Автономна Республіка Крим, 95000, м.Сімферополь, вул. К.Маркса, 18, к. 321
Іменем України
22.09.2006
Справа №2-17/11596-2006
За позовом ТОВ “Центр ріелтерських технологій», м. СімферопольДо відповідача Державного підприємства “Кримське республіканське протизсувне управління», м. Сімферополь
про визнання недійсним одностороннього правочину - відмови від господарського договору та про визнання факту існування правовідносин по договору
Суддя В.І. Гайворонський
Від позивача - Шеховцова С.І., адвокат, дов. від 10.07.2006 року б/н
Від відповідача - Лехіна Л.В., ю/к, дов. № 44 від 17.01.2006 року
Сутність спору: Позивач звернувся до Господарського суду АР Крим з позовом, та просить визнати недійсним односторонній правочин, вчинений відповідачем - відмову від договору № 261 від 07.06.2004 року, та просить визнати між позивачем і відповідачем факт існування правовідносин за договором № 261 від 07.06.2004 року користування берегоукріплювальними, протизсувними пляжними спорудами. Позов обґрунтовується тим, що відповідач листом від 13.03.2005 року № 537 повідомив позивача про розірвання договору № 261-Ф від 07.06.2004 року про фінансування відновлювальних робіт та про автоматичне розірвання у зв'язку з цим договору № 261 від 07.06.2004 року користування берегоукріплювальними протизсувними пляжними спорудами. Позивач вважає, що така відмова не відповідає умовам договору № 261 від 07.06.2004 року та діючому законодавству.
Відповідач у відзиву позов не визнав і указав, що пунктом 3.5 Договору № 261-Ф передбачено, що розірвання договору № 261-Ф тягне за собою автоматичне розірвання договору користування берегозміцнюючими, протизсувними та пляжними спорудами (а саме договір № 261 від 07.06.2004 року).
Позивач заявив про відмову від відшкодування судових витрат, та просить судові витрати не стягувати.
По справі була проголошена вступна та резолютивна частини.
Розглянувши матеріали справи, суд, -
Згідно договору користування берегоукріплюючими, протизсувними та пляжними спорудами від 07.06.2004 року № 261 відповідач, що іменується “Управління» передає позивачу, що іменується “Користувач», берегоукріплюючі споруди санаторію ім. П. Тольятті, м. Ялта, ділянку від сходів між бунами №1 та № 2 до буни № 4 турбази “Кічкіне», протягом 88 м (згідно додатку № 2). (п. 2.1). для здійснення Користувачем статутної діяльності. (п. 2.4).
Згідно договору № 261-Ф від 07.06.2004 року позивач, іменуємий “товариство» передає відповідачу, іменуємому “управління» кошти на відновлення та капітальний ремонт берегоукріплюючих та протизсувних будівель, які знаходяться на балансі Управління. (п. 2.1).
Розділом 3.2 договору № 261 визначені обов'язки користувача, у тому числі обов'язок нести витрати, пов'язані з користуванням майном, виконання поточного ремонту, обов'язок застрахувати майно, укласти договір оренди земельної ділянки, зайнятої майном.
Згідно п. 5.3 вищезазначеного договору у разі порушення Користувачем обов'язків, визначених розділом 3.2 договору, відповідач має право покласти на позивача штраф у розмірі 1000 грн. за кожний невиконаний пункт розділу 3.2. договору.
Згідно п. 7.3 вказаний договір може бути розірваний за згодою сторін.
Пунктом 7.4 вказаного договору передбачене право відповідача в односторонньому порядку розірвати договір у випадку невиконання користувачем будь-якого з пунктів розділу 3.2 договору, а також будь-якого підпункту з п. 2.4. В такому разі ДП “Кримське республіканське протизсувне управління» за 3 тижні письмово повідомляє Користувача про намір розірвати договір; і саме по закінченні цього терміну договір вважається розірваним.
П. 2.4 договору № 261 визначає обов'язок відповідача передати позивачу зазначене в п. 2.1 майно для здійснення статутної діяльності., п. 2.4 не містить жодного підпункту.
Інших підстав для вчинення відповідачем одностороннього правочину - розірвання договору, у тому числі і підстав, пов'язаних з виконанням чи невиконанням сторонами обов'язків за іншими договорами, які були укладені - договір № 261 не містить.
