"05" липня 2011 р. Справа № 14/17-92-2011
Вищий господарський суд України у складі: суддя Селіваненко В.П. -головуючий, судді Бенедисюк І.М. і Львов Б.Ю.
розглянув касаційну скаргу Одеського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України, м. Одеса (далі -відділення АМК),
на рішення господарського суду Одеської області від 09.03.2011 та
постанову Одеського апеляційного господарського суду від 20.04.2011
зі справи № 14/17-92-2011
за позовом фізичної особи -підприємця ОСОБА_2, м. Одеса (далі -ФОП ОСОБА_2),
до відділення АМК
про визнання недійсним рішення та
за зустрічним позовом відділення АМК
до ФОП ОСОБА_2
про стягнення 4 259 грн.
Судове засідання проведено за участю представників сторін:
ФОП ОСОБА_2 -не з'яв.,
відділення АМК -ОСОБА_3
За результатами розгляду касаційної скарги Вищий господарський суд України
ФОП ОСОБА_2 звернувся до господарського суду Одеської області з позовом про визнання недійсним рішення адміністративної колегії відділення АМК від 16.11.2010 № 89-рш про порушення позивачем конкурентного законодавства (далі -рішення № 89-рш).
Рішенням господарського суду Одеської області від 09.03.2011 (суддя Горянчук Н.О.), залишеним без змін постановою Одеського апеляційного господарського суду від 20.04.2011 (колегія суддів у складі: Балух В.С. - головуючий, судді Бандура Л.І., Бойко Л.І.), позов ФОП ОСОБА_2 задоволено, у задоволенні зустрічного позову відмовлено. Судові рішення мотивовано тим, що в діях ФОП ОСОБА_2 відсутні ознаки порушення конкурентного законодавства, передбаченого пунктом 13 статті 50 Закону України “Про захист економічної конкуренції” (далі -Закон), оскільки даний суб'єкт господарювання не володів витребуваною відділенням АМК інформацією.
У касаційній скарзі відділення АМК просить Вищий господарський суд України рішення місцевого та постанову апеляційного господарських судів скасувати, а справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції, посилаючись на невідповідність висновків названих судових інстанцій фактичним обставинам справи та невірне у зв'язку з цим застосування норм конкурентного законодавства. Скаржник зазначає, що ФОП ОСОБА_2 у будь-якому випадку мав можливість надати відділенню АМК інформацію в частині, яка стосується його витрат від конкретного виду підприємницької діяльності за певний період, тому що до передбаченої чинним законодавством книги обліку доходів та витрат фізичної особи-суб'єкта підприємницької діяльності заносяться лише документально підтверджені дані. Крім того, відділення АМК вважає необґрунтованим висновок попередніх судових інстанцій про неможливість надання інформації щодо розрахунку цих тарифів та їх економічного обґрунтування.
У відзиві на касаційну скаргу ФОП ОСОБА_2 заперечує проти доводів скаржника і просить залишити оскаржувані судові акти зі справи без змін, а касаційну скаргу - без задоволення.
Сторони відповідно до статті 1114 Господарського процесуального кодексу України (далі -ГПК України) належним чином повідомлено про час і місце розгляду скарги.
Перевіривши повноту встановлення попередніми судовими інстанціями обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального і процесуального права, заслухавши пояснення представника відділення АМК, Вищий господарський суд України дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги з урахуванням такого.
