"05" липня 2011 р. Справа № 13/184-10-5403
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів :
головуючого суддіОвечкіна В.Е.,
суддівЧернова Є.В.,
Цвігун В.Л.,
розглянув касаційну скаргу
державного підприємства "Одеська залізниця"
на рішеннявід 09.03.2011 господарського суду Одеської області
та
постанову від 19.04.2011р. Одеського апеляційного господарського суду
у справі№13/184-10-5403 господарського суду Одеської області
за позовомприватного підприємства "Форма Плюс Т"
доД державного підприємства "Одеська залізниця"
провизнання частково недійсним договору та додаткових угод до нього
за участю представників сторін:
позивача: не з'явився;
відповідача:ОСОБА_1, що діє на підставі довіреності від 15.03.2011 року №285.
Рішенням господарського суду Одеської області від 19.04.2011 р. (суддя О. Панченко) залишеним без змін постановою Одеського апеляційного господарського суду (судді Е. Андрєєва, Н. Ліпчанська, П. Мацюра) позовні вимоги задоволено: визнано частково недійсним договір сторін від 13.10.2008 р. та додаткові угоди до нього.
Одеська залізниця в касаційній скарзі просить скасувати прийняті у справі судові рішення та в позові відмовити, посилаючись на порушення судами ст. ст. 598, 627, 632, 651, 907 ЦК України. Статтею 598 ЦК України передбачено можливість припинення зобов'язання на вимогу однією із сторін у випадках встановлених договором та ст. 907 ЦК України. Сторони у спірному пункті 7.6 договору за взаємним погодженням визначили обставини у разі невиконання яких настає дострокове припинення дії договору, що не суперечить ст. 651 ЦК України. Суди безпідставно не надали правової оцінки доводам залізниці та не застосували ст. ст. 598, 632, 651, 907 ЦК України, які передбачають можливість зміни ціни договору та припинення договору на вимогу однієї із сторін на умовах встановлених договором. Висновки судів попередніх інстанцій не відповідають матеріалам справи. В пункті 7.6 договору не передбачено право залізниці на одностороннє підвищення вартості послуг за договором, а передбачено право ініціювання питання підвищення вартості послуг у разі підвищення базових тарифів на надання рекламних послуг. У разі недосягнення взаємної згоди щодо збільшення вартості послуг договір вважається припиненим достроково. Тобто, згода обох сторін є обов'язковою.
Суди безпідставно застосували ст. 203 ЦК України, оскільки спірний пункт договору не суперечить інтересам держави та суспільства і укладений без порушення господарської компетенції. Судом неправильно застосована ст. 207 ГК України, оскільки у даному випадку мова не іде про нікчемні умови типового договору або договору приєднання.
Вищий господарський суд України у листі № 01-8/211 від 07.04.2008 р. "Про деякі питання практики застосування норм цивільного та господарських кодексів України" вважає, що ст. 207 ГК України суперечить ЦК України (ч.2 ст. 4 ЦК України та ч.1 ст. 4 ГК Украни) і застосовуватися не може.
Ознайомившись з матеріалами та обставинами справи на предмет надання їм попередніми судовими інстанціями належної юридичної оцінки та повноти встановлення обставин, дотримання норм матеріального та процесуального права, згідно з вимогами ст.1115 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню частково з наступних підстав.
Відповідно ст.1117 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права. Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.
Судами попередніх інстанцій встановлено наступне.
13.10.2008р. між ПП "Форма плюс Т" (Замовник) та ДП "Одеська залізниця" (Виконавець) був укладений договір про надання рекламних послуг № ОД/НРЕКЛ-08-723дНЮ (надалі - договір), відповідно до умов якого Виконавець зобов'язався надати Замовнику послуги по тимчасовому розміщенню на території та об'єктах Одеської залізниці спеціальних рекламних конструкцій Замовника з можливістю подальшого експонування на них рекламоносіїв, а Замовник, в свою чергу, зобов'язався прийняти та оплатити ці послуги.
