.2006р. не з'явився, був належним чином сповіщений про дату і час розгляду справи.
Суд вважає, що відсутність представника відповідача не перешкоджає подальшому розгляду справи.
Враховуючи, що згідно пункту 1 статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України адміністративна справа має бути розглянута і вирішена протягом розумного строку, але не більше двох місяців з дня відкриття провадження у справі, суд вважає, що справа може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів.
Відповідно до пункту 6 Закону України «Про внесення змін до Кодексу адміністративного судочинства України» №2953-1У від 06.10.2005р., що набрав чинність 01.11.2005р., до початку діяльності окружних та апеляційних адміністративних судів адміністративні справи, підвідомчі господарським судам відповідно до Господарського процесуального кодексу України 1991року, вирішують у першій та апеляційній інстанціях відповідні місцеві та апеляційні господарські суди за правилами Кодексу адміністративного судочинства України.
Згідно статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України судочинство здійснюється відповідно до Конституції України, цього Кодексу та міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Провадження по адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, що діє на час здійснення окремої процесуальної дії, розгляду справи.
Розглянувши матеріали справи, дослідивши представлені докази, заслухавши представника позивача, суд
встановив:
Відповідно до частини 2 статті 124 Конституції України, юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі. Згідно з статтею 2 Закону України “Про судоустрій», суд здійснює правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує захист гарантованих Конституцією України та законами прав і законних інтересів юридичних осіб. Частиною 3 статті 3 вказаного Закону встановлено, що судова система забезпечує доступність правосуддя для кожної особи в порядку, встановленому Конституцією України та законами. Відповідно до частини 1 статті 6 цього ж Закону, усім суб'єктам правовідносин гарантується захист їх прав і законних інтересів незалежним і неупередженим судом. Згідно з частиною 3 зазначеної статті, ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у суді, до підсудності якого вона віднесена процесуальним законом.
Рішенням Конституційного Суду України від 09.07.2002 року визначено, що частина 2 статті 124 Конституції України передбачає право юридичної особи на захист судом своїх прав, встановлює юридичні гарантії їх реалізації, надаючи можливість кожному захищати свої права будь-якими не забороненими законом засобами. Кожна особа має право вільно обирати не заборонений законом засіб захисту прав, у тому числі судовий захист. Суб'єкти правовідносин, у тому числі юридичні особи, у разі виникнення спору, можуть звертатися до суду за його вирішенням. Юридичні особи мають право на звернення до суду для захисту своїх прав безпосередньо на підставі Конституції України. Держава має забезпечувати захист прав усіх суб'єктів правовідносин, в тому числі у судовому порядку. Право юридичної особи на звернення до суду за вирішенням спору не може бути обмежене законом, іншими нормативно-правовими актами.
Відповідно до частини 1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
Відповідно статті 69 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Державне підприємство «Сімферопольське підприємство»Плодовод» зареєстроване як платник внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування в управлінні Пенсійного фонду України в Сімферопольського району під №24106760, але у встановлений пунктом 6 статті 20 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» строк страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування підприємством сплачені не були.
За період з 01.01.2006р. по 27.07.2006р. за відповідачем склалася загальна сума заборгованості у розмірі 5050,09грн.
Суд вважає вимоги позивача обґрунтованими і підлягаючими задоволенню по наступних підставах.
01.01.2004р. набув чинності Закон України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.03р. №1058-IY, який визначає принципи, основи і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування.
Згідно статті 1 Закону страхові внески - це кошти відрахувань на соціальне страхування та збір на обов'язкове державне пенсійне страхування, сплачені згідно із законодавством, що діяло раніше; кошти, сплачені на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування згідно цього Закону.
Згідно статті 3 Закону Пенсійний фонд і юридичні особи є суб'єктами системи пенсійного забезпечення в Україні.
Відповідно до пунктів 2 статті 5 Закону виключно цім Законом визначаються порядок нарахування, обчислення та сплати страхових внесків, а також стягнення заборгованості за цими внесками.
Згідно пункту 4 статті 18 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» страхові внески не включаються до складу податків, інших обов'язкових платежів, що складають систему оподаткування. На ці внески не поширюється податкове законодавство.
