16 квітня 2008 р. Справа № 17/178
За позовом Українського товариства сліпих (УТОС), м. Київ (позивач 1)
За позовом Хустського учбово-виробничого підприємства УТОС, м. Хуст (позивач 2)
До відповідача 1 Виконавчого комітету Хустської міської ради, м. Хуст
До відповідача 2 Хустської міської ради, м. Хуст
До третьої особи на стороні відповідачів без самостійних вимог на предмет спору Греко-католицької громади церкви Св. Петра і Павла міста Хуст
Суддя Л. С. Журавчак
Секретар Н. Л. Медвідь
За участю представників:
Від позивача 1-
Від позивача 2-Кекерчин В.Ю., директор; Батрин В.В., представник по дов. від 26.06.07р. № 20
Від відповідача 1 -Гуменюк Н.О., представник по дов. від 19.11.07р. № 1628/02-17
Від відповідача 2 - Гуменюк Н.О., представник по дов. від 19.11.07р. № 1628/02-17
Від ІІІ-ї особи на стороні відповідачів -Цебрик Л.В., представник по дов. від 20.07.07р.
СУТЬ СПОРУ: про визнання протиправними та скасування рішення виконкому Хустської міської ради від 20.10.1999р. № 474, рішень Хустської міської ради від 11.02.2000р. № 306, від 18.08.2000р. № 421 та визнання недійсним і скасування Державного акту на право постійного користування землею серії 1-ЗК № 000143
Позивачі підтримали позовні вимоги з підстав, зазначених в позовній заяві, і заявили клопотання про поновлення пропущеного з поважних причин строку на оскарження рішень суб'єктів владних повноважень.
Відповідачі проти позову заперечили з огляду на наступне.
21.06.1979р. виконкомом Хустської міської ради було прийнято рішення № 210 про безкоштовну передачу з балансу Хустського ЕКОЗ на баланс Українського товариства сліпих нежилих приміщень по вул. Леніна, 48 (зараз Волошина, 48). Таким чином, УТОСу було передано на баланс об'єкти комунальної власності.
Представництво ФДМУ в м. Хуст 18.10.1999р. направило листом Хустському міському голові свої пропозиції щодо спірного об'єкту.
20.10.1999р. міськвиконком своїм рішенням № 474 скасував рішення № 210 від 21.06.1979р. як таке, що не було виконано, розпорядився поновити на балансі Хустської міської ради вказані приміщення і прийняти дані приміщення щодо подальшого управління представництвом ФДМУ в м. Хуст.
13.10.1999р. до прийняття оскаржуваного рішення № 474 від 20.10.1999р. до Хустської міської ради звернулася Хустська філія Мукачівського УВП «УТОС» з проханням про відновлення рішення та про безкоштовне постійне користування даним приміщенням. Це свідчить про те, що філія визнавала власником приміщень Хустську міську раду, а також про те, що спірні приміщення справді не використовувалися філією. Крім того, підтвердженням факту, що спірні приміщення не перебували у власності філії свідчить її лист від 01.12.1999р. № 1176/12-16, яким філія просить надати приміщення у повне господарське відання з виділенням земельної ділянки для відновлення виробничої діяльності.
На підставі зазначеного листа був укладений безстроковий договір оренди нежитлового приміщення № 2 від 01.04.2000р. між представництвом ФДМУ в м. Хуст та Хустською філією Мукачівського УВП «УТОС». З метою обслуговування приміщень на сесії Хустської міської ради було прийняте рішення № 317 від 09.06.2000р. про закріплення у постійне користування земельної ділянки площею 0,13 га для обслуговування виробничих приміщень за Хустською філією Мукачівського УВП «УТОС». Державний акт на земельну ділянку так і не був виготовлений з вини філії.
Рішенням сесії Хустської міської ради № 306 від 11.02.2000 року греко-католицькій громаді була надана у постійне користування земельна ділянка площею 0,12 га.
На підставі зазначеного рішення греко-католицькою громадою відповідно до норм земельного законодавства був виготовлений державний акт на право постійного користування землею. Згодом нежитлові приміщення площею 160,2 кв. м по вул. Волошина, 48 були передані в оренду греко-католицькій громаді на підставі договору оренди № 102 від 20.10.1999р.
Таким чином, вимоги позивача є безпідставними та необґрунтованими.
Крім того, позивачем пропущений річний строк, встановлений ст. 99 Кодексу адміністративного судочинства України для звернення до адміністративного суду. В позовній заяві не наведені обставини та час, коли позивачам стало відомо про оскаржувані рішення.
