"05" липня 2011 р. Справа № 33/71-10
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Ткаченко Н.Г. (головуючого),
Катеринчук Л.Й. (доповідача),
Коробенка Г.П.
розглянувши
касаційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_4
на постанову
та рішенняДніпропетровського апеляційного господарського суду від 02.02.2011 року
господарського суду Дніпропетровської області від 14.06.2010 року
у справі
господарського суду№ 33/71-10
Дніпропетровської області
за позовомПАТ "Акціонерна страхова компанія "Омега"
дофізичної особи-підприємця ОСОБА_4
простягнення 121 950, 23 грн.
третя особа без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача ОСОБА_5
у судовому засіданні взяли участь представники :
від позивача:ОСОБА_6 (довіреність від 03.03.2011 року № 50-ЗОВ),
від відповідача:ОСОБА_7 (довіреність від 02.07.2011 року).
ПАТ "Акціонерна страхова компанія "Омега" (далі -Позивач) звернулось до господарського суду Дніпропетровської області з позовом до фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 (далі -Відповідач) про стягнення 121 950, 23 грн. шкоди в порядку регресу.
Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 14.06.2010 року у справі № 33/71-10 позов задоволено (том 1, а.с. 105-106).
Не погоджуючись з прийнятим рішенням суду, відповідач звернувся до Дніпропетровського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просив скасувати рішення суду першої інстанції та відмовити у задоволенні позову.
Постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 02.02.2011 року рішення господарського суду Дніпропетровської області від 14.06.2010 року у справі № 33/71-10 залишено без змін (том 2, а.с. 45).
Не погоджуючись з постановою апеляційного суду, відповідач звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просив скасувати постанову апеляційної інстанції та рішення суду першої інстанції, аргументуючи порушенням норм матеріального та процесуального права, зокрема, статей 509, 1187, 1191, 1192, Цивільного кодексу України та статей 32, 33, 43, 82 Господарського процесуального кодексу України.
Колегія суддів Вищого господарського суду України, переглянувши у касаційному порядку постанову апеляційної інстанції та рішення суду першої інстанції на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, вислухавши представників сторін, дійшла висновку про відсутність правових підстав для задоволення касаційної скарги, виходячи з такого.
Згідно зі статтею 993 Цивільного кодексу України та статтею 27 Закону України "Про страхування", до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.
Відповідно до частини 1 статті 1191 Цивільного Кодексу України, особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.
Частиною 1 статті 1187 Цивільного Кодексу України передбачено, що джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб.
Згідно з частиною 2 статті 1187 Цивільного Кодексу України, шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
Статтею 509 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Стаття 11 Цивільного кодексу України передбачає, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі.
У відповідності до статті 1166 Цивільного кодексу України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами попередніх інстанцій, 20.12.2006 року між ПАТ "Акціонерна страхова компанія "Омега" та ОСОБА_8 було укладено договір добровільного страхування наземних транспортних засобів № 051-07-075 (далі -договору).
Відповідно до умов договору страховою компанією було застраховано автомобіль Bentley Continental (далі "Бентлі"), державний номер НОМЕР_1, 2006 року випуску, власником якого є ОСОБА_8 (том 1, а.с.4-5).
В зв'язку з настанням страхового випадку - пошкодження автомобіля під час дорожньо-транспортної пригоди, позивачем сплачено ОСОБА_8 страхове відшкодування в сумі 121950,23 гр., що підтверджується платіжним дорученням №1761 від 21.05.2007 року (том 1, а.с. 6,16).
Отже, в цілому позивач відшкодував власнику пошкодженого транспортного засобу 121 950, 23 гр.
Постановою Синельниківського міськрайонного суду від 04.05.2007 року винним у порушенні правил дорожнього руху, внаслідок чого під час дорожньо-транспортної пригоди було пошкоджено застрахований автомобіль, визнано ОСОБА_5, який керував автомобілем Камаз, державний номер НОМЕР_2, що належить на праві власності ОСОБА_4 (том 1, а.с.15).
Отже, до позивача перейшло право вимоги відшкодованої ним шкоди, до власника джерела підвищеної небезпеки, яким є відповідач.
З огляду на встановлене, суди дійшли вірних висновків про стягнення суми виплаченого відшкодування з відповідача.
Окрім того, судами встановлено, що в підтвердження обґрунтованості визначення розміру страхового відшкодування позивачем надано висновок щодо розміру шкоди, акти і протокол огляду застрахованого автомобіля, калькуляцію вартості виконаних робіт та замінених вузлів і агрегатів, якими підтверджується завдання шкоди застрахованому автомобілю "Бентлі", а не іншому транспортному засобу (том 1, а.с.7-10, 12-14, 102-103).
Різниця у сумах відновлюваних робіт, зазначених у калькуляціях підприємства, що здійснювало ремонт пояснюється тим, що до остаточного розрахунку вартості робіт та деталей, здійсненого 28.05.2007 року увійшла вартість роботи, необхідність виконання якої не передбачалась у попередніх калькуляціях (том 1, а.с. 94-95, 97-98, 102-103).
Доводи скаржника про завдання шкоди іншому автомобілю (не автомобілю "Бентлі") спростовуються встановленими судами обставинами, доводи скаржника про самовільне захоплення автомобіля КАМАЗ-53212 водієм ОСОБА_5 спростовані висновками попередніх судів про перебування ОСОБА_5 в трудових відносинах з підприємцем ОСОБА_4 Зазначені доводи скаржника колегія суддів Вищого господарського суду України вважає необґрунтованими, як такі, що спрямовані на переоцінку доказів у справі та виходять за межі компетенції касаційного суду відповідно до статті 111-7 ГПК України.
З огляду на викладене, колегія суддів Вищого господарського суду України, діючи в межах повноважень суду касаційної інстанції згідно приписів ст.ст.111-5, 111-7 ГПК України, погоджується з висновками судів попередніх інстанцій та не вбачає підстав для скасування прийнятих у справі судових рішень.
На підставі викладеного та керуючись статтями 1115, 1117, 1119 -11111 ГПК України, Вищий господарський суд України,
1. Касаційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 залишити без задоволення.
2. Постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 02.02.2011 року та рішення господарського суду Дніпропетровської області від 14.06.2010 року у справі № 33/71-10 залишити без змін.
Головуючий Н. Ткаченко
Судді Л. Катеринчук
Г. Коробенко