Справа № 2-1517/11
іменем України
27 травня 2011 року Павлоградський міськрайонний суд Дніпропетровської області в складі головуючого судді Кругового О.О., при секретарі Шуліка Н.С.,
за участю позивача ОСОБА_1,
його представника ОСОБА_2,
представників відповідачів ОСОБА_3, ОСОБА_4,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Павлограді цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_5 до відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м.Тернівка, Публічного акціонерного товариства «ДТЕК Павлоградвугілля» про стягнення моральної шкоди, -
У березні 2011року позивач звернувся до суду з позовною заявою, в якій просив стягнути з відповідача ВВД ФССНВВ та ПЗ в м. Тернівка моральну шкоду в сумі 5 000грн., а з ПАТ «ДТЕК Павлоградвугілля»моральну шкоду у розмірі 75 000грн. В обґрунтування своїх позовних вимог позивач посилається на те, що з червня 2000року він працював на ш. «Дніпровська», яка є структурним підрозділом ПАТ «ДТЕК Павлоградвугілля». Під час виконання трудових обов»язків у нього була травмована нога (акт № 16 форми Н-1 про нещасний випадок на виробництві від 20 лютого 2003 р.). Висновком МСЕК йому встановлено втрату мною професійної працездатності у розмірі 5%. В подальшому він продовжував трудові відносини з підприємством шахта «Дніпровська»та 31 липня 2006року з ним стався нещасний випадок, внаслідок якого було встановлено діагноз струс головного мозку, забій голови, астено-вегетативний і лікворогіпертензійний синдром (акт № 28 форми Н-1 від 15.09.2006 р.). При освідченні в обласній МСЕК м. Дніпропетровська встановлено 45% втрати професійної працездатності та встановлено 3 групу інвалідності безстроково. Згодом стан його здоров'я погіршився, та 23.01.2008 року йому було встановлено 80 % втрати працездатності та 2 група інвалідності безстроково. Внаслідок втрати професійної працездатності йому було завдано великої моральної шкоди, яка виразилася у тому, що він практично повністю втратив працездатність, став інвалідом, тобто перестав бути повноцінною людиною, він постійно відчуває фізичну біль, головний біль, стан його здоров'я дуже незадовільний, став дратівливим, відчуває депресивний стан. Багато часу знаходиться на стаціонарному лікуванні, що порушує його нормальні життєві зв'язки. У результаті всього зазначеного став дуже роздратованим, порушився звичний спосіб його життя.
В судовому засіданні позивач та його представник позовні вимоги підтримали у повному обсязі, просили позов задовольнити, посилаючись на доводи, викладені в позовній заяві, та на свої пояснення надані у судовому засіданні.
Представники відповідачів ПАТ «ДТЕК Павлоградвугілля»та ВВД ФССНВВ та ПЗ м. Тернівка у судовому засіданні позов не визнали, посилаючись на підстави зазначені у письмових запереченнях, просили суд відмовити у задоволенні позову.
Суд, вислухавши пояснення представника позивача, доводи представників відповідачів, вивчивши та дослідивши письмові матеріали справи, а саме ксерокопії: довідок МСЕК (а.с.11-14), акту розслідування нещасного випадку від 31.07.2006року, актів про нещасний випадок від 31.07.2006року № 28, від 17.12.2002року №16 (а.с.5-10), трудової книжки ОСОБА_5 (а.с.3,4), виписки із історії хвороби та епікризи (а.с.15-26), вважає, що позовні вимоги позивача підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до ст.10 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, сторони мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості та кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
В судовому засіданні встановлено, що з червня 2000року позивач працював на ш. «Дніпровська», яка є структурним підрозділом ПАТ «ДТЕК Павлоградвугілля». Під час виконання трудових обов»язків у нього була травмована нога, що підтверджується актом № 16 форми Н-1 про нещасний випадок на виробництві від 20 лютого 2003р. Висновком МСЕК ОСОБА_5 встановлено втрату мною професійної працездатності у розмірі 5%. В подальшому позивач продовжував трудові відносини з підприємством шахта «Дніпровська»ВАТ «Павлоградвугілля»та 31 липня 2006 року з ним стався нещасний випадок, внаслідок якого було встановлено діагноз струс головного мозку, забій голови, астено-вегетативний і лікворогіпертензійний синдром, відповідно акту № 28 форми Н-1 від 15.09.2006р. При освідченні в обласній МСЕК м. Дніпропетровська йому встановлено 45% втрати професійної працездатності та встановлено 3 групу інвалідності безстроково. Згодом стан здоров'я позивача погіршився та 23.01.2008року позивачу встановлено 80% втрати працездатності та 2 група інвалідності безстроково.
Суд вважає, що внаслідок втрати професійної працездатності позивачу завдана моральна шкода, оскільки позивач став інвалідом другої групи безстроково, він постійно відчуває фізичний біль, який є наслідками отриманих травм, стан його здоров'я дуже незадовільний, багато часу він знаходиться на стаціонарному лікуванні, що порушує його нормальні життєві зв'язки.
Згідно п. 3 ст. 34 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності», який діяв з 01.04.2001року, було передбачено відшкодування моральної шкоди Відділенням виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України.
Згідно змін до Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності»від 23.02.2007 року, вказана частина виключена.
Однак, спричинена моральна шкода позивачу повинна бути відшкодована відповідачами пропорційно до втрати мною професійної працездатності та часу настання нещасних випадків з наступних підстав.
