"05" липня 2011 р. Справа № 20/412
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Ткаченко Н.Г. (головуючого),
Катеринчук Л.Й. (доповідача),
Коробенка Г.П.
розглянувши
касаційну скаргу ПАТ "Акціонерна страхова компанія "ІНГО-Україна"
на постанову Київського апеляційного господарського суду від 05.04.2011 року
у справі
господарського суду№ 20/412
міста Києва
за позовомАТ "Українська пожежно-страхова компанія"
доПАТ "Акціонерна страхова компанія "ІНГО-Україна"
про стягнення 21 161,72 грн.
у судовому засіданні взяли участь представники :
від позивача:не з'явились,
від відповідача:ОСОБА_1 (довіреність від 30.01.2011 року № 13/2).
АТ "Українська пожежно-страхова компанія" (далі -Позивач) звернулось до господарського суду міста Києва з позовом до ПАТ "Акціонерна страхова компанія "ІНГО-Україна" (далі -Відповідач) про стягнення 21 161,72 грн. шкоди в порядку регресу.
Рішенням господарського суду міста Києва від 19.01.2011 року в задоволені позову відмовлено (том 1, а.с. 84-88).
Не погоджуючись з прийнятим рішенням суду, позивач звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просив скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове, яким позов задовольнити.
Постановою Київського апеляційного господарського суду від 05.04.2011 року рішення господарського суду міста Києва від 19.01.2011 року у справі № 20/412 скасовано, прийнято нове рішення, яким позов задоволено частково. Стягнуто з відповідача на користь позивача 20 091,72 грн. страхового відшкодування, 550,00 грн. вартості експертного автотоварознавчого дослідження, 206,22 грн. витрат по сплаті державного мита, 230,10 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, в іншій частині позову відмовлено (том 1, а.с. 114-117).
Не погоджуючись з постановою апеляційного суду, відповідач звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просив скасувати постанову апеляційної інстанції та припинити провадження у справі, аргументуючи порушенням норм матеріального та процесуального права, зокрема, статей 509, 1187, 1191, 1192, Цивільного кодексу України та статей 32, 33, 43, 80, 82 Господарського процесуального кодексу України.
Колегія суддів Вищого господарського суду України, переглянувши у касаційному порядку постанову апеляційної інстанції та рішення суду першої інстанції на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, вислухавши представника відповідача, дійшла висновку про наявність правових підстав для часткового задоволення касаційної скарги, виходячи з такого.
Згідно частини 1 статті 111-10 ГПК України підставами для скасування або зміни рішення місцевого чи апеляційного господарського суду або постанови апеляційного господарського суду є порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.
Відповідно до статті 101 ГПК України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Додаткові докази приймаються судом, якщо заявник обґрунтував неможливість їх подання суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього.
Отже, скасовуючи рішення суду першої інстанції, апеляційний суд приймає власне рішення за наслідком дослідження та оцінки всіх обставин справи, які існували на момент прийняття рішення судом апеляційної інстанції, а не тільки тих обставин, які існували на момент постановлення рішення суду першої інстанції.
Згідно зі статтею 993 Цивільного кодексу України та статтею 27 Закону України "Про страхування", до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.
Відповідно до частини 1 статті 1191 Цивільного Кодексу України, особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.
Частиною 1 статті 1187 Цивільного Кодексу України передбачено, що джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб.
Згідно з частиною 2 статті 1187 Цивільного Кодексу України, шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
Статтею 509 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Стаття 11 Цивільного кодексу України передбачає, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі.
У відповідності до статті 1166 Цивільного кодексу України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами попередніх інстанцій, між АТ "Українська пожежно-страхова компанія" та ОСОБА_2 було укладено договір добровільного страхування наземних транспортних засобів № РК036/001/107669 терміном дії з 20.03.2009 року по 19.03.2010 року (далі -договору).
Відповідно до умов договору страховою компанією було застраховано автомобіль ГАЗ -330202-414 СПГ, державний номер НОМЕР_1, 2007 року випуску, власником якого є ОСОБА_2 (том 1, а.с. 28).
19.08.2009 року близько 04 год. 30 хв. на 57 км. автодороги м. Одеса -м. Б.-Дністровський -м. Монаши сталася дорожньо-транспортна пригода (ДТП) за участю автомобіля ГАЗ 330202-414 СПГ, державний номер НОМЕР_1, що належить ОСОБА_2, яким він і керував та автомобіля Toyota Corola, державний номер НОМЕР_2, що належить ОСОБА_3 та знаходився під його керуванням.
Внаслідок зіткнення автомобілів було пошкоджено автомобіль ГАЗ 330202-414 СПГ, та його власнику ОСОБА_2 заподіяно матеріальну шкоду в сумі 24 888,38 грн., що підтверджується висновком експертного автотоварознавчого дослідження № 09-08 від 31.08.2009 року (том 1, а.с. 12-25).
Постановою Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 20.08.2009 року у адміністративній справі №3-4206, ОСОБА_3 визнано винним у вчиненні ДТП 19.08.2009 року внаслідок порушення пункту 12.1 Правил дорожнього руху та притягнуто до адміністративної відповідальності за статтею 124 КпАП України (том 1, а.с. 32).
Цивільно-правова відповідальність ОСОБА_3, як власника автомобіля Toyota „Corola”, державний номер НОМЕР_2, застрахована ЗАТ "Акціонерна страхова компанія "Інго-Україна" згідно із полісом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № ВС/0729686 від 28.10.2008 року, строк дії якого до 27.10.2009 року (том 1, а. с. 33).
