27.05.2008 Справа № 6/121
За заявою Державної податкової інспекції у Тячівському районі, м.Тячів
до Відкритого акціонерного товариства «Бескид», с.Новоселиця, Тячівський район
про банкрутство
Суддя Й.Й. Кадар
Суть спору: розгляд справи про банкрутство Відкритого акціонерного товариства «Бескид», с.Новоселиця Тячівський район за №6/121 відповідно до положень Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом»,
За участю представників:
Від ініціюючого кредитора - Бокоч Я.П., старший державний податковий інспектор юридичного відділу, представник за довіреністю №9002 від 01.06.07,
Від банкрута - не з'явився,
Від сектора з питань банкрутства - Кордас О.О., головний спеціаліст-юрисконсульт, представник за довіреністю №01-09/47 від 05.02.2008 року,
Від прокуратури - Андрейчик А.М., прокурор відділу представництва іниересів громадян і держави в судах прокуратури Закарпатської області,
Постановою господарського суду Закарпатської області №6/121 від 27.09.2007р. Відкрите акціонерне товариство «Бескид», с.Новоселиця Тячівський район визнано банкрутом, відкрито ліквідаційну процедуру та призначено ліквідатором ВАТ «Бескид» с.Новоселиця, Тячівський район, арбітражного керуючого Ракущинця А.А.
Ухвалою господарського суду Закарпатської області № 6/121 від 13.12.2007р. вищевказану постанову скасовано за поданням прокуратури Закарпатської області, припинено повноваження ліквідатора, залучено до участі у справі державний орган з питань банкрутства та прокурора, провадження у справі зупинено у зв'язку з поданням працівником боржника касаційної скарги на ухвалу Львівського апеляційного господарського суду від 17.10.2007 року.
Постановою Вищого господарського суду України постанову господарського суду Закарпатської області від 27.09.2007 року скасовано, справу направлено на розгляд до місцевого суду.
Вивчивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників ініціюючого кредитора, сектору з питань банкрутства та прокурора у підготовчому засіданні, суд дійшов висновку про неможливість продовження процедури банкрутства з огляду на наступне.
Відповідно до частини першої статті 5 Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» провадження у справах про банкрутство регулюється цим Законом, Господарським процесуальним кодексом України, іншими законодавчими актами України.
Статтею 52 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" передбачено, що у разі, якщо громадянин-підприємець - боржник або керівні органи боржника - юридичної особи відсутні за її місцезнаходженням, або у разі ненадання боржником протягом року до органів державної податкової служби згідно із законодавством податкових декларацій, документів бухгалтерської звітності, а також, за наявності інших ознак, що свідчать про відсутність підприємницької діяльності боржника, заява про порушення справи про банкрутство відсутнього боржника може бути подана кредитором незалежно від розміру його вимог до боржника та строку виконання зобов'язань.
Наведена норма передбачає, що заява про порушення справи про банкрутство відсутнього боржника є підставою для порушення провадження у справі й у випадку наявності будь-якої з підстав, передбачених статтею 52 Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом».
В заяві про порушення справи про банкрутство боржника, ініціюючий кредитор -ДПІ у Тячівському районі покликається на те, що боржник не подає протягом року до органів державної податкової служби згідно із законодавством податкових декларацій, інших обставин відповідно до ст. 52 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" в даному судовому засіданні не навів, доказів в обгрунтування не подав.
Відповідно до ст.34 Господарського процесуального кодексу України, в якій йдеться про належність і допустимість доказів, встановлено, що господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які, відповідно до законодавства, повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Отже, згідно з п. 3 ст. 10 Закону України " Про державну податкову службу" державні податкові інспекції в районах контролюють своєчасність подання платниками податків бухгалтерських звітів і балансів, податкових декларацій, розрахунків та інших документів, пов'язаних з обчисленням податків, інших платежів, а також перевіряють достовірність цих документів щодо правильності визначення об'єктів оподаткування і обчислення податків, інших платежів.
Відповідно до вимог ст. 11 Закону України " Про державну податкову службу" органи державної податкової служби у випадках, в межах компетенції та у порядку, встановлених законами України, мають право: 1) здійснювати документальні невиїзні перевірки (на підставі поданих податкових декларацій, звітів та інших документів, пов'язаних з нарахуванням і сплатою податків та зборів (обов'язкових платежів) незалежно від способу їх подачі), а також планові та позапланові виїзні перевірки своєчасності, достовірності, повноти нарахування і сплати податків та зборів (обов'язкових платежів), додержання валютного законодавства юридичними особами, їх філіями, відділеннями, іншими відокремленими підрозділами, що не мають статусу юридичної особи, а також фізичними особами, які мають статус суб'єктів підприємницької діяльності чи не мають такого статусу, на яких згідно із законами України покладено обов'язок утримувати та/або сплачувати податки і збори (обов'язкові платежі), крім Національного банку України та його установ (далі - платники податків).
Відповідно до вимог ст. 11-1 вказаного Закону, позаплановою виїзною перевіркою вважається перевірка, яка не передбачена в планах роботи органу державної податкової служби і проводиться за наявності хоча б однієї з таких обставин, у тому числі, якщо платником податків не подано в установлений строк податкову декларацію або розрахунки, якщо їх подання передбачено законом. Позапланова виїзна перевірка здійснюється на підставі виникнення обставин, викладених у цій статті, за рішенням керівника податкового органу, яке оформляється наказом.
Як вбачається з матеріалів справи, в заяві ДПІ у Тячівському районі Закарпатської області відсутні посилання на факти проведення органами ДПІ позапланової перевірки платника податків, а також документи, що їх підтверджують, та за результатами судового засідання встановлено відсутність надання кредитором належних доказів, зокрема рішення керівника податкового органу та наказ, на підставі яких проводилась перевірка органами Державної податкової служби, та не встановлені факти ненадання боржником протягом року до органів державної податкової служби згідно із законодавством податкових декларацій документів бухгалтерської звітності.
З огляду на викладене та враховуючи положення п.п.1, 2 ст.52 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», подальше провадження у справі про банкрутство унеможливлюється, а отже провадження у справі про банкрутство слід припинити на підставі п. 1-1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу.
Керуючись ст.ст. 5, 6, п.10 ст.7, ст. 52 Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», п. 3 ст. 10, ст. 11 Закону України " Про державну податкову службу", ст.4-1, 34, 43, п. 1-1 ст. 80, ст. 86 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Провадження у справі про банкрутство Відкритого акціонерного товариства «Бескид», с.Новоселиця, Тячівський район, припинити.
2. Ухвалу надіслати ініціюючому кредитору, банкруту, державному органу з питань банкрутства, прокурору, державному реєстратору, ДВС.
Суддя Кадар Й.Й.