ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА
01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел.230-31-34
19.05.2008 р.
Справа 46/364
За позовом
Закритого акціонерного товариства “В.М.»
до
Міністерства оборони України
про
стягнення 82 468,86 грн.
Суддя Шабунін С.В.
Представники:
від позивача
Тарасов А.Г. -представник за довіреністю від 28.12.2007 р. № 61
від відповідача
Мога М.В. -представник за довіреністю від 28.12.2007 р. № 220/1031/д
У судовому засіданні, яке відбулося 19.05.2008 р., за згодою присутніх представників сторін судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення у справі відповідно до положень ч. 2 ст. 85 Господарського процесуального кодексу України.
Закрите акціонерне товариство “В.М.» звернулося до Міністерства оборони України з позовом про стягнення 37 193,77 грн. пені за затримку платежу за договором № 18 від 28.11.2006 р., 31 678,73 грн. збитків внаслідок інфляції та 13 596,36 грн. 3 % річних з простроченої суми. Позовні вимоги мотивовані порушенням відповідачем строків виконання грошового зобов'язання з оплати вартості поставлених йому товарів.
Провадження у справі за вказаними вимогами порушено ухвалою Господарського суду міста Києва від 31.08.2007 р.
Через неявку у засідання представників сторін, неподання витребуваних документів, необхідність витребування нових доказів у справі та неможливість проведення судового засідання у зв'язку з перебуванням судді на лікарняному розгляд справи неодноразово відкладався, а строк вирішення спору продовжувався ухвалою Заступника Голови Господарського суду міста Києва від 02.11.2007 р. та 03.12.2007 р. за сумісною заявою представників сторін.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 30.01.2008 р. за клопотанням позивача судом витребувано від Державного казначейства України надати письмові відомості стосовно надходження у 2006-2007 роках Міністерству оборони України грошових коштів (бюджетного фінансування) з відповідним кодом видатків для розрахунків за отримані витратні матеріали для друку на підставі договору від 28.11.2006 р. № 18 та документи на їх підтвердження з метою з'ясування наявності чи відсутності факту прострочення відповідачем виконання грошового зобов'язання за договором від 28.11.2006 р. № 18.
19.05.2008 р. в судовому засіданні представник позивача підтримав клопотання про додаткове витребування доказів, що надійшло через канцелярію 31.03.2008 р. Представник відповідача заперечував проти його задоволення, вважаючи, що матеріали справи містять достатньо доказів для вирішення спору по суті.
Вказаним клопотанням без вихідного номеру позивач просить суд зобов'язати Державне казначейство України визначити конкретні дати надходження сум бюджетних коштів, спрямованих на оплату в рамках договору № 18 від 28.11.2006 р., у зв'язку з тим, що інформація, надана Державним казначейством України на запит суду є некоректною і недостатньої для правильного вирішення спору.
За наслідками розгляду зазначеного клопотання судом відмовлено у його задоволенні, оскільки, як слідує з відповіді Державного казначейства України на запит суду, даний орган надав наявні у нього відомості в межах своєї компетенції.
Під час розгляду спору по суті представник Закритого акціонерного товариства “В.М.» позовні вимоги підтримав та просив позов задовольнити, стягнувши з відповідача пеню, збитки від знецінення коштів внаслідок інфляції та 3 % річних з суми, на яку було прострочене грошове зобов'язання за договором поставки № 18 від 28.11.2006 р.
На думку позивача ним дотримано вимоги п. 4.4 договору щодо надання відповідачу рахунків-фактур, актів за форою № 4 та накладних, а твердження відповідача про проведення оплати поставлених товарів з моменту надходження бюджетних коштів на їх оплату не звільняють його від відповідальності і не є підставами для відмови у позові. Крім того, позивач вважає, що у позивача були в наявності кошти для розрахунків, оскільки, в силу закону, проведенню закупівлі продукції для державних потреб передує затвердження відповідного бюджету.
Відповідач у відзиві на позовну заяву та його представник у судовому засіданні позовні вимоги не визнали та просили відмовити у позові повністю, з мотивів того, що позивачем не підтверджено передача відповідачу обумовлених п. 4.4 договору рахунків-фактур, необхідних для проведення оплати товару, а також посилаючись на відсутність відповідного бюджетного фінансування, надходження якого є умовою погашення заборгованості перед позивачем.
Дослідивши матеріали справи, оглянувши оригінали копій документів, що знаходяться у матеріалах справи, заслухавши пояснення представників, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд -
28.11.2006 р. Міністерством оборони України в якості замовника та Закритим акціонерним товариством “В.М.» в якості виконавця укладено договір № 18 поставки продукції для державних потреб (за кошти державного бюджету України), за умовами якого позивач зобов'язався поставити у власність відповідача витратні матеріали до пристроїв друку в асортименті, кількості, у строки і за цінами згідно з специфікацією постачання продукції, що є невід'ємною частиною договору, а відповідач -забезпечити приймання та оплату цієї продукції.
Статтею 2 вказаного договору сторони погодили, що одержувачем продукції є військова частина А 0476, а датою виконання зобов'язань -дата підписання вантажоодержувачем актів за формою № 4.
Відповідно до п. 4.1 угоди сторін загальна вартість продукції та ціна договору становить 1 239 029,82 грн., у тому числі 206 504,97 грн. податку на додану вартість.
Розрахунки за продукцію здійснюються протягом семи банківських днів шляхом оплати поставленої та належним чином прийнятої продукції після надання виконавцем у встановленому порядку рахунку-фактури у двох примірниках, акту за формою № 4, накладної за умов надходження бюджетних коштів на рахунок Міністерства оборони України за даним кодом видатків.
