ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД Луганської області 91016, м.Луганськ пл.Героїв ВВВ 3а тел.55-17-32
ХОЗЯЙСТВЕННЫЙ СУД Луганской области91016, г.Луганск пл.Героев ВОВ 3а тел.55-17-32
Іменем України
22.10.07 Справа № 8/523н-ад.
Суддя господарського суду Луганської області Середа А.П., при секретарі судових засідань Качановській О.А.,
в присутності представників сторін:
від позивача -Богданов Р.К. -помічник генерального директора, - довіреність №1-3/1-43 від 26.12.06 року;
від відповідача - Чуркін Д.С. -старший державний податковий інспектор, - довіреність №6138/8/100 від 09.07.07 року; Плешакова І.С. -начальник відділу, - довіреність №7717100 від 17.09.07 року, -
розглянувши матеріали справи за позовом
Державного підприємства «Ровенькиантрацит», місто Ровеньки Луганської області,
до Державної податкової інспекції у місті Ровеньки, місто Ровеньки Луганської області, -
про визнання недійсним припису, -
встановив:
суть спору: позивачем заявлено вимогу про:
визнання недійсним припису Державної податкової інспекції у місті Ровеньки Луганської області (далі -ДПІ, - відповідач) №6628/40 від 24.07.07 року та зобов'язати її видати письмове повідомлення про виведення окремих активів Державного підприємства «Ровенькиантрацит»з-під податкової застави, перелік яких наведено у додатку №1 до запиту №6/323 від 11.07.2007 року;
покладення судових витрат на Державний бюджет України.
Попереднє судове засідання по справі відповідно до ст. 111 Кодексу адміністративного судочинства України (далі -КАСУ) призначене та фактично відбулося 18.09.07 року, за участю представників сторін.
Відповідно до ст. 150 КАС України у судовому засіданні оголошено перерву з 09 жовтня до 16 жовтня 2007 року та з 16 жовтня до 22 жовтня 2007 року - з метою надання сторонам можливості подати до суду додаткові докази.
У судовому засіданні представники сторін заявили клопотання про відмову від фіксації судового процесу технічними засобами, яке не суперечить вимогам ст. 41 та пункті 2-1 розділу УІІ «Прикінцеві та перехідні положення»КАСУ, а тому його задоволено судом.
Представник позивача позов підтримав у повному обсязі. В якості обґрунтування своїх позовних вимог він послався на:
частину 6 ст. 4 Закону України від 02.10.92 року №2654-ХІІ «Про заставу»(далі -ЗУ №2654-ХІІ), згідно якій предметом застави не можуть бути об'єкти державної власності, приватизація яких заборонена законодавчими актами, а також майнові комплекси державних підприємств та їх структурних підрозділів, що знаходяться у процесі корпоратизації;
Закон України від 17.02.04 року №1497-ІУ «Про внесення змін до Закону України «Про перелік об'єктів права державної власності, що не підлягають приватизації», - згідно якому до переліку останніх внесено майно Державного підприємства «Ровенькиантрацит»;
рішення Конституційного Суду України від 24.03.05 року №2рп/2005 - про неконституційність положень підпункту 8.2.1 п. 8.2 ст. 8 Закону України від 21.12.2000 року «2181-ІІІ «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»», згідно якому положення цього підпункту в частині розповсюдження права податкової застави на всі активи боржника, незалежно від суми податкового боргу, визнані неконституційними;
підпункт 1 підпункту 2.1 п. 2 Порядку застосування податкової застави органами державної податкової служби, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 28.08.01 року №338 (далі -Порядок №338), згідно якому предметом податкової застави не можуть бути об'єкти державної власності, приватизація яких заборонена законодавчими актами, а також майнові комплекси державних підприємств та їх структурних підрозділів, що знаходяться у процесі корпоратизації;
наказ Міністерства вугільної промисловості України від 25.05.07 року №188 «Про затвердження переліків майна, що входить та не входить до складу цілісного майнового комплексу Державного підприємства «Ровенькиантрацит» (далі -ДП «РА», - позивач)», згідно пункту 1 якого до переліку цілісного майнового комплексу останнього входить майно загальною залишковою вартістю 1 млрд. 263 млн. 198 тис. 853,34 грн.; до складу цього комплексу не входить майно загальною залишковою вартістю 85 млн. 161 тис. 869,51 грн.
Представники відповідача позов не визнали, про що також зазначено у відзиві відповідача на позов (вих. №б/н від 09.10.07 року), з посиланням на те, що вимоги позивача суперечать чинному законодавству, а спірний припис ДПІ видано на підставі чинного (у т.ч. податкового) законодавства.
І.Заслухавши представників сторін, дослідивши обставини справи та додатково надані матеріали, суд дійшов наступного.
Згідно витягу з Державного реєстру обтяжень рухомого майна №3380104, виданого Луганською філією Інформаційного центру Мінюсту України, з 01.06.03 року все рухоме та нерухоме майно та майнові права ДП «РА»перебуває у податковій заставі, термін дії якої -до 10.07.08 року.