Про оскаржуване рішення виконавчого комітету № 474 від 20.10.1999р. «Про взяття на баланс міської ради не житлових приміщень» позивачу було відомо ще в 1999р., оскільки він звертався з листом № 15-7/84 від 11.11.1999р. до Закарпатської обласної державної адміністрації з проханням про вирішення цього питання щодо нежитлових приміщень. Крім того, начальником управління майном облдержадміністрації Станко Ю.Ю. проводилась перевірка з виїздом на місце з приводу правомірності прийняття рішення № 474 виконавчим комітетом Хустської міської ради. При перевірці було встановлено, що в Хустської філії Мукачівського УВП «УТОС» відсутні будь-які документи, що підтверджують право власності. Окрім того, 01 грудня 1999р. Хустська філія Мукачівського УВП «УТОС» зверталась з листом № 1179/02-16, в якому просила передати з балансу міської ради на баланс УТОС спірні приміщення.
Про оскаржуване рішення сесії Хустської міської ради № 306 від 11 лютого 2000 року «Про надання у постійне користування земельної ділянки для будівництва культової споруди греко-католицькій громаді «Петра і Павла» директор Хустського учбово-виробничого підприємства УТОС Кекерчин В.Ю. знав ще в 2000 році, оскільки був присутній 11.02.2000р. на засіданні сесії Хустської міської ради, на якій приймалося згадане рішення. Це підтверджено протоколом № 14 І-го засідання ХІХ сесії І скликання від 11.02.2000р., згідно з яким Кекерчин В.Ю. звертався з вимогою залишення земельної ділянки за УТОС.
Відповідно до ст. 100 Кодексу адміністративного судочинства України пропущення строку звернення до адміністративного суду є підставою для відмови у задоволенні позову за умови, якщо на цьому наполягає одна із сторін, в зв'язку з чим в позові належить відмовити.
Третя особа на стороні відповідача Хустська греко-католицька громада церкви святих Петра і Павла просить в позові відмовити в частині, що стосується оскарження рішень, а в іншій частині позову -закрити провадження у справі.
Вважає, що у позивачів відсутні докази фактичної передачі їм та використання спірної будівлі (акти приймання-передачі) від Хустського експериментального каменеобробного заводу. Право на спірну будівлю у позивачів не виникло.
Лише 01.04.2000р. за договором оренди нежилого приміщення № 2, укладеним з Представництвом ФДМУ, у Хустської філії Мукачівського УВП «УТОС» виникло право користування неспірними приміщеннями.
Вважає, що позивачами пропущено строк позовної давності для оскарження рішень, що є підставою для відмови у позові, і просить суд застосувати позовну давність.
Щодо визнання недійсним та скасування Державного акта на право постійного користування землею серії І-ЗК № 000143 від 17.10.2000р., то провадження у справі в цій частині належить закрити на підставі п. 1 ч. 1 ст. 157 Кодексу адміністративного судочинства України, оскільки цю вимогу не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства.
Позивачі, ознайомившись з запереченнями інших учасників процесу щодо поновлення строку звернення до суду, відкликали свою вимогу про поновлення цього строку (письмова заява від 05.10.07р.).
Наголошують на тому, що право користування приміщенням та земельною ділянкою було порушено в липні 2007р., коли певними особами на замовлення релігійної громади було розпочато роботи з руйнування складського приміщення, яким користувалося Хустське учбово-виробниче підприємство УТОС, тоді ж позивачі і звернулися до суду з даним позовом.
Вважають, що УП УТОС та Хустська філія УТОС вчиняли дії, направлені на усунення порушень їх прав, про що свідчать письмові докази у справі.
Це звернення від 12 жовтня 1999 року директора Хустської філії УТОС до Хустського міського голови про скасування незаконних рішень Хустської міської ради, звернення Голови ЦП ЦТОС Більчича В.М. до голови Закарпатської облдержадміністрації від 11 листопада 1999 року, звернення членів УТОС до прокурора м. Хуст. Органи місцевого самоврядування наділені повноваженнями скасовувати незаконні рішення як ради так і її виконавчого органу (ст. 59 «Про місцеве самоврядування в Україні»), прокурор наділений правом внесення протесту на незаконне рішення, місцева державна адміністрація забезпечує розгляд звернень громадян та їх об'єднань, контролює стан цієї роботи в органах місцевого самоврядування (п. 3 ч. 1 ст. 35 Закону України «Про місцеві державні адміністрації»).
До цього часу заяви та скарги не розглянуті, заявники про вирішення питання не повідомлені.
Оскільки релігійною громадою до липня 2007р. права УТОС не порушувалися, то позивачі у справі вважали, що їх заяви з приводу скасування незаконних рішень вирішуються позитивно, та не мали підстав звертатися до суду.
