ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД Луганської області 91016, м.Луганськ пл.Героїв ВВВ 3а тел.55-17-32
ХОЗЯЙСТВЕННЫЙ СУД Луганской области91016, г.Луганск пл.Героев ВОВ 3а тел.55-17-32
Іменем України
23.10.07 Справа № 8/495ад.
Суддя господарського суду Луганської області Середа А.П., при секретарі судових засідань Качановській О.А.,
за участю прокурора (заявника) - Кострицької М.В.,- посвідчення №167 від 20.12.06 року;
від позивача - Коваленко В.О., - державний податковий інспектор, - довіреність №7 від 09.01.07 року;
від відповідача -Євсюкова І.С. - юрисконсульт, - довіреність №14-39д від 30.12.06року, -
розглянувши матеріали справи за позовом
Прокурора міста Свердловська Луганської області в інтересах держави в особі Державної податкової інспекції у місті Свердловську Луганської області, -
до Державного підприємства «Свердловантрацит», місто Свердловськ Луганської області, -
про стягнення штрафних санкцій у сумі 1441 грн. 04 коп., -
встановив:
суть спору: прокурором в інтересах позивача заявлено вимогу про стягнення з відособленого підрозділу «Управління житлово-комунального господарства та теплопостачання»Державного підприємства «Свердловантрацит»штрафних санкцій у сумі 1441 грн. 04 коп.
Відповідно до ст. 111 Кодексу адміністративного судочинства України (далі -КАСУ) попереднє судове засідання призначене та фактично відбулося 04.09.07 року; за участю прокурора та представників сторін.
У судовому засіданні, яке відбулося 25.09.07 року, представник позивача звернувся до суду з клопотанням, в якому просив здійснити заміну неналежного відповідача в особі Відособленого підрозділу «Управління житлово-комунального господарства та теплопостачання»Державного підприємства «Свердловантрацит», оскільки воно не має статусу юридичної особи, - на належного відповідача в особі Державного підприємства «Свердловантрацит», м. Свердловськ Луганської області, - яке має такий статус (що підтверджується матеріалами справи: свідоцтвом про державну реєстрацію від 24.04.03 року, виданим виконавчим комітетом Свердловської міської ради Луганської області, реєстраційний запис №04051610Ю0010515; довідкою Головного управління статистики у місті Свердловську №168 від 03.04.06 року; Статутом підприємства).
Прокурор не заперечив проти задоволення цього клопотання.
Ухвалою суду від 25.09.07 року судом здійснено заміну неналежного відповідача в особі Відособленого підрозділу «Управління житлово-комунального господарства та теплопостачання»Державного підприємства «Свердловантрацит»- на належного відповідача в особі Державного підприємства «Свердловантрацит».
На підставі ст. 150 КАСУ розгляд справи було відкладено з 25 вересня до 09 жовтня 2007 року у зв'язку з заміною відповідача та неявкою представника неналежного відповідача до судового засідання.
Розгляд справи також було відкладено з 09 жовтня до 23 жовтня 2007 року -у зв'язку з неявкою представника відповідача.
У судовому засіданні, яке відбулося 23.10.07 року, прокурором та представниками сторін заявлено клопотання про відмову від здійснення фіксації судового процесу технічними засобами, яке не суперечить вимогам ст.41 та п. 2-1 розділу УІІ «Прикінцеві та перехідні положення»КАСУ, а тому його задоволено судом.
В судовому засіданні прокурор та представник позивача позов підтримали.
Відповідач позов не визнав; про це також зазначено у його відзиві на позов (вих. №700 від 03.09.07 року та вих. №б/н від 23.10.07 року), з посиланням на те, що застосовані до відповідача штрафні санкції не є податковим зобов'язанням, - всупереч тому, що стверджують прокурор та позивач. Застосована штрафна санкція є адміністративно-господарським штрафом, порядок накладення та строки стягнення якого врегульовано Господарським кодексом України. Термін позовної давності для стягнення цього штрафу скінчився, оскільки рішення про його застосування було прийнято ще 03.10.03 року.
І.Заслухавши представників сторін, дослідивши обставини справи та додатково надані матеріали, суд дійшов наступного.