Позивач станом на 01.07.07 року мав сукупний податковий борг у розмірі 448 млн. грн. (його лист-запит за вих. №6/323 від 11.07.07 року)
11.07.07 року він звернувся до Державної податкової інспекції у місті Ровеньки Луганської області (далі -ДПІ, - відповідач) з запитом про надання письмового повідомлення про виведення окремих активів ДП «РА»з податкової застави (вих. №6/323), мотивуючи свої вимоги посиланням на неконституційність підпункту 8.2.2 п. 8.2 ст. 8 ЗУ №2181-ІІІ, а також на право органів державної податкової служби України на підставі підпункту 8.9.1 п. 8.9 ст. 8 того ж Закону вивести з податкової застави частину майна боржника у разі, якщо вартість майна. що перебуває у податковій заставі, у два та більше разів перевищує суму податкового боргу.
ДПІ у місті Ровеньки, розглянувши це звернення, у задоволенні запиту відмовила, спрямувавши на адресу ДП «РА»припис №6628/240 від 24.07.07 року, в якому заперечила проти виведення окремих активів ДП «РА»з податкової застави, пославшись на те, що заявник, звертаючись до ДПІ з запитом, не виконав вимог:
розпорядження Кабінету Міністрів України від 15.11.06 року №565-р, - згідно якому підприємствам Мінвуглепрому України треба було виконати його (Кабінету Міністрів) завдання, спрямоване на погашення податкового боргу у 2006 та 2007 роках;
підпункту 1.2 п.1 спільного наказу Мінвуглепрому та Державної податкової адміністрації України від 27.02.07 року №106/54 «Про заходи щодо мобілізації надходжень до Державного бюджету у 2007 році та погашення податкового боргу підприємств, що належать до сфери управління Мінвуглепрому», - яким також передбачено вжиття заходів щодо погашення податкового боргу у 2007 році.
Крім того, ДПІ заперечила проти задоволення запиту позивача ще й тому, що згідно пункту 1 додатку №2 до вищезгаданого розпорядження КМУ від 15.11.06 року №565-р було заплановано розробку та подання в установленому порядку проекту закону про внесення відповідних змін до ЗУ №2181-ІІІ саме стосовно податкової застави, - але цей пункт розпорядження не виконано до цього часу.
ІІ.Заслухавши представників сторін, дослідивши та оцінивши наявні у справі докази, суд дійшов висновку про те, що позов не підлягає задоволенню за наступних підстав.
1. Згідно з рішенням Конституційного Суду України № 2-рп/2005 від 24.03.2005 року норма, викладена у пункті 8.1 статті 8 ЗУ №2181-ІІІ, а саме, що з метою захисту інтересів бюджетних споживачів активи платника податків, що має податковий борг, передаються у податкову заставу, - визнана конституційною і є чинною.
2.Позивач надав до позовної заяви «Перелік активів ДП «Ровенькиантрацит», на які розповсюджується право податкової застави (Додаток №1)», згідно якому у податковій заставі перебуває 13706 найменувань одиниць його майна загальною вартістю 896.823.605,43 грн.
У судовому засіданні 22.10.07 року він також надав до матеріалів справи вищезгаданий наказ Мінвуглепрому України №188 від 25.05.07 року «Про затвердження переліків майна, що входить та не входить до складу цілісного майнового комплексу Державного підприємства «Ровенькиантрацит», згідно пункту 1 якого до переліку цілісного майнового комплексу останнього входить майно загальною залишковою вартістю 1 млрд. 263 млн. 198 тис. 853,34 грн.; до складу цього комплексу не входить майно загальною залишковою вартістю 85 млн. 161 тис. 869,51 грн.
Оцінюючи цей наказ, враховуючи положення вищезгаданого Закону України від 17.02.04 року №1497-ІУ «Про внесення змін до Закону України «Про перелік об'єктів права державної власності, що не підлягають приватизації», суд при вирішені цього спору виходить з того, що:
все майно та майнові права позивача перебувають у податковій заставі з 01.06.03 року, термін дії якої -до 10.07.08 року;
на час виникнення податкової застави Закон України №1497-ІУ ще не існував, а значить не міг бути застосованим до цих правовідносин;
позивач при вирішенні цього спору не надав до суду переліку власного майна, яке НЕ перебуває у податковій заставі.
У даному випадку суд має на увазі те, що, згідно вищезгаданому наказу, загальна вартість майна позивача становить 1.348.360.722,85 грн. (1.263.198.853,34 грн. + 85.161.869,51 грн.), - при цьому у податковій заставі перебуває 13706 найменувань одиниць цього майна загальною вартістю 896.823.605,43 грн., - звідси, різниця у вартості становить 451.537.117,42 грн., але перелік цього майна до суду не надано.
Представники відповідача у судовому засіданні пояснили, що ДП «РА»належним чином не обґрунтувало свій запит.