Частиною 4 ст. 99 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, якщо законом встановлена можливість досудового порядку вирішення спору і позивач скористався цим порядком, то обчислення строку звернення до адміністративного суду починається з дня, коли позивач дізнався про рішення суб'єкта владних повноважень за результатами розгляду його скарги на рішення суб'єкта владних повноважень.
В судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини постанови, повний текст якої виготовлено і підписано 27.05.2008 року.
Рішенням Виконкому Хустської міської ради народних депутатів від 21.06.1979 р. № 210 «Про передачу з балансу на баланс нежилих приміщень» було передано безкоштовно з балансу Хустського ЕКОЗ на баланс Українського товариства сліпих нежилі приміщення по вул. Леніна (зараз Волошина), 48.
Рішенням Виконкому Хустської міської ради від 20.10.1999р. № 474 «Про взяття на баланс міської ради нежилих приміщень» вирішено скасувати рішення Хустського міськвиконкому від 21.06.1979 р. № 210 та взяти на баланс Хустської міської ради нежилі приміщення по вул. Волошина, 48, як об'єкт комунальної власності міста, а представництву ФДМУ в м. Хуст прийняти даний об'єкт до подальшого управління ним, шляхом здачі в оренду або приватизації, згідно з вимогами чинного законодавства.
11.02.2000р. на 14-й сесії 1 скликання Хустська міська рада вирішила надати у постійне користування земельну ділянку площею 0,12 га по вул. Волошина, 48 для будівництва та обслуговування культової споруди греко-католицькій громаді Петра і Павла та зобов'язала громаду оформити відведення земельної ділянки згідно з діючим законодавством, про що прийняла відповідне рішення від 11.02.2000р. № 306 «Про надання у постійне користування земельної ділянки для будівництва культової споруди греко-католицькій громаді Петра і Павла».
На підставі вказаного рішення Хустської міської ради третій особі на стороні відповідача без самостійних вимог на предмет спору - Греко-католицькій громаді Петра і Павла міста Хуст було видано Державний акт на право постійного користування землею серії I -ЗК № 000143 від 17.10.2000 р., зареєстрований в Книзі записів державних актів на право постійного користування землею за № 422.
На 21-й сесії 1 скликання Хустською міською радою прийнято рішення від 18.08.2000р. № 421 «Про передачу складського приміщення релігійній громаді по вул. Волошина, 48», згідно з яким греко-католицькій громаді церкви Св. Петра і Павла міста Хуст була надана допомога у вигляді безкоштовної передачі складського приміщення по вул. Волошина, 48 у м. Хуст, за умови передачі релігійною громадою частини будівельних матеріалів від складського приміщення Хустській філії УТОС для спорудження громадського туалету.
Позивач просить визнати протиправними вказані рішення міської ради та скасувати їх, а також скасувати Державний акт на право постійного користування землею серії I -ЗК № 000143 від 17.10.2000 р., зазначивши, що відповідач безпідставно та незаконно скасував рішення ради від 21.06.1979 р. № 210, згідно з яким Українському товариству сліпих були передані нежилі приміщення по вул. Леніна (Волошина), 48 та відповідну земельну ділянку, на якій розміщувалася частина цих приміщень, прийнявши незаконне рішення від 20.10.1999р. № 474. Наслідком прийняття цього незаконного рішення стали ще декілька прийнятих відповідачем безпідставних та незаконних рішень, згідно з якими земельна ділянка та нежилі приміщення за згаданою адресою були передані у постійне користування греко-католицькій громаді, у зв'язку з чим нею було виготовлено Державний акт на право постійного користування цією земельною ділянкою.
Оскаржуючи зазначені рішення міської ради, позивачі одночасно у позовній заяві просили відновити пропущений ними строк для звернення до суду за захистом своїх порушених прав, встановлений ст. 99 Кодексу адміністративного судочинства України.
Однак, під час розгляду справи по суті відкликали клопотання про поновлення строку для звернення до суду, виклавши свої обґрунтування таких дій в письмових поясненнях до заперечень щодо поновлення строку звернення до суду, що знаходяться в матеріалах справи.
Зауважують, що дізнались про їхнє порушене право, тобто право користування згаданими нежилими приміщеннями та земельною ділянкою тільки в липні 2007 р., коли релігійною громадою було розпочато роботи по руйнуванню складського приміщення, яким користувалось Хустське учбово-виробниче підприємство УТОС. Тобто, зазначають, що саме з липня 2007 р. розпочався перебіг строку звернення до суду за захистом їхніх прав, передбачений ст. 99 Кодексу адміністративного судочинства України.