Факт наявності та розмір заборгованості відповідача у загальній сумі 5050,09грн. підтверджується: узгодженими вимогами про сплату боргу: №Ю-146С від 02.03.2006р., №Ю-332С від 04.07.2006р.; розрахунками зобов'язань страхових внесків: за січень, травень 2006р.; рішеннями про застосування штрафних санкцій: №12 від 19.01.2006р., №102 від 02.06.2006р. і розрахунком суми боргу (а.с.7, 14-18, 20-28).
Несплата відповідачем страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування порушує права позивача на користування і розпорядження засобами, з яких формується бюджет Пенсійного фонду України, і які прямують на фінансування виплати державних пенсій і інших соціальних виплат.
Невчасна сплата страхувальниками страхових внесків веде до дефіциту засобів і може спричинити за собою невчасну виплату пенсій.
Відповідно до пункту 6 частини 2 статті 17 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» відповідач зобов'язаний нараховувати, обчислювати і сплачувати у встановлені строки та в повному обсязі страхові внески, які повинні бути перераховані в строк до 20 числа місяця, наступного за звітним.
Суми страхових внесків своєчасно не нараховані та /або не перераховані страховиками в строки, передбачені статтею 20 Закону, вважаються простроченою заборгованістю по сплаті страхових внесків.
Як свідчать матеріали справи заборгованість по внескам на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування в загальній сумі 4710,09грн. виникла: на 01.03.2006р. в сумі 2392,45грн. - вимога про сплату боргу від 02.03.2006р. №Ю-146С; на 01.07.2006р. в сумі 2317,64грн.- вимога №Ю-332С від 04.07.2006р.(а.с.14,23).
За результатами перевірок своєчасності, достовірності, повноти нарахування та перерахування страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування та достовірності відомостей, наданих до системи персоніфікованого обліку до відповідача були застосовані фінансові санкції в загальній сумі 340,00грн., а саме: 170,00грн.- рішенням №12 від 19.01.2006р.; 170,00грн. - рішенням №102 від 02.06.2006р.(а.с.20,28).
Якщо страхувальник, одержав рішення про нарахування пені і накладення штрафу, передбачені частиною 9 статті 106 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», і, не сплатив вказані в ньому суми фінансових санкцій протягом десяти робочих днів, а також не оскаржив ці рішення або не повідомив в цей термін відповідний орган Пенсійного фонду про його оскарження, вони передаються для виконання державній виконавчій службі або в суд.
На день розгляду справи вказану заборгованість у загальній сумі 5050,09грн., а саме: заборгованість по страховим внескам на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування у сумі 4710,09грн. та заборгованість по штрафним санкціям в сумі 340,00грн. відповідач не погасив.
У зазначених випадках орган Пенсійного фонду також має право звернутися з позовом до суду чи господарського суду.
Таким чином, вимоги позивача є обґрунтованими і підлягаючими задоволенню.
На підставі викладеного та керуючись статтями 94, 122, 158-164, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
постановив:
1.Позов задовольнити.
2.Стягнути з державного підприємства «Сільськогосподарське підприємство «Плодовод»(97517, АР Крим, Сімферопольський район, смт.Гвардійське, вул.Березовського,1, рахунок 260016049 в КРД АППБ «Аваль» МФО 324024, ЄДРПОУ 32177715) на користь управління Пенсійного фонду України в Сімферопольському районі АРК (95051, АРК, м.Сімферополь, вул.Павленка,54, рахунок 2560870447612, рахунок 2560870547613 в КРУ ВАТ «Державний Ощадний банк України» м.Сімферополя МФО 324805, ЄДРПОУ 22259661) 5050,09грн. заборгованості, у тому числі: 3956,01грн. - на рахунок 2560870447612, 1094,08грн. - на рахунок 2560870547613.
3.Виконавчий документ видати після набрання постановою законної сили.
У разі неподання заяви про апеляційне оскарження, постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її проголошення.
Якщо після подачі заяви про апеляційне оскарження, апеляційна скарга не подана, постанова вступає в законну силу через 20 днів після подання заяви про апеляційне оскарження.
Постанова може бути оскаржена в порядку і строки, передбачені ст.186 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя Господарського суду
Автономної Республіки Крим Іщенко Г.М.