Господарськими судами у справі встановлено, що:
- у вимозі від 27.07.2010 № 1469-01/2010 за підписом голови відділення АМК було зобов'язано ФОП ОСОБА_2 надати певну інформацію, зокрема: розрахунок тарифів з надання послуг користування туалетами, розташованими на території ринку “Старокінний” (у м. Одеса), протягом 2009 року та за відповідний період 2010 року з розшифруванням по статтях витрат (пункт 3 вимоги); фактичні витрати на утримання та обслуговування зазначених об'єктів за такий же період по статтях витрат (пункт 4 вимоги); обсяг реалізованих на цих об'єктах послуг за кожен місяць 2009 рік та шість місяців 2010 року (пункт 5 вимоги); економічне обґрунтування підвищення вартості послуг з 01.05.2010 від 1 грн. до 1, 50 грн. із копіями необхідних документів (пункт 6 вимоги);
- листом від 03.08.2010 ФОП ОСОБА_2 надіслав відповідь на зазначений запит; у листі була відсутня вичерпна інформація, витребувана у згаданих пунктах 3-6 вимоги; при цьому ФОП ОСОБА_2 повідомив, що підвищення вартості послуг пов'язано з проведенням ремонту на належних йому об'єктах, і під час запровадження нових тарифів він користувався середніми цінами на аналогічні послуги в м. Одесі, іншу ж інформацію, витребувану у пунктах 3-6 вимоги, надати не має можливості, оскільки як платник єдиного податку веде спрощену систему обліку та звітності;
- рішенням № 89-рш дії ФОП ОСОБА_2, які полягали у поданні інформації в неповному обсязі на вимогу відділення АМК від 27.07.2010 № 1469-01/2010, визнано порушенням, передбаченим пунктом 14 статті 50 Закону; за вчинення цього порушення на ФОП ОСОБА_2 накладено 4 259 грн. штрафу.
Частиною першою статті 59 Закону встановлено, що підставами для зміни, скасування чи визнання недійсними рішень органів Антимонопольного комітету України є: неповне з'ясування обставин, які мають значення для справи; недоведення обставин, які мають значення для справи і які визнано встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні, обставинам справи; порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.
Згідно з пунктом 14 статті 50 Закону порушенням законодавства про захист економічної конкуренції є подання інформації в неповному обсязі Антимонопольному комітету України, його територіальному відділенню у встановлені органами Антимонопольного комітету України, головою його територіального відділення чи нормативно-правовими актами строки.
У прийнятті оскаржуваних судових рішень попередні судові інстанції виходили з того, що: ФОП ОСОБА_2 є суб'єктом підприємницької діяльності, що застосовує спрощену систему оподаткування за єдиним податком, який відповідно до пункту 4 Указу Президента України від 03.07.1998 № 727 “Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва” (в редакції, чинній до набрання чинності Податковим кодексом України від 02.12.2010 № 2755-VI) реєструє свої витрати та доходи у книзі обліку доходів та витрат; наказом Державної податкової адміністрації України від 29.10.1999 № 599 “Про затвердження Свідоцтва про сплату єдиного податку та Порядку його видачі”, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 02.11.1999 за № 752/4045, та додатком 10 до Інструкції Про оподаткування доходів фізичних осіб від зайняття підприємницькою діяльністю, затвердженої наказом ГДПІ України від 21.04.1993 № 12, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 09.06.1993 за № 64, затверджено форму названої книги, згідно з якою обов'язковому заповненню підлягають лише графи “Період обліку”, “Витрати на виробництво продукції”, “Сума виручки (доходу)”, “Чистий дохід”; при цьому сума виручки i витрати відображаються тільки в сумарному виразі без зазначення кількісних показників i найменувань, а у витратах на виробництво відображаються документально підтверджені витрати, безпосередньо пов'язані з одержанням доходу; ФОП ОСОБА_2 здійснює облік усіх видів доходів і витрат в цілому за всіма видами підприємницької діяльності, якою він займається.
З урахуванням наведеного, дослідивши зміст вимоги відділення АМК від 27.07.2010 № 1469-01/2010, місцевий та апеляційний господарські суди дійшли висновку, що ФОП ОСОБА_2 не мав можливості надати повну інформацію у витребуваній відділенням АМК формі, тому рішення № 89-рш має бути визнано недійсним.
Вищий господарський суд України з наведеними висновками, покладеними в основу оскаржуваних судових актів, погоджується, а доводи касаційної скарги їх не спростовують, оскільки зі змісту судових рішень у справі вбачається, що ФОП ОСОБА_2 не мав можливості саме із зазначенням окремих статей витрат надати розрахунок тарифів за надання послуг з користування туалетами та зазначити витрати на утримання та обслуговування зазначених об'єктів.
За таких обставин визначених законом підстав для скасування оскаржуваних судових рішень не вбачається.
Керуючись статтями 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України
Рішення господарського суду Одеської області від 09.03.2011 та постанову Одеського апеляційного господарського суду від 20.04.2011 зі справи № 14/17-92-2011 залишити без змін, а касаційну скаргу Одеського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України -без задоволення.
Суддя В. Селіваненко
Суддя І. Бенедисюк
Суддя Б. Львов