Відповідно до п. 1.2 договору умови надання послуг, а саме: адресна програма, тип спеціальних рекламних конструкцій, термін розміщення, вартість послуг визначаються у додаткових угодах до даного договору, що є невід'ємними частинами цього договору.
Пунктом 3.1 договору визначено, що вартість послуг Виконавця та порядок оплати визначається відповідно до додаткових угод, що є невід'ємною частиною цього договору.
Відповідно до п. 6.1 договору даний договір набирає силу з моменту його підписання і діє до 31.12.2012р.
Пунктом 7.6 договору зазначено, що у випадку підвищення базових тарифів на надання рекламних послуг Виконавцем, сторони зобов'язуються переглянути вартість послуг, які надаються Виконавцем. У випадку недосягнення сторонами взаємної згоди щодо підвищення вартості рекламних послуг, які надаються Виконавцем, протягом 30 (тридцяти) календарних днів договір вважається таким, що припинений достроково.
На виконання умов вищевказаного договору сторонами було укладено додаткові угоди, а саме: № 1 від 30.10.2008р., № 9 від 31.12.2009р., № 10 від 10.07.2010р. Дані додаткові угоди містять особливі умови, згідно з якими, зокрема, Виконавець має право на зміну вартості послуг (в межах затверджених тарифів), про що письмово повідомляє Замовника.
Листом від 28.09.2010р. № ДН-1/260 Виконавець повідомив Замовника про те, що з 01.10.2010р., згідно з наказом № Н/559 від 27.09.2010р., вводиться в дію новий Порядок визначення розміру плати за розповсюдження (розміщення) реклами на території та об'єктах Одеської залізниці, та встановлюється нова базова вартість за розташування зовнішньої реклами.
Листом від 29.09.2010р. № 431-1/624 Виконавець також повідомив Замовника про зміну вартості рекламних послуг.
Замовник, пославшись на необґрунтованість та значне завищення нових тарифів, не погодився з новою вартістю рекламних послуг, про що повідомив Виконавця листом вхід. № 1238 від 18.10.2010р.
Листом від 19.11.2010р. № 2802 Виконавець повідомив Замовника про дострокове припинення договору у зв'язку з недосягненням сторонами взаємної згоди щодо підвищення вартості рекламних послуг відповідно до п. 7.6 договору.
З матеріалів справи вбачається, що п. 7.6 договору та п. 1.10 Особливих умов додаткової угоди № 10 від 10.07.2010р., п. 1.11 Особливих умов додаткової угоди № 1 від 30.10.2008р., п. 1.10 Особливих умов додаткової угоди № 9 від 31.12.2009р. передбачають односторонню зміну умов договору та односторонню відмову від договору за ініціативою Виконавця -Залізниці. При існуванні зазначених умов у Виконавця фактично існує необмежене право у будь-який час припинити дію договору шляхом підвищення вартості рекламних послуг, тому що у випадку незгоди Замовника щодо підвищення вартості рекламних послуг протягом 30 календарних днів договір вважається таким, що припинений достроково.
Згідно з п.3.1 договору вартість послуг Виконавця та порядок оплати визначається відповідно до додаткових угод, що є невід'ємною частиною цього договору. В договорі від 13.10.2008р. № ОД/НРЕКЛ-08-723 д НЮ та додаткових угодах до нього визначені поняття "вартість послуг", "вартість рекламних послуг", "вартість робіт", а не "базовий тариф". Крім того, ні в договорі, ні в додаткових угодах не зазначено про умови прийняття, затвердження, зміни "базового тарифу". Чинне законодавство також не містить терміну та поняття "базовий тариф" або "базовий тариф на надання рекламних послуг", а також порядку його затвердження та застосування.
З огляду на встановлені обставини справи, колегія суддів зазначає наступне.
За правилами ст.188 ГК України зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускаються, якщо інше не передбачено законом або договором.