Так, підприємство, звертаючись до ДПІ з запитом від 11.07.07 року за вих. №6/323, - ані вищезгаданого наказу, ані переліку майна, яке перебуває та не перебуває у податковій заставі, -до ДПІ НЕ надало.
Сума його податкового боргу на день звернення «становила 448 млн. грн.»(документальні докази у цій частині до суду не надано), а сума вартості майна, яке перебуває у податковій заставі, становить 896823605,43 грн., - тобто практично у два рази перевищує суму податкового боргу.
Але, як стверджує відповідач, сума податкового боргу позивачем вказана невірно, оскільки згідно акту взаємозвірки, підписаному обома сторонами, за станом на 22.10.07 року вона не тільки не зменшилася, - а зросла на 55.929.206,82 грн. та становить 503.929.206,82 грн., а тому твердження ДПІ, викладені у спірному приписі, щодо невжиття позивачем заходів до виконання розпорядження Кабінету Міністрів України від 15.11.06 року №565-р та підпункту 1.2 п.1 спільного наказу Мінвуглепрому та Державної податкової адміністрації України від 27.02.07 року №106/54 «Про заходи щодо мобілізації надходжень до Державного бюджету у 2007 році та погашення податкового боргу підприємств, що належать до сфери управління Мінвуглепрому», - знайшли своє документальне підтвердження.
Суд погоджується з цим доводом відповідача.
Крім того, він приймає до уваги те, що позивач просить визнати нечинним та скасувати спірний припис, яким йому відмовлено у виведенні з податкової застави частки майна, яка перевищує двократну суму податкового боргу, але документально не довів, що сума вартості його майна, яке перебуває у податковій заставі, у два та більше разів перевищує двократну суму податкового боргу.
Позивач у позовній заяві не посилається на вищезгаданий наказ Мінвуглепрому України; він не оспорює законність та обґрунтованість перебування його рухомого та нерухомого майна у податковій заставі, - а лише просить визнати законними його вимоги до ДПІ -про застосування правила підпункту 8.9.1 п. 8.9 ст. 8 ЗУ №2181-ІІІ.
3.Як вбачається з матеріалів справи, позивач, звертаючись до ДПІ, послався на норму, викладену у підпункті 8.9.1 п. 8.9 ст. 8 ЗУ №2181-ІІІ, згідно якій за запитом платника податків, що має податковий борг, податковий орган може видати письмове повідомлення про звільнення окремих видів активів такого платника податків з-під податкової застави, якщо такий податковий орган визначає, що звичайна вартість інших активів, які залишаються у податковій заставі, більше суми податкового боргу, забезпеченого такою податковою заставою, у два чи більше разів, з урахуванням сум будь-яких інших прав дійсних вимог до активів такого платника податків, які мають пріоритет над таким правом податкової застави.
Ця норма ЗУ №2181-ІІІ не визнана неконституційною або нечинною.
Як видно з наданих позивачем до матеріалів справи документальних доказів, сума вартості майна, що перебуває у податковій заставі, становить 896.823.605,43 грн.; документально доведена сума податкового боргу становить 503.929.206,82 грн., - тобто двократна його сума становить 1.007.858.413,64 грн.
З урахуванням викладеного правомірно дійти висновку, що сума вартості майна позивача, яке перебуває у податковій заставі, НЕ перевищує у два і більше разів суму податкового боргу.
Інше по цій справі позивачем не доведено.
З огляду на викладене норма підпункту 8.9.1 п. 8.9 ст. 8 Закону України №2181-ІІІ у даному випадку не може бути застосована, - а значить відмова ДПІ у задоволенні спірного запиту позивача є правомірною.
Таким чином, відповідач, будучи суб'єктом владних повноважень, який заперечує проти прозову, виконав вимоги частини 2 ст. 71 КАСУ, - тобто довів законність та обґрунтованість своїх дій та рішень.
В той же час позивач не довів законність та обґрунтованість своїх позовних вимог, а тому вони не підлягають задоволенню.
Відповідно до частини 2 ст. 94 КАСУ судові витрати покладаються на позивача.
На підставі викладеного, п. 8.1 ст.8, підпункту 8.9.1 п. 8.9 ст. 9 Закону України від 21.12.2000 року №2181-ІІІ «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», керуючись ст.ст. 69-71, 79, 94,150 та 165 КАС України, суд
1.У задоволенні позову відмовити.
2.Судові витрати покласти на позивача.
Відповідно до частини 4 ст. 167 КАС України за згодою представників сторін у судовому засіданні 22.10.2007 року оголошено тільки вступну та резолютивну частини постанови.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо такої заяви не буде подано.
Про апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції спочатку подається заява. Обґрунтування мотивів оскарження і вимоги до суду апеляційної інстанції викладаються в апеляційній скарзі.
Заява про апеляційне оскарження та апеляційна скарга подаються до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Заява про апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складення в повному обсязі. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.
Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.
Постанову у повному обсязі складено та підписано 24.10.2007 року.
Суддя А.П.Середа