23.06.11р.Справа № 18/5005/7326/2011
За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія Платінум Універсал
Груп", м. Дніпропетровськ
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтер Груп Сервіс", м. Київ
про визнання недійсним договору
Суддя Петрова В.І.
Представники:
від позивача: ОСОБА_1 дов. від 01.06.11р.
від відповідача: ОСОБА_2 дов. від 14.06.11р.
Товариство з обмеженою відповідальністю "Компанія Платінум Універсал Груп" звернулося до господарського суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтер Груп Сервіс" про визнання недійсним договору №5-11-7 поставки товара від 01.03.11р., укладеного між сторонами.
Позовні вимоги обґрунтовує тим, що договір №5-11-7 поставки товара від 01.03.11р. не відповідає нормам чинного законодавства, оскільки в ньому відсутній строк дії договору.
Відповідач позов не визнає, зазначає, що договір укладено відповідно до вимог чинного законодавства України та в період його дії з 01.03.2011р. виконувався відповідачем належним чином, за договором поставки позивачу було поставлено товару на суму 1 944 047,76 грн.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши представників сторін, господарський суд -
встановив:
01.03.2011р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "Компанія Платінум Універсал Груп" (покупець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Інтер Груп Сервіс" (продавець) укладено договір №5-11-7 поставки товару, відповідно до якого продавець зобов"язався передати у власність покупцю товар в асортименті та кількості, встановлених цим договором, а покупець прийняти товар та оплатити його.
Відповідно до п. 2.4. договору сума договору остаточно визначається сумарною вартістю фактично поставленого товару відповідно до цього договору.
Відповідно до п. 1.3. договору право власності на товар переходить до покупця з моменту отримання товару.
Пунктом 2.1. договору визначено, що покупець зобов"язується виконати оплату за цим договором не пізніше 30 банківських днів з моменту поставки товару та підписання
супроводжувальних документів представниками обох сторін.
Відповідно до п. 3.3. договору продавець зобов"язується поставити товар протягом 3-х календарних днів з моменту підписання договору.
Відповідно до Додаткової угоди від 01.03.2011р. до договору, кількість, ціна одиниці товару та асортимент партії товару визначається специфікацією на кожну партію товару.
Пунктом 7.1. договору визначено, що договір вступає в законну силу з моменту підписання його уповноваженими представниками сторін та діє до повного виконання сторонами своїх зобов"язань.
Позивач просить визнати договір поставки товару №5-11-7 від 01.03.11р. недійсним, оскільки в цьому договорі відсутні одна із істотних умов договору - строк дії договору.
Суд вважає, що вимога позивача не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до ч. 1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені ч.ч. 1-3, 5 та 6 ст. 203 цього Кодексу.
Згідно ч.1 ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.
Частиною 1 ст. 43 ГК України передбачено, що підприємці мають право без обмежень самостійно здійснювати будь-яку підприємницьку діяльність, яку не заборонено законом. За статтею 67 ГК України підприємства вільні у виборі предмета договору, визначені зобов'язань, інших умов господарських взаємовідносин, що не суперечать законодавству України.
Відповідно до вимог ч.1 ст. 180 ГК України зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов"язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов"язкові умови договору відповідно до законодавства. Частина 2 ст. 180 ГК України передбачає, що господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода. При укладенні господарського договору сторони зобов"язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору (ч. 3 ст. 180 ГК України).
Частиною 1 статті 181 ГК України передбачено, що господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками.
Господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів (ч.7 ст. 179 ГК України).
Відповідно до ч. 1 ст. 631 ЦК України строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов"язки відповідно до договору.
Відповідно до постанови Пленуму Верховного Суду України №9 від 06.11.2009р. "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" при розгляді справ про визнання правочинів недійсними суди залежно від предмета і підстав позову повинні застосовувати норми матеріального права, якими регулюються відповідні відносини, та на підставі цих норм вирішувати справи. Зміст правочину не повинен суперечити положенням також інших, крім актів цивільного законодавства, нормативно-правових актів, прийнятих відповідно до Конституції України (статті 1, 8 Конституції України). Відповідність чи невідповідність правочину вимогам законодавства має оцінюватись судом відповідно до законодавства, яке діяло на момент вчинення правочину. Правочин може бути визнаний недійсним лише з підстав, визначених законом.
Отже, вирішуючи спір про визнання угоди недійсною необхідно встановити наявність тих обставин, з якими закон пов"язує визнання угод недійсними і настання відповідних наслідків, а саме: відповідність змісту вимогам закону; правоздатність сторін за угодою; у чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.
Отже, доводи позивача щодо недійсності договору поставки, оскільки в договорі не передбачено строк дії договору, є безпідставними в силу ст. 631 ЦК України та п. 7.1. договору №5-11-7 поставки товару.
З огляду на вищевказане позовні вимоги позивача є необґрунтованими, не підтверджуються матеріалами справи, суперечать вимогам Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України та умовам договору №5-11-7 поставки товару від 01.03.11р.
Керуючись ст. ст. 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд -
В задоволенні позову відмовити у повному обсязі.
Суддя В.І. Петрова