Відповідно до ч.1 ст.651 ЦК України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлене договором або законом.
Правовідносини, що склалися між сторонами регулюються главою 63 ЦК України, зокрема ст. 907 ЦК України, згідно якої договір про надання послуг може бути розірваний, у тому числі шляхом односторонньої відмови від договору, в порядку та на підставах, встановлених цим Кодексом, іншим законом або за домовленістю сторін. Порядок і наслідки розірвання договору про надання послуг визначаються домовленістю сторін.
З огляду на вказані статті, колегія суддів дійшла висновку про те, що суди, в порушення вимог ст. 43 ГПК України не дослідили змісту п. 7.6. договору в розрізі ст. 907 ЦК України. Це призвело до того, що суди дійшли хибного висновку про те, що при існуванні зазначених у вказаному пункті умов у Виконавця - Залізниці фактично існує необмежене право у будь-який час припинити дію договору шляхом підвищення вартості рекламних послуг. Також, судами взагалі не з'ясовано, чи дійсно п. 7.6 договору та п. 1.10 Особливих умов додаткової угоди № 10 від 10.07.2010р., п. 1.11 Особливих умов додаткової угоди № 1 від 30.10.2008р., п. 1.10 Особливих умов додаткової угоди № 9 від 31.12.2009р. не відповідають вимогам чинного законодавства, зокрема ст. 907 ЦК України.
Суди не надали належної оцінки переписці позивача та відповідача щодо погодження нової ціни надання послуг (30,31,36,39 арк. справи) та не з'ясували чи відмовлялися сторони від договору та чи існував останній на час розгляду справи (арк. 39).
Наведене свідчить про те, що суди не застосували норми матеріального права, що регулюють спірні правовідносини.
Як встановлено судами попередніх інстанцій, п.7.6. договору про надання рекламних послуг від 13.10.2008 року № ОД/НРЕКЛ-08-723дНЮ містить умову, відповідно до якої у випадку підвищення базових тарифів на надання рекламних послуг Виконавцем, сторони зобов'язуються переглянути вартість послуг, які надаються Виконавцем. У випадку недосягнення сторонами взаємної згоди щодо підвищення вартості рекламних послуг, які надаються Виконавцем, протягом 30 (тридцяти) календарних днів договір вважається таким, що припинений достроково.
Визнаючи пункти договору та угод до нього недійсними, суди посилаються на те, що в законодавстві відсутнє таке поняття як "базовий тариф". Разом з тим, суди не звернули увагу на те, що спірним пунктом врегульовано питання про можливість та порядок підвищення вартості наданих послуг.
Зважаючи на викладене вище, посилання судів попередніх інстанцій на ст.ст. 203,215,217 ЦК України, ст. 207 ГК України є передчасними, оскільки не досліджені обставини, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору.
За таких обставин, колегія суддів дійшла висновку про те, що справа розглянута судами попередніх інстанцій з порушенням норм матеріального та процесуального права, прийняті у справі рішення не відповідають вимогам чинного законодавства України, а отже, на підставі ст. 11111 ГПК України підлягають скасуванню, а справа -передачі на новий розгляд до місцевого суду.
При повторному розгляді суду належить ретельно дослідити всі обставини справи, відповідність спірних умов договору чинному законодавству України, зокрема ст. 907 ЦК України, і залежно від встановленого правильно застосувати норми матеріального права, що регулюють спірні правовідносини, ухвалити законне та обґрунтоване рішення суду.
Керуючись ст.ст. 1115 , 1117 - 11112 ГПК України, Вищий господарський суд України,-
Касаційну скаргу ДП "Одеська залізниця" задовольнити частково.
Рішення господарського суду Одеської області від 09.03.2011 року та постанову Одеського апеляційного господарського суду від 19.04.2011 року у справі №13/184-10-5403 -скасувати.
Справу направити на новий розгляд до господарського суду Одеської області.
Головуючий, суддяВ. Овечкін
Судді:Є. Чернов
В. Цвігун