І.1.В період з 15 вересня по 01 жовтня 2003 року фахівцями Державної податкової інспекції у місті Свердловську Луганської області (далі -ДПІ, - позивач) здійснено комплексну планову документальну перевірку дотримання вимог податкового законодавства Управлінням житлово-комунального господарства і теплопостачання Відкритого акціонерного товариства Державна холдингова компанія «Свердловантрацит»(правонаступником останнього є Державне підприємство «Свердловантрацит», - пункт 3.2 Статуту), ідентифікаційний код 26262387, за період з 01.07.2002 року по 31.05.2003 року, - за результатами якої 01.10.03 року складено одноіменний акт №447-23-1-108-26262387/10455, - згідно якому (пункт 2.18) встановлено, що:
а)підприємство не дотримується ліміту залишку готівки у касі у розмірі 170 грн., встановленого Свердловським відділенням Промінвестбанку на 2002 рік.
Так, 10.07.02 року сума залишку готівки у касі на кінець дня склала 825,04 грн., тобто перевищення становить 655,04 грн. (кошти отримано з банку на підставі чеку №102474 від 08.07.02 року у сумі 53329,29 грн. -на виплату заробітної плати);
б)підприємство припустилося факту нецільового використання грошових коштів у сумі 130,24 грн. (кошти отримано з банку на підставі чеку №101915 від 13.08.02 року у сумі 1181,0 грн., з яких 1000,00 грн. -на виплату заробітної плати, а 181,00 грн. -на господарські потреби; з цієї суми в якості заробітної плати виплачено 1130,24 грн., , - тобто сума нецільового використання отриманих коштів склала 130,24 грн.).
Як вбачається з примірника акту, доданого до матеріалів справи, з ним ознайомлені директор та головний бухгалтер підприємства, які підписали його без заяв та застережень, а також отримали примірник акту.
03.10.03 року ДПІ у місті Свердловську на підставі вищезгаданого акту перевірки винесла податкове повідомлення-рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій №0000562343/0, згідно якому:
за порушення
пунктів 13 та 14 ст. 2 постанови правління Національного Банку України від 19.02.01 року №72 «Про порядок ведення касових операцій в національній валюті в Україні»(далі -Порядок №72; був чинним на час проведення перевірки та винесення спірного податкового повідомлення-рішення),
на підставі
підпункту «б»підпункту 4.2.2 п. 4.2 ст. 4 Закону України від 21.12.2000 року №2181-ІІІ «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами (далі -ЗУ №2181-ІІІ) та абзаців 2 та 7 ст. 1 Указу Президента України від 12.06.1995 року №436 «Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки»(із змінами та доповненнями)
застосовано
штрафні (фінансові) санкції у сумі 1441,04 грн., -
які підлягають сплаті до бюджету у 10-денний термін - відповідно до підпункту 5.3.1 п. 5.3 ст. 5 Закону України №2181-ІІІ.
Як вбачається з матеріалів справи, це рішення отримано відповідальною особою відповідача особисто, під розпис; відповідачем не оскаржено та не оспорено.
Відповідач не згоден з цим рішенням і просить відмовити у задоволенні позовних вимог.
ІІ.Заслухавши прокурора та представників сторін, проаналізувавши та оцінивши наявні у справі докази, суд дійшов висновку про те, що позов підлягає задоволенню з таких підстав.
1.Право Державної податкової служби України в особі ДПІ у м. Свердловську на здійснення перевірок стану додержання суб'єктами підприємницької діяльності вимог Порядку №72 передбачено:
пунктом 2 ст. 11 Закону України від 04.12.1990 року №509-ХІІ «Про державну податкову службу в Україні»(далі -ЗУ №509-ХІІ);
статтею 3 Указу Президента України від 12.06.1995 року №436/95 «Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки»(далі -Указ №436/95);
статтею 5 Порядку №72.
Право ДПІ на прийняття спірного податкового повідомлення-рішення передбачено:
пунктом 11 ст. 10 Закону України №509-ХІІ;
ст. 3 Указу №436/95;
абзац 2 підпункту 5.3.1 п. 5.3 ст. 5 Порядку №72.