АТ "Українська пожежно-страхова компанія" як страховик, виплатило власнику пошкодженого автомобіля ГАЗ 330202-414 СПГ, відповідно до умов укладеного з ним Договору страхування наземних транспортних засобів № РК036/001/107669 від 20.03.2009 року (договір страхування) на підставі страхового акту № 231 від 07.12.2009 року (том 1, а.с. 8) суму страхового відшкодування у розмірі 20 601,72 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 2010 від 10.12.2010 року (том 1, а.с. 9).
Отже, в цілому позивач відшкодував власнику пошкодженого транспортного засобу 20 601, 72 грн. та 550 грн. за експертизу (том 1, а.с. 9-10).
Таким чином, до позивача перейшло право вимоги до відповідача відшкодованої ним шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки.
Колегія суддів касаційного суду погоджується з правильністю висновків апеляційного суду про можливість стягнення в порядку регресу шкоди, завданої дорожньо-транспортною подією, як з власника транспортного засобу, так з особи, яка застрахувала його відповідальність (відповідача у справі).
Отже, висновки апеляційного суду про скасування рішення суду першої інстанції про відмову в задоволенні позову є правильними.
Разом з тим, колегія суддів касаційного суду не погоджується з висновками апеляційного суду про відсутність підстав для припинення провадження у справі за відсутністю предмету спору.
Апеляційним судом встановлено, що 12.03.11 року АТ "Українська пожежно-страхова компанія" звернулась до Київського апеляційного господарського суду із заявою від 11.03.2011 року про припинення провадження у справі у зв'язку із укладенням між позивачем та відповідачем угоди про зарахування зустрічних однорідних вимог № 01/02/2011 від 04.02.2011 року на загальну суму 55 893,10 грн., надавши належно завірену копію угоди суду (а.с. 103-106).
За змістом угоди вбачається зарахування грошових вимог відповідача на суму 21 161,72грн. на зустрічні вимоги позивача у справі (а.с. 105).
Отже, з огляду на скасування рішення суду першої інстанції, та прийняття власного рішення про наявність підстав для стягнення з відповідача коштів на користь позивача, апеляційному суду належало врахувати наявність обставин припинення зустрічних грошових зобов'язань на момент прийняття ним рішення про задоволення позову та припинити провадження у справі за відсутністю предмету спору.
Однак, суд апеляційної інстанції дійшов помилкового висновку про те, що заявлене клопотання не підлягає задоволенню, оскільки зазначену угоду укладено і зарахування зустрічних однорідних вимог проведено після прийняття рішення судом першої інстанції та не прийняв до уваги власних висновків про скасування рішення суду першої інстанції внаслідок неправильного застосування судом першої інстанції норм матеріального права.
Відповідно до статей 32, 43 ГПК України апеляційному суду при прийнятті власного рішення при розгляді справи по новому належало врахувати всі обставини, які існували на момент прийняття рішення апеляційним судом.
Однак, встановивши обставини припинення зобов'язань відповідача перед позивачем шляхом зустрічного зарахування грошових вимог, апеляційний суд порушивши норми процесуального права, не застосував положення пункту 1-1 частини 1 статті 80 ГПК України про припинення провадження у справі за відсутністю предмету спору.
З огляду на викладене, колегія суддів Вищого господарського суду України, діючи в межах повноважень суду касаційної інстанції згідно приписів ст.ст.111-5, 111-7 ГПК України, частково не погоджується з висновками суду апеляційної інстанції та вважає правильним змінити постанову суду апеляційної інстанції виклавши її резолютивну частину в такій редакції, яка зазначає про скасування рішення суду першої інстанції та прийняття власного рішення про припинення провадження у справі № 20/412 за відсутністю предмету спору між сторонами.
На підставі викладеного та керуючись пунктом 1-1 частини 1 статті 80 ГПК України, статтями 1115, 1117, 1119 -11111 ГПК України, Вищий господарський суд України,
1. Касаційну скаргу ПАТ "Акціонерна страхова компанія "ІНГО-Україна" задовольнити частково.
2. Постанову Київського апеляційного господарського суду від 05.04.2011 року змінити, виклавши її резолютивну частину в такій редакції:
"Апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Українська пожежно-страхова компанія" на рішення господарського суду міста Києва від 19.01.2011року у справі №20/412 задовольнити. Рішення господарського суду міста Києва від 19.01.2011року у справі №20/412 скасувати, провадження у справі № 20/412 припинити за відсутністю предмету спору".
3. Стягнути з АТ "Українська пожежно-страхова компанія" (місце реєстрації: 08500, Київська область, м. Фастів, площа Перемоги, 1, місцезнаходження: 04080, м. Київ, вул. Фрунзе, 40, код ЄДРПОУ 20602681, р/р № 26504172 в ВАТ „Райфайзен Банк Аваль” в м. Києві, МФО 300335) на користь ПАТ "Акціонерна страхова компанія "ІНГО-Україна" (01054, м. Київ, вул. Боровського, 33, код ЄДРПОУ 16285602, п/р № 26500110 у ВАТ „Райфайзен Банк Аваль” в м. Києві, МФО 300335) 105 грн. 80 коп. витрат по сплаті державного мита за подання касаційної скарги на постанову Київського апеляційного господарського суду від 05.04.2011 року.
Господарському суду міста Києва видати наказ.
Головуючий Н. Ткаченко
Судді Л. Катеринчук
Г. Коробенко