21036, м. Вінниця, Хмельницьке шосе, 7 тел. 66-03-00, 66-11-31 http://vn.arbitr.gov.ua
04 липня 2011 р.
Справа 9/79/2011/5003
за позовом:Приватного підприємства "Виробничо-комерційна фірма "Альфа-Грант", код ЄДРПОУ 36344509 (вул. Армійська, буд.18-А, офіс 105, м. Одеса, 65000)
до:Приватного акціонерного товариства "Вінницький завод "Будмаш", код ЄДРПОУ 01267863 (вул. Гонти, б.30, м. Вінниця, 21100)
про стягнення 25840,34 грн. заборгованості
Головуючий суддя Балтак О.О.
Cекретар судового засідання Кравчук Н.Л.
Представники
позивача : ОСОБА_1 - представник за довіреністю
відповідача : ОСОБА_2 - представник за довіреністю
Приватним підприємством "Виробничо - комерційна фірма "Альфа - Грант" заявлено позов про стягнення з приватного акціонерного товариства "Вінницький завод "Будмаш" 25840,34 грн., з яких 12000 грн.- основного боргу, 1985,34 грн. пені та додаткові витрати понесені позивачем, внаслідок невиконання зобов"язань відповідачем, як зазначено у позовній заяві, неодержаний дохід в сумі 11855 грн.
Ухвалою господарського суду Вінницької області від 20.04.2011р., за згаданим позовом, порушено провадження у справі №9/79/2011/5003 та призначено її до розгляду в судовому засіданні на 10.05.2011р.
Однак, зважаючи на клопотання відповідача про відкладення розгляду справи неявку в судове засідання його представника та невиконанням сторонами вимог суду в частині надання доказів, необхідних для повного, всебічного та об"єктивного вирішення спору, суд відклав розгляд справи на 10.05.2011р.
10.05.2011р. в судове засідання представники сторін не з"явилися, витребуваних судом доказів, необхідних для вирішення справи по суті не надали.
Розгляд справи ухвалами суду було відкладено на 24.06.2011 р. та за клопотанням представника позивача, оскільки готуються додаткові докази по справі на 04.07.2011 р.
В судовому засіданні 04.07.2011 р. представником позивача заявлено про відсутність доказів по справі, які вимагались судом, оскільки працівники позивача знаходяться у відпусках.
Відповідач проти позову заперечує з підстав зазначених у відзиві.
Розглянувши подані документи і матеріали, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті судом встановлено наступне.
На виконання умов усної домовленості, згідно рахунку - фактури № СФ - 000208 від 15.07.2010 р. позивачем було перераховано відповідачу кошти на загальну суму 50000 грн., що стверджується платіжним дорученням № 748 від 20.07.2010 р. Відповідач відмовився від поставки газобетонних блоків та погодився повернути на розрахунковий рахунок позивача кошти. Однак, на даний час відповідачем повернуто позивачу наступні кошти: 26.07.2010 р.- 10000 грн., 09.08.2010 р. - 10000 грн.,14.10.2010 р. - 1000 грн., 04.11.2010 р. - 5000 грн., 30.12.2010 р.- 10000 грн., 16.02.2011 р. - 1000 грн. та 16.03.2011 р. - 1000 грн.
Всього повернуто коштів на загальну суму 38000 грн. Таким чином основний борг відповідача перед позивачем становить 12000 грн.
Відповідно до п.2 ст. 693 ЦК України "якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати". Обов"язок відповідачем повернути позивачу передоплату, або передати оплачений товар не виконаний.
Так, згідно рахунку-фактури, який був виставлений позивачу, вартість товару становила лише 23 885,47 грн., а тому незрозуміло, чому позивачем спрямовано на рахунки відповідача 50000 грн.
Крім того, строк виконання зобов'язання щодо поставки товару сторонами встановлений не був, а тому такий строк наступав в порядку, встановленому ст. 530 ЦК України, тобто в 7- денний строк з дня отримання вимоги, проте вимог щодо поставки товару позивач не направляв, а факт відмови відповідача від поставки товару саме 21.07.2010 р. нічим не підтверджений. Лише 10.02.2011 р. позивачем було направлено вимогу на поставку газобетонних блоків, або повернення передоплати в сумі 50000 грн.
Незважаючи на відсутність будь-якої домовленості щодо строків поставки позивач на власний ризик вже 19.07.2010р. уклав договір з ПП "Південьтрансресурс"на поставку цегли керамічної, газобетону, клею та інших будівельних матеріалів на загальну суму 360000 грн.
Підстав для стягнення збитків з відповідача не вбачається, оскільки виконання договору від 19.07.2010р., укладеного позивачем з ТОВ «Південьтрансресурс» про перепродаж товару, а саме газобетонних блоків на загальну сумму 61855 грн., не пов'язано із виконанням іншої домовленості, досягнутої між сторонами у даній справі, оскільки ціна та кількість товару за усним та письмовим договорами різняться, а також тому, що у позивача були відсутні обґрунтовані підстави сподіватись, що товар має бути поставлений відповідачем у той же строк, коли наступав і строк поставки за іншим договором, тим більше враховуючи відсутність будь-яких вимог з боку позивача на адресу відповідача.
Позивачем не надано суду доказів, які б свідчили про понесення ним збитків на загальну суму 11855 грн. Не доведено причинно-наслідкового зв'язку між відсутністю поставки з боку відповідача та неможливістю у зв'язку з цим виконання позивачем своїх зобов'язань за іншим договором.
Беручи до уваги встановлені обставини, суд прийшов до наступних висновків.
Відповідно до ст.173 Господарського кодексу України, в якій зазначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Відповідно до статті 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Згідно ст.692 ЦК України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
Відповідно до ч.1 ст.530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст.525 Цивільного кодексу України, ч.7 ст.193 Господарського кодексу України).
Також позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача пені у розмірі 1985,34 грн.
Стаття 549 ЦК України вказує, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. При цьому пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Оскільки договору на поставку газоблоків між сторонами не укладено, термінів виконання зобов"язання не встановлено, тому і пеня обрахована безпідставно.
Таким чином, суд вважає, що вимоги позивача щодо стягнення пені у розмірі 1935,34 грн. задоволенню не підлягають.
Як визначає ст.32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення спору.
Відповідно до ст.ст. 34, 43 Господарського процесуального кодексу України докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення для господарського суду не є обов'язковим.
За змістом статті 33 Господарського процесуального кодексу України, обов'язок доказування та подання доказів розподіляється між сторонами, виходячи з того, хто посилається на юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги і заперечення.
За таких обставин, суд дійшов висновку про часткове задоволення позову.
Витрати на держмито та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на відповідача за правилами ст. 49 ГПК України .
Керуючись ст.ст. 49, 82 - 85, 115, 116 ГПК України, -
Позов задовольнити частково.
Стягнути з приватного акціонерного товариства "Вінницький завод Будмаш" 21100, м. Вінниця, вул. Гонти, 30 код ЄДРПОУ 01267863 на користь приватного підприємства "Виробничо - комерційної фірми "Альфа - Грант"м. Одеса, вул.Армійська, 18а офіс 105 (р/р 26001279411 в ВАТ "МТБ" м. Іллічівськ МФО 328168 код ЄДРПОУ 36344509) 12000 грн. боргу, 120 грн. витрат по сплаті державного мита та 109,60 грн. за інформаційно - технічне забезпечення судового процесу.
В решті позовних вимог відмовити.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Суддя Балтак О.О.
Повний текст рішення суду оформлено і підписано відповідно до вимог ст.84 ГПК України 06 липня 2011 р.
віддрук. прим.:
1 - до справи