Отже, ДПІ у місті Свердловську при проведенні перевірки та прийнятті спірного податкового рішення діяла у повній відповідності до чинного законодавства.
2.Матеріалами справи доведено, що відповідач припустився порушення вимог абзацу 1 пункту 2.8 ст. 2 Порядку №72, яким визначено, що ліміт каси встановлюється підприємством, яке має рахунки в установах банків і здійснює операції з готівкою. Таке підприємство може зберігати у своїй касі готівку на кінець дня в межах затвердженого ліміту.
Підприємства зобов'язані здавати готівкову виручку понад установлений ліміт каси у порядку і строки, визначені установою банку для зарахування на їх поточні рахунки (абзац 1 пункту 2.9 ст. 2 Порядку №72).
Відповідальність за дотримання порядку ведення операцій з готівкою покладається на підприємців та керівників підприємств (абзац 1 підпункту 5.3.1 п. 5.3 ст. 5 Порядку №72).
Відповідач не надав до суду доказів правомірності як перевищення ним встановленого ліміту готівки у касі, так і витрачання готівкових коштів на цілі, не передбачені при їх отриманні.
3.Що стосується вимоги ДПІ, викладеної у спірному податковому рішенні про сплату штрафних (фінансових) санкцій до бюджету, то суд погоджується з цим, виходячи з наступного.
У частині 4 статті 1 Указу №436/95 сказано, що передбачені цією статтею штрафи у повному обсязі стягуються до державного бюджету в порядку, встановленому законодавством.
4.Оцінюючи доводи відповідача щодо того, що у даному випадку треба застосувати правило ст. 250 Господарського кодексу України (далі -ГКУ), а також термін позовної давності, суд дійшов наступного.
4.1.Станом на час проведення спірної перевірки та винесення податкового повідомлення-рішення №0000562343/0 від 03.10.03 року, ГКУ ще не набрав чинності ( з 01.01.04 року).
Як сказано у пункті 5 розділу ІХ «Прикінцеві положення»ГКУ, положення Господарського кодексу України щодо відповідальності за порушення правил здійснення господарської діяльності, а також за порушення господарських зобов'язань застосовуються у разі, якщо ці порушення були вчинені після набрання чинності зазначеними положеннями, крім випадків, коли за порушення господарських зобов'язань була встановлена інша відповідальність договором, укладеним до зазначеного в пункті 1 цього розділу строку.
Положення Господарського кодексу України щодо відповідальності за порушення, зазначені в абзаці першому цього пункту, вчинені до набрання чинності відповідними положеннями цього Кодексу стосовно відповідальності учасників господарських відносин, застосовуються у разі якщо вони пом'якшують відповідальність за вказані порушення.
Суд вважає, що норми статей 238, 241 та 250 ГКУ не пом'якшують відповідальність суб'єктів господарювання в частині відповідальності за порушення ліміту готівки у касі підприємства, установи чи організації.
4.2.Термін позовної давності, встановлений цивільним законодавством, при вирішенні цього спору не може бути застосований.
Так, згідно як статті 2 Цивільного кодексу УРСР, який був чинним на час виявлення порушення, так і статті 1 Цивільного кодексу України (далі -ЦУКУ), який набрав чинності з 01.01.04 року, до майнових відносин, заснованих на адміністративному або іншому владному підпорядкуванні однієї сторони другій стороні, а також до податкових, бюджетних відносин цивільне законодавство не застосовується, якщо інше не встановлено законом.
У даному випадку правовідносини між сторонами засновані саме підпорядкуванні, про яке йдеться у ст. 1 ЦКУ.
У частині 4 статті 1 Указу №436/95 сказано, що передбачені цією статтею штрафи у повному обсязі стягуються до державного бюджету в порядку, встановленому законодавством.
Чинним законодавством не встановлено іншого порядку стягнення до бюджету коштів, ніж той, що передбачений Законом України від 21.12.2000 року №2181-ІІІ.