Так, згідно положень ст. 58 Конституції України, закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі та окрім того, відповідно до ст. 22 Конституції України, при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.
Відповідно до ч.1 ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини»суди застосовують при розгляді справ конвенцію про захист прав людини та основоположних свобод і практику Європейського суду з прав людини, як джерела права.
З огляду на правову позицію Європейського суду з прав людини, висловлену у рішенні від 08 листопада 2005 року «Кечко проти України»до спірних правовідносин застосовується закон, що діяв на момент виникнення у особи відповідного права.
На момент виникнення у позивача відповідного права на отримання відшкодування моральної (немайнової) шкоди, спричиненої нещасним випадком, що стався зі мною 17.12.2002року під час виконання трудових обов'язків, діяли положення Закону України „Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності”, які регулювалися абзацом 4 ст.1 (в частині відшкодування моральної шкоди застрахованим і членам їх сімей), п. «е»п.1 ч.1 ст. 21, ч. 3 ст. 28, ч.3 ст.34, та було передбачено відшкодування моральної шкоди Фондом соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювання України.
Відповідно до положень, абзацу 9 пункту 5 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України у справі № 1-32/2008 року від 08.10.2008 року, яким передбачено що, право застрахованих громадян, які потерпіли від нещасного випадку або професійного захворювання, на відшкодування моральної шкоди, в зв'язку з внесеними змінами від 23.02.2007року до Закону України № 1105-ХІV, реалізується відповідно до норм статті 1167 Цивільного кодексу України та статті 237-1 Кодексу законів про працю України, за рахунок власника або уповноваженого ним органу (роботодавця).
Згідно п. 1 ст. 9 ЦК України, положення цього Кодексу застосовуються до врегулювання відносин, які виникли у сфері трудових відносин, якщо вони не врегульовані іншими актами законодавства
Згідно ст. 237-1 КЗпП України, відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.
Згідно ч. 1 ст. 1168 ЦК України, моральна шкода, завдана каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я, може бути відшкодована одноразово або шляхом здійснення щомісячних платежів.
Враховуючи, що ушкодження здоров»я позивача під час виконання ним трудових обов'язків сталося внаслідок впливу небезпечних та шкідливих факторів, а саме умов праці, характеру та обсягу виконуваної роботи, в зв»язку з чим ОСОБА_5 було встановлено втрату професійної працездатності 80% та друга група інвалідності безстроково висновком Дніпропетровської обласної МСЕК № 1 від 23.01.2008року, суд вважає, що позивач має право на отримання з відповідачів страхової виплати за моральну шкоду.
Відповідно до ст. 23 ЦК України, особа має право на відшкодування моральної шкоди, спричиненої їй внаслідок порушення її прав. Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.
Відповідно до рішення Конституційного суду України від 08.10.2008 року, позивач має право на відшкодування моральної шкоди за рахунок власника або уповноваженого ним органу (роботодавця).
Тому, вирішуючи питання про розмір завданої позивачу моральної шкоди, суд виходить з того, що позивач отримав виробничу травму у працездатному віці, що призвело до значних тяжких змін його життєвих зв'язків, враховуючи ступінь втрати ним професійної працездатності, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого та позбавлення його можливості їх реалізації, інших обставин справи, з урахуванням вимог розумності і справедливості, суд вважає за можливе стягнути з ВВД ФССНВВ та ПЗ в м. Тернівка на користь позивача в рахунок відшкодування моральної шкоди 500грн., а з ПАТ «ДТЕК Павлоградвугілля»в рахунок відшкодування моральної шкоди 7500грн.
Відповідно до вимог ч. 3 ст. 88 ЦПК України, з відповідача в дохід держави повинно бути стягнуто судовий збір по справі у розмірі 75 (сімдесят п»ять) гривень, оскільки позивач звільнений від сплати судового збору при зверненні до суду.
На підставі п.3 ч. 3 ст. 81 ЦПК України, з відповідача повинно бути стягнуто витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи у розмірі 15 (п»ятнадцять) гривень, оскільки позивач також звільнений від сплати витрат на інформаційно-технічне забезпечення по справі при зверненні до суду.
На підставі вищевикладеного, керуючись ст. ст. 10, 57-61, 76, 88, 209, 212-215 ЦПК України, суд,
Позовну заяву ОСОБА_5 до відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м.Тернівка, Публічного акціонерного товариства «ДТЕК Павлоградвугілля»про стягнення моральної шкоди -задовольнити частково.
Стягнути з відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м.Тернівка на користь ОСОБА_5 500 (п'ятсот) гривень в рахунок спричиненої моральної шкоди
Стягнути з Публічного акціонерного товариства «ДТЕК Павлоградвугілля»на користь ОСОБА_5 7500 (сім тисяч п'ятсот) гривень в рахунок спричиненої моральної шкоди.
В іншій частині позову у задоволені відмовити.
Стягнути з публічного акціонерного товариства «ДТЕК Павлоградвугілля»на користь держави в рахунок судових витрат 90 (дев'яносто ) гривень 00 копійок, з яких 75 (сімдесят п'ять) гривень сума судового збору та 15 ( п'ятнадцять ) гривень витрати по сплаті за інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи.
Рішення може бути оскаржене до апеляційного суду Дніпропетровської області через Павлоградський міськрайонний суд Дніпропетровської області в 10-денний строк з дня проголошення рішення шляхом подачі апеляційної скарги, а особи, які не були присутні при його оголошення, протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.
Суддя:ОСОБА_6