13.03.2006 року відповідач надіслав на адресу ТОВ позивача лист № 537, яким повідомив про розірвання договору № 261-Ф від 07.06.2004 року., та про автоматичне розірвання, у зв'язку з цим договору № 261 від 07.06.2004 року користування берегоукріплювальними, протизсувними та пляжними спорудами після трьох тижнів з моменту направлення даного повідомлення.
З викладеного вбачається, що відповідач розриває договір № 261, посилаючись на підстави, передбачені іншим договором № 261-Ф.
Однак, договір № 261 є окремим, самостійним договором, що регулює права та обов'язки сторін, які випливають саме з цього договору. Цим договором врегульовані і відповідальність сторін за порушення зобов'язань за договором, а також умови та порядок розірвання договору.
Так, розділом 7 договору № 261 врегульовані підстави розірвання договору, а п. 7.4 зазначені виключні підстави, за яких відповідач має право в односторонньому порядку розірвати договір. Розділ 7 договору № 261 не містить жодних відсилок до іншого договору, у тому числі і до договору № 261-Ф в частині підстав розірвання договору користування берегоукріплювальними, протизсувними пляжними спорудами № 261 від 07.06.2004 року.
Згідно ч.3 ст. 651 ЦК України одностороння відмова від договору допускається лише тільки у тому випадку, якщо він передбачений договором або Законом, що у даному випадку відсутнє.
Згідно ст. 202 ЦК України дія, направлена на припинення громадянських прав та обов'язків є правочином.
Згідно ч.1 ст. 203 ЦК України зміст правочину не може протиречити актом цивільного законодавства. Однак, у даному випадку указана норма порушується, оскільки дії відповідача спрямовані на припинення договору в односторонньому порядку не відповідають ч.3 ст. 651 ЦК Україна, що згідно ст. 215 ЦК України є підставою для визнання правочину недійсним.
Згідно ч. 3 ст. 203 ЦК України відмова сторони від договору є одностороннім правочином.
Указаний правочин відповідачем не оспорюється, підтверджується його відзивом, а також листами від 13.03.2006 року вих. № 537 та від 24.03.2006 року № 651.
При викладених обставинах позов в частині визнання недійсним одностороннього правочину - відмови відповідача від договору № 261 від 07.06.2004 року - підлягає задоволенню.
Щодо визнання факту існування між позивачем та відповідачем правовідносин за договором № 261 від 07.06.2004 року користування берегоукріплювальними, протизсувними пляжними спорудами., то ця вимога задоволенню не підлягає з наступних підстав:
Такий спосіб захисту порушеного права, як встановлення факту не передбачений статтею 16 ЦК України та діючим законодавством, стосовно спірних правовідносин. Тобто захист порушеного права можливий не будь-яким способом, а тільки тим, який передбачений законодавством у даному випадку.
Згідно ст.ст. 6, 19 Конституції України суди діють на підставі, в межах та способом, передбачених законодавством.
Оскільки немає підстав задовольнити вимоги в указаній частині, а згідно ст. 124 Конституції України спір повинен бути розглянутий по суті, у задоволені позовних вимог в частині визнання факту існування між позивачем та відповідачем правовідносин за договором № 261 від 07.06.2004 року користування берегоукріплювальними, протизсувними пляжними спорудами, належить відмовити.
Позивач відмовився від відшкодування судових витрат та просить судові витрати не стягувати, що є правом позивача.
Виходячи із закріпленого ст. 129 Конституції України принципу диспозитивності сторін суд не повинен розв'язувати питання, якщо зацікавлена сторона не бажає їх розглядання.
Згідно ст. 8 Конституції України вона має вищу юридичну силу та її норми являються нормами прямої дії.
Про необхідність дотримання принципу диспозитивності сторін також указується в постанові Верховного Суду України від 20.05.2002 року № 02/132. (справа № Д12/12), а в постанові Пленуму Верховного суду України від 01.11.1996 року “Про застосування норм Конституції України при здійсненні правосуддя» вказується, що суди вправі застосовувати безпосередньо норми Конституції як норми прямої дії.
Таким чином, судові витрати відшкодуванню не підлягають.
На підставі викладеного, а також керуючись ст. ст. 82, 84, 85 ГПК України, суд -
Позов задовольнити частково.
Визнати недійсним односторонній правочин, вчинений ДП “Кримське республіканське протизсувне управління» - відмову від договору № 261 від 07.06.2004 року користування берегоукріплювальними, протизсувними пляжними спорудами, викладений в листі № 573 від 13.03.2006 року.
В іншій частині в позові відмовити.
Суддя Господарського суду
Автономної Республіки Крим Гайворонський В.І.