В рамках договору № 18 від 28.11.2006 р. сторонами складено специфікацію постачання продукції на загальну суму 1 239 029,82 грн., а саме: на суму 62 799,66 грн. за кодом видатків 2101230, 769 993,14 грн. за кодом видатків № 2101010, на суму 136 569,18 грн. за кодом видатків № 2101070, на суму 269 667,84 грн. за кодом видатків 2101170.
18.12.2007 р. позивачем складено видаткові накладні № 025879-1 на суму 62 799,66 грн., № 025879-2 на суму 799 993,14 грн., № 025879-3 на суму 136 569,18 грн., № 025879-4 на суму 269 667,84 грн., всього: 1 239 029,82 грн.
Передача товару на зазначену суму стверджується актами прийому № 1369, 1360, 1361, 1362.
Позивач зазначає, що відповідач повністю розрахувався за поставлену продукції, перерахувавши 1 239 029,83 грн., але допустив прострочення виконання грошового зобов'язання, так як оплата проводилася не протягом семи банківських днів, як було обумовлено у договорі. Так, 29.12.2006 р. позивачем було отримано від відповідач 136 569,18 грн., 23.03.2007 р. 62 799,66 грн., 03.04.2007 р. 92 500,00 грн., 05.04.2007 р. 40 700,00 грн., 08.05.2007 р. 120 700,00 грн., 10.05.2008 р. 177 167,84 грн., 23.05.2007 р. 200 000,00 грн., 25.06.2007 р. 206 000,00 грн., 25.06.2007 р. 65 000,00 грн. та 03.08.2007 р. 137 593,14 грн.
На кількість днів прострочення, починаючи з 28.12.2006 р. позивачем нараховано відповідачу пеню, виходячи з відповідних ставок Національного банку України, 3 % річних та збитки від знецінення коштів внаслідок інфляції.
Виходячи з положень ст. 526 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Згідно з ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Пунктом 3 ст. 611 Цивільного кодексу України визначено, що в разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.
Частиною 1 ст. 216 Господарського кодексу України передбачено господарсько-правову відповідальність учасників господарських відносин, яку останні несуть за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.
Штрафні санкції визначаються ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України, як господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Вивчивши всі суттєві моменти спірних правовідносин, суд не вбачає підстав для застосування до відповідача відповідальності за несвоєчасне виконання грошового зобов'язання, з мотивів недопущення ним такого прострочення.
Як вище вказувалося, момент проведення між сторонами розрахунків за поставлену продукції обумовлений певною подією -надходженням коштів на рахунок Міністерства оборони України за даним кодом видатків.
Відповідно до ст. 51 Бюджетного кодексу України відповідальність за управління бюджетними асигнуваннями та здійснення контролю за виконанням процедур та вимог, встановлених цим Кодексом несуть розпорядники бюджетних коштів.
Пунктом 6.3 Порядку обслуговування державного бюджету України за видатками, затвердженого наказом Державного казначейства України від 25.05.2004 р. № 89 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 10.06.2004 р. № 716/9315 встановлено, що відкриття асигнувань за кодами програмної та економічної класифікації видатків головний розпорядник бюджетних коштів здійснює самостійно з врахуванням наявних зобов'язань.
У межах залишків на рахунках для обліку відкритих асигнувань за відповідними кодами економічної класифікації видатків органи Державного казначейства України здійснюють платежі за дорученнями розпорядників бюджетних коштів на підставі їх платіжних доручень у черговості, яка встановлюється розпорядником коштів відповідно до умов укладених договорів.
З відповіді Державного казначейства України, що надійшла на запит суду, слідує, що сума здійснених касових видатків в межах розрахунків відповідача з позивачем відповідає сумі, на яку були відкриті бюджетні асигнування, а також вбачається, що проведення виплат на рахунок позивача відбувалося при умові наявності коштів (як вбачається з виписки рахунку вхідні залишки відповідача за відповідні дати складали 0,00 грн., а суми, що отримувалися з бюджету повністю перераховувалися позивачу).
Таким чином, відповідачем не було допущено неналежного виконання грошового зобов'язання, у зв'язку з чим позовні вимоги задоволенню не підлягають.
Відмовляючи у задоволенні позову суд зважає також на те, що позивачем не надано доказів передачі безпосередньо відповідачу рахунків-фактур, як обумовлено п. 4.4 договору, але поряд з цим приймає до уваги положення п. 3.3, де вказується, що приймання продукції здійснюється вантажоодержувачем, а підтвердження цього факту є акт за формою № 4 та видаткова накладна, копії яких наявні в матеріалах справи. Наявні в матеріалах справи документи (видаткові накладні, акти приймання продукції, лист відповідача від 12.04.2007 р. № 308/8/1466, де містяться посилання на рахунки-фактури) свідчать про те, що відповідачем отримано від позивача товар, що ним і не заперечується, але відсутність доказів передачі саме відповідачу рахунків-фактур також унеможливлює встановлення факту прострочення виконання відповідачем грошового зобов'язання, а не його наявності на певний час.
Відповідно до ч. 1 ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Позивачем не доведено заявлені вимоги та не спростовано заперечень відповідача.
В силу вимог ст. 44 Господарського процесуального кодексу України судові витрат покладаються на відповідача.
Враховуючи викладене та керуючись ст.ст. 33, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -
У позові відмовити повністю.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня підписання рішення, оформленого відповідно до ст. 84 ГПК України.
Суддя С.В. Шабунін
Дата підписання: 26.05.2008 р.
справа № 46/364
19.05.08
За позовом Закрите акціонерне товариство "В.М."
до Підрозділ Збройних Сил Міністерства оборони України
про стягнення 82 468,86 грн.
Суддя Шабунін С.В.
Суддя Шабунін С.В.