Відповідно до ст. 99 Кодексу адміністративного судочинства України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод або інтересів особи встановлюється річний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналась або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Про оскаржуване рішення виконавчого комітету № 474 від 20.10.1999р. «Про взяття на баланс міської ради нежитлових приміщень» позивачам було відомо ще в 1999р., про що свідчить лист Хустської філії Мукачівського УВП «УТОС» від 01.12.1999р. № 1179/02-16. Крім того, з приводу правомірності прийняття рішення № 474 Хустським міськвиконкомом у листопаді 1999р. проводилася перевірка начальником управління майном облдержадміністрації з виїздом на місце, про що було відомо позивачам.
Про оскаржуване рішення сесії Хустської міської ради № 306 від 11 лютого 2000 року «Про надання у постійне користування земельної ділянки для будівництва культової споруди греко-католицькій громаді Петра і Павла» директор Хустського учбово-виробничого підприємства УТОС Кекерчин В. Ю. знав ще у 2000 році, оскільки був присутній 11.02.2000р. на засіданні сесії Хустської міської ради, на якій приймалося згадане рішення, що підтверджено протоколом сесії № 14 від 11.02.2000р.
Про оскаржуване рішення сесії Хустської міської ради № 421 від 18 серпня 2000 р. «Про передачу складського приміщення релігійній громаді по вул. А. Волошина, 48» позивачі могли взнати ще у 2001 році, коли на земельну ділянку були завезені фундаментні блоки та розпочато земляні роботи по будівництву культової споруди. Факт початку будівельних робіт в 2001 р. підтверджено листом ПБО «Тиса» (м. Хуст від 27.07.2007р. № 07-9), наданим суду третьою особою на стороні відповідачів.
З позовною заявою про скасування вказаних рішень позивачі звернулися до суду 09.07.2007р., тобто після спливу річного строку звернення до адміністративного суду, передбаченого ст. 99 Кодексу адміністративного судочинства України, який закінчився 01.09.2006р. після спливу річного строку з дня набрання чинності Кодексом адміністративного судочинства України.
Відповідно до ст. 100 Кодексу адміністративного судочинства України пропущення строку звернення до адміністративного суду є підставою для відмови у задоволенні адміністративного позову, якщо на цьому наполягає одна із сторін.
Відповідачі наполягають на відмові у позові в зв'язку з пропуском строку звернення до суду.
Позивачі відкликали своє клопотання про поновлення пропущеного строку звернення до суду.
Таким чином, адміністративний позов в частині оскарження рішень ради та виконавчого комітету задоволенню не підлягає з підстав пропущення строку звернення до адміністративного суду.
В частині визнання недійсним Державного акту на право постійного користування землею серії 1-ЗК № 000143 провадження у справі належить закрити з таких підстав.
Адміністративна справа або справа адміністративної юрисдикції за приписами п. 1 ч. 1 ст. 3 Кодексу адміністративного судочинства України - це переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією із сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
У випадку, якщо суб'єкт владних повноважень у спірних правовідносинах не здійснює вказані владні управлінські функції щодо іншого суб'єкта, який є учасником спору, то такий суб'єкт не знаходиться «при здійсненні управлінських функцій», та не має встановлених нормами Кодексу адміністративного судочинства України необхідних ознак суб'єкта владних повноважень, а відповідно такий спір не має ознак справи адміністративної юрисдикції і відповідно не повинен вирішуватись адміністративним судом.
За змістом ст. 104 Кодексу адміністративного судочинства України право звернення з адміністративним позовом має особа, яка вважає, що порушено її права, свободи чи інтереси у сфері публічно-правових відносин.
Отже, враховуючи те, що позивачі просять визнати недійсним і скасувати Державний акт на право постійного користування землею, то в цій частині позовних вимог спір за своїм змістом та з огляду на наведені норми КАС України є не адміністративним, а цивільно-правовим.
На підставі викладеного, керуючись п. 1 ч. 1 ст. 157, ст. ст. 99, 100, 160 -163, п. 6 Прикінцевих та перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України,
1. Відмовити в частині позовних вимог щодо визнання протиправними та скасування рішення виконкому Хустської міської ради від 20.10.1999р. № 474, рішень Хустської міської ради від 11.02.2000р. № 306 і від 18.08.2000р. № 421.
2. В частині позовних вимог щодо визнання недійсним та скасування Державного акту на право постійного користування землею серії 1-ЗК № 000143 провадження у справі закрити.
Постанова виготовлена в повному обсязі і підписана 27.05.2008р. і набирає чинності відповідно до ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена до Львівського апеляційного адміністративного суду.
Суддя Л. С. Журавчак