Як сказано у його преамбулі, цей Закон є спеціальним законом з питань оподаткування, який установлює порядок погашення зобов'язань юридичних або фізичних осіб перед бюджетами та державними цільовими фондами з податків і зборів (обов'язкових платежів), включаючи збір на обов'язкове державне пенсійне страхування та внески на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, нарахування і сплати пені та штрафних санкцій, що застосовуються до платників податків контролюючими органами, у тому числі за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності, та визначає процедуру оскарження дій органів стягнення.
Спосіб стягнення боргу у судовому порядку встановлено один -шляхом звернення стягнення на активи.
Активи платника податків можуть бути примусово стягнені в рахунок погашення його податкового боргу виключно за рішенням суду. В інших випадках платники податків самостійно визначають черговість та форми задоволення претензій кредиторів за рахунок активів, вільних від заставних зобов'язань забезпечення боргу. У разі, якщо такого платника податків визнано банкрутом, черговість задоволення претензій кредиторів визначається законодавством про банкрутство (підпункт 3.1.1 пункту 3.1 статті 3 ЗУ №2181-ІІІ).
Закон №2181-ІІІ не встановлює терміну давності для стягнення у судовому порядку сум податкового боргу, штрафних санкцій та пені.
Згідно підпункту 15.2.1п. 15.2 ст. 15 цього Закону, у разі коли податкове зобов'язання було нараховане податковим органом до закінчення строку давності, визначеного у пункті 15.1 цієї статті, податковий борг, що виник у зв'язку з відмовою у самостійному погашенні податкового зобов'язання, може бути стягнутий протягом наступних 1095 календарних днів від дня узгодження податкового зобов'язання. Якщо платіж стягується за рішенням суду, строки стягнення встановлюються до повного погашення такого платежу або до визнання боргу безнадійним.
У даному випадку ДПІ не визначає зобов'язання відповідача сплатити суму штрафних (фінансових) санкцій, оскільки вони нею визначені ще 03.10.03 року, а ставить питання про їх стягнення у судовому порядку.
Отже, з урахуванням вищевикладеного, у суду відсутні правові підстави для застосування терміну позовної давності при вирішенні цього спору.
Таким чином, прокурор та позивач, будучи суб'єктами владних повноважень, у порядку, встановленому чинним законодавством, довели законність та обґрунтованість дій та рішень ДПІ у м. Свердловську як під час проведення перевірки, так і при винесенні податкового рішення №0000562343/0 від 03.10.03 року.
Відповідач позовні вимоги не спростував.
За таких обставин позов підлягає задоволенню у повному обсязі.
Керуючись ч. 4 ст. 94 КАСУ, суд не стягує з відповідача судові витрати.
На підставі викладеного, ст.ст. 10, 11 Закону України «Про державну податкову службу в Україні»; ст.ст. 1 та 3 Указу Президента України від 12.06.1995 року №436/95 «Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки»; пунктів 13 та 14 ст. 2 постанови правління Національного Банку України від 19.02.01 року №72 «Про порядок ведення касових операцій в національній валюті в Україні»; ст. 3 та 15 Закону України від 21.12.2000 року №2181-ІІІ «Про порядок погашення зобов»язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», керуючись ст.ст. 94, 158-163, 167 КАС України, суд
1.Позов задовольнити у повному обсязі.
2.Стягнути з Державного підприємства «Свердловантрацит», ідентифікаційний код 32355669, яке знаходиться за адресою: місто Свердловськ, вул. Енгельса, 1 Луганської області, - на користь Державного бюджету України штрафні (фінансові) санкції у сумі 1441 (одна тисяча чотириста сорок одна) грн. 04 коп.
Відповідно до частини 4 ст. 167 КАС України у судовому засіданні 23.10.07 року за згодою прокурора та представників сторін оголошено лише вступну та резолютивну частини постанови.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо такої заяви не буде подано.
Про апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції спочатку подається заява. Обґрунтування мотивів оскарження і вимоги до суду апеляційної інстанції викладаються в апеляційній скарзі.
Заява про апеляційне оскарження та апеляційна скарга подаються до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Заява про апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складення в повному обсязі. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.
Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.
Постанову у повному обсязі складено та підписано 25.10.2007 року.
Суддя А.П.Середа