Справа № 2-1624/11
іменем України
08 червня 2011 року Павлоградський міськрайонний суд Дніпропетровської області в складі головуючого судді Кругового О.О., при секретарі Шуліка Н.С.,
за участю позивача ОСОБА_1,
його представника адвоката ОСОБА_2,
відповідача ОСОБА_3,
представника третьої особи ОСОБА_4
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Павлограді цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_3, треті особи орган опіки та піклування Павлоградської міської ради, служба у справах дітей Павлоградської міської ради про визначення місця проживання малолітньої дитини -
Позивач звернувся до суду із позовом про визначення місця проживання малолітньої дитини. В обґрунтування позову зазначає, що з відповідачем перебував у шлюбі від якого мають неповнолітню дитину ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_1, яка після розірвання шлюбу залишилася проживати з відповідачем. У жовтні 2010 року дочка поскаржилася що відповідач спричинила їй тілесні ушкодження, в зв'язку з чим він звернувся до органів внутрішніх справ. Актом судово-медичного обстеження у дитині виявлені тілесні пошкодження у вигляді синців обличчя, верхніх кінцівок, сідниць, які відносяться до категорії легких тілесних ушкоджень. Аналогічний випадок стався 9.01.2011 року. Вважає що відповідач з дитиною поводиться жорстоко, а тому просить визначити для дитини місце її проживання разом з ним, оскільки він матеріально забезпечений, має своє житло, та всі умови для проживання та виховання доньки.
В судовому засіданні позивач підтримав позовні вимоги, просив їх задовольнити посилаючись на доводи приведені ним в позові та зазначені в судовому засіданні.
Представник позивача також підтримав позицію позивача.
Відповідач в судовому засіданні з позовними вимогами не погодилася, зазначила, що з позивачем у неї постійно виникають свари з приводу виховання дитини, що перетворювалися у свари та її побиття. Зазначені обставини стали підставою для розірвання шлюбу. Зазначила, що до досягнення дитиною чотирьох річного віку, між ними не було суперечок з приводу місця проживання дитини. Однак, останнім часом, позивач постійно провокує виникнення свар, погрожує відібрати дитину. Вона також забезпечена особа, працює, характеризується позитивно, веде здоровий спосіб життя, не перешкоджає позивачу у зустрічах з дитиною та прийнятті участі у її вихованні. Виникнення сінців пояснила енергійною поведінкою дитини.
Представник третьої особи служби у справах дітей Павлоградської міської ради в судовому засіданні пояснила, що між батьками дитини на даний час дійсно не має взаємної згоди з визначенням місця проживання дитини. Між останніми постійно виникають свари, родина поставлена на облік, оскільки дії батьків психологічно відображаються на вихованні дитини. Також, характеризує обох батьків як порядними людьми, які вдосталь забезпечені, мають місце роботи, достатні умови для проживання дитини. На даний час дитина проживає з матір'ю та бабусею, має охайний зовнішній вигляд, постійно обстежується у лікарів, та оздоровляється. У співбесіді з дитиною, остання висловила своє бажання зустрічатися з батьком, але проживати разом з матір'ю. При вирішенні розгляду справи по суті служба у справах дітей покладається на суд.
Вислухавши пояснення учасників процесу, дослідивши матеріали справи та аналізуючи все у своїй сукупності, зважаючи на те, що позивачу було роз'яснено право змінити, уточнити, доповнити заявлені вимоги та процесуальні наслідки невиконання вказаних дій; що сторонам по справі було роз'яснено положення ст. 137 ЦПК України, суд прийшов висновку що позов не підлягає задоволенню.
Відповідно до ст.10 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, сторони мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості та кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
В судовому засіданні встановлено, що сторони перебували у зареєстрованому шлюбі від якого мають спільну дитину ОСОБА_5 29.01.2003 р. н. (а.с. ). 30.01.2007 року зазначений шлюб було розірвано (а.с. ) та за поясненнями сторін які не спростовані в судовому засіданні, було визначено добровільно місце проживання дитини разом з матір'ю, відповідачем по справі.
21.10.2010року та 24.02.2011 року позивач звертався до органів внутрішніх справ із заявою про порушення кримінальної справи щодо відповідача за спричинення неповнолітній дитині тілесних ушкоджень, про що йому було відмовлено (а.с. ).
Відповідно до ч.1 ст.. 161 СК України, спір між матір'ю та батьком щодо місця проживання малолітньої дитини може вирішуватися органом опіки та піклування або судом.
Як свідчать матеріали справи, сторони намагалися через орган опіки та піклування вирішити питання щодо місця проживання малолітньої дитини, однак їм було запропоновано звернутися із позовом до суду.
Аналізуючи матеріали справи, суд приходить до висновку про необґрунтованість доводів відповідача з приводу жорстокого поводження відповідача з дитиною, оскільки її провина у вчиненні тілесних ушкоджень дитині не доведена жодним рішенням суду.
За правилами, передбаченими п.2 ч.1 ст. 161 СК України, під час вирішення спору щодо місця проживання малолітньої дитини беруться до уваги ставлення батьків до виконання своїх зобов'язань, особиста прихильність дитини до кожного із них, вік дитини, стан її здоров'я та інші обставини, що мають істотне значення.
Судом досліджено надані, як позивачем так і відповідачем, письмові докази, а саме довідки з місця роботи про середній заробіток, характеристики зазначених осіб, акти обстежень матеріально-побутових умов сторін, наявність у кожного із батьків власного житла та приходить до висновку, та суд прийшов до висновку що кожний із батьків може створити та забезпечити дитині належні умови для виховання та розвитку.
Однак, відмовляючи позивачу у задоволені його позову, суд враховує і ту обставину, що на час виникнення даного спору між сторонами дитина проживає з матір'ю та вже забезпечена належними умовами для виховання та розвитку, а зміна її місця проживання, може відобразитися на її психологічному стані.
Окрім того, відповідно до висновку служби у справах дітей від 20.05.2011 року у співбесіді, дитина висловила бажання проживати саме з матір'ю, при цьому не відмовлялася зустрічатися із батьком ( а.с. ).
Також, суд виходить із принципу 6 Декларації «Прав дитини», проголошеної Генеральною Асамблеєю Організації Об'єднаних Націй 20 листопада 1959, малолітню дитину не слід, крім тих випадків, коли є виняткові обставини, розлучати зі своєю матір'ю.
Враховуючи ту обставину, що позивач не довів суду про винятковість обставин, які б свідчили про необхідність розлучити дитину із матір'ю, а також жорстокого поводження матір'ю з дитиною, суд вважає що його вимоги є необґрунтованими та не підлягають задоволенню.
Інші пояснення позивача з приводу надання дитині допомоги на її утримання та оздоровлення, суд не бере до уваги, оскільки у відповідності до ст.180 СК України, це є обов'язком батьків утримувати дитину до її повноліття.
На підставі вищевикладеного, керуючись ст. ст. 10, 57-61, 76, 88, 209, 212-215 ЦПК України, суд,
Відмовити ОСОБА_1 у задоволені його позову до ОСОБА_3, треті особи орган опіки та піклування Павлоградської міської ради, служба у справах дітей Павлоградської міської ради про визначення місця проживання малолітньої дитини.
Рішення може бути оскаржене до апеляційного суду Дніпропетровської області через Павлоградський міськрайонний суд Дніпропетровської області в 10-денний строк з дня проголошення рішення шляхом подачі апеляційної скарги, а особи, які не були присутні при його оголошення, протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.
Суддя:ОСОБА_6